Рішення

від 01.06.2022 по справі 910/18386/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2022Справа № 910/18386/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Вершиніної Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Приватного підприємства «Укр-Капітал-Буд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Міра»

про стягнення 150 076, 50 грн.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Укр-Капітал-Буд» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Міра» (далі-відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 150 076, 50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 позовну заяву Приватного підприємства «Укр-Капітал-Буд» залишено без руху. Встановлено Приватному підприємству «Укр-Капітал-Буд» строк для усунення недоліків позовної заяви.

26.11.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного підприємства «Укр-Капітал-Буд» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана засобами поштового зв`язку - 23.11.2021).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.02.2022. Зокрема, зобов`язано позивача у строк до 15.02.2022 надати суду: докази поставки товару за видатковою накладною № 163 від 09.07.2021, на яку міститься посилання в акті № 1 виявлених недоліків від 13.07.2021, а саме видаткову накладну № 163 від 09.07.2021, яка містить підписи та печатки сторін; належним чином засвідчену копію видаткової накладної № 164 від 12.07.2021.

11.02.2022 до суду надійшло клопотання Приватного підприємства "Укр-Капітал-Буд" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (надіслане на електронну пошту суду та не скріплене електронним цифровим підписом).

Також, 11.02.2021 до суду надійшла заява Приватного підприємства "Укр-Капітал-Буд" на виконання ухвали суду (надіслана на електронну пошту суду та не скріплена електронним цифровим підписом).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 клопотання Приватного підприємства "Укр-Капітал-Буд" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - повернуто заявнику без розгляду.

17.02.2022 до суду надійшло клопотання Приватного підприємства "Укр-Капітал-Буд" про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача (надіслане на електронну пошту суду та не скріплене електронним цифровим підписом).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2022 заяву Приватного підприємства «Укр-Капітал-Буд» на виконання ухвали суду та клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача - повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/18386/21 призначено на 10.03.2022.

Судове засідання призначене на 10.03.2022 не відбулося у зв`язку із запровадженням Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" воєнного стану з 5:30 год. 24.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2022 призначено судове засідання на 02.06.2022.

У це судове засідання представник позивача не з`явився, 01.06.2022 до суду надійшло клопотання позивача, в якому останній просить суд розглянути дану справу за наявними в матеріалах справи доказами, без участі представника ПП «Укр-Капітал-Буд».

Представник відповідача у судове засідання також не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте у судове засідання представника не направлено, заяв/клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не подано.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду у даній справі були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02092, місто Київ, вул.Бориспільська, буд. 7, проте, до суду повернулися конверти з ухвалами суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тож, приймаючи до уваги, що представники сторін були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників позивача та відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 02.06.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно виставленого відповідачем рахунку на оплату №1556 від 29.06.2021 на поставку: Профіль ПК-20/0.45/RAL 7024 мат. у кількоті 1 300 м2 було перераховано відповідачу 277 149, 60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 900 від 29.06.2021 та № 903 від 01.07.2021.

Проте, як зазначає позивач поставлений відповідачем товар по кількості не відповідає умовам домовленості між сторонами, оскільки позивачем було замовлено профіль 7024 мат.: Т-18 - 71 шт. довжиною 6, 75 м; 28 шт. довжиною 3,20 м; 58 шт. довжиною 6, 85 м; 20 шт. довжиною 4, 20 м; Т-10 - 347 шт. довжиною 0, 55 м; 188 шт. довжиною 0, 50 м., а фактично відповідачем поставлено профіль 7024 мат.: 26 шт. довжиною 3, 20 м; 20 шт. довжиною 4, 20 м; 27 шт. довжиною 6, 75 м; 36 шт. довжиною 6, 85 м, що становить 596, 05 м.кв., тобто частину від замовленого та оплаченого товару, про що позивачем складено акт № 1 виявлених недоліків від 13.07.2021.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем оплаченого товару у повному обсязі поставлено не було, а тому останній зобов`язаний повернути кошти у розмірі 150 076, 50 грн за недопоставлений товар.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов`язання виникає між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами, зобов`язаною та управненою сторонами зобов`язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в силу вимог ст. 181 Господарського кодексу України, між позивачем та відповідачем було укладено господарський договір у спрощений спосіб на поставку товару вартістю 277 149, 60 грн.

Отже позивач, укладаючи з відповідачем господарський договір у спрощений спосіб, мав на меті отримати товар - Профіль ПК-20/0.45/RAL 7024 мат. у кількоті 1 300 м2.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно виставленого відповідачем рахунку на оплату № 1556 від 29.06.2021 на поставку: Профіль ПК-20/0.45/RAL 7024 мат. у кількості 1 300 м2 було перераховано відповідачу 277 149, 60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 900 від 29.06.2021 та № 903 від 01.07.2021.

Тож, відповідач зобов`язаний був поставити позивачу товар - Профіль ПК-20/0.45/RAL 7024 мат. у кількоті 1 300 м2.

Проте, як вказує позивач поставлений відповідачем товар по кількості не відповідає умовам домовленості між сторонами, оскільки позивачем було замовлено профіль 7024 мат.: Т-18 - 71 шт. довжиною 6, 75 м; 28 шт. довжиною 3,20 м; 58 шт. довжиною 6, 85 м; 20 шт. довжиною 4, 20 м; Т-10 - 347 шт. довжиною 0, 55 м; 188 шт. довжиною 0, 50 м., а фактично відповідачем поставлено профіль 7024 мат.: 26 шт. довжиною 3, 20 м; 20 шт. довжиною 4, 20 м; 27 шт. довжиною 6, 75 м; 36 шт. довжиною 6, 85 м, що становить 596, 05 м.кв., тобто частину від замовленого та оплаченого товару, про що позивачем складено акт № 1 виявлених недоліків від 13.07.2021.

Тож, відповідачем недопоставлено товар на суму 150 076, 50 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія б/н від 13.08.2021, в якій позивач просив відповідача повернути на розрахунковий рахунок Приватного підприємства «Укр-Капітал-Буд» грошові кошти за недопоставлений товар згідно попередньої усної домовленості та оплаченого рахунку № 1556 від 29.06.2021, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією накладної Укрпошти від 13.08.2021.

В свою чергу, листом № 03-09/21 від 03.09.2021 відповідач надав відповідь на вищезазначену претензію позивача, в якій зазначив, що товар було поставлено у повному обсязі за видатковою накладною № 164 від 12.07.2021, у зв`язку з чим відповідач не вбачає правових підстав для повернення коштів.

Так, частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до приписів ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна видаткова накладна № 163 від 09.07.2021, проте остання не підписана представниками сторін та не скріплена печаткою сторін, при цьому видаткова накладна № 164 від 12.07.2021, на яку посилається відповідач у листі № 03-09/21 від 03.09.2021 у матеріалах справи відсутня.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд зазначає, що відповідачем не було подано відзив на позовну заяву із викладенням своїх заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, зокрема надання до суду видаткової накладної № 164 від 12.07.2021, в свою чергу на вимогу суду позивачем у поданих письмових поясненнях було повідомлено, що така видаткова накладна № 164 від 12.07.2021 на адресу позивача не направлялася, ним не підписувалася та факт існування такої накладної відповідачем жодним чином не підтверджено, разом з листом № 03-09/21 від 03.09.2021 на адресу позивача така накладна також не направлялася.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2021 № 910/8861/20.

З огляду на викладене вище, враховуючи що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, приймаючи до уваги, що позивачем у повному обсязі було сплачено виставлений відповідачем рахунок на оплату № 1556 від 29.06.2021 на поставку товару - Профіль ПК-20/0.45/RAL 7024 мат. у кількоті 1 300 м2 загальною вартістю у 277 149, 60 грн., в свою чергу відповідачем не було подано відзив на позовну заяву із викладенням своїх заперечень щодо наведених позивачем обставин, виходячи з принципу вірогідності доказів, суд приходить до висновку, що відповідачем оплаченого товару у повному обсязі поставлено не було, внаслідок чого недопоставлено товар на суму 150 076, 50 грн.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з повернення перерахованих позивачем коштів у сумі 150 076, 50 грн. за недопоставлений товар.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Оскільки відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов`язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів за недопоставлений товар, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв`язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 150 076, 50 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Укр-Капітал-Буд» - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Міра» (вул. Бориспільська, буд. 7, м. Київ, 02092, ідентифікаційний код - 43452599) на користь Приватного підприємства «Укр-Капітал-Буд» (вул. Героїв Майдану, 194 А, офіс 34, м. Чернівці, 58000, ідентифікаційний код - 40489736) 150 076 (сто п`ятдесят тисяч сімдесят шість) грн 50 коп. - заборгованості та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 13.06.2022.

Суддя Щербаков С.О.