Рішення

від 22.05.2022 по справі 911/2394/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2022 р. м. Київ Справа № 911/2394/21

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С за участю секретаря судового засідання Харченко О.М. розглянув у судовому засіданні

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж-ремі», м. Харків

до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області

про визнання недійсним договору

Учасники справи у судове засідання не з`явилися

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)

1.1. 12.08.2021 до Господарського суду Київської області (далі суд) звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Авантаж-ремі» (далі ТОВ «Авантаж-ремі», позивач) із позовною заявою до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (далі Вишнева міськрада, відповідач) про визнання недійсним договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщина №98 від 01.03.2019, укладений між позивачем та Крюківщинською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області (правонаступник відповідач). Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 270,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовує ч.ч. 1, 3, 5 ст.203, ст. 204, ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 44, 46 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та вказує, що спірний правочин є значним правочином, укладенню якого обов`язково мало передувати надання згоди рішенням загальних зборів учасників товариства. Крім того, відсутнє подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення. Зазначені обставини не породжують будь-яких прав та обов`язків особи у зобов`язанні, а тому на підставі ч.ч. 1, 3, 5 ст. 203, 204, ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України є недійсним.

1.2. Відповідач скористався, наданим йому ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), правом та подав відзив на позовну заяву від 06.09.2021 (вх.21136/21 від 09.09.2021) в якому просить у задоволені позову відмовити повністю. Вказує, що на виконання ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинної на момент укладення договору) позивач самостійно звернувся до Крюківщинської сільської ради стосовно укладення спірного договору та надав усі необхідні документи. Із змісту п.п. 6.3, 6.11 статуту ТОВ «Авантаж-ремі» вбачається, що генеральний директор має право, зокрема, укладати правочини від імені товариства, а у загальних зборів учасників товариства відсутній пункт, яким передбачено погоджувати договори (правочини), що укладаються генеральним директором. Крім того, не можна брати до уваги твердження позивача про вартість чистих активів товариства, яка визначена у його довідці, оскільки жодних первинних бухгалтерських документів, що підтверджують відповідну інформацію, суду надано не було.

1.3. Позивач скористався своїм правом, встановленим ст.166 ГПК України, та надав відповідь на відзив від 04.10.2021 (вх.23382/21 від 07.10.2021), в якій зазначив, що в силу імперативності ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» законодавець встановив певне правило на вчинення значного правочину, а саме, рішення про надання згоди на вчинення значного правочину приймається виключно загальними зборами учасників, а тому не визначення статутом товариства загальних зборів учасників такої компетенції як вчинення (погодження) значних правочинів не звільняє особу від її виконання за законом. Отже, виключна компетенція загальних зборів учасників товариства встановлюється не тільки статутом товариства, але і законом.

2. Процесуальні дії у справі (заяви, клопотання учасників справи та результат їх розгляду)

2.1. Ухвалою суду від 18.08.2021, зокрема, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 13.09.2021.

На підставі ст. 183 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у підготовчому засіданні оголошено перерву до 25.10.2021 (протокольна ухвала від 13.09.2021).

Ухвалою суду від 25.10.2021, яка занесена до протоколу судового засідання від 25.10.2021, на підставі ст.ст. 185, 202 ГПК України, зокрема, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15.11.2021.

Водночас, у період з 11.11.2021 по 21.11.2021 суддя Янюк О.С. перебувала у відпустці, у зв`язку із чим судове засідання призначене на 15.11.2021 не відбулось, а тому, після виходу судді із відпустки, ухвалою від 24.11.2021 призначено у справі судове засідання на 06.12.2021.

На підставі ст. 216 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва до 07.02.2022 та засідання відкладалось до 28.02.2022, про що судом постановлено відповідні протокольні ухвали від 06.12.2021 та від 07.02.2022.

Проте, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05:30год 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому, відповідними нормативно-правовими актами продовжено до 23.08.2022.

З урахуванням зазначеного та веденням активних бойових дій на території м. Києва та Київської області, судове засідання, призначене на 28.02.2022, не відбулось.

Ухвалою суду від 26.04.2022 призначено судове засідання у даній справі на 23.05.2022.

2.2. У судове засідання відповідач не з`явився, про час та місце проведення судового засідання був проінформований належним чином та своєчасно. Водночас, явка представника Вишневої міськради обов`язковою судом не визнавалась, а тому ураховуючи положення ст. 42 ГПК України суд дійшов висновку про продовження судового засідання без участі вказаного учасника справи.

Разом із цим, у судове засідання також не з`явився представника позивач, проте, надіслав на електронну пошту суду заяву від 23.05.2022 про розгляд справи за його відсутності, яку, суд на підставі ст.42 ГПК України та з урахуванням Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 вважає за можливе задовольнити.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази

3.1. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.08.2021 (а.с.90-92) щодо ТОВ «Авантаж-Ремі»: державна реєстрація створення юридичної особи є 02.06.2017, керівником є Іосілевич Юрій Янович (згідно статуту); види економічної діяльності: організація будівництва будівель (основний) (41.10), інші спеціалізовані будівельні роботи (43.99), будівництво інших спору (42.99), будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20). Записів щодо внесення змін до установчих документів, заміни керівника або відомостей про керівника тощо, зазначений витяг не містить.

Так, відповідно до п.6.1 статуту ТОВ «Авантаж-Ремі», затвердженого загальними зборами засновників товариства протоколом №1 від 31.05.2017 (далі-Статут, а.с.43-58, 61-63), зокрема, управління товариством здійснюють його органи. Вищим органом товариства є загальні збори його учасників. Виконавчим органом товариства є генеральний директор товариства.

Пунктом 6.3 Статуту встановлено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, в тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить, зокрема, прийняття рішень про відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства («о» п.6.3, п.6.4 Статуту).

Відповідно до п.6.9 Статуту генеральний директор вирішує усі питання, пов`язанні з діяльністю товариства, за винятком тих, що належить до компетенції зборів учасників.

Генеральний директор діє від імені товариства в межах, встановлених ЦК України, Господарським кодексом України (далі - ГК України), Законом України «Про господарські товариства», іншими законодавчим актам України та цим Статутом. Генеральний директор товариства має право, зокрема: без довіреності виконувати дії від імені товариства; представляти товариство у відносинах з громадянами, підприємствами, установами, організаціями в Україні та за її межами; укладати правочини від імені товариства; здійснювати інші повноваження передбачені діючим законодавством та необхідні для ведення господарської діяльності товариства (п.6.11 Статуту).

3.2. 12.02.2019 ТОВ «Авантаж-Ремі» в особі генерального директора Іосілевича Ю.Я. звернулось із листом та відповідним пакетом документів (серед яких і статут товариства) до Виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради про укладення договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщина (а.с.20).

28.02.2019 виконавчим комітетом Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області вирішено залучити ТОВ «Авантаж-Ремі» до пайової участі, шляхом укладення договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Крюківщина; визначити ТОВ «Авантаж-Ремі» за будівництво житлового комплексу багатоквартирної забудови, загальної площею 44429,86,16кв.м., на земельній ділянці кадастровий номер 3222484000:02:002:5420 с. Крюківщина, Києво-Святошинського району Київської області величину пайової участі у розвитку інфраструктури насленого пункту с. Крюківщина у розмірі 21 800 843,71грн; кошти пайової участі, зокрема, сплатити ТОВ «Авантаж-Ремі» до 28.02.2024 (а.с.21).

01.03.2019 між Крюківщинською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області в особі голови сільської ради Кріпака Андрія Петровича, який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з однієї сторони та ТОВ «Авантаж-Ремі» в особі генерального директора Іосілевича Юрія Яновича замовник будівництва житлового комплексу багатоквартирної забудови, загальною площею 44429,86,16кв.м., на земельній ділянці кадастровий номер 3222484000:02:002:5420 с. Крюківщина, Києво-Святошинського району Київської області (замовник), з другої сторони уклали Договір №98 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщина (далі Договір, а.с.17-19).

Відповідно до п.1 Договору, зокрема, замовник зобов`язується взяти пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщина за будівництво житлового комплексу багатоквартирної забудови, загальною площею 44429,86кв.м., на земельній ділянці кадастровий номер 3222484000:02:002:5420 с.Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області та перерахувати до спеціального цільового фонду села Крюківщина на спеціальний рахунок сільського бюджету, грошові кошти на пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщина у розмірі, що дорівнює 21 800 843,71грн. Розрахунок величини пайової участі (внеску) є невід`ємною частиною даного Договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, зокрема, що замовник зобов`язується перерахувати кошти зазначені у п.1 цього Договору до 28.02.2024 року.

Відповідно до п.п. 1, 2 додатку №1 до Договору розрахунок здійснено на підставі нормативів для одиниці створеної потужності об`єктів будівництва с. Крюківщина, яка становить 12 267,00грн.

Зазначений розмір затверджений рішенням Крюківщинської сільської ради від 15.03.2018 №7 «Про затвердження нормативів для одиниці створеної потужності об`єктів будівництва с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області» (а.с.228).

3.3. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» утворена Вишнева міська територіальна громада, у зв`язку з чим на підставі рішення Вишневої міської ради від 04.12.2020 №1-01/ІІ8-19, розпочато реорганізацію Крюківщинської сільської ради та її виконавчого комітету шляхом приєднання до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області та її виконавчого комітету (а.с.139-140).

Відповідно до п.3 зазначеного рішення Вишнева міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Зазначене підтверджується і рішенням Вишневої міськради від 08.04.2021 №1-01/V8-4 «Про затвердження Передавального акту Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та Виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області» (а.с.141).

3.4. Листами від 17.05.2021 № 3/02-1500 та від 23.06 2021 №3/02-1944 виконавчий комітет Вишневої міськради повідомив ТОВ «Авантаж-Ремі» про необхідність протягом 10-ти днів з моменту отримання даного листа розпочати сплату пайового внеску за Договором у відповідному розмірі (а.с. 26-27, 135-137).

02.07.2021 протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Авантаж-Ремі» прийнято рішення, зокрема, щодо не схвалення укладення товариством значного правочину Договору; визначено дії генерального директора щодо укладення Договору неправомірними, та такими, що не можуть породжувати зобов`язання товариства за Договором, у зв`язку з відсутністю волевиявлення Вищого органу управління товариства загальних зборів учасників товариства, внаслідок порушення обов`язкової процедури погодження укладення значного правочину товариством (а.с.22-24).

Як зазначено у довідці про вартість чистих активів товариства станом на 31.12.2018, яка підписана генеральним директором ТОВ «Авантаж-Ремі», зокрема, що згідно фінансової звітності вартість чистих активів товариства на кінець попереднього кварталу, що передував дню укладенню Договору складає 521 00,00грн (а.с.25, 185-187).

12.07.2021 ТОВ «Авантаж-Ремі» у відповідь на лист Вишневої міськради від 17.05.2021 № 3/02-1500 повідомило останню про те, що в порядку ст. 46 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» рішенням загальних зборів учасників товариства не було схвалено укладений Договір, а за таких підстав такий правочин в силу закону не породжує будь-які зобов`язання товариства з моменту укладення вказаного договору (а.с.28-30).

4. Висновки суду із посилання норм права, які підлягають застосовуванню

4.1. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції від 01.01.2019) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (ч.9 ст.40 зазначеного Закону).

Отже, укладення відповідного договору та перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника.

4.2. Відповідно до ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Як зазначено у ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

4.3. Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Так, згідно із ч.2 ст.44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (в редакції, чинній на час укладення Договору) рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників.

Водночас, п. 3 Глави Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Отже, необхідність використання уповноваженими особами товариства норм Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», зокрема ч.2 ст.44 цього Закону за умови, що положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю в частині порядку укладення представником товариства правочинів від імені такої юридичної особи, станом на 17.06.2018 відповідали положенням Закону України «Про господарські товариства», законодавцем було відкладено до 17.06.2019.

Пряма вказівка у Законі України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» про тимчасову чинність положень статуту товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, які не відповідають цьому Закону, підтверджує правомірність (законність) дій уповноважених осіб товариства, вчинених на підставі статутних положень протягом визначеного річного строку (з 17.06.2018 по 17.06.2019), незалежно від нововведень цього Закону.

У свою чергу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 24.11.2020 у справі №905/173/20 з урахуванням системного аналізу змісту норм ч.2 ст.44 і п.3 Глави Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» дійшов аналогічного висновку, що норму п.3 Глави Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у подібних правовідносинах в аспекті продовження на перехідний період (упродовж року з дня набрання чинності цим Законом) дії положень статуту товариства з обмеженою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, слід застосовувати таким чином: положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, які не відповідають нормам Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», однак станом на день набрання чинності цим Законом (17.06.2018) відповідали положенням Закону України «Про господарські товариства», вважаються чинними (законними) і такими, що підлягають застосуванню таким товариством і його учасниками протягом року з дня набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», за винятком випадку внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю упродовж перехідного річного періоду, перебіг якого розпочався з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 17.06.2018, та закінчився 17.06.2019.

Отже, суд вважає, що, вчиняючи правочини у перехідний річний період, передбачений п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (з 17.06.2018 по 17.06.2019), товариство, та його уповноважені особи можуть керуватися чинними положеннями статуту ТОВ «Авантаж-Ремі», які не відповідають цьому Закону, але водночас відповідають законодавству, в тому числі Закону України «Про господарські товариства», станом на день набрання чинності Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Із матеріалів справи вбачається, що статут товариства затверджений 31.05.2017, відповідних записів щодо внесення змін до установчих документів, у зв`язку із набранням чинності Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 12.08.2021, не міститься, як і не містяться конкретних застережень щодо повноважень керівника. Доказів того, що зазначений статут з тих чи інших підстав не відповідає Закону України «Про господарські товариства» учасниками справи суду надано не було.

Як встановлено судом, генеральний директор на час укладення спірного Договору відповідно до Статуту мав право, зокрема: без довіреності виконувати дії від імені товариства; укладати правочини від імені товариства (п.6.11 Статуту).

Ураховуючи зазначене, суд вважає твердження позивача щодо обов`язкової наявності згоди загальних зборів учасників товариства на укладення спірного Договору у відповідності до ч. 2 ст.44 Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» помилковим.

4.4. Водночас, як встановлено судом, та не спростовано учасниками справи, під час укладання Договору, чинною була редакція статуту ТОВ «Авантаж-Ремі», що затверджена протоколом загальних зборів засновників товариства №1 від 31.05.2017.

Відповідно до ст.ст.41, 59 Закону України «Про господарські товариства», який був чинний на час затвердження учасниками товариства Статуту, до компетенції загальних зборів належать, зокрема, затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Із змісту Статуту вбачається, що останній містить у собі перелік договорів, на укладення яких необхідно рішення зборів учасників товариства, зокрема, відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства.

Так, ч.1 ст. 115 ЦК України визначено, що майном господарського товариства є: майно, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукція, вироблена товариством у результаті господарської діяльності; одержані доходи; інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 139 ГК України встановлено, що майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів.

Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів. Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів. Коштами у складі майна суб`єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб`єктів з іншими суб`єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Товарами у складі майна суб`єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги. Особливим видом майна суб`єктів господарювання є цінні папери.

Аналогічні положення передбачені і в п.п.5.6- 5.9 Статуті товариства.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази, із змісту яких можна б було встановити наявне майно у товариства у відповідному розмірі.

Узагальнюючи викладене, суд вважає, що в установленому законом порядку позивачем не доведено перевищення генеральним директором повноважень, визначених Статутом та законом.

4.5. Відповідно до ч.1 ст.46 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.

Отже, положення зазначеного припису застосовуються у разі встановленого порушення відповідною особою порядку прийняття рішення про надання згоди на вчинення правочину, чого у даній справі встановлено не було, а тому наявність рішення зборів учасників товариства про непогодження спірного Договору не є тією виключною обставиною, яка б вказувала на його недійсність.

4.6. Додатково суд зазначає, що відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Як зазначає Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини «venire contra factum proprium» лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.

Принцип заборони суперечливої поведінки базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, а також ст. 13 ЦК України про заборону зловживання правами.

Аналізуючи зміст постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17 можна зробити висновок, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них. Ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов`язань, є неприпустимим.

Судом береться до уваги те, що:

ТОВ «Авантаж-Ремі» здійснює господарську діяльність у сфері будівництва, а тому відповідно до ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції від 01.01.2019) у нього наявне зобов`язання пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту;

час, який минув з моменту підписання Договору (01.03.2019) та відповідними зборами учасників товариства (02.07.2021), є тривалим;

відповідно до п.п. 6.3, 6.6. Статуту збори проводяться не рідше двох разів на рік, у тому числі для затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів товариства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, визначення порядку покриття збитків;

розгляд питання учасниками зборів товариства щодо непогодження Договору здійснено саме після отримання листа від Вишневої міськради про необхідність розпочати здійснювати виплати пайової участі за Договором.

Узагальнюючи зазначені обставини у своїй сукупності, суд зазначає, що у діях позивача наявні ознаки суперечливої поведінки, що у господарській діяльності є неприпустимим.

4.7. Підсумовуючи викладе, та те, що обставини, на які посилається позивач не знайшли свого підтвердження, а інших - у позові не зазначено, то правових підстав для визнання спірного Договору недійсним у суду не має.

5. Судові витрати

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 7, 42, 73-74, 77, 80, 86, 129, 201-221, 233, 237, 240-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж-ремі» (№2405/21 від 12.08.2021) до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про визнання недійсним договору залишити без задоволення.

2. Судові витрати на оплату судового збору у розмірі 2 270,00грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Авантаж-ремі».

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14.06.2022.

Станом на 14.06.2022 рішення законної сили не набрало.