Ухвала

від 13.06.2022 по справі 914/1181/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.06.2022 Справа № 914/1181/22

Господарський суд Львівської області у складі

Судді Фартушка Т.Б., розглянувши заяву: Комунального підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» (79008, Львівська область, м.Львів, вул.Винниченка, буд.8; ідентифікаційний код: 33358550);

до боржника: ТзОВ «Периметр» (79014, Львівська область, м.Львів, вул.Крип`якевича, буд.23, кв.9; ідентифікаційний код: 31074512);

про: видачу судового наказу за вимогою про стягнення з

ТзОВ «Периметр» (79014, Львівська область, м.Львів, вул.Крип`якевича, буд.23, кв.9; ідентифікаційний код: 31074512) заборгованості за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання приміщень та надання комунальних послуг від 01.04.2016р. №69-с

у розмірі 25775,78грн. заборгованості за надані послуги

Представники Учасників справи не викликались.

ВСТАНОВИВ:

09.06.2022р. до Господарського суду Львівської області надійшла заява Комунального підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно`від 06.06.2021р. вих. №212 (вх.№1298) до ТзОВ «Периметр`про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ТзОВ «Периметр`заборгованості за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання приміщень та надання комунальних послуг від 01.04.2016р. №69-с у розмірі 25775,78грн.

Вирішуючи питання про видачу судового наказу судом встановлено наявність підстав для відмови у видачі судового наказу на підставі п.п.1, 8ч.1 ст.152 ГПК України, зважаючи на наступне.

1.Приписами п.1 ч.1 ст.152 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Згідно ч.1, п.2 ч.2 ст.150 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником; у заяві повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника.

В той же час, Заявником, в порушення вимог п.2 ч.2 ст.150 ГПК України, у поданій заяві не зазначено повного найменування Боржника, а саме не вказано організаційно-правової форми юридичної особи з назвою «Периметр».

2.Окрім того суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.151 ГПК України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.2-1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду заяви про видачу судового наказу ставка судового збору встановлюються у розмірі 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2022 року для працездатних осіб в розмірі 2481 гривні.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України; суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ч.3 ст.13 Бюджетного кодексу України складовими частинами спеціального фонду бюджету є, зокрема, доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування.

У постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» від 16.02.2011р. №106 в якості органів, що контролюють справляння надходжень бюджету за кодом бюджетної класифікації 22030000 (судовий збір та надходження від звернення застави у дохід держави згідно з наказом №11 від 14.01.2011р. Міністерства фінансів України «Про бюджетну класифікацію»), визначено суди загальної юрисдикції та Державну судову адміністрацію України.

Згідно з положеннями п.8.1 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013р. №43, щодня у регламентований час за результатами обробки інформації органи Казначейства формують виписки з відповідних рахунків за надходженнями, відкритих у Головних управліннях Казначейства, у вигляді електронного реєстру розрахункових документів та у разі потреби роздруковують їх. За результатами розподілу платежів між державним та місцевими бюджетами органи Казначейства формують Відомість розподілу платежів до бюджетів. Зазначені виписки та Відомість розподілу платежів до бюджетів в електронному вигляді надаються відповідно до затверджених порядків взаємодії Казначейства України з органами, що контролюють справляння надходжень бюджету.

При цьому, суд враховує, що у Листі Державної судової адміністрації від 02.01.2020р. №11-135/20 зазначено, що при отриманні від платників документів, які підтверджують сплату судового збору за подання заяв, скарг до суду, суди мають перевіряти зазначені в них реквізити рахунків задля уникнення втрат бюджету.

В свою чергу, з метою забезпечення виконання вимог цього Закону між Державною судовою адміністрацією України та Державною казначейською службою України (далі - ДКСУ) укладено угоду від 26.08.2015р. про інформаційне співробітництво. Відповідно до цієї угоди Державним підприємством "Інформаційні судові системи" оновлено програмне забезпечення автоматизованої системи документообігу суду КП «Д-3» та КП «ДСС» (далі - АСДС), яке здійснює: 1) централізоване отримання виписок з ДКСУ в електронному вигляді; 2) їх розподіл по судах; 3) автоматичне приєднання відомостей про сплачений судовий збір при реєстрації платіжного документа в суді за наявності виписки з ДКСУ; 4) автоматичне приєднання таких відомостей при надходженні відомостей від ДКСУ про зарахування судового збору, що надійшли після реєстрації платіжного документа в АСДС.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у п.п.2.20 п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (із змінами та доповненнями), що чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору.

Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України. Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору (п.2.21. Постанови).

Заявником в обґрунтування обставини сплати 248,10грн. судового збору за подання до господарського суду заяви від 06.06.2022р. вих. №212 долучено Платіжні доручення від 27.04.2022р. №1779 про сплату 227грн. судового збору та від 07.06.2022р. №1873 про сплату 21,10грн. судового збору.

Зарахування 21.10грн. сплаченого згідно Платіжного доручення від 07.06.2022р. №1873 судового збору до Спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується наявною в системі електронного документообігу суду (комп`ютерна програма «Діловодство спеціалізованого суду») Випискою від 08.06.2022р.

В той же час, суд зазначає, що станом на час постановлення цієї ухвали в системі електронного документообігу Господарського суду Львівської області (комп`ютерна програма «Діловодство спеціалізованого суду») відсутня інформація про зарахування 227грн. сплаченого згідно Платіжного доручення від 27.04.2022р. №1779 судового збору до Спеціального фонду Державного бюджету України.

2.1.Також, судом із системи електронного документообігу суду (комп`ютерна програма «Діловодство спеціалізованого суду») встановлено, що 04.05.2022р. за вх. №981 до Господарського суду Львівської області надійшла заява Комунального підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» від 28.04.2022р вих. №167 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» заборгованості за надані послуги в розмірі 8861,63грн. та пені в розмірі 322,57грн.

Як вбачається із наявного в системі електронного документообігу Господарського суду Львівської області (комп`ютерна програма «Діловодство спеціалізованого суду») електронного облікового запису справи №914/887/22 Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» в підтвердження обставини сплати за подання до господарського суду заяви від 28.04.2022р вих. №167 (вх. №981 від 04.05.2022р.) долучено Платіжне доручення від 27.04.2022р. №1779 на суму 227грн.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно ч.3 ст.6 Закону України Про доступ до судових рішень суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Як встановлено судом та вбачається із розміщеного на офіційному веб-порталі судової влади України Єдиного державного реєстру судових рішень 06.05.2022р. в Реєстрі за посиланням http://www.reestr.court.gov.ua/Review/104186546 оприлюднено повний текст ухвали Господарського суду від 05.05.2022р. у справі 914/887/22.

Ухвалою Господарського суду від 05.05.2022р. у справі 914/887/22 судом ухвалено відмовити Комунальному підприємству Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги розмірі 8867,63грн. та 322,57грн. пені.

Відповідно до ч.2 ст.151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

З врахуванням наведеного суд дійшов висновків про те, що Заявником при поданні до господарського суду заяви від 06.06.2021р. вих. №212 (вх.№1298 від 09.06.2022р.) повторно подано Платіжне доручення від 27.04.2022р. №1779 про сплату 227грн. судового збору за подання до господарського суду заяви від 28.04.2022р вих. №167 (вх. №981 від 04.05.2022р.).

Вказане в своїй сукупності свідчить про порушення Заявником вимог п.1 ч.3 ст.150 ГПК України щодо додання до заяви документів, що підтверджують сплату судового збору.

3.Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до п.8 ч.1 ст.152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Згідно п.п.4, 5 ч.2 ст.150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Приписами п.п.3, 4 ч.3 ст.150 України встановлено, що до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

За загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України).

Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов`язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.

Разом з тим такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 ГПК України).

Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов`язковою умовою наказного провадження, а тому суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав.

В обґрунтування заявленої вимоги Заявник вказує на те, що відповідно до умов п. 1.2. Договору Користувач відшкодовує Балансоутримувачу витрати за надання послуг щодо забезпечення тепловою енергією для опалення, електроенергією, водопостачанням та водовідведенням, інші витрати пов`язані з утриманням та обслуговуванням будинку, пропорційно до загальної площі в будинку.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що сума договору складається із сум, зазначених в рахунках і актах приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг), які щомісячно виставляються на підставі даного договору. Користувач відшкодовує Балансоутримувачу вартість послуг, з врахуванням рівня рентабельності, що складає 8% від суми наданих послуг за місяць.

Згідно п.2.5. Договору при несвоєчасному внесенні плати Користувач сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше, ніж подвійна облікова ставка НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за весь період прострочення платежу.

В той же час, Заявником не долучено до поданої ним заяви доказів понесення ним передбачених п. 1.2. Договору витрат, рахунків чи актів приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг), розрахунків рентабельності, а також розрахунків пені, яка включена Заявником до заборгованості за Рахунками на оплату №№4466, 4724, 5042, 289, 869, 1298, 1716.

Таким чином, Заявником в порушення приписів п.п.4, 5 ч.2, п.п.3, 4 ч.3 ст.150 ГПК України не доведено факту понесення ним витрат згідно умов Договору, виникнення в Боржника обов`язку щодо їх відшкодування, виникнення у нього права вимагати здійснення такого відшкодування, а також не наведено розрахунок заявлених до стягнення сум боргу та пені.

Враховуючи наведене суд дійшов висновків про наявність правових підстав до відмови Комунальному підприємству Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» у видачі судового наказу про ТзОВ «Периметр» (79014, Львівська область, м.Львів, вул.Крип`якевича, буд.23, кв.9; ідентифікаційний код: 31074512) заборгованості за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання приміщень та надання комунальних послуг від 01.04.2016р. №69-с на користь Комунального підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» (79008, Львівська область, м.Львів, вул.Винниченка, буд.8; ідентифікаційний код: 33358550)заборгованості за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання приміщень та надання комунальних послуг від 01.04.2016р. №69-с у розмірі 25775,78грн. заборгованості за надані послуги.

При цьому суд зазначає, що, в силу приписів ч.1 ст.153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.150, 152, 234, 235 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Відмовити Комунальному підприємству Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» у видачі судового наказу про ТзОВ «Периметр» (79014, Львівська область, м.Львів, вул.Крип`якевича, буд.23, кв.9; ідентифікаційний код: 31074512) заборгованості за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання приміщень та надання комунальних послуг від 01.04.2016р. №69-с на користь Комунального підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» (79008, Львівська область, м.Львів, вул.Винниченка, буд.8; ідентифікаційний код: 33358550) заборгованості за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання приміщень та надання комунальних послуг від 01.04.2016р. №69-с у розмірі 25775,78грн. заборгованості за надані послуги.

2.Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

3.Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Суддя Фартушок Т.Б.