Рішення

від 07.06.2022 по справі 916/3884/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" червня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3884/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

за участю секретаря судового засідання Левшиної І.М.

розглянувши справу № 916/3884/21 за правилами спрощеного позовного провадження

за позовом: Одеської міської ради /ЄДРПОУ 26597691, адреса 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, e-mail: legal_departmenr@omr.gov.ua/

до відповідача: приватного підприємства Константа /ЄДРПОУ 25998092, адреса 65045, м. Одеса, вул. Жуковського, 21/

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 66 252,55 грн

за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі;

від відповідача: не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі.

ВСТАНОВИВ:

17.12.2021 року Одеська міська рада звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 4011/21/ до приватного підприємства Константа про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 66 252,55 грн та судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, будучи власником об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 58, користується земельною ділянкою за вказаною адресою без укладеного договору оренди, що має наслідком неотримання позивачем доходів у вигляді орендної плати. Внаслідок чого порушується право територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради як власника земельної ділянки.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 80, 83, 93, 124-126, 206 ЗК України, ст.ст. 525, 526, 549, 610-611, 615, 626, 628-629, 1212 ЦК України, ст.ст. 14, 289 ПК України, ст.ст. 216, 218, 230, 232 ГК України, Закону України Про оренду землі, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні.

Ухвалою суду від 22.12.2021 року залишено без руху позовну заяву Одеської міської ради вх. № 401121 від 17.12.2021 року; зобов`язано позивача надати суду у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду, заяву про усунення недоліків, встановлених при поданні позовної заяви.

30.12.2021 року на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків /вх. № 35540/21/ на виконання вимог ухвали суду від 22.12.2021 року.

Ухвалою суду від 17.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3884/21; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін призначено на 09.02.2022 р. о 10:00 год.

У судовому засіданні 09.02.2022 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання по суті на 10.03.2022 року на 09:30 год.

10.03.2022 року судове засідання не відбулось у зв`язку з запровадженням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 64/2022 № 2102-IX, строком на 30 діб, який згідно Указу Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено до 25.04.2022 року /затверджено Законом України № 2119-IX від 15.03.2022 року/.

Ухвалою суду від 22.04.2022 призначено дату судового засідання по суті № 916/3884/21 на 08.06.2022 року об 11:00 год.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Всі ухвали суду по справі № 916/3884/21, зокрема про відкриття провадження у справі від 17.01.2022 року (а.с. 73-75) направлялись учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, за адресою, вказаною в позовній заяві (65045, м. Одеса, вул. Жуковського, 21, яка є його місцезнаходженням, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки цих ухвал з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті „Судова повістка.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

01.02.2022 року за вх. № 2403/22 на адресу Господарського суду Одеської області повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу з ухвалою суду про відкриття провадження з відміткою відділення поштового зв`язку Укрпошта - "адресат відсутній за вказаною адресою".

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Також суд звертає увагу, що положеннями ч. 7 ст. 120 ГПК України визначено, що учасники судового засідання зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою в вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за відповідною адресою не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі № 910/15442/17 від 16.05.2018 року).

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.01.2022 року було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач, обізнаний про розгляд справи № 916/3884/21, міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Також суд зазначає, що у зв`язку із запровадженням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 64/2022 № 2102-IX, перебуванням головуючого судді у відпустці, розгляд справи № 916/3936/21 відбувається понад строки, визначені ГПК України.

Оскільки відповідач по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, приватному підприємству Константа з 07.07.2016 року належить на праві приватної власності об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля площею 209,1 кв.м., розташована за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 58, що вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5113508732020 від 28.01.2020 року земельній ділянці площею 0,0404 га розташована за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 58 присвоєно кадастровий номер 5110136900:27:009:0127.

Рішенням Одеської міської ради від 16.09.2020 року № 6620-VІІ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5110136900:27:009:0127 площею 0,0404 га за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 58, та надано зазначену земельну ділянку відповідачу в оренду.

Після прийняття Одеською міською радою рішення від 16.09.2020 року № 6620-VІІ Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради направлялись до відповідача вимоги від 18.11.2020 р. № 01-13/4681 та від 13.09.2021 р. № 01-13/824 щодо необхідності ПрАТ «Константа» здійснити заходи щодо оформлення договору оренди землі відповідно до вимог чинного законодавства, та про наявність боргу у вигляді безпідставно збережених коштів територіальної громади м. Одеси за користування вищевказаною земельною ділянкою.

Господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 66 252,55 грн на підставі ст. 1212 ЦК України за фактичне користування без правовстановлюючих документів земельною ділянкою комунальної власності у період з 28.01.2020 року по 30.11.2021 року.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ст. 206 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року за № 2768-III (далі - ЗК України) (в редакції, станом на час виникнення спірних відносин) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

За змістом ст.ст.78, ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України, сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно з ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею ст. 21 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року за № 161-XIV визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з п.п.14.1.136, 14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 271.1. ст. 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з п. 284.1. ст. 284 ПК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Як вище встановлено господарським судом, земельна ділянка комунальної власності з кадастровим номером 5110136900:27:009:0127 площею 0,0404 га за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 58, та на якій нерухоме майно відповідача, як об`єкт цивільних прав сформована 28.01.2020 року.

Разом із тим, станом на теперішній час відповідачем не проведено державну реєстрацію прав на спірну земельну ділянку, договір оренди землі між позивачем та відповідачем не укладено. При цьому, доказів здійснення відповідачем плати за використання земельної ділянки у спірний період з 28.01.2020 року (дата присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру) по 30.11.2021 року (кінець розрахункового періоду) матеріалах справи не містять.

Господарським судом враховується, що нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, а тому використання відповідачем нежитлових будівель площею 209,1 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 58, є неможливим без використання відповідної земельної ділянки.

Отже, оскільки відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:27:009:0127 площею 0,0404 га за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 58, та на якій розміщений зареєстрований за ним об`єкт нерухомості, у спірний період з 28.01.2020 року по 31.11.2021 року без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки позивача зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування земельною ділянкою, а тому суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний повернути ці кошти позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У правових висновках Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 23.05.2018 №629/4628/16-ц зазначено, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України. Аналогічну позицію було викладено також Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.09.2021 у справі №922/3524/19.

Перевіривши розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, який здійснений позивачем за період з 28.01.2020 року по 30.11.2021 року, господарським судом встановлено обґрунтованість вказаного розрахунку обставинам справи. При цьому, жодних заперечень щодо наявності цієї заборгованості, а тим більш доказів, які спростовують її наявність відповідач до суду не надав.

У ході розгляду справи судом не виявлено норм права, на які посилався позивач, що не підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Матеріали справи не містять доказів, які були б відхилені судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи викладене, оскільки заперечення відповідача спростовуються дослідженими матеріалами справи та встановленими судом обставинами, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Одеської міської ради у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 2 270,00 грн, що вбачається із платіжного доручення № 568 від 17.08.2021 року.

Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог Одеської міської ради у повному обсязі, судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Одеської міської ради задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з приватного підприємства Константа /ЄДРПОУ 25998092, адреса 65045, м. Одеса, вул. Жуковського, 21/ на користь Одеської міської ради /ЄДРПОУ 26597691, адреса 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, e-mail: legal_departmenr@omr.gov.ua/ безпідставно збережені кошти у розмірі 66 252,55 /шістдесят шість тисяч двісті п`ятдесят дві гривні 55 копійок/.

3. Стягнути з приватного підприємства Константа /ЄДРПОУ 25998092, адреса 65045, м. Одеса, вул. Жуковського, 21/ на користь Одеської міської ради /ЄДРПОУ 26597691, адреса 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, e-mail: legal_departmenr@omr.gov.ua/ судовий збір у розмірі 2 270,00 /дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення складено 13 червня 2022 р.

Суддя Н.Д. Петренко