Рішення

від 12.06.2022 по справі 922/5168/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/5168/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Басейного управління водних ресурсів річки Прип`ять, м. Житомир до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж-Комплект", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 33224,18 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Басейнове управління водних ресурсів річки Прип`ять, м. Житомир, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж-Комплект", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 2148 від 28.05.2019, в розмірі 33224,18 грн., з яких: 21466,10 - сума основної заборгованості, 7922,12 - пеня, 2597,40 грн. - інфляційні втрати, 1238,56 грн. - 3% річних. Також просить суд покласти на відповідача судові витрати. Підставою звернення до суду стало порушення відповідачем умов укладеного договору щодо вчасної та в повному обсязі сплати орендних платежів.

Ухвалою господарського суду від 30.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/5168/21. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області. Розгляд справи № 922/5168/21 призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу у строк, протягом п`ятнадцяти днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження, для надання суду відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ГПК України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство.

27.01.2022 третьою особою надані до суду письмові пояснення (вх. № 1984), в яких підтримав правову позицію позивача та просив суд прийняти законне та обґрунтоване рішення по справі.

Відповідач, правом на участь у судовому процесі не скористався, у строки, визначені ухвалою суду від 30.12.2021 відзив на позов не надав, заборгованість не спростував.

Про розгляд справи господарським судом, відповідач повідомлявся за юридичною адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, судова кореспонденція по справі, адресована відповідачу, була повернута ПАТ "Укрпошта" на адресу суду, у зв`язку з тим, що відповідач за вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою відсутній.

В п. 5 ч. 6ст. 242 ГПК Українивизначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6ст. 242 ГПК Українивизначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту ст. ст.120,242 ГПК України, п. п. 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву, у встановлений судом строк, без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому процесі не скористався, відзиву на позовну заяву, у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Крім того, у даному випадку, суд враховує, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 922/5168/21 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті, в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно із ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У зв`язку з введенням Указом Президента України № 64/2022 воєнного стану на території України та обмеженим здійсненням судочинства Господарським судом Харківської області, через проведення бойових дій на території міста Харкова, суд виносить рішення, після встановлення он-лайн доступу суддів та працівників апарату суду до системи "Діловодство спеціалізованого суду".

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи, суд встановив наступне.

28.05.2019, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області та ТОВ „Авантаж - Комплект був укладений договір оренди нерухомого майна № 2148 від 28.05.2019.

Відповідно до умов п. 1.1. договору, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - будівлю складу, літ. „А площею 796,1 кв.м. реєстровий номер 01038766.3.АААБГК248 та частину майданчика для стоянки автомобілів площею 1840,0 кв.м., реєстровий номер 01038766.3.ЮРЦТЕЛ002, що знаходились на балансі Басейного управління водних ресурсів річки Прип`ять, належать до сфери управління Державного агентства водних ресурсів України та розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Танкістів, 52.

Договір був укладений строком на 2 роки 364 дні (період з 28.05.2019 до 26.05.2022 включно).

30.08.2021, договір оренди був припинений, шляхом укладення договору про розірвання договору оренди нерухомого майна , що належить до державної власності від 28.05.2019 № 2148.

Відповідно до п. 3.1. договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої ПКМУ від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі Методика розрахунку), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2019 року - 15047,17 грн.

Відповідно до п. 3.3 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорції розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно з п. 3.7. договору, орендна плата перерахована не своєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати.

Відповідно до п. 3.10 договору, закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою , якщо така виникла у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Як вказує позивач, відповідно до умов договору, відповідачеві було виставлено рахунків про оплату орендної плати згідно договору за період дії договору оренди (з червня по вересень 2019 року) на суму 26867,25 грн.

Натомість, в порушення умов договору оренди, за вказаний період, відповідачем було здійснено оплату, згідно договору частково, на суму 5401,15 грн., що підтверджується банківськими виписками, наданими до матеріалів справи.

Отже, сума основного боргу відповідача за договором оренди становить 21466,10 грн.

Як зазначає позивач, на адресу відповідача була направлена претензія про сплату заборгованості відповідно до умов договору. Претензія була проігнорована відповідачем, а сума заборгованості за договором оренди від 28.05.2019, в добровільному порядку сплачена відповідачем не була, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 759 ЦК України та ч. 1 ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 3 ст. 283 ГК України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об`єктами оренди за цим Законом є, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ГК України орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; 3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом; 4) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства.

За приписами ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є, зокрема, органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Згідно з ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як встановлено судом, 30.08.2021, договір оренди був припинений шляхом укладення договору про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.05.2019 №2148.

Відповідно до п. 3.10 договору, закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою , якщо така виникла у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 284 ГК України, орендна плата є істотною умовою договору оренди.

П. 1 ст. 286 ГК України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до п. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені ч. 3 ст. 285 цього кодексу та ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" .

Як зазначає позивач, звертаючись до господарського суду з даним позовом, зобов`язання по сплаті орендної плати, всупереч умов договору, відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 21466,10 грн. за період з червня по вересень 2019 року.

Суд зазначає, що відповідач, суму заборгованості з орендної плати, заявлену позивачем, не спростував та не надав суду жодних доказів на підтвердження відсутності даної суми заборгованості за договором оренди від 28.05.2019.

Таким чином, правомірність нарахування відповідачеві суми заборгованості з орендної плати в розмірі 24466,10 грн. підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем.

Відповідно до п. 3.7. договору оренди, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов`язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Ч. 2 ст. 343 ГК України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем заявлено до стягнення суму пені в розмірі 7922,12 грн., виходячи із суми заборгованості відповідача за договором оренди в розмірі 21466,10 грн., за період з 15.07.2019 по 16.06.2021.

Перевіривши заявлену до стягнення суму пені, суд виходить з наступного.

Так, суд зазначає, що сума виставленого рахунку №5Т/03 від 18.06.2019 в сумі 1107,93 грн., відповідно до банківської виписки (стор. 28) була сплачена відповідачем вчасно - 03.07.2019.

Окрім цього, відповідно до п. 3.6. договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорції розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Таким чином, прострочення сплати відповідачем виставлених позивачем рахунків на оплату, потрібно рахувати з 16.08.2019, а не з 15.07.2019, як це помилково розраховано позивачем.

Також суд зауважує, що позивачем, в порушення ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, було розраховано за період з 15.07.2019 по 16.06.2021, тобто за більший термін, ніж визначено відповідною нормою права.

Відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми пені суду не надав.

Таким чином, судом зроблено власний розрахунок суми заборгованості відповідача по пені, у відповідності до умов договору та правових норм, у зв`язку з чим, сума пені за порушення відповідачем свого зобов`язання за договором оренди від 28.05.2019, за період з 16.08.2019 по 16.02.2020, становить 3259,52 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення з відповідача суми пені, суд відмовляє, як в безпідставно та необґрунтовано заявленій.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 2597,40 грн. - інфляційних збитків та 1238,56 грн. - 3% річних.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Контррозрахунку заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, відповідачем суду надано не було.

Так, позивач просить стягнути на свою користь 3% річних за період з 15.07.2019 по 16.06.2021 в сумі 1238,56 грн.

Як вже зазначалось судом, позивачем невірно визначено період нарахування штрафних санкцій, в також суми 3% річних та інфляційних втрат.

Так, для розрахунку 3% річних вірним є період з 16.08.2019 по 16.06.2021.

Таким чином вірним є розмір 3% річних, який підлягає стягненню на користь позивача в сумі 1182,10 грн. В іншій частині заявлених 3% річних, суд відмовляє, як в безпідставно заявлених.

Розрахунок інфляційних втрат, також повинен охоплювати період з 16.08.2019 по 16.06.2021. Так, сума інфляційних втрат, розрахована судом за вказаний період становить 2865,71 грн.

Натомість, позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума інфляційних втрат в розмірі 2597,40 грн., яка і задовольняється судом.

Відповідно ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позов Басейного управління водних ресурсів річки Прип`ять, м. Житомир, є таким, що не спростований відповідачем та підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 126, 129, 165, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж-Комплект" (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, код ЄДРПОУ 39145810) на користь Басейного управління водних ресурсів річки Прип`ять (10001, м. Житомир, вул. Київська, 81, код ЄДРПОУ 01038766) заборгованість за договором оренди в сумі 21466,10 грн.; пеню в розмірі 3259,52 грн.; 3% річних в розмірі 1182,10 грн.; інфляційні втрати в розмірі 2597,40 грн.; судовий збір в розмірі 1947,58 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач - Басейнове управління водних ресурсів річки Прип`ять (10001, м. Житомир, вул. Київська, 81, код ЄДРПОУ 01038766);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авантаж-Комплект" (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, код ЄДРПОУ 39145810);

Третя особа - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 20, код ЄДРПОУ 13578893).

Повне рішення підписано 13.06.2022, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану із 24.02.2022 та об`єктивною неможливістю його підписання у строки, передбачені ГПК України, через боєві дії на території м. Харкова.

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/5168/21