ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/3242/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Коровай Л.В.;
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акама"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий - Іванов О.Г., судді - Березкіна О.В., Чус О.В.)
від 24.01.2022
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делтана"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акама"
про стягнення заборгованості в розмірі 3 592 566,26 грн.
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Делтана" (надалі - ТОВ "Делтана") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акама" (надалі - ТОВ "Акама", в якому з урахуванням останнього поданого до суду 26 грудня 2018 року клопотання про збільшення розміру позовних вимог, яке суд першої інстанції згідно з ухвалою від 26 грудня 2018 року прийняв до розгляду, просило стягнути з відповідача 3 592 566,26 грн, з яких: 2 632 139,73 грн - основний борг, 510 254,17 грн - пеня, 296 616,32 грн - штраф, 92 557,98 грн - інфляційні втрати та 60 998,06 грн - три відсотки річних.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за укладеним з позивачем договором поставки плівки для упаковки № 17/02 від 17 лютого 2014 року не в повному обсязі здійснив оплату товару, поставленого йому позивачем у період з 26 грудня 2017 року по 18 травня 2018 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 17.02.2014 між сторонами укладено договір №17/02 поставки плівки для упаковки (далі договір), за умовами якого позивач (постачальник) зобов`язується виготовити і передати у власність відповідача (покупця), у встановлений термін плівку для упаковки, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.
4. Оплата товару проводиться в розмірі 100% вартості партії Товару, передбаченої відповідною Специфікацією не пізніше 30 календарних днів з дня підписання видаткової накладної (товарно-транспортної накладної) про приймання Товару (п. 4.1 договору).
5. Згідно з пунктом 8.3 договору у разі прострочення оплати товару, покупець зобов`язується оплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення і штраф в розмірі 10% від суми неоплаченого товару.
6. Актом звіряння за листопад 2017 року сторони узгодили заборгованість ТОВ "Акама" перед ТОВ "Делтана" за договором поставки в сумі 4 366 177,00 грн., з урахуванням поставки товару за 28.11.2017 (а.с.14, т.9). Від ТОВ "Акама" акт підписаний генеральним директором Соколенко В.М.
7. На виконання умов договору постачальник у період з 26 грудня 2017 року по 18 травня 2018 року поставив покупцю товар на загальну суму 3 499 823,02 грн, що підтверджується видатковими накладними.
8. З урахуванням початкового сальдо в сумі 4 366 177,00 грн, та поставок товару і здійснених робіт у період з 01 по 31 грудня 2017 року на суму 3 382 271, 84 грн та у період з 01.01.2018 по 25.07.2018 на суму 2 867 475, 07 грн загальна сума поставки становила 10 615 923, 91 грн.
9. Факт постачання товару за цими видатковими накладними та на зазначену в них суму підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями цих видаткових накладних та відповідачем не заперечується.
10. Сума повернень та оплат ТОВ "Акама" за період з 01.12.2017 по 25.07.2018 становить 7 983 784, 18 грн, що підтверджено позивачем видатковими накладними, накладними на повернення товару, узгоджується зі здійсненими відповідачем оплатами, відповідно до наданої ним банківської виписки про рух коштів по рахунку.
Короткий зміст постанову суди касаційної інстанції, рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
11. Постановою Верховного Суду від 18.02.2021 було скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2020, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
12. Передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив:
- доказом проведення оплати товару у певній господарській операції, є розрахункові документи, що відповідають встановленим законом вимогам. У разі здійснення між юридичними особами в їх господарській діяльності безготівкових розрахунків, доказом здійснення оплати товару є також і виписка банку з особового рахунку особи, що здійснила оплату;
- наданий відповідачем єдиний доказ оплати товару - звіт по проводкам за даними бухгалтерського обліку (роздруківку платежів ТОВ "Акама" з рахунку 631) не є ні розрахунковим документом, ні первинним документом, а є лише внутрішнім технічним (фіксуючим) бухгалтерським документом відповідача, що відображає бухгалтерський облік грошових операцій по рахунку N 631 "Розрахунки з постачальниками";
- суди встановили обставини здійснення відповідачем оплати товару на підставі недопустимого доказу (звіту по проводкам за даними бухгалтерського обліку по рахунку N 631);
- сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом у справі, не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, не є доказом оплати товару, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Суди помилково брали його як доказ акт звірки взаємних розрахунків, що не був підписаний позивачем, за відсутності в матеріалах справи інших належних та допустимих доказів оплати товару;
- під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене у постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.
13. 01.07.2021 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, яким було відмовлено у задоволенні позову про стягнення заборгованості в сумі 3 592 566,26 грн за договором поставки плівки для упаковки, з яких: 2 632 139,73 грн - основний борг, 510 254,17 грн - пеня, 296 616,32 грн - штраф, 92 557,98 грн - інфляційні втрати та 60 998,06 грн - три відсотки річних.
14. Суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості, оскільки:
- позивач на виконання умов договору у період з 26 грудня 2017 року по 18 травня 2018 року поставив відповідачеві товар на загальну суму 3 499 823,02 грн, а відповідач надав звіт по проводкам за даними бухгалтерського обліку (роздруківку платежів ТОВ "Акама" з рахунку № 631), а також виписки з банківських рахунків, що підтверджують факт відсутності заборгованості перед позивачем у спірному періоді.
- інших доказів поставки товару разом із позовною заявою та документами по суті справи позивачем не надано. Водночас, докази, що подані з клопотанням позивача від 29.03.2021, були відхилені на підставі частини восьмої статті 80 ГПК України, оскільки вони не подавались при первісному розгляді справи, а також не зазначено обставини, за яких позивач не міг надати їх раніше при поданні позовної заяви.
- правовим наслідком порушення порядку подання позивачем нових доказів є відмова у стягненні з відповідача 3 592 566,26 грн.
15. 24.01.2022 Центральний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове про задоволення позову повністю.
16. Суд апеляційної інстанції встановив, що сторони подавали докази на виконання вимог ухвали суду, враховуючи обов`язкові вказівки Верховного Суду, проте суд першої інстанції порушив принцип рівності сторін, оскільки прийняв лише докази відповідача та не дослідив докази позивача. З цих підстав суд апеляційної інстанції повторно розглянув справу та дослідив подані позивачем докази (первинні документи щодо поставок продукції з моменту укладення сторонами договору ((17.02.2014) видаткові накладні, накладні на повернення товару), акти виконаних робіт, акти звіряння розрахунків за 2014-2017 рік, підписані сторонами та письмові пояснення від 03.06.2021 щодо зарахування коштів).
17. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що:
- на початок спірного періоду (01.12.2017) у відповідача існувала перед позивачем заборгованість у сумі 4 366 177,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, актами виконаних робіт, накладними про повернення товару, підписаними обома сторонами, а також актом звіряння за листопад 2017 року, який підписаний генеральним директором відповідача;
- заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 4 366 177,00 грн на початок спірного періоду (на 01.12.2017) доведена позивачем належними та допустимими доказами. Заборгованість у цій сумі визнавалась відповідачем станом на 01.12.2017;
- з урахуванням початкового сальдо та поставок товару і здійснених робіт у період з 01.12.2017 по 25.07.2018 загальна сума поставки становила 10 615 923, 91 грн;
- відповідач частково повернув товар та здійснив оплату на загальну суму 7 983 784, 18 грн, що підтверджується накладними на повернення товару, банківською випискою про рух коштів по рахунку;
- проведені відповідачем оплати у спірний період зараховувались позивачем у борг минулого періоду, оскільки були здійснені з посиланням на договір №17/02 від 17.02.2014, а не на конкретні видаткові накладні спірного періоду;
- відповідач не надав докази оплати боргу в сумі 2 632 139,73 грн або повернення товару, тому зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 92 557,98 грн за період травень-грудень 2018 року, три проценти річних в сумі 60 998,06 грн за період 26.01.2018 по 24.12.2018 (розрахований за кожною накладною), а також штраф в сумі 296 616,32 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
18. 04.02.2022 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати та направити справу на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
19. Скаржник підставою касаційного оскарження судового рішення визначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги частини восьмої статті 80 ГПК України, оскільки прийняв та дослідив докази позивача, що не були подані при первісному розгляді справи без поважних причин, і встановив обставини, що мають суттєве значення (зокрема обставини щодо суми заборгованості), на підставі недопустимих доказів, що є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України).
20. У доповненнях до касаційної скарги відповідач зауважує, що подані позивачем докази, на які він втратив право посилатися під час первісного розгляду справи апеляційним судом, надані до суду повторно разом із клопотанням від 29 березня 2021 року, не можуть бути прийняти на підставі частини восьмої статті 80 ГПК України у зв`язку із порушенням порядку їх подання, передбаченого приписами частинами другою та четвертою цієї статті.
Позиція Верховного Суду
21. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
22. За змістом статті 77 ГПК України допустимість доказів означає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
23. Допустимість доказів за статтею 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (пункт 6.27 постанови Великої палати верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20 (провадження № 12-52гс21)).
24. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.
25. У даному випадку скаржник наполягає, що прийняті судом апеляційної інстанції докази (первинні документи щодо поставок продукції з моменту укладення сторонами договору (17.02.2014) - видаткові накладні, накладні на повернення товару, акти виконаних робіт, акти звіряння розрахунків за 2014-2017 рік) є недопустимими, оскільки вони не були подані разом з поданням позовної заяви.
26. Верховний Суд відхиляє такі аргументи скаржника, оскільки такі докази були подані на виконання вказівок, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, і є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, у строк встановлений судом першої інстанції. Такі докази позивач подав на спростування заперечень відповідача, який фактично не визнав наявність у нього заборгованості в сумі 4 366 177,00 грн на початок спірного періоду (на 01.12.2017), а також на підтвердження обґрунтованості своїх дій щодо зарахування сплачених відповідачем коштів у борг минулого періоду.
27. Верховний Суд виходить з того, що право на справедливий суд встановлено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, відповідно до пункту 1 цієї статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
28. Зміст права на справедливий розгляд справи висвітлюється в практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
29. У рішенні ЄСПЛ "Шабельник проти України" (заява N 16404/03) від 19 лютого 2009 року 921, зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством.
30. Водночас, у рішенні у справі "Руіз-Матеос проти Іспанії" (Ruiz-Mateos v. Spain, заява № 12952/87, від 23 червня 1993 року, п. 63) ЄСПЛ зауважив, що принцип рівності сторін (рівних процесуальних можливостей) є одним з проявів справедливого розгляду, який включає фундаментальне право на змагальність розгляду. Зокрема, кожна сторона вправі знати про доводи та докази, представлені іншою стороною, та мати дієву можливість коментувати їх.
31. У рішенні у справі "Вержбицький проти Польщі" (Wierzbicki v. Poland, заява № 24541/94, від 18 червня 2002, п. 39) ЄСПЛ, посилаючись на рішення у справі "Домбо Бехер проти Нідерландів" (Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands, заява № 14448/88, п. 33), наголосив, що стосовно судового процесу, який стосується протилежних приватних інтересів, принцип рівності сторін передбачає, що кожній стороні забезпечується достатня можливість представити свою позицію - включаючи докази - з дотриманням вимог, які не ставлять сторону в невигідне становище по відношенню до опонента.
32. Наведена практика ЄСПЛ свідчить, що за наявності спору про право цивільне держава повинна забезпечити учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів.
33. Відповідно до частини першої та другої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
34. Суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, під час нового розгляду надав можливість обом сторонам надати свої докази щодо суми заборгованості, забезпечивши цим змагальність та процесуальну рівність сторін під час розгляду справи. Подані позивачем докази безпосередньо пов`язані з доказами, що подані відповідачем при новому розгляді, тому їх не можна було відхилити як невідповідні або такі, що несвоєчасно подані.
35. Відхилення судом першої інстанції доказів позивача і прийняття доказів відповідача, що так само не були подані разом з поданням відзиву при первісному розгляді справи, без сумніву порушило право позивача на змагальний судовий
процес.
36. Відповідно до частини восьмої статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
37. В ухвалі від 15.03.2021 суд першої інстанції встановив позивачу строк до 06.04.2021 для подання усіх наявних доказів щодо власної правової позиції, пояснення з урахуванням висновків постанови Верховного Суду від 18.02.21. Позивач надав докази у строк, встановлений судом, про що правильно зауважив суд апеляційної інстанції.
38. За таких обставин, Верховний Суд, вважає, що суд апеляційної інстанції правильно дослідив докази, що стосуються фактів, якими позивач обґрунтовує свої заперечення проти доводів відповідача. У даному випадку неподання таких доказів разом з позовною заявою не могла бути підставою для їх відхилення відповідно до частини 8 статті 80 ГПК України, оскільки такі докази були подані при новому розгляді у строк, встановлений судом.
39. Наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції з цієї підстави.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
40. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
41. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
42. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі вимог та доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України), дійшов висновку про відсутність підстав для його зміни чи скасування, тому касаційну скаргу залишає без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Розподіл судових витрат
43. З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акама" залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у справі №904/3242/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кондратова
Судді Н. Губенко
О. Кролевець
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 30.05.2022 |
Оприлюднено | 22.06.2022 |
Номер документу | 104747587 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Манько Геннадій Валерійович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Іванов Олексій Геннадійович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Іванов Олексій Геннадійович
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Кондратова І.Д.
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Іванов Олексій Геннадійович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Іванов Олексій Геннадійович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Іванов Олексій Геннадійович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Іванов Олексій Геннадійович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Манько Геннадій Валерійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні