Постанова

від 31.05.2022 по справі 438/350/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 червня 2022 року

м. Київ

справа № 438/350/17

провадження № 61-17338св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючої - Ступак О. В.,

суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

третя особа - приватний нотаріус Бориславського міського нотаріального округу Львівської області Паньків Галина Осипівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Крайник Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - АТ «Промінвестбанк», банк), Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи»), третя особа - приватний нотаріус Бориславського міського нотаріального округу Львівської області Паньків Г. О. (далі - приватний нотаріус Паньків Г. О.), про визнання договору іпотеки припиненим, зняття заборони відчуження нерухомого майна та вилучення записів у державних реєстрах.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 04 квітня 2008 року між ним та Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ЗАТ «Промінвестбанк»), правонаступником якого є АТ «Промінвестбанк», укладений кредитний договір № 122/Кр73, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 120 000,00 грн на споживчі цілі, зі сплатою за користування кредитом 19,00 процентів річних, з кінцевим терміном його повернення не пізніше 02 квітня 2018 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 04 квітня2008 року між ним та банком укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Паньків Г. О., зареєстрований у реєстрі за № 509, згідно з умовами якого він (іпотекодавець) передав в іпотеку банку належний йому житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0629 га, кадастровий номер 4610300000:10:017:0258, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , про що 04 квітня 2008 року приватним нотаріусом Паньків Г. О. внесений відповідний запис до Державного реєстру іпотек за реєстраційним № 6952756.

04 квітня 2008 року приватним нотаріусом Паньків Г. О. у зв`язку з посвідченням договору іпотеки від 04 квітня 2008 року накладено заборону на відчуження зазначених у договорі іпотеки житлового будинку та земельної ділянки до припинення (чи розірвання) договору іпотеки. Зазначені заборони відчуження зареєстровані 04 квітня 2008 року: щодо будинку - в реєстрі за № 510, запис у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 6951877; щодо земельної ділянки - за № 511, запис у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 6952506.

У лютому 2011 року АТ «Промінвестбанк» звернулося до Бориславського міського суду Львівської області з позовом про дострокове стягнення з нього заборгованості за кредитними договорами від 12 червня 2008 року № 159/Кр97 та від 04 квітня 2008 року № 122/Кр73 (справа № 2-289/11р.). Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 07 лютого 2013 року у задоволенні вказаного позову відмовлено. Рішенням суду встановлено, що: «позивач АТ «Промінвестбанк», який самостійно, на свій власний розсуд, без повідомлення про це позичальника ОСОБА_1 , (він же іпотекодавець) прийняв рішення про списання безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву банку і 29 грудня 2010 року списав безнадійну заборгованість за кредитними договорами від 12 червня 2008 року № 159/Кр97 та від 04 квітня 2008 року № 122/Кр73, і відніс її на збільшення валових витрат банку, отримавши відшкодування від держави, а тому втратив право вимоги за кредитними договорами від 12 червня 2008 року № 159/Кр97 та від 04 квітня 2008 року № 122/Кр73».

У серпні 2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до Бориславського міського суду Львівської області з позовом до нього про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № 122/Кр73 (справа № 438/846/13-ц). Зі змісту позовної заяви йому стало відомо, що 17 грудня 2012 року між АТ «Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладений договір відступлення прав вимоги та договір про передачу прав за договорами забезпечення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирик О. А., зареєстрований у реєстрі за № 1423.

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 17 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12 травня 2014 року, у задоволені позову ТОВ «Кредитні ініціативи» про звернення стягнення на предмет іпотеки (у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № 122/Кр73) відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року залишено без змін рішення Бориславського міського суду Львівської області від 17 січня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 12 травня 2014 року.

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 17 січня 2014 року у справі № 438/846/13-ц, що набрало законної сили, встановлено, що: «з наданих позивачем документів не вбачається підтвердження факту укладення 17 грудня 2012 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та АТ «Промінвестбанк» договору відступлення прав вимоги та договору про передачу прав за договорами забезпечення».

У квітні 2016 року йому стало відомо, що 11 травня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. на підставі заяви ТОВ «Кредитні ініціативи» вчинений виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 5678 про стягнення з нього у безспірному порядку заборгованості за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № 122/Кр73). Зважаючи на викладене, він звернувся до суду з позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 11 травня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., зареєстрований у реєстрі за № 5678 (справа № 438/456/16-ц).

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 15 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 20 лютого 2017 року, позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 11 травня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., зареєстрований у реєстрі за № 5678.

У березні 2017 року він, бажаючи відчужити (подарувати) належні йому житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на користь своїх дітей, звернувся до державного реєстратора - приватного нотаріуса Бориславського міського нотаріального округу Львівської області Фірман Б. І. із заявою про отримання актуальної Інформаційної довідки з державних реєстрів щодо наявності чи відсутності записів про обтяження іпотекою та заборони відчуження зазначеного вище нерухомого майна.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 22 березня 2017 року за № 83085270, йому стало відомо, що іпотекодержателем майна, згідно з договором іпотеки від 04 квітня 2008 року зазначено ТОВ «Кредитні ініціативи», наявні два записи про іпотеку нерухомого майна, а саме: запис за № 3338293 - про іпотеку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та запис за № 3338438 - про іпотеку земельної ділянки, кадастровий номер 4610300000:10:017:0258, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім наведеного:

- у Державному реєстрі іпотек міститься, внесений 04 квітня 2008 року приватним нотаріусом Паньків Г. О., запис за № 6952756 про іпотеку нерухомого майна - житлового та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з яким іпотекодержателем значиться «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (ЗАТ);

- в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна містяться, внесені 04 квітня 2008 року приватним нотаріусом Паньків Г. О., записи про заборону на нерухоме майно, а саме: запис за № 6951877 - про заборону на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та запис за № 6952506 - про заборону на нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер 4610300000:10:017:0258, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки основне зобов`язання за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № 122/Кр73 є припиненим, і первісний кредитор (АТ «Промінвестбанк»), як і новий кредитор (ТОВ «Кредитні ініціативи») після ухваленння судових рішень у справах № 2-289/11р., №438/846/13-ц, № 438/456/16-ц,про відмову в задоволенні позову про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки; про задоволення позову про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, втратили право на проведення стягнення та задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки, і станом на дату звернення з позовом відсутня будь-яка обґрунтована вимога кредитора щодо наявності у нього як такої заборгованості за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № 122/Кр73, а отже з припиненням дії основного зобов`язання підлягає припиненню договір іпотеки від 04 квітня 2008 року.

23 березня 2017 року він звернувся до приватного нотаріуса Паньків Г. О. із заявою про зняття заборони відчуження житлового будинку та земельної ділянки, накладеної у зв`язку з посвідченням договору іпотеки від 04 квітня 2008 року та про вчинення інших дій, однак листом від 04 квітня 2017 року за № 61/01-16 йому відмовлено у задоволенні таких вимог та рекомендовано звернутися до суду.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив:

- визнати припиненим договір іпотеки від 04 квітня 2008 року, укладений між ЗАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Паньків Г. О., зареєстрований у реєстрі за № 509;

- зняти заборону відчуження житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану 04 квітня 2008 року приватним нотаріусом Паньків Г. О. в реєстрі за № 510 у зв`язку з нотаріальним посвідченням договору іпотеки від 04 квітня 2008 року; вилучити в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис за № 6951877 щодо обтяження зазначеного вище житлового будинку;

- зняти заборону відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 4610300000:10:017:0258,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровану 04 квітня 2008 року приватним нотаріусом Паньків Г.О. в реєстрі за № 511 у зв`язку з нотаріальним посвідченням договору іпотеки від 04 квітня 2008 року, та вилучити в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис за № 6952506 щодо обтяження зазначеної вище земельної ділянки; вилучити записи про іпотеку нерухомого майна, що містяться в Державному реєстрі іпотек та в спеціальних розділах Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме:

1) запис про іпотеку в Державному реєстрі іпотек за № 6952756, внесений 04 квітня 2008 року приватним нотаріусом Паньків Г. О. у зв`язку з нотаріальним посвідченням договору іпотеки від 04 квітня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 509; тип обтяження: іпотека; об`єкт обтяження: житловий будинок (що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) та земельна ділянка,кадастровий номер 4610300000:10:017:0258 (що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ); іпотекодавець: ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ; іпотекодержатель: «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (закрите акціонерне товариство), код ЄДРПОУ 09325407, 01001, пров. Шевченка, 12, м. Київ;

2) запис про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 3338293 (спеціальний розділ), внесений 12 листопада 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В. В.; об`єкт обтяження: житловий будинок (що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ); іпотекодавець: ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ; іпотекодержатель: ТОВ «Кредитні ініціативи», код ЄДРПОУ: 35326253;

3) запис про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 3338438 (спеціальний розділ), внесений 12 листопада 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В. В.; об`єкт обтяження: земельна ділянка, кадастровий номер 4610300000:10:017:0258 (що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ); іпотекодавець: ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ; іпотекодержатель: ТОВ «Кредитні ініціативи», код ЄДРПОУ: 35326253.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 05 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано припиненим договір іпотеки від 04 квітня 2008 року, укладений між ЗАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Паньків Г. О., зареєстрований у реєстрі за № 509.

Знято заборону відчуження житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яку 04 квітня 2008 року накладено та зареєстровано приватним нотаріусом Паньків Г. О. в реєстрі за № 510, вилучено в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис за № 6951877 щодо обтяження зазначеного житлового будинку.

Знято заборону відчуження земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яку 04 квітня 2008 року накладено та зареєстровано приватним нотаріусом Паньків Г. О. в реєстрі за № 511, та вилучено в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис за № 6952506 щодо обтяження зазначеної земельної ділянки.

Вилучено з Державного реєстру іпотек та спеціальних розділів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про іпотеку нерухомого майна, зокрема:

- запис про іпотеку в Державному реєстрі іпотек за № 6952756, внесений 04 квітня 2008 року приватним нотаріусом Паньків Г. О. у зв`язку з нотаріальним посвідченням договору іпотеки від 04 квітня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 509; тип обтяження: іпотека; об`єкт обтяження: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, кадастровий номер 4610300000:10:017:0258, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; іпотекодавець: ОСОБА_1 , іпотекодержатель: «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (закрите акціонерне товариство);

- запис про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 3338293 (спеціальний розділ), внесений 12 листопада 2013 року приватним нотаріусом Чорнєй В. В.; об`єкт обтяження: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; іпотекодавець: ОСОБА_1 ; іпотекодержатель: ТОВ «Кредитні ініціативи»;

- запис про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 3338438 (спеціальний розділ), внесений 12 листопада 2013 року приватним нотаріусом Чорнєй В. В.; об`єкт обтяження: земельна ділянка, кадастровий номер 4610300000:10:017:0258, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; іпотекодавець: ОСОБА_1 , іпотекодержатель: ТОВ «Кредитні ініціативи».

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що основне зобов`язання за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № 122/Кр73 є припиненим, а тому первісний кредитор (АТ «Промінвестбанк»), як і новий кредитор (ТОВ «Кредитні ініціативи») втратили право вимоги на стягнення та задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. З припиненням дії основного зобов`язання підлягає припиненню і договір іпотеки від 04 квітня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Паньків Г. О., зареєстрований у реєстрі за № 509. Зважаючи на викладене, та враховуючи, що накладена заборона на відчуження належного ОСОБА_1 нерухомого майна порушує його право на вільне користування та розпорядження ним, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про виключення з державних реєстрів записів про обтяження його майна підлягають задоволенню.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено, рішення Бориславського міського суду Львівської області від 05 листопада 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для припинення основного зобов`язання, а отже і похідного від нього зобов`язання за договором іпотеки від 04 квітня 2008 року. Суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач 29 грудня 2010 року списав безнадійну заборгованість ОСОБА_1 за кредитними договорами від 04 квітня 2008 року № 122/Кр73 та від 12 червня 2008 року № 159/Кр97, відніс її на збільшення валових витрат банку, у зв`язку з чим втратив право вимоги за кредитним договором, оскільки своїми діями відповідач в односторонньому порядку звільнив боржника від його обов`язків, тоді як списання кредитором боргу за рахунок резерву (безнадійної заборгованості) за своєю правовою природою та ознаками не співпадає з прощенням боргу відповідно до статті 605 ЦК України. Зміст нормативних документів, на підставі яких приймалось рішення банку про визнання кредитної заборгованості позивача безнадійною та списання її за рахунок резерву, дозволяє дійти висновку, що таке списання не припиняє зобов`язань боржника перед кредитором і не є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги за кредитними зобов`язаннями недійсним, а тому боргові зобов`язання позичальника не припинилися, що не позбавляє іпотекодержателя права погасити заборгованість за рахунок предмета іпотеки.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій він просив постанову Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Як на підстави касаційного оскарження, заявник посилався на:

1) пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, без урахування висновків, викладених у постановах:

- Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-118цс16, Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 452/2599/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 352/1978/17, від 12 липня2021 року у справі № 404/6241/19, про те, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої статті 593 ЦК України). При цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості, припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов`язання. Отже, за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника і судових вимог кредитора та припинення у зв`язку із цим основного зобов`язання іпотека припиняється.

- Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 908/156/18, від 10 жовтня 2019 року у справі № 910/2164/18, від 15 жовтня 2019 року № 908/1090/18, від 15 жовтня 2019 року у справі № 813/8801/14, від 26 листопада 2019 року у справі № 902/201/19, від 26 листопада 2019 року у справі № 922/643/19, від 10 грудня 2019 року у справі № 910/6356/19, від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17, від 17 грудня 2019 року у справі № 641/1793/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц, від 19 грудня 2019 року у справі № 916/1041/17, від 19 грудня 2019 року № 520/11429/17, від 30 червня 2021 року у справі № 456/106/15-ц про те, що преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційні факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істину вже встановлено в рішенні чи вироку, а тому немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу;

2) пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України:

- пункти 1, 2 часини першої статті 411 ЦПК України (справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду, оскільки апеляційний суд помилково без урахування висновку викладеного Великою Палатою Верховного Суду у пункті 14 постанови від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження одноособово; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими);

- пункти 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України (суд не дослідив зібрані у справі докази, у тому числі: кредитний договір, договір іпотеки, факт відсутності у позичальника обґрунтованої заборгованості і судових вимог кредитора, судові рішення, які набрали законної сили, і мають преюдиційне значення у справі) та необґрунтовано відхилив клопотання заявника про зупинення провадження у справі до вирішення Верховним Судом подібної (аналогічної за фактичними обставинами) справи № 438/723/17.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що04 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Промінвестбанк» укладений кредитний договір № 122/Кр73, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 120 000,00 грн на споживчі цілі, зі сплатою за користування кредитом 19,00 процентів річних, з кінцевим терміном його повернення не пізніше 02 квітня 2018 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 04 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Промінвестбанк» укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Паньків Г. О., зареєстрований у реєстрі за № 509, відповідно до умов якого предметом іпотеки є:

- житловий будинок, позначений на плані літерою «А-2», цегляний, загальною площею 274,7 кв. м, житловою площею 124,8 кв. м, складається з семи житлових кімнат, однієї кухні та півпідвалу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія ЯЯЯ № 907545 , виданого виконавчим комітетом Бориславської міської ради 24 листопада 2006 року на підставі рішення від 16 листопада 2006 року № 502, зареєстрованого в Дрогобицькому державному комунальному міжміському бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 24 листопада 2006 року в книгу 26, номер запису: 4097, реєстраційний номер: 16877585. До житлового будинку належать: господарська будівля, позначена на плані літерою «Б», цегляна, огорожа, позначена на плані «1, 2», металева, замощення, позначене на плані літерою «І», бетонне;

- земельна ділянка площею 0,0629 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер 4610300000:10:017:0258, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцеві на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯД №432194, виданого Бориславською міською радою 31 травня 2007 року на підставі рішення 14 сесії 5 скликання від 23 лютого 2007 року № 203 Бориславської міської ради, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01.07.439.00246.

У зв`язку з посвідченням договору іпотеки, 04 квітня 2008 року приватним нотаріусом Паньків Г. О. внесений до Державного реєстру іпотек запис за реєстраційним № 6952756, та накладено заборону на відчуження житлового будинку, про що 04 квітня 2008 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна нотаріусом внесений запис за № 6951877; земельної ділянки, про що 04 квітня 2008 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесений запис за № 6952506, - до припинення (чи розірвання) договору іпотеки.

Встановлено, що Філією «Відділення ПАТ «Промінвестбанку у м. Бориславі» відбулося списання безнадійних кредитів за рахунок страхового резерву банку, відповідно до підпункту 12.3.13 пункту 12.3 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням змін, внесених Законом України від 20 травня 2010 року № 2275-VІ та постанови Правління Національного Банку України від 13 вересня 2010 року № 424 на загальну суму 4 850 432,58 грн, в тому числі щодо фізичних осіб на суму 2 158 681,93 грн.

Страховий резерв, за рахунок якого відбулося списання 29 грудня 2010 року безнадійних кредитів, в тому числі і кредитного договору від 04 квітня 2008 року № 122/Кр73, в повній сумі віднесено на валові витрати банку та відшкодовано банку державою у повному обсязі, після подання банком річної декларації за 2010 рік, а саме за 4-й квартал 2010 року, що підтверджується актом від 11 травня 2011 року № 271/230/09325407 «Про результати виїзної позапланової перевірки Філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанку у м. Бориславі» КОД за ЄДРПОУ 09325407, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 18 березня 2011 року» та додатку до нього - розшифровкою безнадійної заборгованості, списаної за рахунок страхового резерву Філією «Відділення «Промінвестбанку м. Борислава» за період з 01 січня 2010 року по 18 березня 2011 року.

Актом перевірки Державної податкової інспекції у м. Бориславі від 11 травня 2011 року № 271/230/09325407 «Про результати виїзної позапланової перевірки Філії «Відділення ПАТ Промінвестбанку у м. Бориславі» підтверджено, що Філією «Відділенням ПАТ Промінвестбанку у м. Бориславі» задекларовано скориговані валові витрати, які подавались до головної установи «Промінвестбанку» в сумі 9 778 106,77 грн.

Філія «Відділення ПАТ Промінвестбанку у м. Бориславі» у своїй декларації за IV квартал 2010 року № 19535 зазначила суму збільшення страхового резерву банку - 4 770 388,85 грн, за рахунок якого відбулося списання безнадійної заборгованості за кредитами, в тому числі і за кредитним договором від 04 квітня 2008 року № 122/Кр73.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої-другої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора передбачено статтею 605 ЦК України як підстава припинення зобов`язання.

На момент виникнення спірних правовідносин, у тому числі списання банком безнадійної заборгованості ОСОБА_1 , діяв спеціальний нормативно-правовий акт - Порядок формування банками резервів за кредитами і нарахованими за ними процентами та списання безнадійної заборгованості, затверджений постановою Правління Національного банку України від 13 вересня 2010 року № 424, у пункті 8 якого визначено, що списання безнадійної заборгованості за кредитами та нарахованими за ними процентами не є підставою для припинення вимог банку до позичальника. Банк у період відповідно до законодавства України продовжує роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

За своєю суттю прощений кредитний борг є додатковим благом особи лише у разі відсутності в банку будь-якої правової підстави вимагати його стягнення в майбутньому, тобто припинення між сторонами кредитних відносин, взятих на себе взаємними зобов`язаннями.

Поняття «прощення боргу», як воно вжито у статті 605 ЦК України, не тотожне поняттю «списання безнадійної заборгованості». Списання банком безнадійної заборгованості боржника є категорією бухгалтерського обліку та не звільняє боржника від зобов`язання. Відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника, оскільки банк зобов`язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Зазначених правових висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 29 травня 2018 року у справі № 921/165/16-г/7, від 03 липня 2018 року у справі № 921/303/16-г/10, від 18 червня 2019 року у справі № 902/1156/15, від 04 вересня 2019 року у справі № 466/3581/15-ц, від 22 липня 2020 року у справі № 522/13021/16-ц, від 26 січня 2022 року у справі № 405/9058/19.

Таким чином, у справі, що переглядається прощення (анулювання) кредитної заборгованості ОСОБА_1 перед банком не відбулося, а мало місце лише її відшкодування за рахунок резерву, що надавало банку право на відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості з боржника.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що відшкодування банком за рахунок свого страхового резерву кредиторської заборгованості позивача не припиняє зобов`язання боржника перед кредитором, а отже і похідні від нього зобов`язання, що виникли з договору іпотеки від 04 квітня 2008 року не є припиненими, що не позбавляє іпотекодержателя можливості задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, у визначеному законом чи договором порядку.

Висновки апеляційного суду у справі, що переглядається, не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-118цс16, Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 452/2599/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 352/1978/17, від 12 липня 2021 року у справі № 404/6241/19 про те, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої статті 593 ЦК України).

Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що у разі невизнання іпотекодержателем права іпотекодавця на припинення зобов`язання, таке право підлягає захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору іпотеки.

Наведений правовий висновок сформульовний Верховним Судом України у постанові від 04 лютого 2015 року у справі № 6-243цс14 та підтриманий Верховним Судом у постановах від 18 вересня 2019 року у справі № 695/3790/15-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 126/1056/15-ц.

Не заслуговують на увагу також посилання заявника на неврахування висновків Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 908/156/18, від 10 жовтня 2019 року у справі № 910/2164/18, від 15 жовтня 2019 року № 908/1090/18, від 15 жовтня 2019 року у справі № 813/8801/14, від 26 листопада 2019 року у справі № 902/201/19, від 26 листопада 2019 року у справі № 922/643/19, від 10 грудня 2019 року у справі № 910/6356/19, від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17, від 17 грудня 2019 року у справі № 641/1793/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц, від 19 грудня 2019 року у справі № 916/1041/17, від 19 грудня 2019 року № 520/11429/17, від 30 червня 2021 року у справі № 456/106/15-ц про преюдиційність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ, з огляду на таке.

За змістом частини другої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законої сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобтоті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

При цьому на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі

№ 662/397/15-ц, провадження № 14-20цс21).

Урахувавши наведені вище положення ЦПК України, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, а також фактичні обставин цієї справи та обставини, встановлені судами під час розгляду справ № 2-289/11р., №438/846/13-ц, № 438/456/16-ц, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про те, що встановлені у зазначених вище справах обставини, на які посилався позивач у позовній заяві, як на преюдиційні факти, є нічим іншим як правовою оцінкою встановлених судами обставин щодо списання банком за рахунок страхового резерву кредиторської заборгованості ОСОБА_1 , а тому вони не мають преюдиційного значення при вирішенні справи яка, переглядається.

Доводи заявника про недослідження зібраних у справі доказів по своїй суті зводяться до непогодження зоцінкою встановлених апеляційним судом обставин у справі та переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо доводів касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права, що мають наслідком обов'язкове скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

Посилання заявника на те, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо існують обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

30 червня 2021 року ОСОБА_1 заявив відвід судді Львівського апеляційного суду Ванівському О. М., посилаючись на те, що він має сумнів у його об`єктивності, неупередженості та безсторонності, з огляду на те, що у подібній (за аналогічних фактичних обставин) справі № 438/723/17 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Промінвестбанк», ТОВ «Кредитні ініціативи», третя особа - приватний нотаріус Паньків Г. О., про визнання договору іпотеки припиненим, зняття заборони відчуження нерухомого майна та вилучення записів у державних реєстрах, постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у складі: головуючого судді - Ванівського О. М., суддів Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О., апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» було задоволено, рішення Бориславського міського суду Львівської області від 05 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Заявник вважав, що ухвалюючи постанову від 16 червня 2021 року у справі № 438/723/17, головуючий суддя Ванівський О. М. у такий спосіб висловив свою позицію щодо обставин справи, що є подібними тим, що встановлені у справі, яка переглядалася (учасники справи - тотожні, а предмет та підстави позову - подібні, аналогічні за змістом).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 липня 2021 року заявлений ОСОБА_1 відвід судді Ванівському О. М., визнано необґрунтованим. Вирішення питання про відвід судді Ванівського О. М. передано на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, визначеному порядку частини першої статті 33 ЦПК України.

Ухвала суду мотивована тим, що доводи заявника про відвід судді не свідчать про існування об`єктивно обґрунтованих обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді Ванівського О. М., зводяться до незгоди заявника з процесуальним рішенням судді в іншій судовій справі, що не може бути підставою для його відводу.

Ухвалою судді Львівського апеляційного суду від 07 липня 2021 року, визначеного у передбаченому процесуальним законом порядку для вирішення питання про відвід судді Ванівського О. М., у задоволенні відводу судді Ванівському О. М. відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що зазначені заявником у заяві про відвід судді обставини, не свідчать про існування об`єктивно обґрунтованого сумніву в неупередженості або об`єктивності судді Ванівського О. М.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», N 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року).

Перевіряючи доводи касаційної скарги про наявність суб'єктивного критерію для відводу судді Ванівського О. М. з підстав ухвалення ним рішення в іншій справі, Верховний Суддійшов висновку про їх необґрунтованість з огляду на таке.

Статтею 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).

Аналіз ухвал Львівського апеляційного суду від 02 липня 2021 року та від 07 липня 2021 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Львівського апеляційного суду Ванівського О. М. дає підстави для висновку, що вони є законними та обґрунтованими.

Таким чином, відсутні підстави для визнання відводу обґрунтованим та скасування оскаржуваного судового рішення з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 411 ЦПК України.

Щодо доводів касаційної скарги про вирішення справи неповноважним складом суду

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 23 лютого 2021 року № 263/4637/18 (провадження

№ 14-126цс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження. Натомість, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у Главі І «Апеляційне провадження» розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що слова «суд апеляційної інстанції», вжиті у частинах першій і другій статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України).

Отже, з 15 грудня 2017 року ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкриття апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово.

За змістом частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у главі 3 розділу І «Загальні положення» ЦПК України. Згідно з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.

З матеріалів справи убачається, що ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 січня 2021 року, питання відкриття апеляційного провадження вирішено суддею-доповідачем Мельничук О. Я. однооособово, тоді як вона мала бути постановлена колегія суддів у складі трьох суддів.

Надалі, справа була призначена до розгляду та розглядалася складом суду у визначеному законом порядку: суддя-доповідач - Мельничук О. Я., судді: Ванівський О. М., Крайник Н. П., цим же складом суду було ухвалено і оскаржуване судове рішення. Під час розгляду справи, члени колегії - судді: Ванівський О. М. та Крайник Н. П. не висловили незгоди з процесуальними діями судді на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, чим фактично погодилися із суддею-доповідачем про відповідність апеляційної скарги ТОВ «Кредитні ініціативи» за формою та змістом вимогам статті 356 ЦПК України, мотивами та підставами апеляційного оскарження, а отже наявністю підстав для відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на те, що справу розглянуто та вирішено складом суду, визначеним у порядку закону, постанова Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року не може бути скасована з одних лише формальних підстав, зокрема з підстав того, що ухвала про відкриття апеляційного провадження у справі постановлена суддею-доповідачем одноособово.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволеннякасаційної скарги ОСОБА_1 .

Щодо вирішення питання розподілу судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини другої вказаної статті), у разі відмови в позові - на позивача (пункт 2 частини другої вказаної статті).

Ураховуючи, що за результатами перегляду справи в суді касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , понесені заявником судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко