Постанова

від 06.06.2022 по справі 760/2648/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 червня 2022 року

м. Київ

справа № 760/2648/18

провадження № 61-3471 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Український професійний банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», державний реєстратор філії комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Донського Ярослава Сергійовича;

треті особи: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 09 серпня 2019 року у складі Шереметьєвої Л. А. та постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2021 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Слюсар Т. А., Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (далі - ПАТ «Український професійний банк»), товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» (далі - ТОВ «ФК «Женева»), державного реєстратора філії комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Донського Я. С., треті особи: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, про визнання договорів відступлення прав вимоги недійсними, визнання рішення протиправним та його скасування, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що квартира АДРЕСА_1 належить йому на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 від 21 листопада 2011 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 10 листопада 2011 року № 1313-С/КІ.

З листа ПАТ «Український професійний банк» від 21 квітня 2017 року та листа ТОВ «ФК «Женева» від 24 квітня 2017 року йому стало відомо про укладення між ними 21 квітня 2017 року договорів про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки майнових прав.

В подальшому, 17 серпня 2017 року державним реєстратором філії КП «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Донським Я. С. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис № 21939077 про реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «ФК «Женева».

Постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2015 року № 562 було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Український професійний банк».

Не дивлячись на це, позивач погасив поточну заборгованість та сплатив 08 травня 2017 року на користь ТОВ «ФК «Женева» грошові кошти у сумі 34 330 грн, однак товариство вимагало погасити заборгованість у повному розмірі.

Відповідно до протоколу за наслідками торгів від 06 квітня 2017 року № UA?EA?2017?03?22?000002?C переможцем електронних торгів з продажу права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення виконання зобов`язань від 29 листопада 2006 року № 643 визнано ТОВ «ФК «Женева».

21 квітня 2017 року між ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «ФК «Женева» було укладено договір № 14 про відступлення права вимоги за кредитним договором та договір № 14/1 про відступлення права вимоги за договором іпотеки майнових прав, згідно з яким ТОВ «ФК «Женева» набула статусу нового кредитора за первісними договорами, укладеними 29 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Український професійний банк».

В листі банку лише було зазначено, що право вимоги банку до боржника при укладенні оспорюваних ним договорів визначена у сумі 104 819,78 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на дату укладення цього договору, складає 2 804 634 грн 97 коп. Тобто, доларова заборгованість в валютному кредиті безпідставно перетворилася на гривневу.

ТОВ «ФК «Женева» не має ліцензії на провадження такого виду діяльності, а тому не наділена правом виступати кредитодавцем у відносинах з позивачем.

Пунктом IV договору про внесення змін № 2 до договору іпотеки майнових прав від 01 грудня 2011 року, пункт 1.3 розділу І був викладений у наступній редакції: «1.3. У забезпечення виконання своїх зобов`язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку власне нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 120,50 кв. м, жилою площею 69,70 кв. м.

Вважає, що підстави для погашення заборгованості за рахунок майна, яке знаходиться в іпотеці, у банку було відсутнє.

Згідно з пункту 1 частини 10 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчім кредитом, забезпечених іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці.

Він ніколи не порушував на три календарних місяці сплату частини кредиту та/або відсотків згідно з кредитним договором, а, відповідно, відсутня підстава для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на належну позивачу квартиру за ТОВ «ФК «Женева».

Крім того, він, як іпотекодавець, не надавав своєї згоди на перехід предмета іпотеки у власність ТОВ «ФК «Женева».

При вчиненні реєстраційних дій державним реєстратором були порушені вимоги Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки належна йому на праві власності квартира є єдиним нерухомим житловим майном, що перебуває у власності та використовується як місце його постійного проживання.

Таким чином, згідно з положеннями цього Закону ТОВ «ФК «Женева» не має права звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки майнових прав.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 21 квітня 2017 року № 14, укладений між ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «ФК «Женева» про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 29 листопада 2006 року; визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки майнових прав від 21 квітня 2017 року № 14/1, укладений між ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «ФК «Женева», про відступлення прав вимоги за договором іпотеки майнових прав від 29 листопада 2006 року; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора філії КП «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Донського Я. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексовий номер: 36681804 від 18 серпня 2017 року; визнати протиправним та скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності від 17 серпня 2017 року № 21939077, внесений державним реєстратором філії КП «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Донським Я. С., про реєстрацію права власності ТОВ «ФК «Женева» на квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 09 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 січня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора філії КП «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Донського Я. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексовий №: 36681804 від 18 серпня 2017 року) про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Женева». Скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 21939077 від 17 серпня 2017 року про реєстрацію речового права, а саме: права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Женева», вчинений державним реєстратором КП «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Донським Я. С., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1330548780000. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що ТОВ «ФК «Женева» при проведенні електронних торгів відповідало критеріям, які визначені у пункті 5.11 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку та мало право приймати участь у торгах з продажу права вимоги. Для придбання права вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «Женева» не потрібно було отримувати ліцензію Національного банку України, договори про відступлення прав вимоги були укладені між відповідачами у встановлений Регламентом ЕТС строк.

Встановлений законом порядок заміни кредитора у зобов`язанні без згоди боржника не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.

Звернення ТОВ «ФК «Женева» до державного реєстратора та реєстрація права власності на квартиру, яка є предметом іпотеки, в порядку виконання умов іпотечного договору, є порушенням вказаного у договорі порядку та Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Задоволення ТОВ «ФК «Женева», як іпотекодержателем, своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку», є тим же зверненням стягнення на предмет іпотеки, як і інші способи, визначені законом, на які розповсюджується Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому реєстрація квартири за товариством у такому порядку суперечить цьому Закону.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У березні 2021 року ТОВ «ФК «Женева» та ОСОБА_1 подали до Верховного Суду касаційні скарги і, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ТОВ «ФК «Женева» просило оскаржувані судові рішення скасувати й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а ОСОБА_1 просив оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень ТОВ «ФК «Женева» зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г та постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 496/2004/16, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 та постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року у справі № 21-405а14, від 09 листопада 2016 року у справі № 916/654/15-г, також постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 911/1563/17, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявники вказують на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; судове рішення ухвалено суддею, який не приймав участі у розгляді справи по суті в суді апеляційної інстанції (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 760/2648/18 із Солом`янського районного суду м. Києва.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ТОВ «ФК «Женева» мотивована тим, що під час судового розгляду позивач неодноразово посилався на те, що квартира, яка була передана в іпотеку, використовується як постійне місце його проживання. Проте доказів на підтвердження таких обставин позичальником надано не було.

Суди не врахували, що положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюються і не підлягають застосуванню до даних правовідносин, оскільки порушення ОСОБА_1 обов`язків щодо страхування предмету іпотеки не є результатом здешевлення національної валюти чи коливання валютного курсу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що він виконував на протязі 11 років свої обов`язки згідно кредитного договору по оплаті кредиту, підстав для передчасного стягнення кредитної заборгованості не було. Проте після укладення договорів відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Женева» вимагало повернути всю суму боргу.

Вказував, що кредит було отримано в доларах США і кредитор не має права самостійно змінювати грошову одиницю кредитного договору.

Суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги, що ТОВ «ФК «Женева» не має ліцензії на здійснення валютних операцій і не могло витупати кредитором за укладеним ним договором кредиту.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

У травні 2021 року ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Женева» подали відзиви на касаційні скарги, в яких підтримали доводи своїх касаційних скарг.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та АТ «Український професійний банк» було укладено кредитний договір № 643, за умовами якого позивачу був наданий кредит у розмірі 139 592 долари США на споживчі цілі під 14% річних, зі змінами, строком до 10 листопада 2031 року (а.с. 33-42, т. 1).

У той же день для забезпечення виконання позивачем кредитних зобов`язань між сторонами було укладено договір про заставу майнових прав на цінні папери до кредитного договору від 29 листопада 2006 року №643, який у подальшому розірваний договором від 25 травня 2011 року (а.с. 47-48, 55, т. 1).

Також у той же день для забезпечення виконання позивачем кредитних зобов`язань також було укладено договір іпотеки майнових прав від 29 листопада 2006 року, до якого сторонами в подальшому укладені додаткові угоди: договір про внесення змін № 1 до договору іпотеки майнових прав від 01 лютого 2008 року та договір про внесення змін № 2 до договору іпотеки майнових прав від 01 грудня 2011 року, договір про внесення змін до іпотечного договору від 02 грудня 2014 року (а.с. 49-59, т. 1).

Забезпеченням виконання виступала належне ОСОБА_1 майно - квартира АДРЕСА_1 , яка належала позивачу на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 21 листопада 2011 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 10 листопада 2011 року № 1313-С/КІ.

Відповідно до пунктів 7.2., 7.3. договору іпотеки майнових прав сторони досягли згоди про можливість позасудового врегулювання питання про задоволення вимог іпотекодержателя та договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення суду. Реалізація предмету іпотеку здійснюється шляхом його продажу за власним розсудом (з використанням аукціону, прилюдних торгів, комісійних торгів) або шляхом переходу предмету іпотеки у власність іпотекодержателя за вибором останнього. В останньому випадку предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя за ціною, визначеною на момент такого переходу за згодою сторін, а у разі недосягнення згоди за рішенням суду (а.с. 50, т. 1).

28 травня 2015 року правлінням Національного банку України прийнято постанову № 348 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28 травня 2015 року № 107 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Український професійний банк» з 29 травня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Український професійний банк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 серпня 2016 року № 1556 було продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Український професійний банк» на один рік до 30 серпня 2017 року включно, а рішенням від 07 серпня 2017 року № 3406 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Український професійний банк» строком на один рік до 30 серпня 2018 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 січня 2017 року № 238 визначені активи ПАТ «Український професійний банк», що підлягали продажу на відкритих торгах (аукціоні), а саме права вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами, в тому числі з позивачем (а.с. 159-169, т.1).

21 березня 2017 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив шляхом розміщення оголошення в мережі Інтернет про проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу активів, що обліковуються на балансі ПАТ «Український професійний банк», а саме: лот Q3011657734b2733 - право вимоги за кредитним договором від 29 листопада 2006 року № 643, початкова ціна реалізації 1 155 733 грн 98 коп.

Організатором відкритих торгів (аукціону) виступило товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Інформаційні Технології».

06 квітня 2018 року на електронному майданчику відбулися публічні електронні торги (аукціон) з продажу лоту, за результатами яких сформовано протокол № UA-EA-2017-03-22-000002-с від 06 квітня 2017 року.

Відповідно до протоколу переможцем торгів визнано відповідача - ТОВ «ФК «Женева», яким запропоновано найвищу цінову пропозицію - 1 167 291 грн 32 коп.

21 квітня 2017 року між ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «ФК «Женева» був укладений договір № 14 про відступлення прав вимоги за кредитним договором, а також договір № 14/1 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки майнових прав (іпотечним договором) (а.с. 44- 46, 60-63, т. 1 ).

Починаючи з 29 травня 2015 року, а саме дати запровадження у ПАТ «Український професійний банк» тимчасової адміністрації, ОСОБА_1 сплачувались лише проценти за користування кредитними коштами.

На момент відступлення права вимоги сума заборгованості позичальника по простроченим процентам становила 864 долари 72 центи США.

Повідомленням від 21 квітня 2017 року ПАТ «Український професійний банк» повідомило позивача про відступлення права вимоги за кредитним договором.

ТОВ «ФК «Женева» було пред`явлено вимогу про дострокове стягнення основного зобов`язання, а саме заявою №2-04/17 від 21 квітня 2017 року повідомлено позивача про його обов`язок протягом 30 днів з дня отримання заяви виконати основне зобов`язання у розмірі 2 804 634 грн 97 коп. (а.с. 73-74, т. 1)

Після отримання вимоги позивачем було погашено заборгованість за простроченими процентами та заборгованість за строковими процентами по кредитному договору шляхом внесення суми на рахунок ТОВ «ФК «Женева» у розмірі 34 330 грн, про що повідомлено відповідача та нотаріуса (а.с. 75, 79-80, т. 1 ).

ТОВ «ФК «Женева» повідомило позивача листом від 24 квітня 2017 року про свій намір у порядку статті 36 Закону України «Про іпотеку» звернути стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру шляхом її продажу або зареєструвати своє право власності на неї в порядку статті 37 цього Закону.

17 серпня 2018 року державним реєстратором Донським Я. С. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис № 21939077, відповідно до якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ТОВ «ФК «Женева».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги ОСОБА_1 , ТОВ «ФК «Женева» задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3).

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» норми статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» змін до статті 36 Закону України «Про іпотеку» її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127(далі - Порядок), протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яким є нерухоме житлове майно загальною площею в межах, визначених зазначеним Законом, що виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, також подається заява, що підтверджує згоду іпотекодавця - громадянина України на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат», крім випадків встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності іпотекодавця на інше нерухоме житлове майно (його частину) у Державному реєстрі прав чи в його невід`ємній архівній складовій частині або надання державному реєстратору документів, якими підтверджується, що відповідне нерухоме житлове майно не є місцем постійного проживання іпотекодавця.

Судами встановлено, що спірна квартира підпадає під дію мораторію, оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника та не перевищує 140,0 кв. м, інше житло у іпотекодавця відсутнє.

Отже, у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ТОВ ФК «Женева».

Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, провадження № 11-474апп19; від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18-ц, провадження № 14-45цс20.

За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку, що реєстрація права власності на предмет іпотеки за товариством була проведена всупереч вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора.

Посилання касаційної скарги ТОВ «ФК «Женева» на те, що позивачем не надано доказів того, що квартира, яка була передана в іпотеку, використовується ним як постійне місце його проживання, безпідставні, оскільки зазначені обставини встановлені судами і відповідачем не спростовані, що є його процесуальним обов`язком.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів відступлення прав вимогиза кредитним договором та договором іпотеки майнових прав, укладених 21 квітня 2017 року між ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «ФК «Женева»,суди правильно виходили з того, що позивач не довів факту порушення його прав у зв`язку з укладенням договору відступлення права вимоги.

Доводи касаційної скарги про відсутність заборгованості за кредитним договором не може бути підставою для визнання договорів відступлення прав вимоги недійсними, а з`ясування підстав для пред`явлення вимоги кредитором про дострокове стягнення кредитної заборгованості може бути вирішено в іншому провадженні.

Оскільки судами повно та всебічно з`ясовано обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 09 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович