Постанова

від 05.06.2022 по справі 447/1284/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 447/1284/19 Головуючий у 1 інстанції: Павлів В.Р.

Провадження № 22-ц/811/434/22 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

Провадження № 22-ц/811/433/22

Категорія: 32

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Крайник Н.П.

секретаря: Симець В.І.

з участю: представника Селянського (фермерського) господарства «Галичанка»- Ратича Т.М.,

представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства «Галичанка» на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17 січня 2022 року та на додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 26 січня 2022 року, -

ВСТАНОВИВ:

у червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Галичанка» про розірвання договору оренди земельної ділянки.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯД № 452216 та серії ЯД № 452217, виданих 27 серпня 2008 року, йому належить право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4623081600:09:000:0064, площею 1.4872 га, та з кадастровим номером 4623081600:09:000:0145, площею 0.4200 га, що розташовані на території Великогорожанської сільради Миколаївського району Львівської області, які він отримав у спадок. 20 грудня 2016 року між ним та Селянським (фермерським) господарством «Галичанка»укладено договори оренди вищезазначених земельних ділянок, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 19049098 та № 19050104, строком на п`ятнадцять років. Стверджує, що за умовами договорів оренди земельних ділянок, відповідач зобов`язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельними ділянками сплачувати 3 проценти річних від нормативної грошової оцінки земельної ділянки не пізніше 01 грудня кожного року. Зазначає, що при укладенні договорів оренди земельних ділянок від 20 грудня 2016 року відповідач ввів його в оману, зловживаючи довірою, та поспіхом надав йому для підпису договори оренди землі, набрані дрібним шрифтом з незаповненими графами, в які в подальшому вписав вигідні йому істотні умови договорів, в тому числі і занижений розмір орендної плати та тривалий строк дії договору. Крім того, довіряючи відповідачу, вважав, що підписує тільки один договір оренди землі на земельну ділянку більшої площі. Вказує, що відповідач постійно порушує зобов`язання щодо сплати орендної плати та своєчасності розрахунку за користування вказаними земельними ділянками, а саме: в січні 2016 року та в січні 2017 року розрахувався неякісним зерном, а за 2018 рік взагалі не сплатив орендної плати. Вважає, що зобов`язання мають виконуватися належним чином, у передбачений законом чи договором спосіб та термін, а у разі невиконання сторонами істотних умов договору, в тому числі і щодо сплати орендної плати, договір оренди може бути достроково розірваний на вимогу однієї зі сторін. Наголошує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що становить 2 033.27 грн., а також три відсотки річних від простроченої суми, що становить 29 грн. та пеню в розмірі 0.5 % несплаченої суми за кожен день прострочення, що складає 1840.11 грн., відтак сума заборгованості відповідача зі сплати орендної плати за договорами оренди землі становить 3 902.38 грн. Крім того, на його думку, з відповідача слід стягнути також орендну плату за 2019 рік в сумі 2033.27 грн.

З наведених підстав просить:

- розірвати договори оренди землі, укладені між ОСОБА_1 і Селянським (фермерським) господарством «Галичанка» 20 лютого 2016 року та зареєстровані 14 лютого 2017 року за № 19049098 та № 19050104 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за 2018 і 2019 роки в розмірі 4066.54 грн., пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 1840.11 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 29 грн.;

-зобов`язати відповідача негайно передати йому земельну ділянку з кадастровим номером 4623081600:09:000:0064, площею 1.4872 га, та земельну ділянку з кадастровим номером 4623081600:09:000:0145, площею 0.4200 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Великогорожанської сільради Миколаївського району Львівської області.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 17 січня 2022 року, з врахуванням ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 26 січня 2022 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Розірвано договори оренди землі, укладені між ОСОБА_1 і Селянським (фермерським) господарством «Галичанка», укладені 20 грудня 2016 року та зареєстровані 14 лютого 2017 року за №19049098 та № 19050104 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства «Галичанка» пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 1840,11 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 29,00 грн.

Стягнуто з Селянського (фермерського) господарством «Галичанка» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1536,80 грн.

У січні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі.

В обгрунтування заяви покликається на те, що за результатами розгляду справи суд розподіляє судові витрати, які складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу. Стверджує, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Зазначає, що в позовній заяві визначено приблизний розмір витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката в процесі судового розгляду справи, які очікується понести в розмірі 10 000 грн. Вказує, що внаслідок тривалого розгляду справи позивачем понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 9500 грн., на підтвердження чого надано квитанції про їх сплату, додаткову угоду та акт виконаних робіт. З наведених підстав просить стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Галичанка» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу та сплату судового збору в розмірі 9500 грн.

Додатковим рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 26 січня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства «Галичанка» на користь ОСОБА_1 9500 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17 січня 2022 року в частині задоволених позовних вимог та додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 26 січня 2022 рокуоскаржило Селянське (фермерське) господарство «Галичанка», в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду в частині задоволених позовних вимогта додаткове рішення суду є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що ст. 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належить, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Зазначає, що застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Вказує, що в судовому засіданні позивач пояснив, що, починаючи з 2018 року ухилявся від отримання орендної плати за користування земельними ділянками, чим штучно створював підстави для розірвання оспорюваним договорів оренди землі. Вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відхилення платіжних відомостей за 2016-2017 роки є необгрунтованими, оскільки позивач визнав обставини отримання орендної плати за вказаний період, а відтак дана обставина не підлягає доказуванню. Звертає увагу, що не надано належної оцінки поясненням позивача про те, що він не читав умов договорів оренди землі перед їх підписанням через поганий зір, а тому не виявив свою волю до вчинення правочин та набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, що, на його думку, свідчить про те, що правочин є неукладеним, а правовідносини за ним не виникли. Наголошує, що відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення у справі, оскільки до закінчення судових дебатів представник позивача не подав доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, та не зробив відповідну заяву про подання таких протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, порушивши передбачений ч. 8 ст. 141 ЦПК України порядок стягнення витрат на правничу допомогу. З наведених підстав просить рішення суду в частині задоволених позовних вимогскасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, додаткове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представникаСелянського (фермерського) господарства «Галичанка» Ратича Т.М. на підтримання доводів апеляційних скарг, заперечення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 щодо задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду та додаткового рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга на рішення суду не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга на додаткове рішення суду підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі, в тому числі, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно договору оренди, своєчасного внесення орендної плати.

Згідно ст. 25 цього Закону орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Несвоєчасне внесення орендної плати згідно з договором оренди є істотним порушенням вимог п.4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі», умов договору оренди та є підставою для його розірвання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 709/1089/17 (провадження № 61-12745сво18) зроблено висновок, що: «застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зробив висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №452217 від 27.08.2008 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,4200 га у межах згідно з планом на території Великогорожанської сільської ради Миколаївського району Львівської області.

Відповідно до копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №452216 від 27.08.2008 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,4872 га у межах згідно з планом на території Великогорожанської сільської ради Миколаївського району Львівської області.

Відповідно до копії витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.05.2019 нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 4623081600:09:000:0145 , площею 0,42 га становить 1826,25 грн.

Відповідно до копії витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.05.2019 нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 4623081600:09:000:0064, площею 1,4872 га становить 53145,58 грн.

20.12.2016 між орендодавцем ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством «Галичанка» в особі голови Мисака Мар`яна Богдановича укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4623081600:09:000:0064, яка розташована на території Великогоржанівської сільської ради площею 1,4872 га. 14.02.2017 було здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі зазначеного договору в державному реєстрі прав, номер запису про право оренди (в державному реєстрі прав): 19049098, відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 20.12.2016. Договір укладений строком на 15 (п`ятнадцять) років, орендна плата становить 3 (три) % від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки, що станом на 2016 рік становить 1488, 00 грн. та вноситься орендарем у грошовій формі не пізніше 31 грудня кожного року.

20.12.2016 між орендодавцем ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством «Галичанка» в особі голови Мисака Мар`яна Богдановича укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4623081600:09:000:0145, яка розташована на території Великогоржанівської сільської ради площею 0,42 га. 14.02.2017 було здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі зазначеного договору в державному реєстрі прав, номер запису про право оренди (в державному реєстрі прав): 19050104, відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 20.12.2016. Договір укладений строком на 15 (п`ятнадцять) років, орендна плата становить 3 (три) % від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки, що станом на 2016 рік становить 61, 34 грн. та вноситься орендарем у грошовій формі не пізніше 31 грудня кожного року.

Відповідно до розрахунку заборгованості, поданого позивачем, сума основного боргу з врахуванням індекса інфляції за період з 01.12.2016 по 01.12.2018 становить 1950,27 грн., станом на день подання позовної заяви 31.05.2019 сума боргу з інфляцією становить 2033,27 грн.; 3 % річних від простроченої суми складає 29,00 грн.

Копією платіжного доручення № 137 від 03.12.2020 підтверджується, що Селянське (фермерське) господарство «Галичанка» здійснило платіж на користь отримувача ОСОБА_1 у сумі 1247 (одна тисяча двісті сорок сім) гривень 24 копійки, призначення платежу - плата за оренду землі за 2018 рік згідно договору; копією платіжного доручення № 138 від 03.12.2020 підтверджується, що Селянське (фермерське) господарство «Галичанка» здійснило платіж на користь отримувача ОСОБА_1 у сумі 1247 (одна тисяча двісті сорок сім) гривень 24 копійки, призначення платежу - плата за оренду землі за 2019 рік згідно договору; копією платіжного доручення № 143 від 28.12.2020 підтверджується, що Селянське (фермерське) господарство «Галичанка» здійснило платіж на користь отримувача ОСОБА_1 у сумі 1247 (одна тисяча двісті сорок сім) гривень 24 копійки, призначення платежу - плата за оренду землі за 2018 рік згідно договору.

Аналізуючи згадані вище платіжні доручення, слід зробити висновок про те, що орендна плата сплачувалася орендодавцю із запізненням, а не у відповідності до умов договорів оренди, що свідчить про порушення Селянським (фермерським) господарством «Галичанка» умов договорів оренди щодо сплати орендної плати.

Колегія суддів звертає увагу і на те, що внесення згаданих вище оплат орендної плати відбулося, коли справа перебувала у провадженні суду, на день подання позову орендна плата не була сплачена.

Крім цього, відповідно до платіжної відомості СФГ «Галичанка» (без номеру) на видачу зарплати/авансу за 2016 рік у колонці «Прізвище, ім`я, по батькові» вказано прізвище ОСОБА_1 , в колонці «Сума» вказано 665, у колонці «Розписка в одержанні» є підпис; відповідно до копії платіжної відомості СФГ «Галичанка» (без номеру) на видачу зарплати/авансу за 2017 рік у колонці «Прізвище, ім`я, по батькові» вказано прізвище ОСОБА_1 , в колонці «Сума» вказано 745, у колонці «Розписка в одержанні» є підпис; відповідно до копії платіжної відомості СФГ «Галичанка» (без номеру) на видачу зарплати/авансу за 2018 рік у колонці «Прізвище, ім`я, по батькові» вказано прізвище ОСОБА_1 , в колонці «Сума» вказано 665, у колонці «Розписка в одержанні» підпис відсутній.

Вважаючи оскаржуване рішення суду незаконним та необґрунтованим, апелянт покликається на те, що суд першої інстанції, безпідставно не взяв до уваги копії згаданих вище платіжних відомостей, які подані відповідачем на підтвердження проведення розрахунків по орендній платі.

Колегія суддів вважає безпідставними такі доводи апелянта з огляду на те, що враховуючи зміст платіжних відомостей, зазначену в ній інформацію неможливо пересвідчитися у достовірності сплати відповідачем саме орендної плати, розмір якої, з врахуванням нормативної оцінки землі, зазначеної в договорах оренди, є значно більшим, що також свідчить про порушення Селянським (фермерським) господарством «Галичанка» сплати орендної плати, яка сплачувалася не у тому розмірі, який було передбачено договорами оренди землі.

Часткова сплата орендної плати також свідчить про неналежне виконання відповідачем умов договорів оренди землі, зокрема щодо внесення орендарем орендної плати у грошовій формі не пізніше 31 грудня кожного року.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач не виконував істотні умови укладених між сторонами договорів оренди, систематично не сплачував орендодавцю передбачену договорами суму орендної плати у період з 2018 по 2020 рік, що підтверджується копіями платіжних доручень №137, 138, 143 за 2020 рік із призначенням платежів - плата за оренду землі за 2018 та 2019 роки, які були надані суду відповідачем, а також сплачував орендну плату в меншому розмірі, ніж було передбачено умовами договору.

А відтак, обгрунтованими та підставними є висновки суду першої інстанції про те, що оскільки відповідач, як орендар земельної ділянки, вчасно не сплачував орендної плати, чим не виконував свої зобов`язання за договорами оренди, порушуючи права позивача, як орендодавця на отримання того, на що він розраховував, укладаючи договори оренди, а саме, на своєчасне в повному обсязі отримання орендної плати, що відповідно до положень частини першої статті 141 ЗК України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою, договори оренди землі, укладені 20.12.2016, номер запису про інше речове право: 19049098 та 19050104 між ОСОБА_1 та Селянським (фермерським) господарством «Галичанка», слід розірвати.

Оскільки під час розгляду справи заборгованість по орендній платі Селянським (фермерським) господарством «Галичанка» була сплачена, суд дійшов висновку про стягнення з Селянського (фермерського) господарства «Галичанка» на користь ОСОБА_1 пені по орендній платі в розмірі 1840, 11 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 29, 00 грн. згідно наданого позивачем розрахунку, на спростування якого апелянт не надав проведеного ним розрахунку.

Крім цього, апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності наданого позивачем розрахунку пені та 3% річних, а відтак колегія суддів вважає, що відповідач з таким погодився, і з врахуванням ст. 367 ЦПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги на рішення суду від 17.01.2022 року не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

У січні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, долучивши до Додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги ДА -36 від 20.11.2019 року, акт прийому передачі виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги ДА-36 від 20.11.2019 року, додаткової угоди №1 від 21.11.2019 року, та квитанції, датовані 21.11.2019 р. на суму 5000.00 грн. та 22.07.2020 р. на суму 4500.00 грн.

Додатковим рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 26 січня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства «Галичанка» на користь ОСОБА_1 9500 грн. витрат на правову допомогу.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина перша та друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. […] Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. […] ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. […] саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу та про подання протягом п`яти днів доказів на підтвердження розміру понесених витрат, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з журналу судового засідання від 17.01.2022 року, в них відсутні відомості про те, що представник позивача ОСОБА_1 до закінчення судових дебатів зробив заяву про те, що докази на підтвердження розміру понесених судових витрат буде подано протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

З технічного запису судового засідання від 17.01.2022 року вбачається, що представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просив задовольнити позовні вимоги та стягнути судові витрати, які конкретно судові витрати - не зазначив, як і не зазначив, яку суму судових витрат слід стягнути за надання професійної правничої допомоги.

Оскільки відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), а в матеріалах справи на момент ухвалення рішення суду були відсутні належні та допустимі докази на підтвердження розміру понесених витрат за надання правничої допомоги, перелік виконаних робіт, такі не були подані до судових дебатів, то представник позивача повинен був до закінчення судових дебатів зробити заяву про те, що такі докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Однак, як вбачається з технічного запису судового засідання представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 до закінчення судових дебатів такої заяви не зробив, не повідомив суд і учасників справи про те, що докази на підтвердження розміру понесених витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Крім цього, до заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, представник позивача долучив Додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги ДА -36 від 20.11.2019 року, акт прийому передачі виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги ДА-36 від 20.11.2019 року, додаткової угоди №1 від 21.11.2019 року, та квитанції, датовані 21.11.2019 р. на суму 5000.00 грн. та 22.07.2020 р. на суму 4500.00 грн., докази датовані 2019- 2020 роками, такі були наявними на момент ухвалення рішення суду, однак представником позивача з невідомих причин не були долучені до матеріалів справи під час розгляду справи по суті.

Доводи апелянта про те, що про стягнення судових витрат позивач заявляв у позовній заяві із зазначенням передбачуваних судових витрат на правничу допомогу, без надання доказів на підтвердження їх розміру, без відповідної заяви представника позивача до закінчення судових дебатів про надання ним доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, не дають суду підстав для ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат за надання правничої допомоги, а відтак ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного додаткового рішення суду суперечить положенням ч. 8 ст. 141 ЦПК України, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення про стягнення 9500.00 грн. витрат за надання правничої допомоги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Галичанка»на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17 січня 2022 року- залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17 січня 2022 року- залишити без змін.

Додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 26 січня 2022 року - скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду щодо стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 13.06.2022 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Н.П. Крайник