Рішення

від 09.06.2022 по справі 941/1646/21

ПЕТРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2022 рокусмт ПетровеСправа № 941/1646/21 Провадження № 2/941/152/22

Петрівський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді - Колесник С. І.

при секретарі - Молдавській А.М.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт Петрове Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені яких діє ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання особи такою, що не прийняла спадщину та визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ :

Представник позивачів звернулася до суду, мотивуючи це тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачів та відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданого Саксаганським районним у місті Кривому Розі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 22.03.2021 року. Як позивачі, так і відповідач ОСОБА_4 , являються дітьми спадкодавця і відповідно до ст.1261 ЦК України відносяться до спадкоємців першої черги за законом.

07.09.2021 року у приватного нотаріуса Петрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області заведена спадкова справа № 170/2021, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 66297916.

Згідно довідки нотаріуса від 14.12.2021 року № 674/01-16 заяви про прийняття спадщини подали ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Як вбачається із даної довідки, після смерті матері позивачі та відповідач ОСОБА_5 у законний спосіб прийняли спадщину, подавши заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до довідки Петрівської селищної ради від 19.08.2021 року № 3233, на момент смерті ОСОБА_6 за її місцем проживання та реєстрації в АДРЕСА_1 разом з нею були зареєстровані син ОСОБА_4 , син ОСОБА_2 та співмешканець ОСОБА_7 . Згідно даної довідки відповідач ОСОБА_4 вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки був зареєстрований разом із спадкодавцем на момент смерті.

Однак, відповідно до довідки Петрівської селищної ради від 29.11.2021 року № 442 зазначено, що ОСОБА_4 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 але не проживав за місцем реєстрації з 2007 року по теперішній час, тобто дана довідка спростовує факт постійного йога проживання разом із спадкодавцем на момент смерті.

За життя спадкодавець склала заповіт посвідчений секретарем Зеленської сільської ради 07.12.2004 року, де належний їй житловий будинок по АДРЕСА_1 та державний акт на право приватної власності на землю серія РІ № 307808 вона заповіла своїм дітям, однак згодом склала інший заповіт, де вона земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,63 га, кадастровий номер 3524981900:02:000:0171, посвідчену державним актом, який зазначено у попередньому заповіті, заповіла ОСОБА_5 , яка не являється родичкою.

Крім вищезазначеного майна, спадкодавцю належить на праві власності земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, кадастровий номер: 3524981900:52:000:0026, яка не осягнута жодним заповітом.

За життя спадкодавець набула також право на житловий будинок АДРЕСА_1 , однак не оформила його належним чином на своє ім`я.

Відповідно до Свідоцтва про право власності від 03.06.2005 року, власником даного будинку є ТОВ «Україна», яке ліквідовано без правонаступництва.

25.09.2001 року між ТОВ «Україна» та спадкодавцем ОСОБА_6 було укладено угоду, про те що ОСОБА_6 зобов`язується сплатити в касу товариства залишок коштів за викуп даного будинку в розмірі 700,00 грн. до 30.11.2002 року, а ТОВ «Україна» зобов`язується продати даний житловий будинок та переоформити на ОСОБА_6 після закінчення виплати коштів за будинок.

Згідно накладної ТОВ «Україна» №601 від 31.10.2002 року ОСОБА_6 сплатила зазначений вище борг в сумі 700,00 грн., таким чином виконала свої договірні зобов`язання, однак в той час будинок не було переоформлено на її ім`я тому, що тільки 03.06.2005 року ТОВ «Україна» отримало правовстановлюючий документ на зазначений будинок, але в результаті ліквідації господарства будинок залишився не переоформленим на спадкодавця. Як вбачається із доданих документів, ОСОБА_8 проживала та користувалася даним будинком на правах власника до самої смерті.

В результаті вищезазначених обставин, нотаріусом було відмовлено спадкоємцям у видачі свідоцтв на право на спадщину на вище зазначений житловий будинок, що підтверджується Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14.12.2021 року №673/02-31. Відмова нотаріуса мотивована тим, що згідно п.4.15, глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, спадкоємці зобов`язані надати правовстановлюючі документи на спадкове майно, яке підлягає державній реєстрації. Правовстановлюючий документ на житловий будинок, який успадковується, спадкоємцями не надано, тому свідоцтво про право на спадщину видати неможливо.

Таким чином в результаті вищезазначених обставин позивачі не можуть надати нотаріусу правовстановлюючий документ на спадкове майно у вигляді житлового будинку та позбавлені можливості оформити свої права на спадкове майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_6 в нотаріальному порядку та вимушені звернутися до суду за захистом своїх прав.

Представник позивачів у підготовче судове засідання не з`явилася, надала до суду заяви про розгляд справи без її участі та без участі позивачів, позовні вимоги підтримала повністю.

Відповідачі у підготовче судове засідання теж не з`явилися, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, позов визнали.

Ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 30.12.2021 року року вирішено розглядати справу у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження та надано відповідачам строк для подання відзиву терміном 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

На виконання вимог ст.178 ЦПК України відповідачі у встановлений судом строк відзиви не надали.

Враховуючи те, що позивачі та їх представник позовні вимоги підтримують, а відповідачі позов визнали, суд приходить до висновку про можливість ухвалення рішення за результатами підготовчого провадження, за наявними матеріалами, в порядку ст.ст.200, 206 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Дослідивши документи справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачів та відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданого Саксаганським районним у місті Кривому Розі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 22.03.2021 року (а.с.10).

Як позивачі, так і відповідач ОСОБА_4 , являються дітьми спадкодавця і відповідно до ст.1261 ЦК України відносяться до спадкоємців першої черги за законом.

07.09.2021 року у приватного нотаріуса Петрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області заведена спадкова справа № 170/2021, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 66297916 (а.с.11).

Згідно довідки нотаріуса від 14.12.2021 року № 674/01-16 заяви про прийняття спадщини подали ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с.12). Як вбачається із даної довідки, після смерті матері позивачі та відповідач ОСОБА_5 у законний спосіб прийняли спадщину, подавши заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до довідки Петрівської селищної ради від 19.08.2021 року № 3233 (а.с.13), на момент смерті ОСОБА_6 за її місцем проживання та реєстрації в АДРЕСА_1 разом з нею були зареєстровані син ОСОБА_4 , син ОСОБА_2 та співмешканець ОСОБА_7 . Згідно даної довідки відповідач ОСОБА_4 вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки був зареєстрований разом із спадкодавцем на момент смерті.

Однак, відповідно до довідки Петрівської селищної ради від 29.11.2021 року № 442 (а.с.14) зазначено, що ОСОБА_4 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 але не проживав за місцем реєстрації з 2007 року по теперішній час.

За життя спадкодавець склала заповіт посвідчений секретарем Зеленської сільської ради 07.12.2004 року, де належний їй житловий будинок по АДРЕСА_1 та державний акт на право приватної власності на землю серія РІ № 307808 вона заповіла своїм дітям (а.с.15), однак згодом 27.10.2015 року склала інший заповіт (а.с.66), копія якого знаходиться у спадковій справі за №170/2021, де вона земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,63 га, кадастровий номер 3524981900:02:000:0171, посвідчену державним актом, який зазначено у попередньому заповіті, заповіла ОСОБА_5 , яка не являється родичкою.

Крім вищезазначеного майна, спадкодавцю належить на праві власності земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, кадастровий номер: 3524981900:52:000:0026, яка не осягнута жодним заповітом (а.с.19).

За життя спадкодавець набула також право на житловий будинок АДРЕСА_1 , однак не оформила його належним чином на своє ім`я.

Відповідно до Свідоцтва про право власності від 03.06.2005 року (а.с.20), власником даного будинку є ТОВ «Україна», яке ліквідовано без правонаступництва.

25.09.2001 року між ТОВ «Україна» та спадкодавцем ОСОБА_6 було укладено угоду, про те що ОСОБА_6 зобов`язується сплатити в касу товариства залишок коштів за викуп даного будинку в розмірі 700,00 грн. до 30.11.2002 року, а ТОВ «Україна» зобов`язується продати даний житловий будинок та переоформити на ОСОБА_6 після закінчення виплати коштів за будинок (а.с.24).

Згідно накладної ТОВ «Україна» №601 від 31.10.2002 року ОСОБА_8 сплатила зазначений вище борг в сумі 700,00 грн. (а.с.25), таким чином виконала свої договірні зобов`язання, однак в той час будинок не було переоформлено на її ім`я тому, що тільки 03.06.2005 року ТОВ «Україна» отримало правовстановлюючий документ на зазначений будинок, але в результаті ліквідації господарства будинок залишився не переоформленим на спадкодавця.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_8 проживала та користувалася даним будинком на правах власника до самої смерті.

В результаті вищезазначених обставин, нотаріусом було відмовлено спадкоємцям у видачі свідоцтв на право на спадщину на вище зазначений житловий будинок, що підтверджується Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14.12.2021 року №673/02-31 (а.с26). Відмова нотаріуса мотивована тим, що згідно п.4.15, глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, спадкоємці зобов`язані надати правовстановлюючі документи на спадкове майно, яке підлягає державній реєстрації. Правовстановлюючий документ на житловий будинок, який успадковується, спадкоємцями не надано, тому свідоцтво про право на спадщину видати неможливо.

Таким чином в результаті вищезазначених обставин позивачі не можуть надати нотаріусу правовстановлюючий документ на спадкове майно у вигляді житлового будинку та позбавлені можливості оформити свої права на спадкове майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_6 в нотаріальному порядку.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із частиною першою, третьою та п`ятою статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийнятиїїі. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України,він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті. в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строкам менше шести місяців на рік.

Встановлення зазначених обставин е необхідним для вирішення питання щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їx обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

Таким чином, державна реєстрація відповідача ОСОБА_4 у спірному житловому будинку сама по собі не с беззаперечним доказом йога постійного проживання на момент смерті матері за адресою реєстрації, оскільки документально спростована належними та допустимими доказами: довідка органу місцевого самоврядування від 29.11.2021 року № 442, а отже вважається таким, що не прийняв спадщину.

При цьому частина третя статті 1168 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що може бути відмінними один від одного.

У Постанові Верховного Суду від 10.04.2020 року справа № 355/832/17 (номер в реєстрі судових рішень 88834102) зроблено висновок про те, що державна реєстрація спадкоємця сама по собі не е беззаперечним доказом йога постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації.

Згідно ст.1268 ЦК Украйни, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі пава та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. На підставі ст. 392 ЦК України власник майна може подавати позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який посвідчує його право власності.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вказані правовідносини регулюються ст. ст. 328, 392, 1216, 1217, 1223, 1268, 1296, ЦК України.

Керуючись ст.ст. 141,263,264,265,268 ЦПК України, -

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені яких діє ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання особи такою, що не прийняла спадщину та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати ОСОБА_4 таким, що не прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , по Ѕ житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення, яким закінчується апеляційне провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 10 червня 2022 року.

Суддя С.І. Колесник