Постанова

від 12.06.2022 по справі 420/14879/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2022 р.м. ОдесаСправа № 420/14879/21Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

26.11.2021 року;

Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Яковлєва О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 26.05.2021 року №0404894-2404-1516.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки контролюючого органу про обов`язок позивача сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є необґрунтованими та не враховують те, що наявне у власності позивача майно є комплексом будівель, який використовується у сільськогосподарській діяльності, а отже відповідно до п.п. "ж" п. 266.2.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування. З огляду на те, що визначення грошового зобов`язання відбулось неправомірно, позивач вимушений звернутись до суду із цим позовом та ставити питання про скасування рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 26.05.2021 року №0404894-2404-1516.

Проаналізувавши положення ст.ст. 265, 266 Податкового кодексу України, суд першої інстанції виходив з того, що правовою підставою для звільнення особи від сплати податку на нерухоме майно є сукупність наступних умов: 1) використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

Одночасно, з посиланням на приписи п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис», суд першої інстанції дійшов висновку про те, що будівлі, які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.

З огляду на те, що нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності, використовується в господарській діяльності, суд першої інстанції визначив, що відповідно до п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України це приміщення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а відтак - відсутніми правові підстави для нарахування і сплати вказаного виду податку.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що використання позивачем об`єкту у сільськогосподарській діяльності не підтверджується належними доказами, а отже пільги, передбачені п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, на позивача не поширюються. Зазначені обставини свідчать, що визначення грошового зобов`язання відбулось цілком обґрунтовано та правомірно і у суду першої інстанції не виникло обставин для задоволення позову.

Судом першої інстанції встановлено та як з`ясовано під час апеляційного розгляду, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 на праві власності належить комплекс будівель, об`єкт нежитлової нерухомості загальною площею 4318,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, ОСОБА_1 на праві користування для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) строком на 49 років належать земельні ділянки: кадастровий номер 5122385900:01:004:0323, загальною площею 3,5841 га; кадастровий номер 5122310100:01:004:0304, загальною площею 9,3034 га.

26.05.2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення №0404894-2404-1516, яким позивачу визначено грошове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік в розмірі 140 224,39 грн.

Не погоджуючись із визначенням грошового зобов`язання, посилаючись на те, що об`єкт використовуються безпосередньо в сільськогосподарських цілях, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішення відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст. 266 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

У розумінні ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України).

Згідно із п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Приписами п.п. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Так, в розумінні п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

При цьому, слід зазначити, що визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, застосовується виключно для цілей глави 1 «Спеціальні податкові режими» розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності».

З вказаного слідує, що до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки відноситься до розділу ХІІ «Податок на майно».

Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 ст. 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Поняття «сільськогосподарський товаровиробник», що міститься у Законі України «Про сільськогосподарський перепис» та у Податковому кодексу України, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п. 5.3 ст. 5 Податкового кодексу України.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарської силоси та інше.

Відтак, будівлі, які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа.

Виходячи зі спірних правовідносин, колегія суддів приймає до уваги, що згідно технічного паспорта комплекс будівель за адресою: АДРЕСА_1 , складається з: адміністративної будівлі, складів, боксів, майстерні, вагової, прохідної, сараїв, навісу, убиральні, надвірної споруди, замощення.

Тобто, комплекс будівель за адресою: АДРЕСА_1 , відповідає вимогам Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Згідно акту, в ході обстеження вказаного комплексу будівель нежитлової нерухомості 09.08.2021 року комісією Кілійського територіальної громади, в присутності позивача, встановлено, що комплекс будівель за адресою: АДРЕСА_1 , використовується як складські приміщення для зберігання зернової продукції, зберігання і обслуговування сільськогосподарської техніки, зберігання сіна та соломи, зберігання інструментів та запчастин для ремонту і обслуговування сільськогосподарської техніки, також знаходиться мілке обладнання для виготовлення корму для птиці та тварин у власних потребах.

Згідно договорів збереження зерна, книги обліку зерна, облікових листів тракториста, позивач займається збереженням зерна з використанням комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, за своїми характеристиками об`єкт належить до використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Колегія суддів погоджується із правильністю висновків суду першої інстанції про те, що обставини справи свідчать про наявність у позивача сукупності умов, за яких належне йому нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звільнено від оподаткування відповідно до положень п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.

Таким чином, є вірним висновок суду і про те, що визначення зобов`язання відбулось необґрунтовано, не у відповідності до норм податкового законодавства, що дає безумовні правові підстави для скасування рішення відповідача.

Не знаходять свого підтвердження і доводи апелянта про те, що наявність у позивача податкового обов`язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, підтверджується судовим рішенням по справі №420/13905/20.

Так, колегія суддів враховує, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання неправомірними та скасування відповідних податкового повідомлення-рішення (із визначенням зобов`язання за попередній рік) та податкової вимоги.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року рішення суду скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалою Верховного Суду від 31 грудня 2021 року відмовлено Головному управлінню ДПС в Одеській області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі №420/13905/20.

Враховуючи викладене, висновки суду відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Відтак, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв