Постанова

від 21.02.2022 по справі 640/14554/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/14554/21 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р.,

Лічевецького І.О.,

При секретарі: Кузьмінської К.В.,

За участю представників позивача: Стеценко О.В., Синиця А.М.,

Левицького О.П.,

представника відповідача: Скрибка І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Завод молочної кислоти» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Завод молочної кислоти» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Завод молочної кислоти» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві №00320500702 від 27 квітня 2021 року.

Позов обґрунтовано тим, що незазначення в актах виконаних робіт дати означає виключно невиконання вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо зазначення реквізитів первинних документів та в жодному разі не означає, що роботи, визначені цими актами, не були виконані ТОВ «Пром Буд Сервіс» (код ЄДРПОУ 39518873) та не були прийняті платником податку фактично.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час вирішення даної справи судом першої інстанції не було досліджено всі наявні в матеріалах справи первинні документи, що свідчать про реальність господарськиї операцій з ТОВ «Пром Буд Сервіс».

На думку апелянта, платник податку не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентом або контрагента контрагента.

Як зазначає позивач, судом першої інстанції не було враховано Акти виконаних будівельних робіт, які були складені у повній відповідності з вимогами чинного законодавства та які містять усі необхідні реквізити, повну інформацію про виконану господарську операцію, та виступають носієм достовірних відомостей про виконані роботи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено про те, що під час проведення перевірки позивачем не було надано листів погодження із замовником щодо залучення до виконання визначених договорами обсягів робіт субпідрядними спеціалізованими будівельними та іншими організаціями.

Як вказує відповідач, з огляду на відсутність документального підтвердження здійснення позивачем авансового внеску на адресу контрагента та дати його перерахування, дана обставина свідчить про нереальність господарських операцій.

Оскільки контролюючим органом під час проведення перевірки було встановлено обставини, які у сукупності свідчать про спрямовані дії платника податку на отримання необгрунтовано податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування, та як результат зменшення суми податків, що належать сплаті, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

У запереченнях на відзив позивачем зазначено про те, що відповідачем не було прийнято акти приймання-передачі за формою КБ-2 та КБ-3, що свідчить про не дослідження всіх обставин у справі.

Позивач звертає увагу на те, що після закінчення реконструкції об`єкта, який знаходиться за адресою: » м. Київ, вул. Фрунзе, 53, позивачем було отримано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, згідно якої ТОВ «Пром Буд Сервіс» був головним інженером та керівником при виконанні загальних будівельно-монтажних робіт.

Враховуючи, що від`ємне значення з податку на додану вартість, задеклароване у грудні 2020 року, визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, а саме у період з березня 2016 року по квітень 2017 року, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 18 лютого 2021 року по 03 березня 2021 року Головним управлінням ДПС у місті Києві на підставі направлень від 18 лютого 2021 року №3149/26-15-07-02-03, №3148/26-15-07-02-03, відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДПС у місті Києві від 16 лютого 2021 року №1463 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Завод молочної кислоти» (код 003821119) з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за грудень 2020 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 18 березня 2021 року №21914/26-15-07-02-03-17/00382119.

Під час проведення перевірки встановлено, що у поданій позивачем податковій декларації у рядку 21 (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду) відображено 4 030 692 грн.

Підставою для виникнення від`ємного значення з ПДВ є придбання будівельно-монтажних, оздоблювальних, послуг фарбування, улаштування вентиляції та інших будівельних послуг, придбаних у ТОВ «Пром Буд Сервіс» (код ЄДРПОУ 39518873).

Згідно додатку 2 до декларації з ПДВ за грудень 2020 року «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)» (вх. від 18 січня 2021 року №9368933437) та додатку 2 до декларації з ПДВ за жовтень 2020 року «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)» (вх. від 18 січня 2021 року №9368933670), наданого ПАТ «Завод молочної кислоти» до податкового органу, задеклароване від`ємне значення з ПДВ сформовано у наступних періодах: березень 2016 року на суму 336 767,00 грн.; квітень 2016 року на суму 350 042,00 грн.; травень 2016 року на суму 183 302,00 грн.; червень 2016 року на суму 356 152,00 грн.; липень 2016 року на суму 528 328,00 грн.; серпень 2016 року на суму 170 189,00 грн.; вересень 2016 року на суму 368 163,00 грн., жовтень 2016 року на суму 387 563,00 грн.; листопад 2016 року на суму 484 563,00 грн.; грудень 2016 року на суму 348 286,00 грн.; січень 2017 року на суму 155 653,00 грн.; лютий 2017 року на суму 113 373,00 грн.; березень 2017 року на суму 191 541,00 грн., квітень 2017 року на суму 14 008,00 грн.; травень 2017 року на суму 5 769,00 грн.; липень 2018 року на суму 26 892,00 грн.; лютий 2019 року на суму 6 556,00 грн.; серпень 2019 року на суму 3 545,00 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган прийшов до висновку про порушення позивачем: пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, абзацу 3 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 9, пункту 3 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ПрАТ «Завод молочної кислоти» завищено показники, задекларовані в рядку 17 (колонка Б) «Усього податкового кредиту» податкової декларації з ПДВ за грудень 2020 року на загальну суму 1 203 402,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом 27 квітня 2021 року прийнято податкове повідомлення-рішення №00320500702, яким позивачу зменшено розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 203 402,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки за відсутності факту придбання товарів/послуг або в разі якщо придбані товари/послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат підприємства, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів, тому підстави для скасування оскаржуваного рішення - відсутні.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Підпунктом «а» п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до вимог п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

У силу вимог п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документа не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару.

Як свідчать матеріали справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Пром Буд Сервіс».

Так, 23 березня 2016 року між ПАТ «Завод молочної кислоти» (замовник) та ТОВ «Пром Буд Сервіс» (підрядник) укладено договір підряду №2103/16, умовами якого визначено, що підрядник в порядку та на умовах даного договору з використанням обладнання, матеріалів та власних інструментів, зобов`язується на свій ризик виконати та передати замовнику комплекс робіт згідно договірної ціни (додаток №1) та технічного завдання (додаток №2) до дійсного договору, що включає в себе наступні види робіт: закупка та монтаж підвісної стелі «Armstrong» для першого та другого поверхів, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконані підрядником роботи.

Роботи виконувались на об`єкті «Реконструкція адміністративної будівлі ПАТ «Завод молочної кислоти» м. Київ, вул. Фрунзе, 53» (пункт 1.2 договору).

Пунктами 2.1-2.2 договору визначено, що підрядник зобов`язується приступити до виконання робіт та завершити виконання робіт у строки, передбачені пунктами 2.1.1 та 2.1.2 даного договору. Підрядник зобов`язується приступити до виконання робіт, передбачених даним договором, протягом одного робочого дня з моменту перерахування авансового платежу, визначеного пунктом 5.2.1 договору. Підрядник зобов`язується виконати роботи у строк 35 календарних днів. Роботи вважаються виконаними після підписання сторонами акту виконаних робіт.

У відповідності до пункту 5.1 Договору сума договору на момент його укладення складає 386 965,34 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 64 494,22 грн. Авансовий платіж на виконання робіт дорівнює 70 % від суми договору і складає 270 875,74 грн., включаючи ПДВ 20 % - 45 145,96 грн.

На виконання умов вказаного договору сторонами була складена прибуткова накладна №ЗМ-0000084 від 30 вересня 2016 року на загальну суму 386 965,34 грн. та акт виконаних робіт на загальну суму 386 965,34 грн.

Крім того, 21 березня 2016 року між ПАТ «Завод молочної кислоти» (замовник) та ТОВ «Пром Буд Сервіс» (підрядник) укладено договір підряду №2103/16, умовами якого визначено, що підрядник в порядку та на умовах даного договору з використанням обладнання, матеріалів та власних інструментів, зобов`язується на свій ризик виконати та передати замовнику комплекс робіт згідно договірної ціни (додаток №1) та технічного завдання (додаток №2) до дійсного договору, що включає в себе наступні види робіт: по улаштуванню зовнішньої гідроізоляції, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконані підрядником роботи.

Роботи виконуються на об`єкті «Реконструкція адміністративної будівлі ПАТ «Завод молочної кислоти» м. Київ, вул. Фрунзе, 53» (пункт 1.2 договору).

Пунктами 2.1-2.2 договору визначено, що підрядник зобов`язується приступити до виконання робіт та завершити виконання робіт у строки, передбачені пунктами 2.1.1 та 2.1.2 даного договору. Підрядник зобов`язується приступити до виконання робіт, передбачених даним договором, протягом одного робочого дня з моменту перерахування авансового платежу, визначеного пунктом 5.2.1 договору. Підрядник зобов`язується виконати роботи у строк 25 календарних днів. Роботи вважаються виконаними після підписання сторонами акту виконаних робіт.

Згідно пункту 5.1 договору сума договору на момент його укладення складає 247 780,63 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 41 296,77 грн. Авансовий платіж на виконання робіт дорівнює 70 % від суми договору і складає 173 446,44 грн., включаючи ПДВ 20 % - 28 907,74 грн.

05 квітня 2016 року між вищевказаними сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №2103/16 від 21 березня 2016 року, пунктом 1 якої, у зв`язку з появою додаткових робіт за завданням замовника визначено суму договору в розмірі 981 060,70 грн., в т.ч. ПДВ - 163 510,12 грн.

На виконання умов вказаного договору між сторонами було складено прибуткову накладну №ЗМ-0000082 від 30 вересня 2016 року на загальну суму 981 060,70 грн. та акт виконаних робіт на загальну суму 981 060,70 грн.

Разом з тим, судом першої інстанції звернуто увагу на те, що вказані документи або не містять підпису, або дати їх складання, тому така документація не є достатнім доказом фактичного виконання операцій, оскільки спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача.

Однак, слід відмітити, що судом першої інстанції при вирішенні справи не було враховано, що 29.09.2016 між позивачем та ТОВ «Пром Буд Сервіс» було підписано Акт виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за Договором підряду № 2103/16 від 21.03.2016 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт, що склала 981 060,70 грн.

Крім того, 29.09.2016 між Позивачем та ТОВ «Пром Буд Сервіс» було підписано Акт № 1 виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за Договором підряду № 2303/16 від 23.03.2016 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт, що склала 386 965,34 грн.

Вказаними актами сторони за договорами підтвердили виконання будівельних робіт у тому об`ємі і на ту суму, що визначена в актах виконаних робіт, при цьому відповідні акти містять конкретні дати їх укладення, та були у розпорядженні як відповідача так і суду першої інстанції.

До того ж, виявлені недоліки не тягнуть за собою недійсність первинних документів, а тому не може свідчити про нереальність господарських операцій, які ними підтверджуються.

Так, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 15.04.2020 у справі №520/9519/18.

Окрім того, за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаним в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №825/1391/17.

При цьому, під час проведення перевірки податковим органом не було наведено суттєвих зауважень до оформлення вказаних первинних документів, які б ставили під сумнів їх реальність чи не давали з`ясувати їх суть під час проведення господарської операції.

У даному випадку, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Крім того, досліджуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції зауважив, що позивачем не було надано доказів додаткового повідомлення про залучені субпідрядні організації та терміни виконання ними робіт з огляду на листи від 23 березня 2016 року №2303 та №2103 згідно якого директор ТОВ «Пром Буд Сервіс» повідомляв, що останнє в ході виконання робіт згідно договорів підряду №2103/16 та №2303/16 на об`єкті «Реконструкція адміністративної будівлі ПАТ «Завод молочної кислоти» м. Київ, вул. Фрунзе, 53» буде додатково залучати субпідрядні організації.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктами 3.1.10 договорів підряду від 21 березня 2016 року №2103/16 та від 23 березня 2016 року №2303/16 визначено, що підрядник зобов`язується залучати до виконання робіт за погодженням з замовником субпідрядників у необхідній кількості з відповідною кваліфікацією, забезпечити дотримання трудового законодавства, дотримання правил і норм техніки безпеки, виробничої санітарії, пожежної безпеки, а також проводити відповідний інструктаж залучених субпідрядників. Підрядник самостійно здійснює розрахунки з залученими субпідрядниками, залишаючись відповідальним перед замовником в повному обсязі за виконання робіт, передбачених договором.

На думку суду першої інстанції, оскільки матеріали справи містять лише листи ТОВ «Пром Буд Сервіс» про надання дозволу на прохід на територію об`єкту «Реконструкція адміністративної будівлі ПАТ «Завод молочної кислоти» м. Київ, вул. Фрунзе, 53» працівників у період з жовтня 2016 року по січень 2017 року, втім до перевірки не надано листів погодження із замовником щодо залучення до виконання визначених договорами обсягів робіт субпідрядними спеціалізованими будівельними та іншими організаціями, тому зазначені обставини свідчать про відсутності реального характеру виконання таких господарських операцій.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

До того ж, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Посилання податкового органу на те, що контрагенти ТОВ «Пром Буд Сервіс», які були залучені як субпідрядні організації - ТОВ «Будівельна компанія «Альянс сучасного будівництва» (код 39890342) та ТОВ «Альянс сучасного будівництва» (код 38616039) мають певні недоліки, зокрема, у них відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб, при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, у т.ч. за спеціальною освітою; відсутністю платника податків за місцезнаходженням і не повідомленням контролюючого органу про його зміну, колегія суддів оцінює критично, з огляду на наступне.

Так, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів. Таким чином, формування суб`єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов`язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Відтак, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента послуг, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростовано.

У даному випадку, позивач не має жодного відношення до взаємовідносин його контрагента з іншими контрагентами та не повинен нести відповідальність у разі порушення порядку ведення контрагентами правильності та достовірності декларування/формування податкового кредиту.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

З огляду на вказане, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентом та контрагентами контрагента.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першоїст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

До того ж, до вказаних висновків податковий орган дійшов без проведення зустрічної перевірки, доказів запитування інформації у контрагента, а відсутність належних трудових ресурсів не може бути встановлена виключно на підставі звітності по формі 1-ДФ, та податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Колегія суддів звертає увагу на те, що дослідивши рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з ТОВ «Пром Буд Сервіс», вбачається, що усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які послуги надавались позивачу, за якою ціною, між якими сторонами на виконання умов договорів від 21 березня 2016 року №2103/16 та від 23 березня 2016 року №2303/16 щодо реконструкції адміністративної будівлі за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 53.

Так, з матеріалів справи вбачається, що перед початком здійснення реконструкції позивачем було отримано декларацію про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві за № КВ083153591410 від 25.12.2015, згідно якої генеральним підрядником визначено ТОВ «Пром Буд Сервіс».

У подальшому, після закінчення реконструкції об`єкту, позивачем отримано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, яка зареєстрована Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва за № В143171020643 від 12.04.2017, згідно якої генеральним підрядником визначено ТОВ «Пром Буд Сервіс».

Крім того, 30 січня 2017 року за № 7-018-17-ЕК/КО ТОВ «Українська Будівельно-Технічна експертиза» надало експертну оцінку щодо розгляду кошторисної частини проектної документації за робочим проектом «Реконструкція приміщень адміністративної будівлі «Заводоуправління» (літ. Б) за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Кирилівська (Фрунзе), 53», згідно якої загальна кошторисна вартість проекту складає 7 569,626 тис. грн, в тому числі ПДВ - 1 261,604 тис. грн.

У свою чергу, проведення відповідних робіт підтверджується виконавчою документацією, складеною ТОВ «Пром Буд Сервіс» за участі генерального проектувальника - ТОВ «Геокосистеми».

Окрім цього, виконання робіт з реконструкції приміщень адміністративної будівлі «Заводоуправління» (літ. Б) за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Кирилівська (Фрунзе), 53 підтверджується листами генерального підрядника ТОВ «Пром Буд Сервіс» про дозвіл доступу на територію позивача конкретних співробітників підрядника з вказівками марки та державного номеру автомобілів, що підтверджується витягами з журналу пропуску на територію будівлі заводоуправління.

До того ж, для підтвердження безпосередного виконання робіт позивачем була надано фото таблиця, що підтверджує візуальне виконання робіт з реконструкції приміщень адміністративної будівлі «Заводоуправління» (літ. Б) за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Кирилівська (Фрунзе), 53.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій ґрунтується виключно на припущеннях, з огляду на відсутність підтвердження даного факту на належних, допустимих і достатніх доказах.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві №00320500702 від 27 квітня 2021 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому апеляційна скарга є обґрунтованою, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У силу вимог частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що позивачем до суду першої інстанції було сплачено судовий збір у розмірі 18 051, 03 грн, а під час подання апеляційної скарги у розмірі 27076, 55 грн, тому понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві у розмірі 45 127,58 грн.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Завод молочної кислоти» - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Завод молочної кислоти» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві №00320500702 від 27 квітня 2021 року.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Завод молочної кислоти» (код ЄДРПОУ 00382119), за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державного податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 44116011), витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 45 127,58 грн (сорок п`ять тисяч сто двадцять сім гривень) грн. 58 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді Т.Р. Вівдиченко

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови складено 13 червня 2022 року