Постанова

від 12.06.2022 по справі 522/15637/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/44/22

Справа № 522/15637/18

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря - Сидоренко А.О.,

розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення збитків у зв`язку з невиконанням умов договору,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

Короткий зміст позовної заяви.

ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення збитків у зв`язку з невиконанням умов договорів купівлі-продажу від 03.06.2016 року на суму 7200000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала наступним:

03 червня 2016 року між позивачем та відповідачами укладено два договори купівлі-продажу корпоративних прав, за якими права на частки у статутних капіталах ТОВ «Інвест-курорт-1» та ТОВ «Інвест-курорт-2» у розмірі 60% перейшли у власність ОСОБА_2 (частка 40% в двох товариствах) та ОСОБА_3 (частка 20% в двох товариствах). Свого договірного обов`язку зі сплати грошових коштів за купівлю часток ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виконали ані в готівковій, ані в безготівковій формі, ані до підписання договорів, ані в період після їх підписання та до дати звернення до суду з позовом.

Посилаючись на невиконання відповідачами зобов`язання щодо сплати грошових коштів за договором купівлі-продажу від 03.06.2016 року, позивач просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , 7 200 000,00 грн. у якості відшкодування збитків, завданих позивачу.

16 грудня 2020 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про збільшення позовних вимог у справі, яке обґрунтоване тим, що на момент укладання договорів купівлі - продажу корпоративних прав 03.06.2016 року ТОВ «Інвест-курорт-1» було власником комерційної нежитлової нерухомості 1/2 будівлі спального корпусу за адресою: АДРЕСА_1 , а ТОВ «Інвест-курорт-2» було власником нежитлової будівлі клубу-їдальні за адресою: АДРЕСА_2 у зв`язку з чим дійсна реальна вартість належних позивачу корпоративних прав, які перейшли у власність Відповідачів, є значно вищою, ніж номінальна вартість, визначена договорами купівлі-продажу від 03.06.2016 року (7 200 000,00 грн.), отже сума завданих позивачу збитків дорівнює вартості 60% чистих активів ТОВ «Інвест-курорт-1» та ТОВ «Інвест-курорт-2», попередній розрахунок яких складає 50 000 000,00 грн..

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2020 року відмовлено у прийнятті заяви від 16.12.2020 року про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення збитків та повернуто заяву позивачу, відмовлено у задоволенні клопотання від 16.12.2020 року про витребування доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення збитків. Закрито підготовче провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення збитків.

Постановою Одеського апеляційного суду від 02 липня 2021 року, апеляційну скаргу представника позивача задоволено частково, скасовано ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2020 року в частині відмови у прийнятті заяви від 16 грудня 2020 року про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення збитків. Цивільну справу у цій частині передано до Приморського районного суду м. Одеси для продовження розгляду.

02 лютого 2021 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача про збільшення позовних вимог, аналогічна заяві про збільшення позовних вимог від 16 грудня 2020 року, але з посиланням на висновки експертів Маркуса В.І. та Ковбич Т.М. від 26.01.2021 року за № 2/12-20 за результатами проведення експертизи по цивільній справі № 522/15637/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення збитків.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2021 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення збитків у зв`язку з невиконанням умов договору відмовлено.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким позов задовольнити, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У доводах апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не звернув уваги на фактичні обставини, викладені у позовній заяві, та дійшов помилкових висновків про відмову у задоволенні позову, зокрема на відсутність доказів проведення розрахунків між сторонами, відсутність преюдиції, суд не взяв до уваги експертне дослідження.

Сповіщення сторін.

У судове засідання, призначене на 08 червня 2022 року, сторони у справі не з`явились, сповіщалися належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повне судове рішення виготовлено 13 червня 2022 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач була учасником ТОВ «Інвест-курорт-1» та ТОВ «Інвест-курорт-2», її частка становила 60 % статутного капіталу двох Товариств.

03 червня 2016 року були проведені загальні збори учасників ТОВ «Інвест-курорт-1» та ТОВ «Інвест-курорт-2», оформлені протоколами загальних зборів учасників. На цих зборах були присутні всі учасники Товариств та відповідачі у якості запрошених осіб.

На порядок денний загальних зборів учасників ТОВ «Інвест-курорт-1» ТОВ «Інвест-курорт-2», зокрема були винесені такі питання: про продаж позивачем своєї частки в статутному капіталі Товариств; про прийняття до складу учасників товариств відповідачів; про внесення змін до статуту Товариств та державну реєстрацію статуту Товариств у новій редакції.

Відповідно до пункту 1 порядку данного протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Інвест-курорт-1» від 03 червня 2016 року, позивач ОСОБА_1 повідомила, що має намір відступити свою частку на користь ОСОБА_2 у розмірі 40 %, що становить 2 760 000 грн. та ОСОБА_3 у розмірі 20 %, що становить 1 380 000 грн., шляхом укладання договору купівлі-продажу. Загальна вартість 60% частки позивача становила 4 140 000, 00 грн. Будь-яких вимог або претензій до ТОВ «Інвест-курорт-1» позивач не має. Збори вирішили погодити рішення позивача відступити належну їй частку в статутному капіталі, рішення прийнято одностайно.

Згідно з пунктом 2 протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Інвест- курорт-1» від 03 червня 2016 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 включено до складу учасників ТОВ «Інвест-курорт-1» із частками в розмірі 40 % та 20 % відповідно.

Пунктом 5 протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Інвест-курорт-1» погоджено внести відповідні зміни до статуту цього Товариства та викласти цей статут у новій редакції.

Відповідно до пункту 1 порядку денного протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Інвест-курорт-2» від 03 червня 2016 року, позивач повідомила, що має намір відступити свою частку на користь ОСОБА_2 у розмірі 40 %, що становить 2 040 000 грн. та ОСОБА_3 у розмірі 20 %, що становить 1 020 000 грн., шляхом укладання договору купівлі-продажу.

Загальна вартість 60% частки становить 3 060 000, 00 грн., будь-яких вимог або претензій до ТОВ «Інвест-курорт-2» позивач не має. Збори вирішили погодити рішення позивача відступити належну їй частку в статутному капіталі, рішення прийнято одностайно.

Згідно з пунктом 2 протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Інвест- курорт-2» від 03 червня 2016 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 включено до складу учасників ТОВ «Інвест-курорт-2» із частками в розмірі 40 % та 20 % відповідно.

Пунктом 5 протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Інвест-курорт-2» погоджено внести відповідні зміни до статуту цього Товариства та викласти цей статут у новій редакції.

Судом також вірно було встановлено, що в той же день, 03 червня 2016 року, між позивачем (продавець) та відповідачами (покупці) були укладено два договори купівлі-продажу аналогічні за змістом щодо продажу частки в розмірі 60 % статутного капіталу ТОВ «Інвест-курорт-1» та ТОВ «Інвест-курорт-2», ціна договору становить 4 140 000 грн. та 3 060 000 грн. відповідно. За змістом договори купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариств є багатосторонніми, оскільки разом продано 80% статутного капіталу.

Згідно з пунктом 1.1 договору купівлі-продажу від 03 червня 2016 року вищевказані частки належать позивачу (продавцю) відповідно до статуту ТОВ «Інвест-курорт-1» та ТОВ «Інвест-курорт-2».

Положеннями договору купівлі-продажу від 03 червня 2016 року визначено: відомості про Товариства (пункт 1.2), розмір відчужуваної частки та відсутність майнових претензії продавця до Товариства (пункт 2), інформованість сторін договору про вартість та натуральний склад частки у статутному капіталі Товариства (пункт 3), перехід до покупців прав та обов`язків учасника Товариства згідно з розміром придбаних часток продавців у статутному капіталі Товариства (пункт 4), продаж частки у статутному капіталі Товариств за домовленістю сторін та отримання грошових коштів у вказаній сумі продавцями повністю до підписання вказаного договору, відсутність претензій до покупців з оплати з боку продавців (пункт 5), відсутність обтяжень часток (пункт 6), вчинення договору за згодою подружжя продавців, вчинення договору без будь-якого тиску та підставі вільного волевиявлення (пункт 8), узгодження договору протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Інвест-Курорт-1» та ТОВ «Інвест-Курорт-2» від 03 червня 2016 року № 03/06/2016 (пункт 9), згоду співзасновника про вчинення договору (пункт 10), момент виникнення права власності у покупців на частку статутного капіталу Товариств (пункт 13), обов`язок покупців оформити та зареєструвати у державних органах зміни до установчих документів, зумовлені зміною учасників (пункт 14) тощо.

Згідно з пунктом 5 договору купівлі-продажу від 03 червня 2016 року продаж частки в розмірі 80% у статутному капіталі ТОВ «Інвест-Курорт-1» за домовленістю сторін вчиняється за 5 520 000 грн., з яких розмір вартості частки у розмірі 60% становить 4 140 000 грн., а продаж 80% у статутному капіталі ТОВ «Інвест-Курорт-2» за домовленістю сторін вчиняється за 4 080 000 грн., з яких розмір частки вартості частки у розмірі 60% становить 3 060 000 грн.

Гроші у вказаній сумі продавці отримали у відповідних частках повністю до підписання вказаного договору. Підписання договору свідчить про те, що розрахунки за частки у статутному капіталі Товариств здійснені повністю та немає претензій до покупців з оплати з боку продавців.

Договори купівлі-продажу від 03 червня 2016 року посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А. М. та зареєстровані у Реєстрі за № 3080 та 3095.

Таким чином, загальна сума вартості 60% статутного капіталу ТОВ «Інвест-курорт-1» та ТОВ «Інвест-курорт-2», що були відчужені позивачем за договорами купівлі продажу від 03.06.2016 року складає 7 200 000,00 грн.

Проте, як вказує позивач, грошових коштів, які відповідачі повинні були сплатити позивачу 03.06.2016 року за відчуження на їх користь часток у статутному капіталі ТОВ «Інвест-курорт-1» та ТОВ «Інвест-курорт-2» позивач не отримала, що стало підставою для звернення з позовом. Представник позивача наголошував, що доказів, які би підтверджували сплату покупцями на користь позивача 7 200 000 грн. вартості придбаної частки у статутному капіталі товариств на підставі договору купівлі-продажу від 03 червня 2016 року, не надано.

Суд правильно вважав, що відсутність сплати грошових коштів за договором купівлі-продажу частки у розмірі 60% статутного капіталу ТОВ «Інвест-курорт-1» та ТОВ «Інвест-курорт-2» спростовується змістом договорів купівлі-продажу від 03.06.2016 року, зокрема пунктом 5 вказаних договорів.

Відповідно до пункту 5 договору гроші продавці отримали у відповідних частках повністю до підписання вказаного договору. Підписання цього договору свідчить про те, що розрахунки за частки у статутному капіталі товариства здійснені повністю та про те, що претензій до покупців щодо оплати з боку продавців немає. Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А. М..

Пункт договору в тій його частині, в якій він містить відомості про отримання покупцями грошей, суму цих грошових коштів та пропорції, в якій вони отримані кожним з продавців, є даними, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Положення договору, які містять зазначені відомості, відповідають визначенню доказів, наведеному у статті 76 ЦПК. Відповідно до частини другої вказаної статті вказані відомості є письмовими доказами.

Тому пункт 5 спірних договорів в тій його частині, у яких містяться відомості про отримання покупцями грошей до підписання договору, суму цих грошових коштів та пропорції, у якій вони отримані кожним з продавців, є розпискою.

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.09.2020 року по справі №916/667/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,ТОВ «Інвест-Курорт-1» (ЄДРПОУ 36436196) по справі №916/667/18.

Судом також було наголошено, що Верховним Судом постановою від 03.09.2018 року в справі № 520/4921/17 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання фіктивними нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Інвест-курорт-1» та ТОВ «Інвест-курорт-2» від 03.06.2016 року, у частині продажу частки статутного капіталу у розмірі 60%, а саме: 40% від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , та 20% від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , підтримано правові висновки апеляційного суду Одеської області, викладені в постанові від 18.12.2017 року про те, що договори купівлі-продажу від 03.06.2016 року, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є дійсними та підстави для визнання їх фіктивними відсутні.

Частиною п`ятою статті 82 ЦПК передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді іншої справи.

Договори купівлі-продажу від 03.06.2016 року містять істотні умови та ціну продажу часток, які визначені та узгоджені сторонами, оцінка вартості часток на момент підписання договорів не вимагалася.

В даному випадку преюдиційні факти щодо відсутності порушення умов договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Інвест-курорт-1» встановлені Постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 року по справі №916/667/18, тому факти встановлені Великою Палатою Верховного Суду по справі №916/667/18 не підлягають повторному доказуванню.

При цьому, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, є обов`язковими для суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Відповідно до частини першої статті 545 ЦК України в разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання; у цьому разі настає прострочення кредитора. Відповідно до абзацу третього частини першої статті 937 ЦК України письмова форма договору зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчено розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Водночас відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Положення договору про те, що сторона договору отримала належні їй платежі до підписання договору, свідчить про те, що сторони домовилися вважати сплату коштів, здійснену раніше за відсутності правових підстав, виконанням укладеного договору стороною, яка за цим договором мала сплатити гроші.

Зокрема, договори купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Інвест-курорт-1» та ТОВ «Інвест-курорт-2» від 03.06.2016 року укладені відповідно до положень чинного законодавства, недійсними не визнані і обов`язкові для виконання сторонами.

Таким чином, суд правильно вважав, що підстави вимагати відшкодування збитків в позивача відсутні, адже відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору, якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до ч. 1ст. 135 ГК України, власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації, на свій розсуд визначаючи мету і предмет, структуру утвореного ним суб`єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб`єкта господарювання.

Корпоративні права за своєю правовою природою є сукупністю майнових та особистих немайнових прав, які згідно частиною 2 ст. 656 ЦК України можуть виступати предметом договору купівлі-продажу, до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Оскільки предметом розгляду справи є неотримання позивачем сплати за договором за відчужену нею частку у статутному капіталі у розмірі 60 %, предметом доказування є встановлення обставини проведення відповідачами розрахунку з позивачем у будь-якій формі.

Відповідно до статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, установленим статтею 203 цього Кодексу. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст.628 ЦК передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Інститут свободи договору передбачає можливість сторін вільно визначати зміст договору, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, які не суперечать законодавству, з врахуванням звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому сторони мають право врегулювати й ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства та не суперечать ним.

Щодо заяви представника позивача від 02.02.2020 року про збільшення позовних вимог, суд правильно зазначив наступне.

02.02.2021 року до суду надійшла заява представника позивача про збільшення позовних вимог та стягнення солідарно з відповідачів суми збитків, завданою втратою корпоративних прав на 60% статутного капіталу ТОВ «Інвест-курорт-1» та ТОВ «Інвест-курорт-2», яка обґрунтована тим, що відповідачами за договорами купівлі-продажу сплачена номінальна вартість корпоративних прав, яка не відповідає ринковій. Представник відповідача посилається на висновок судових експертів за №2/12-20, відповідно до якого дійсна ринкова вартість корпоративних прав станом на 06.03.2016 становила 54028769,00 грн.

Частинами першою та другою статті 148 ЦК України (в редакції чинній на 03.06.2016) встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

За змістом частини першої статті 66 та статті 139 ГК України майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна.

Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами. До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

Таким чином, вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, який виходить із цього товариства, має визначатися із дійсної (ринкової) вартості об`єкта оцінки, з урахуванням всього майна товариства.

Суд вірно вважав, що доводи заяви представника позивача про збільшення позовних вимог від 02.02.2021 року про стягнення солідарно збитків, у зв`язку з втратою корпоративних прав на 60% статутного капіталу ТОВ «Інвест-курорт-1» та ТОВ «Інвест-курорт-2» є безпідставними, оскільки вартість частини майна товариства, визначена висновком експертизи № 2/12-20 у розмірі 54 028 769,00 грн. станом на 03.06.2016 року визначена у якості ринкової вартості частки позивача в статутному капіталі ТОВ «Інвест-курорт-1» та ТОВ «Інвест-курорт-2», мала б бути виплачена позивачу у разі виходу позивача з учасників товариства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 925/1165/14).

Натомість між позивачем та відповідачами 03.06.2016 року укладені договори купівлі-продажу частки у статутних капіталах товариств за узгодженою сторонами ціною, договори купівлі-продажу є виконаними.

За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Статями 12,13,77 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.

Таким чином, суд, аналізуючи доводи позивача в їх сукупності з наданими доказами дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що вимоги позивача про стягнення збитків за невиконання договорів купівлі-продажу частки у розмірі 60 % статутного капіталу ТОВ «Інвест-курорт-1» та ТОВ «Інвест-курорт-2» від 03.06.2016 року задоволенню не підлягають, оскільки матеріали справи містять письмові докази на підтвердження того, що сторони виконали умови договору купівлі-продажу 60% частки у статутному капіталі ТОВ капіталі ТОВ «Інвест-курорт-1» та ТОВ «Інвест-курорт-2» у повному обсязі.

Заява про збільшення позовних вимог від 02.02.2021 року та стягнення з відповідачів у солідарному порядку 54 028 769 грн. задоволенню не підлягає, таким чином суд правильно не застосував строки позовної давності, оскільки відсутні підстави для задоволення заявлених позовом вимог.

Враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні позовних вимог, суд на підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем відносить за його рахунок.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї позовної заяви та апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 13.06.2022 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк