Рішення

від 06.06.2022 по справі 902/1323/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" червня 2022 р.Cправа № 902/1323/21

а позовом: Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" (23310, Вінницька обл., Тиврівський р-н., м. Гнівань, вул. Промислова, буд.15)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва-Буд" (23323,Вінницька обл., Тиврівський р-н., с. Маянів, вул. Перемоги 5)

про стягнення 244926,94 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Гнатик Є.Б.

за участю представників сторін:

позивача: Московко О.О., Потьомкін І.М.,

відповідача: Швець Б.С., Головенько В.П.

В С Т А Н О В И В :

30.12.2021 р. Приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва-Буд" про стягнення 244926,94 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1323/21) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 31.12.2022 р. відкрито провадження з призначенням судового засідання на 21.01.2022 р.

На визначену дату судом 21.01.2022 р. з`явився представник позивача.

Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду, проте, доказів отримання ухвали в суду відсутні.

За наслідками розгляду справи 21.01.2022 р. суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання на 24.02.2022 р., про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів з власної ініціативи та відкладення підготовчого, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 24.02.2022 р. повідомлено учасників справи про підготовче засідання у справі, що відбудеться 24.03.2022 р.

На визначену дату судом 24.03.2022 р. з`явився представник позивача.

Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 24.02.2022 р.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про відкладення підготовчого, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 24.03.2022 р. повідомлено учасників справи про підготовче засідання у справі, що відбудеться 20.04.2022 р.

На визначену дату судом 20.04.2022 р. з`явились представники позивача.

Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 24.03.2022 р.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті на 17.05.2022 р., про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 20.04.2022 р. повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті, що відбудеться 17.05.2022 р.

На визначену дату судом 17.05.2022 р. з`явився представник відповідача.

Представник позивача не з`явився, при цьому від останнього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 17.05.2022 р. повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті, що відбудеться 07.06.2022 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явились представники позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, суд встановив наступне.

В якості заявлених позовних вимог зазначається наступне: між ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" (Орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діброва-буд" (Орендар, відповідач) - 20.08.2019 р. укладено договір оренди № 24-14/РБД-19. Позивачем зазначається, що на виконання п.2.2 договору, між сторонами 20.08.2019 р. укладено акт приймання-передачі нерухомого майна, згідно з яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв майновий комплекс бази відпочинку ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону", відповідно до п.1.2 договору. Водночас відповідачем не здійснено розрахунку за договором оренди, що і стало підставою позову.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: між ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" (Орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діброва-буд" (Орендар, відповідач) - 20.08.2019 р. укладено договір оренди № 24-14/РБД-19.

Згідно з п.1.1 договору - в порядку та на умовах, визначених цим договором Орендодавець зобов"язується передати Орендареві у строкове платне користування Майновий комплекс бази відпочинку, а Орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування Майновий комплекс бази відпочинку, що визначене у цьому договорі (надалі іменується База відпочинку ) та зобов`язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

У відповідності до пункту 1.2. договору база відпочинку - це майновий комплекс бази відпочинку ПрАТ «Гніванський завод СЗБ», до якого входить; 1.2.1. Альтанка дерев`яна; 1.2.2. Будка сторожова; 1.2.3.Колодязь питний;1.2.4. Комора для інвентаря з кімнатами відпочинку;1.2.5. Комплект меблів; 1.2.6. Кондиціонер побутовий; 1.2.7. Огорожа будівель зони відпочинку; 1.2.8. Плита електрична «HANZA»; 1.2.9. Телевізор «Sony KV-21LM 1К»; 1.2.10. Теплиця в зоні відпочинку на ставках; 1.2.11.Холодильник «Смоленск-2». 1.3. Адреса Приміщення, що орендується: вул. Промислова, 33, м. Гнівань, Тиврівський р-н, Вінницька обл., Україна, 23310.

Між сторонами умовами договору було погоджено, що база відпочинку, що орендуються, повинні бути передані Орендодавцем та прийняті Орендарем протягом 3-х робочих днів, з моменту підписання договору та акту приймання-передачі (п.2.1. договору).

Передача Бази відпочинку в оренду оформляється актом приймання-передачі, який підписують уповноважені представники сторін. База відпочинку вважаються переданими в оренду з моменту підписання сторонами акту приймання- передачі.

У момент підписання Акту прийому-передачі Орендодавець передає Орендарю ключі від приміщень Бази відпочинку, що зазначені в пункті 1.2. даного договору.

Передача Приміщень в оренду не спричиняє виникнення в Орендаря права власності на нього, а також зняття його з балансу Орендодавця (п. п. 2.2 2.4. договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що розмір місячної орендної плати складає: 7 500 (сім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок з ПДВ, без урахування коефіцієнта індексу інфляції.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання п.2.2 договору, між сторонами 20.08.2019 р. укладено акт приймання-передачі нерухомого майна, згідно з яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв Майновий комплекс бази відпочинку ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" що розташовані за адресою; Вінницька обл., Тиврівський район, місто Гнівань, вулиця Промислова. 33 та до якого входить: Альтанка дерев`яна; Будка сторожова; Колодязь питний; Комора для інвентаря з кімнатами відпочинку; Комплект меблів; Кондиціонер побутовий; Огорожа будівель зони відпочинку; Плита електрична «НANZA»; Телевізор «Sony КV-2ILMІК»; Теплиця в зоні відпочинку на ставках; Холодильник «Смоленск-2».

Умовами договору між сторонами було погоджено, що згідно з п.3.4, орендна плата перераховується Орендарем авансовим платежем в строк не пізніше 20-го числа поточного місяця за наступний місяць.

Відповідно до п.3.6 Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату починаючи із дня фактичної передачі йому Приміщень і по день підписання сторонами акту приймання-передачі від Орендаря Орендодавцю включно.

Так, у відповідності до довідки №1361 від 20.12.2021 р., виданої ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону", станом на 15.12.2021 р. заборгованість ТОВ "Діброва-буд" згідно договору оренди №24-14/РБД-19 складає 205 161,34 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено відповідачу претензію вих.№23/02, в якій запропоновано останньому виконати свої зобов`язання за договором №24-14/РБД-19 від 20.08.2019 р. належним чином та перерахувати на рахунок позивача суму заборгованості в розмірі 39 695,29грн. Окрім того, зі змісту претензії слідує, що відповідача також було попереджено про застосування санкцій передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, яка залишена без задоволення.

Крім того, судом встановлено, що акт приймання передачі нерухомого майна від Орендаря до Орендодавця не укладався. Крім того, в матеріали справи не містять жодних звернень, щодо укладання такого акту чи щодо припинення договору оренди.

За наслідками розгляду справи суд дійшов наступних висновків.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно з статтями 1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та положеннями Цивільного кодексу України та умовами договору, укладеного між сторонами.

Договір за своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди) і підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно із статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору, суд приходить до висновку про те, що вказаний договір містить у собі елементи договору оренди та договору про надання послуг, тобто є змішаним.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного Кодексу України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно до ч. 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На час розгляду справи відповідачем позовні вимоги не спростовані, суму боргу не сплачено.

Водночас суд зазначає, що позивачем заявлено до стягнення 205 161, 34 грн, тоді як при вірному обрахунку сума боргу становить 205 161,29 грн, оскільки позивачем здійснено арифметичну помилку при обрахунку.

Враховуючи, що наявність заборгованості у розмірі 205 161,29 грн підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 205 161,29 грн підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 15 173,97 грн пені, 17 317,40 грн інфляційне збільшення, 7 274,23 грн 3% річних за період з 21.08.2019-15.12.2021.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Пунктом 5.1 договору визначено, що за порушення строків сплати орендних платежів, передбачених п. 3.1. договору, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день закінчення встановленого строку сплати. Пеня нараховується на несвоєчасно сплачену суму орендної плати за кожний день простроченн

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що здійснення обрахунку пені є арифметично вірним. Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 173,97 грн пені за визначений позивачем період визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню судом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що здійснення нарахування 3% річних та інфляційних втрат є арифметично вірним. Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 317,40 грн інфляційне збільшення, 7 274,23 грн 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідач контррозрахунку суми позову, доказів на підтвердження наявності підстав звільнення його від відповідальності за невиконання зобов`язань по договору, не надав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин справи, колегія суддів зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає з статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Також Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи наведене, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 226, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва-Буд" (23323,Вінницька обл., Тиврівський р-н., с. Маянів, вул. Перемоги 5, код ЄДРПОУ 36305695) на користь Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" (23310, Вінницька обл., Тиврівський р-н., м. Гнівань, вул. Промислова, буд.15, код ЄДРПОУ 00282435) 205 161,29 грн боргу, 15 173,97 грн пені, 17 317,40 грн інфляційних втрат, 7 274,23 грн 3% річних та 3 673,90 грн - витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 15 червня 2022 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (23310, Вінницька обл., Тиврівський р-н., м.Гнівань, вул. Промислова, буд.15)

3 - відповідачу (23323,Вінницька обл., Тиврівський р-н., с. Маянів, вул. Перемоги 5)