Рішення

від 08.06.2022 по справі 906/180/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/180/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.,

за участю представників сторін:

від позивача: Гриневич І.М. - керівник, виписка з ЄДР;

від відповідача: не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Хлібна 25"

до Комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради

про стягнення 36714,24 грн,

Процесуальні дії по справі.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Хлібна 25" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради заборгованості в сумі 36714,24 грн, з яких: 27195,99 грн боргу зі сплати внесків та 9518,25 грн договірного штрафу.

Згідно бази даних автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" справу №906/180/22 22.02.2022 було розподілено судді Давидюку В.К., який відповідно до наказу Господарського суду Житомирської області від 24.02.2022 за №32-к увільнений від роботи у зв`язку з призовом на військову службу осіб з числа резервістів в особливий період.

На підставі викладеного, за розпорядженням керівника апарату Господарського суду Житомирської області від 28.02.2022 №12/2022, призначено повторний автоматизований розподіл справи №906/180/22 (а.с.25).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2022, справу №906/180/22розподілено судді Прядко О.В. (а.с.26).

Ухвалою господарського суду від 01.03.2022 (суддя Прядко О.В.) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 17.05.2022 о 14:20 (з урахуванням ухвали суду від 25.03.2022).

26.04.2022 на електронну пошту суду від адвоката Яроша В.В. надійшла заява про зупинення провадження у справах, у яких він виступає представником сторін (у даній справі - представником позивача) у зв`язку із зарахуванням його до складу Збройних сил України. До заяви додано витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 25.02.2022 №2 (а.с.32-33).

Ухвалою суду від 17.05.2022 залишено без розгляду заяву адвоката Яроша В.В. про зупинення провадження у справі; продовжено строк розгляду справи на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відкладено розгляд справи по суті на 01.06.2022 о 12:30.

Ухвалою суду від 01.06.2022 продовжено строк розгляду справи до 09.06.2022 на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; відкладено розгляд справи по суті на 09.06.2022 о 15:30 у зв`язку з необхідністю подання позивачем доказів сплати відповідачем основного боргу.

03.06.2022 до суду від позивача надійшла заява, у якій останній повідомив, що 31.05.2022 відповідач погасив борг в сумі 27195,99 грн (за листопад грудень 2021 року та січень 2022 року), про що свідчить виписка по особовому рахунку за період 25.05.2022 - 31.05.2022, а тому позов до Комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради залишається в частині стягнення штрафних санкцій на суму 9880,85 грн (за листопад 2021 року в сумі 6345,50 грн з 16.12.2021 по 23.02.2022 за 70 днів) та за грудень 2021 року в сумі 3535,35 грн (з 16.01.2022 по 23.02.2022 за 39 днів) (а.с.45-47).

Зі змісту вказаної заяви вбачається відсутність предмета спору в частині вимог щодо стягнення основного боргу та збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Слід також зазначити, що копія відповідної заяви має бути надіслана на адресу відповідача.

Оскільки позивачем порушено строк, встановлений п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, суд не приймає до розгляду заяву від 31.5.2022 в частині збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач уповноваженого представника у засідання не направив; правом подання відзиву на позовну заяву не скористався; про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.48).

З огляду на те, що явка представника відповідача у засідання обов`язковою не визнавалася, а його неявка та неподання ним відзиву на позовну заяву не перешкоджають розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами, відповідно до ч.9ст.165, ст.202 ГПК України.

У судовому засіданні 09.06.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Комунальне підприємство по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради є балансоутримувачем нежитлових приміщень загальною площею 1296,9 кв.м. в багатоквартирному будинку за адресою вул. Хлібна, 25, м.Житомир та здійснює усі правомочності від імені власника приміщення Житомирської обласної ради, однак ухиляється від сплати ОСББ"Хлібна 25"належних внесків на утримання та ремонт спільного майна, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за листопад, грудень 2021 року і січень 2022 року у розмірі 27195,99 грн. Окрім того, внаслідок невиконання договірних зобов`язань зі сплати внесків позивач нарахував відповідачу 9518,25 грн договірного штрафу.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до суду не подав.

У заяві (вх.№7761/22 від 03.06.2022) позивач повідомив, що 31.05.2022 відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 27195,99 грн (за листопад грудень 2021 року та січень 2022 року), про що свідчить виписка по особовому рахунку за період 25.05.2022 - 31.05.2022 (а.с.45-47).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

01.11.2021 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Хлібна 25" (далі об`єднання) та Комунальним підприємством по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради, яке є балансоутримувачем нежитлових приміщень загальною площею 1296,9 кв.м. в багатоквартирному будинку за адресою вул. Хлібна, 25, м.Житомир та здійснює усі правомочності від імені власника приміщення Житомирської обласної ради, (далі власник) укладено договір №1/2021 відносин власника нежитлових приміщень і ОСББ "Хлібна 25" про сплату внесків на утримання та ремонт спільного майна (далі договір), відповідно до п.1.1 якого, предметом цього договору є співпраця сторін та їхні дії в спільних інтересах стосовно належного управління, утримання, експлуатації, ремонту та використання спільного майна у багатоквартирному будинку за адресою: вул. Хлібна, буд.25, місто Житомир (далі будинок), забезпечення потреб власника та інших власників приміщень у будинку при користуванні даним будинком, утримання прибудинкової території, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх внесків, передбачених законодавством та статутними документами об`єднання (а.с.9-11).

У розділі 2 даного договору визначено права та обов`язки сторін. Зокрема, обов`язок власника своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески та платежі на утримання та ремонт спільного майна (п.п.2.2 договору); право об`єднання вимагати від власника своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених законом і статутом об`єднання внесків, платежів, а також відрахувань резервного і ремонтного фондів; об`єднання має право при несплаті власником частини внесків на утримання будинку і прибудинкової території більше 2 (двох) календарних місяців з моменту закінчення строку платежу нараховувати власнику штраф у розмірі 1% від розміру щомісячного платежу за кожен день прострочення його сплати (п.2.3 договору). Також, у кінці 2-го розділу цього договору зазначено, що здійснення власником своїх прав не може порушувати прав інших власників приміщень у багатоквартирному будинку

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що власник сплачує об`єднанню необхідні платежі та внески на утримання і ремонт будинку та утримання прибудинкової території, відрахування до резервного і ремонтного фондів у розмірах, порядку та строки, визначені в установленому загальними зборами співвласників будинку об`єднанням порядку на підставі представленого ОСББ рахунку.

Власник до 15 числа місяця, наступного за звітним, вносить плату по внескам на ремонт і утримання будинку та утримання прибудинкової території на банківський рахунок об`єднання (п.3.3 договору).

Розмір щомісячних внесків встановлюється рішення загальних зборів співвласників будинку (п.3.3 договору).

Розмір внесків, що підлягають щомісячній сплаті, на момент укладення цього договору згідно з рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 становить 6,99 грн за 1 кв.м. на місяць. Розрахунок внеску на утримання будинку та прибудинкової території додається. Загальна ціна договору на день його укладення становить 9065,33 грн, без ПДВ. У разі, коли протягом строку дії цього договору за рішенням загальних зборів співвласників будинку змінюється розмір внеску на ремонт і утримання спільного майна (будинку та прибудинкової території), то розмір щомісячної плати корегується, а власнику надається у письмовому вигляді додаткова угода до цього договору, яку він зобов`язаний беззастережно підписати разом з копіями протоколів загальних зборів співвласників, на яких ухвалено рішення про зміну розміру внеску. Розрахунки з виконавцями житлово-комунальних послуг, з якими власником укладено відповідні договори, власник здійснює самостійно (п.3.4 договору).

Цей договір вступає у дію з 01 листопада 2021 року і діє до 31 грудня 2021 (п.5.1 договору).

Згідно з п.5.2 договору, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із його сторін не повідомить про припинення чи розірвання цього договору з підстав, визначених законодавством, то даний договір продовжує свою дію на наступний календарний рік, тобто з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року.

В частині виконання сторонами грошових зобов`язань цей договір діє до повного виконання таких зобов`язань, якщо сторони не погодять між собою іншого (п.5.5 договору).

Рішенням загальних зборів співвласників ОСББ "Хлібна 25" від 27.12.2019, оформленим протоколом №2, було, зокрема, визначено розмір внеску (тарифу) на утримання і ремонт спільного майна та прибудинкової території, а саме 6,99 грн, який застосовується з 01.01.2020 (а.с.13).

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку внеску на утримання будинку та прибудинкової території ОСББ "Хлібна 25" на 2021 рік, загальний розмір внеску становить 6,99 грн за 1 м.кв. та включає в себе такі складові: експлуатація інженерних мереж 3,50; прибирання теповерхів 0,20; ремонт конструктивних систем 0,85; обслуговування димвентканалів 0,30; фонд оплати праці 0,88; податки на фонд оплати праці 0,10; фонд капітального ремонту 1,15 (а.с.11).

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією від 14.02.2022, у якій просив виконати договірні зобов`язання та сплатити внески за листопад, грудень 2021 року та за січень 2022 року у розмірі 27195,99 грн і договірний штраф за листопад та грудень 2021 року у розмірі 8430,45 грн, що разом становить 35626,45 грн заборгованості (а.с.12).

На примірнику претензії, наданої суду, міститься відмітка про її отримання відповідачем 14.02.2022, однак така залишена без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Під час судового розгляду справи відповідач сплатив 27195,99 грн основного боргу за договором №1/2021 від 01.11.2021, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку ОСББ "Хлібна 25" за період 25.05.2022 - 31.05.2022 (а.с.46-47).

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч.2ст.382 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України), усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Оскільки співвласниками багатоквартирного будинку є не лише власники квартир, а і власники нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, на них покладено тягар утримання спільного майна (ст.322 ЦК України).

Правові та організаційні засади створення, функціонування,реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначеноЗаконом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначеніЗаконом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Так, відповідно до ст.1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Статтею 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»визначено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання.

Згідно з приписамист.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»,співвласники зобов`язані, зокрема, виконувати рішення зборів співвласників (п.5 ч.1 ст.7 цього Закону). Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (ч.2 ст.7 Закону).

Відповідно до положеньст.10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Статтею ст.23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що утримання і ремонт приміщень, які перебувають у власності, здійснюються відповідно до законодавства України. Власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов`язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», співвласник зобов`язаний, у тому числі, виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням. Статутом об`єднання можуть бути встановлені інші обов`язки співвласників.

У свою чергу, згідно зі ст.16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема, приймати рішення про надходження та витрати коштів об`єднання; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.

Для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема, робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання; вимагати відшкодування збитків, заподіяних спільному майну об`єднання з вини власника або інших осіб, які користуються його власністю; вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів (ст.17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Статутом ОСББ "Хлібна 25", зокрема п.2 розділу IV такого, визначено, що сплата встановлених загальними зборами об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами об`єднання, є обов`язковою для всіх співвласників. Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного, ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства та цього Статуту.

Пунктом 1 розділу VI даного Статуту передбачено, що співвласники є відповідальними за порушення статуту об`єднання та рішень статутних органів відповідно до ст.29 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (а.с.14-18).

Згідно з ч.6 ст.13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.

Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання, згідно зі ст.174 Господарського кодексу України(далі -ГК України), є господарський договір.

Частиною 1 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Заст.173 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідноз положеннями ст.193 ГК України,суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, після звернення позивача з цим позовом до суду відповідач виконав свої договірні зобов`язання зі сплати внесків на утримання та ремонт спільного майна у розмірі 27195,99 грн за листопад грудень 2021 року та січень 2022 року, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку ОСББ "Хлібна 25" за період 25.05.2022 - 31.05.2022.

Тобто, станом на дату розгляду справи предмет спору вчастині позовних вимог щодо стягнення 27195,99 грн основного боргу відсутній.

Пунктом 2 ч.1ст.231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної нормиГПК Україниможливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

З підстав наведеного, провадження у справі №906/180/22 в частині позовних вимог щодо стягнення 27195,99 грн основного боргу підлягає закриттю.

Відповідно до ч.3ст.231 ГПК України,у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Крім того, за невиконання договірних зобов`язань зі сплати внесків позивачем нараховано відповідачу 9518,25 грн договірного штрафу, що за своєю правовою природою відповідно до ст.549 ЦК України є пенею.

Відповідно до положеньст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК Українипередбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч.2ст.218 Господарського кодексу України (далі - ГК України), учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч.2 ст.217та ч.1 ст.230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістомст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві, станом на 19.02.2022 загальна сума штрафу, яку відповідач мав би сплатити позивачу внаслідок несплати внесків за листопад та грудень 2021 року, становить 9518,25 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що він не відповідає умовам договору №1/2021 від 01.11.2021 та вимогам чинного законодавства.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 зазначив, що з огляду на вимоги ч.5 ст.236, ст.237і ст.86 ГПК України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Так, відповідно до ч.6ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульованоЗаконом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", за ст.3 якого, розмір пені, передбаченийст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та викладена в постановах Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі №25/187 та від 07.11.2011 у справі №5002-2/5109-2010.

Аналогічна правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України також висвітлена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 у справі №910/15492/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

Варто зазначити, що сторони у договорі можуть встановити відповідальність у вигляді пені у більшому розмірі, ніж зазначено вЗаконі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", сплачуючи її добровільно, але стягненню в судовому порядку підлягатиме пеня в розмірі, передбаченому вказаними вище нормами законодавства.

В абзаці 9 п.2.3 договору №1/2021 від 01.11.2021 передбачено, що об`єднання має право при несплаті власником частини внесків на утримання будинку і прибудинкової території більше 2 (двох) календарних місяців з моменту закінчення строку платежу нараховувати власнику штраф у розмірі 1% від розміру щомісячного платежу за кожен день прострочення його сплати.

Суд встановив, що визначений у абз. 9 п.2.3 договору №1/2021 від 01.11.2021 розмір пені перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Крім того, з огляду на вищевказаний передбачений договором двомісячний строк з моменту закінчення строку платежу, який надає позивачу право нараховувати пеню, та дату подачі позову 19.02.2022, правомірним є нарахування пені лише на заборгованість за листопад 2021 року, оскільки відповідно до п. 3.2. договору строк платежу за листопад закінчився 15 грудня, а право позивача на нарахування пені на заборгованість за листопад виникло з 16 лютого 2022 року.

За розрахунком суду, пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на суму заборгованості у розмірі 9065,33 грн (суму внеску за листопад 2021 року) за період з 16.12.2021 по 19.02.2022 складає 309,96 грн. Нарахування позивачем пені за несплату внеску за грудень 2021 року та січень 2022 є неправомірним, оскільки здійснено без дотримання строку, встановлено в абз. 9 п.2.3 договору №1/2021 від 01.11.2021.

Отже, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими у розмірі 309,96 грн; в задоволенні 9208,29 грн пені слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з ч.1ст.123 ГПК України,судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч.1ст.124 ГПК України).

У позовній заяві позивач зазначив, що розмір судових витрат становить 2481,00 грн судового збору та 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (а.с.1-4).

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 ч.4ст.129 ГПК України).

Відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З підстав викладеного та керуючись наведеними нормами, суд приходить до висновку покласти судовий збір на відповідача пропорційно розміру правомірно заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.1ст.126 ГПК України,витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Визначальними для цілей розподілу судових витрат є: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2ст.126 ГПК України).

У ч.3ст.126 ГПК Українипередбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (абз.1 ч.8ст.129 ГПК України).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Як вбачається з матеріалів справи, правова допомога ОСББ "Хлібна 25" у даній справі надавалась адвокатом Ярошем Володимиром Васильовичем, повноваження та обсяг прав якого підтверджуються ордером на надання правової (правничої) допомоги серії АМ №1022855 від 19.02.2022 (а.с.21,22).

На підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг до матеріалів справи додано копію договору про надання професійної правничої допомоги №14/22 від 12.02.2022, укладеного між адвокатом Ярошем Володимиром Васильовичем та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Хлібна 25" (далі договір №14/22 від 12.02.2022), згідно з п.1.1 якого, адвокат зобов`язується надати правничу допомогу, яка полягає у представництві і захисті прав та інтересів клієнта в Господарському суді Житомирської області у справі про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання та ремонт спільного майна та пені за прострочення сплати внесків на підставі договору від 01.11.202021 №1/2021 з Комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради (а.с.19).

У п.1.2 договору №14/22 від 12.02.2022 передбачено повноваження адвоката як представника: брати участь в судових засiданнях при розгляді справи про стягнення заборгованостi з "КП по експлуатації адмiнбудинкiв" Житомирської обласної ради в Господарському суді Житомирської областi, здiйснювати необхiднi запити в організації, підприємства, установи незалежно вiд форм власності, органи державної влади та місцевого самоврядувапня, знайомитися з матеріалами справ, робити з них витяги, знімати копії з документiв, подавати i підписувати вiд імені та в інтересах клієнта заяви, претензії, надавати консультації, готувати i подавати в інтересах клієнта yci процесуальні документи, в т. ч. позовні заяви, відзиви, відповіді на відзиви, заперечення тощо i виконувати yci iншi дiї правового характеру та здiйснювати yci необхiднi права i обов`язки вiд імені клієнта, передбачені законодавством, ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", де клiснт має або матиме статус позивача, відповідача, третьої особи, стягувача, боржника або іншого учасника судового процесу чи провадження.

Згідно з п.1.3 договору №14/22 від 12.02.2022, клiєнт відповідно до цього Договору має право давати адвокату окремі доручення на вчинення конкретних дій, складення процесуальних та інших документiв, отримувати усні i письмові консультації та роз`яснення законодавства України.

Пунктами 2.1 і 2.2 договору №14/22 від 12.02.2022 передбачено, що гонорар адвоката за професійну правничу допомогу становить 6000,00 грн,. Гонорар сплачується клієнтом на банківський рахунок адвоката до 20.02.2022.

Цей договір набуває чинності з 12.02.2022 та діє по 30.05.2023, але не пізніше дня подання звернення до виконання рішення (наказу суду) про стягнення на користь клієнта заборгованості з Комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради.

На підтвердження сплати позивачем витрат на правову допомогу адвоката до матеріалів справи долучено платіжне доручення №27 від 17.02.2022 на суму 6000,00 грн (а.с.20).

Так, договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг. За своєю правовою природою такий договір є договором про надання послуг, який може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамист.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12, від 12.08.2020 у справі №916/2598/19, від 27.08.2020 у справі №873/2/20, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19 та від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

Відповідно до ч.4 ст.126ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

У разі недотримання вимог ч.4ст.126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6ст.126 ГПК України).

У розумінні положень ч.5ст.126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (наведений правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 11.11.2021 у справі №910/7520/20).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», можуть бути використані судом в якості джерела права, присуджуючи судові витрати на підставіст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/WestAllianceLimited проти України" від 23.01.2014, у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009).

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (схожа правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додатковій постанові від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та у постановах від 13.02.2020 у справі №910/2170/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

У даному випадку при визначенні суми відшкодування суд враховує, що справа №906/180/22 є малозначною, для розгляду якої призначено спрощене позовне провадження (з повідомленням сторін), є нескладною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великого об`єму доказів, законодавства, судової практики, значних затрат часу та зусиль, розрахунки заявлених до стягнення сум не є складними і не потребують значного часу. Також ГПК України не передбачає обов`язкової участі адвоката у справах, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження, до того ж представники сторін у засідання не викликалися, їх явка обов`язковою не визнавалася, а адвокат безпосередньої участі у засіданнях 17.05.2022, 01.06.2022 і 09.06.2022 у даній справі не брав. Поряд з цим, у п.1.2. договору №14/22 від 12.02.2022 передбачено повноваження адвоката як представника: брати участь в судових засiданнях при розгляді справи про стягнення заборгованостi з "КП по експлуатації адмiнбудинкiв" Житомирської обласної ради в Господарському суді Житомирської областi.

Відтак заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу не в повній мірі відповідають критеріям співмірності зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

На переконання суду, при розподілі витрат на професійну правничу допомогу слід виходити в цьому випадку із розумної та обґрунтованої її суми в 5000,00 грн, тому суд приходить до висновку покласти такі витрати позивача на відповідача пропорційно розміру правомірно заявлених позовних вимог в сумі 3745,95 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.123, 129, 231, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №906/180/22 в частині позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Хлібна 25"доКомунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради про стягнення 27195,99 грн основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

2. Стягнути з Комунального підприємства по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради (майдан С.П.Корольова, 12, м.Житомир, 10014, ідентифікаційний код 04011928) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Хлібна 25" (вул. Хлібна, 25, кв.9, м.Житомир, 10029, ідентифікаційний код 42469837) 309,96 грн пені, 1858,74 грн судового збору та 3745,95 грн витрат на правову допомогу.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 14.06.22

Суддя Прядко О.В.

Друк: 1 - у справу;

2 - позивачу (рек.); представнику на ел.пошту: YAVOL2008@UKR.NET;

3 - відповідачу (рек.) та на ел.пошту: kpeab@ukr.net.