Рішення

від 12.06.2022 по справі 906/1372/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/1372/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

при секретарі судового засідання: Руденко Н.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Фермерського господарства "РИБАЦЬКИЙ СТАН" (с.Грубське Коростишівського району Житомирської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОІНВЕСТ ПОЛІССЯ" (м.Житомир)

про стягнення 490496,83грн

Фермерське господарство "РИБАЦЬКИЙ СТАН" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОІНВЕСТ ПОЛІССЯ" 490496,83грн заборгованості, з яких: 404825,00грн основного боргу; 28757,97грн пені; 13119,63грн 3% річних та 43794,23грн інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем умов договору поставки №01/12/203ПРС від 01.12.2020 в частині оплати отриманого товару.

Ухвалою господарського суду від 28.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 24.01.2022.

Ухвалою господарського суду від 24.01.2022 відкладено підготовче засідання на 21.02.2022.

Ухвалою господарського суду від 21.02.2022, зокрема, закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1372/21 до судового розгляду по суті на 22.03.2022. Ухвалою суду від 09.05.2022 розгляд справи по суті перепризначено на 13.06.2022.

Представник позивача у судове засідання не направив. На електронну адресу суду направив довідку про стан заборгованості, у якій повідомляє, що станом на 13.06.2022 відповідачем не було здійснено жодної оплати за договором поставки, сума основної заборгованості не змінилася та складає 404825,00грн; просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.72).

Відповідач повноважного представника не направив, пояснень причин неявки суду не надав. До суду повернулася без вручення надіслана відповідачу копія ухвали суду від 09.05.2022 у справі №906/1372/21 з відміткою органу зв`язку: "за закінченням терміну зберігання".

Слід зазначити, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009.

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та надати відзив на позовну заяву. У даному випадку додатково надані майже три місяці господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Житомирській області (місцезнаходження відповідача та суду м.Житомир), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2020 між Фермерським господарством "РИБАЦЬКИЙ СТАН" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОІНВЕСТ ПОЛІССЯ" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №01/12/203ПРС (а.с.13-14), за умовами якого постачальник зобов`язався у зумовлені строки поставити та передати у власність покупця сою (наділі-товар), а покупець у порядку й на умовах, передбачених договором, зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість (п.1.1 договору).

Згідно із п.3.1 договору, постачальник зобов`язується поставити покупцю товар у строк або термін, що погоджується сторонами у специфікаціях на поставку товару, в місці поставки, визначеному договором.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що строки та порядок оплати покупцем товару встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях.

Специфікацією, яка є додатком №1 до договору поставки №01/12/203ПРС сторони узгодили, що оплата товару покупцем здійснюється на підставі п.6.1 договору, а саме протягом 3 банківських днів (а.с.15).

На виконання умов договору поставки №01/12/203ПРС від 01.12.2020 позивач здійснив поставку товару на суму 584825,00грн, що підтверджується видатковими накладними №ВН-1 від 01.12.2020 та довіреністю №8 від 01.12.2020, виданою на ім`я Сірбка Ігоря Анатолійовича (а.с.16-18).

Однак відповідач виконав зобов`язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар лише частково на суму 180000,00грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар на підставі договору поставки №01/12/203ПРС від 01.12.2020 у розмірі 404825,00грн.

За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості , яка виникла на підставі договору поставки №01/12/203ПРС від 01.12.2020, з яких: 404825,00грн основного боргу, 28757,97грн пені, 13119,63грн та 43794,23грн інфляційних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з поставки товару, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару на загальну суму 584825,00грн, виник кореспондуючий обов`язок оплатити його.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст.612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач не здійснив відповідних розрахунків за отриману продукцію на підставі договору поставки №01/12/203ПРС від 01.12.2020 в обумовлені сторонами строки.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на підставі договору №01/12/203ПРС від 01.12.2020 у розмірі 404825,00грн.

Відповідач не надав суду доказів сплати вказаної заборгованості, доводів позивача не спростував.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 404825,00грн за договором №01/12/203ПРС від 01.12.2020 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, за порушення строків оплати товару позивач на підставі п.7.2 договору поставки від 01.12.2020 нарахував відповідачу пеню у розмірі 28757,97грн за період з 04.12.2020 по 03.06.2021 (а.с.2-5).

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 ст.549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до п.7.2 договору, за несвоєчасну оплату вартості товару покупець сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ розрахованої від суми несвоєчасно погашеної заборгованості, за кожен день допущення несвоєчасної оплати.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, приходить до висновку, що розрахунок зроблено неправильно. Враховуючи приписи п.6.1 договору та п.2.1 специфікації, оплата повинна бути здійснена до 04.12.2020 включно. Отже, початок періоду нарахування пені повинен бути визначено з 05.12.2020.

Здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" перерахунок пені за період з 05.12.2020 по 03.06.2021 суд вважає, що до стягнення підлягає 28566,23грн. Вимога про стягнення 191,74грн пені заявлена безпідставно та задоволенню не підлягає.

Також позивач просить стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст.625 ГПК України 43794,23грн інфляційних та 13119,63грн 3% річних.

Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У ході перевірки розрахунку 3% річних (а.с.6-7) суд з`ясував, що позивач допустився тих самих помилок, що і при нарахуванні пені та невірно визначив строк з якого виникло право на нарахування річних.

Судом здійснено перерахунок 3%, відповідно до якого правомірним є стягнення 13071,69грн. У задоволенні 47,94грн. 3% суд відмовляє з підстав необґрунтованості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат (а.с.6), приходить до висновку, що розрахунок зроблено вірно, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 43794,23грн.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ст.ст.13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

З врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 490257,15грн, з яких: 404825,00грн основного боргу, 28566,23грн пені, 13071,69грн 3% річних та 43794,23грн інфляційних.

Суд відмовляє в позові в частині стягнення 191,74грн пені та 47,94грн 3% річних.

Судовий збір, відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ФГ "РИБАЦЬКИЙ СТАН" до ТОВ "ЗЕРНОІНВЕСТ ПОЛІССЯ" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОІНВЕСТ ПОЛІССЯ" (провулок Вацківський, 2, кв.92, м.Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 43671442) на користь Фермерського господарства "РИБАЦЬКИЙ СТАН" (провулок Миру, 10 с.Грубське, Коростишівський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 37692040)

- 404825,00грн основного боргу;

- 28566,23грн пені;

- 13071,69грн 3% річних;

- 43794,23грн інфляційних;

- 7353,86грн судового збору.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 191,74грн пені та 47,94грн 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.1- у справу; 2,3- сторонам (рек); представнику позивача - адвокату Кошику М.Й. ( ІНФОРМАЦІЯ_1