Рішення

від 08.06.2022 по справі 909/178/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.06.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/178/22Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Надвірнянської міської ради,

вул. Гетьмана Мазепи, 29, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78405;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Глянц",

вул. Побутова, 6, м. Івано-Франківськ, 76018;

про стягнення 69 758, 90 грн,

за участю:

від позивача: Афтаназів Оксана Богданівна - представник, (витяг з ЄДР ЮО, ФО-П та ГФ від 05.05.2022);

від відповідача: Кондур Христина Василівна - адвокат, (ордер серія АТ №1023286 від 05.05.2022; посвідчення №001152 від 12.04.2017); Івасюк Віктор Володимирович - представник, (довіреність №4 від 03.05.2022).

ВСТАНОВИВ:

Надвірнянська міська рада звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глянц" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 69 758, 90 грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.04.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Обґрунтовує їх тим, що відповідач - ТОВ "Глянц" є власником нерухомого майна та фактичним користувачем без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 0,4700 га з кадастровим номером 2624084201:04:007:0005 по вул.Грушевського 232, с.Назавизів, Надвірнянський район, Івано-Франківська область. Вважає, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки - територіальної громади м.Надвірна зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати за період з 04.11.2020 до 31.12.2021 в розмірі 69 758, 90 грн, які просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку. Позовні вимоги обґрунтовує приписами статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, статтею 206 Земельного кодексу України.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти позову. Звертають увагу суду на те, що: - договір оренди земельної ділянки між Назавизівською сільською радою та ТОВ "Струмок" закінчив свою дію 09.09.2016, ще задовго до придбання ТОВ "Глянц" спірного нерухомого майна, а тому обов"язок зі сплати орендної плати в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки, який був у попереднього землекористувача, не може поширюватись на відповідача; - лист Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області є неналежним доказом в підтвердження нормативно-грошової оцінки земельної ділянки; - у період з 04.11.2020 до 05.10.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 2624084201:04:007:0005 не була об"єктом цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, позаяк право власності на вказаний об"єкт нерухомого майна зареєстровано за Надвірнянською міською радою тільки 05.10.2021, що виключає можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів в вигляді орендної плати за землю у цей період; - проведена державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за Надвірнянською міською радою є незаконною, оскільки згідно Державного акту №000229 від 03.09.1998 ця земельна ділянка передана у постійне користування ОСОБА_1 ; - право користування спірною земельною ділянкою наявне у ОСОБА_1 підставі договору оренди нерухомого майна №232-Н/2020 від 30.11.2020 та акту приймання-передачі від 30.11.2020. Вважають позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Просять суд в позові відмовити (відзив на позов вх№4842/22 від 29.04.2022, заперечення вх№5559/22 від 16.05.2022).

Водночас відповідач 09.06.2022 подав суду клопотання вх№7331/22 про зупинення провадження у справі, після відкриття судом 05.05.2022 першого судового засідання у справі. Клопотання мотивоване тим, що в провадженні Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області знаходиться справа №348/845/22 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Надвірнянської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку. Вказує на об"єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи №348/845/22. Просить суд зупинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

Правилами статті 252 Господарського процесуального кодексу України регламентовано особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження. Так, згідно з частиною 2 цієї правової норми розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання.

Імперативною нормою частини 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України передбачено зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті тільки у випадках передбачених пунктами 1-31 частини 1 статті 227, пунктом 1 частини 1 статті 228 цього Кодексу, що унеможливлює зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, наслідком чого є відмова в задоволенні клопотання вх№7331/22 від 09.06.2022. Та й зрештою, відповідачем не доведено перед судом об"єктивної неможливості розгляду цієї справи без вирішення справи №348/845/22.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Фактичні обставини справи вказують на те, що рішенням Надвірнянської міської ради №9-1/2020 від 26.11.2020 вирішено розпочати процедуру реорганізації Назавизівської сільської ради шляхом приєднання до Надвірнянської міської ради. Встановлено, що Надвірнянська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Назавизівської сільської ради. У Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.08.2021 внесено запис №1001121120013000499 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Назавизівської сільської ради.

Так, рішенням Назавизівської сільської ради №8-10/2011 від 09.09.2011 вирішено продовжити ТОВ "Струмок" з 09.09.2011 по 09.09.2016 договір оренди від 15.08.2011 земельної ділянки площею 0,470га для будівництва АЗС на 150 заправок на добу з елементами ТО автомобілів по вул.Грушевського, с.Назавизів, Надвірнянський район, Івано-Франківська область. Встановлено річну орендну плату за земельну ділянку в розмірі 10 725,40грн, що становить 10% від нормативної грошової оцінки. Зобов"язано ТОВ "Струмок" оформити договір оренди та провести його державну реєстрацію.

Відповідно між Назавизівською сільською радою/орендодавець та Товариством з обмеженою відповідальністю "Струмок"/орендар укладено договір оренди земельної ділянки від 09.09.2011. Договір зареєстровано в управлінні Держкомзему у Надвірнянському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.11.2011 за №262400004000071.

У відповідності до інформації Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №10185/6/09-19-18-10-10 від 01.10.2021 термін дії договору оренди земельної ділянки площею 0,47га з кадастровим номером 2624084201:04:007:0005, укладений між Назавизівською сільською радою та ТОВ "Струмок" закінчив свою дію 09.09.2016. З 10.09.2016 по 2019 рік включно, ТОВ "Струмок" задекларовано та сплачено в повному обсязі земельний податок за земельну ділянку площею 0,47га по вул.Грушевського 232, с.Назавизів, Надвірнянський район, Івано-Франківська область. За період 2020-2021 роки податкові зобов"язання не задекларовано. Одночасно у 2021 році ТОВ "Глянц" задекларовано та сплачено земельний податок за земельну ділянку площею 0,47га з кадастровим номером 2624084201:04:007:0005 із розрахунку 2% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки - 13 182,75грн в рік.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №277113344 від 28.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Глянц" є власником нерухомого майна - приміщення АЗС по вул.Грушевського 232, с.Назавизів, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, на підставі договору купівлі-продажу №1603 від 29.10.2020, посвідченого приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу за №1603 (номер запису про право власності 39010241, дата державної реєстрації 29.10.2020).

У відповідності до витягу з Державного земельного кадастру №НВ-0008102092021 від 16.11.2021 Надвірнянській міській раді на праві комунальної власності належить земельна ділянка площею 0,4700 га з кадастровим номером 2624084201:04:007:0005 по вул.Грушевського, с.Назавизів, Надвірнянський район, Івано-Франківська область; цільове призначення 12.11 для розміщення та експлуатації об"єктів дорожнього сервісу; вид використання для будівництва АЗС з комплексом технічного обслуговування автомобілів; дата державної реєстрації - 02.11.2011.

Наявність права комунальної власності у Надвірнянської міської ради на земельну ділянку площею 0,47 га з кадастровим номером 2624084201:04:007:0005 вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №295671041 від 21.01.2022.

Рішенням Надвірнянської міської ради №357-9/2021 від 03.06.2021 затверджено Положення про встановлення орендної плати за землю на території Надвірнянської міської ради. Додатком до Положення визначено код класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) - підрозділ 12.11 для розміщення та експлуатації об"єктів дорожнього сервісу; розмір відсотків -12.

Рішенням Надвірнянської міської ради №699-12/2021 від 21.10.2021 вирішено укласти з ТОВ "Глянц" договір оренди земельної ділянки площею 0,4700 га з кадастровим номером 2624084201:04:007:0005 по вул.Грушевського, 232, с.Назавизів, Надвірнянський район, Івано-Франківська область для розміщення та експлуатації об"єктів дорожнього сервісу для будівництва АЗС з комплексом ТО автомобілів, код КВЦПЗ 12.11. Встановлено річну орендну плату у розмірі 12% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області у витягу з технічної документації №977 від 18.08.2021, встановлено нормативно-грошову оцінку земельної ділянки площею 0,47 га з кадастровим номером 2624084201:04:007:0005 по вул.Грушевського 232, с.Назавизів, Надвірнянський район, Івано-Франківська область станом на 2021 рік - 659 137,55 грн. У довідці №0-9-0.354-433/25-22 від 21.02.2022 Управлінням надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області засвідчено незмінність розміру нормативно грошової оцінки земельної ділянки у 2020 році - 659 137,55 грн.

Неодноразові вимоги Надвірнянської міської ради №830/04-22/09 від 29.09.2021, №988/04-22/09 від 17.11.2021 про укладення договору оренди землі залишені ТОВ "Глянц" без реагування.

Розрахунком (а.с.9) позивачем визначено розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою відповідачем без правовстановлюючих документів з 04.11.2020 до 31.12.2021 в розмірі 69 758, 90 грн.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати в розмірі 69 758, 90 грн.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Приписами частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу).

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Документальними доказами, що містяться в матеріалах справи перед судом доведено, що відповідач - ТОВ "Глянц" з 29.10.2020 є власником нерухомого майна - приміщення АЗС по вул.Грушевського 232, с.Назавизів, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, на підставі договору купівлі-продажу №1603 від 29.10.2020, посвідченого приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу.

При цьому, в матеріалах справи відсутній укладений в період з 04.11.2020 до 31.12.2021 договір оренди земельної ділянки площею 0,4700 га з кадастровим номером 2624084201:04:007:0005 між Надвірнянською міською радою та ТОВ "Глянц", як і відсутні докази проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки, а отже, за переконанням суду, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна урегульовано главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1,2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав і важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Таким чином до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 21 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З аналізу вищенаведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Водночас частиною 6 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Згідно з частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено положеннями частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Матеріалами справи документально підтверджено, що земельна ділянка по вул.Грушевського 232, с.Назавизів, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, за користування якою позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати, як в період зазначений у позові, так і на сьогоднішній день є сформованим об`єктом цивільних прав. Зокрема земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2624084201:04:007:0005; визначено її площу - 0,4700 га; цільове призначення - 12.11 для розміщення та експлуатації об"єктів дорожнього сервісу; вид використання - для будівництва АЗС з комплексом технічного обслуговування автомобілів; форму власності комунальна; власника - Надвірнянську міську раду; земельну ділянку зареєстровано 02.11.2011 у Державному земельному кадастрі.

Саме лише зазначення у інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №295671041 від 21.01.2022 дати 05.10.2021 державної реєстрації права комунальної власності на землю за Надвірнянською міською радою (з 26.11.2020 до 30.08.2021 тривала процедура реорганізації Назавизівської сільської ради), не може слугувати підставою для висновку про те, що спірна земельна ділянка в період з 04.11.2020 до 31.12.2021 не була об"єктом цивільних прав в розумінні статей 79, 79-1 Земельного кодексу України.

Аргументи відповідача стосовно незаконності проведеної державної реєстрації за Надвірнянською міською радою права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2624084201:04:007:0005 з огляду на наявність у підприємця Янцюка В.М. права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі Державного акта №000729 від 03.09.1998 - судом відхиляються.

Так, згідно з статтею 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (статті 125, 126 Земельного кодексу України).

Доказів державної реєстрації, у встановленому законом порядку, за підприємцем Янцюком В.М. права постійного користування земельною ділянкою площею 0,4700 га з кадастровим номером 2624084201:04:007:0005 - суду не подано, а сама лише наявність Державного акта на право постійного користування землею №000729 від 03.09.1998, в якому відсутня ідентифікація земельної ділянки (місцезнаходження, кадастровий номер, тощо), з площею 0,3184га, відмінною від площі спірної земельної ділянки - не може бути достатнім та беззаперечним доказом в підтвердження наявності такого права.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Приписи пунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України вказують на те, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно з положеннями частини 5 статті 5, частини 1 статті 13 Закону України "Про оренду земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 Закону України "Про оцінку земель" ).

Відповідно до статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (зі змінами). Результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Чинне законодавство України, у тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель" не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі.

Отож, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період. Така правова позиція дотримана у постановах Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.

Матеріали справи містять витяг №977 від 18.08.2021 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 0,4700 га з кадастровим номером 2624084201:04:007:0005 станом на 2021 рік - 659 137,55 грн, а інформацією №0-9-0.354-433/25-22 від 21.02.2022 Управлінням надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області засвідчено незмінність розміру нормативно грошової оцінки земельної ділянки у 2020 році - 659 137,55 грн. Сказаним спростовуються заперечення відповідача стосовно неналежності поданих позивачем доказів в підтвердження нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Таким чином в наявності порушене право позивача, яке підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за період з 04.11.2020 до 31.12.2021 в розмірі 69 758, 90 грн, згідно розрахунку позивача (а.с.9), який перевірено судом та визнається арифметично правильним.

У відповідь відповідачу на твердження про те, що договір оренди з попереднім землекористувачем закінчив свою дію 09.09.2016, ще задовго до придбання ТОВ "Глянц" спірного нерухомого майна, а тому у останнього відсутній обов"язок зі сплати орендної плати в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки - суд зазначає, що за змістом пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу та статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а підставою для перегляду розміру орендної плати має бути законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру цієї плати або зміна розміру земельного податку, а не щорічне визначення рішенням міської ради, розміру орендної плати за землю. Так, пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України визначено мінімальну річну суму орендної плати у розмірі не менше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки та максимальну 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Рішенням Назавизівської сільської ради №8-10/2011 від 09.09.2011 встановлено річну орендну плату за спірну земельну ділянку в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки. В подальшому з моменту закінчення дії договору 09.09.2016 законодавчих змін розміру орендної плати за землю судом не встановлено. Рішенням Надвірнянської міської ради №357-9/2021 від 03.06.2021 (набрало чинності 01.07.2021) затверджено Положення про встановлення орендної плати за землю на території Надвірнянської міської ради, яким визначено розмір відсотків за видом цільового призначення землі - 12.11 для розміщення та експлуатації об"єктів дорожнього сервісу - 12%, а рішенням Надвірнянської міської ради №699-12/2021 від 21.10.2021 встановлено річну орендну плату за земельну ділянку площею 0,4700 га з кадастровим номером 2624084201:04:007:0005 у розмірі 12% від нормативно грошової оцінки. За таких обставин, за переконанням суду, позивач правомірно очікував та законно сподівався на сплату відповідачем орендної плати за період з 04.11.2020 до 01.07.2021 у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки, який не перевищує максимальний розмір (12%) встановлений підпунктом 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, а отже не суперечить закону. Слід сказати, що згідно з пунктами 5.1., 5.2. Положення, затвердженого рішенням №357-9/2021 від 03.06.2021 базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня та закінчується 31 грудня.

Не заслуговують на увагу і твердження відповідача про те, що у Янцюка В.М. наявне безспірне право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2624084201:04:007:0005 на підставі договору оренди нерухомого майна №232-Н/2020 від 30.11.2020 та акту приймання-передачі від 30.11.2020. Так, відповідач при укладенні договору оренди №232-Н/2020 від 30.11.2020 нерухомого майна площею 110,4кв.м. з встановленням орендної плати у розмірі 500,00грн (пункти 1.3., 4.1.) не був позбавлений права та можливості компенсувати за рахунок орендаря орендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером 2624084201:04:007:0005, що узгоджується з нормою статті 797 Цивільного кодексу України згідно з якою плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України регламентовано, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принципи справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як сутності права вцілому. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу полягає в наданні суду більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

З огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 застосовується судами України, як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Статтею 6 Конвенції визначено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції передбачено, що кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Виходячи з аналізу вище викладеного та правових норм, визначених Господарським процесуальним кодексом України, Конституцією України, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального, процесуального права та фактичними обставинами справи, достовірно встановленими судом, і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Слід сказати, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду. Така ж правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Надвірнянської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Глянц" про стягнення 69 758, 90 грн - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глянц", вул. Побутова, 6, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний номер 35517483) на користь Надвірнянської міської ради, вул. Гетьмана Мазепи, 29, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78405 (ідентифікаційний код 04054257) 69 758, 90 грн - безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, 2 481,00грн - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 14.06.2022

Суддя С.Кобецька