Рішення

від 31.05.2022 по справі 910/18561/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.06.2022Справа № 910/18561/21за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерудбудпостач"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршляхбуд"

про стягнення 122 460,14 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Дарменко В.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерудбудпостач" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршляхбуд" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 122 460,14 грн, яка складається з 101 607,04 грн - суми основного боргу, 6 831,33 грн - 3% річних, 14 021,77 грн - інфляційних витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у матеріалах справи документами.

01.01.2022 на електронну пошту та 12.01.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли два відзиви на позовну заяву аналогічного змісту, у яких відповідач заперечує проти позову.

12.01.2022 через систему Електронний суд від відповідача надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

20.01.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наводить аргументи на спростування заперечень відповідача.

Ухвалою суду від 02.02.2022 ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.02.2022.

Ухвалою суду від 23.02.2022 відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.03.2022.

Судове засідання призначене на 16.03.2022 не відбулося з об`єктивних причин, які не залежали від суду.

Ухвалою суду від 07.04.2022 призначено судове засідання на 18.05.2022.

У зв`язку із перебуванням судді Зеленіної Н.І. у відпустці, ухвалою суду від 13.05.2022 призначено судове засідання на 01.06.2022.

31.05.2022 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 01.06.2022 суд заслухав вступне слово представника позивача, який підтримував позовні вимоги та просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду був належним чином повідомлений.

Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представника позивача, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог.

01.06.2022 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Протягом 2018-2019 років ТОВ "Нерудбудпостач" (постачальник) здійснило поставку продукції ТОВ "Укршляхбуд" (покупець) на загальну суму 152 332,84 грн.

Покупець оплату отриманого товару здійснив частково на суму 50 725,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у відповідача наявна заборгованість за поставлений товар, яку позивач просить стягнути.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що відповідачем товар фактично не було отримано та на балансі підприємства товар не значиться; окрім того, відповідач стверджує, що видаткові накладні не підписувалися директором підприємства.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи наявні у матеріалах справи підписані та скріплені печатками контрагентів видаткові накладні та докази часткової оплати продукції, суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем укладений договір купівлі-продажу у спрощений спосіб.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивачем була поставлена продукції на загальну суму 152 332,64 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних №РН-0003336 від 19.11.2018, №РН-0003497 від 23.11.2018, №РН-0003671 від 10.12.2018, №РН-0001435 від 10.06.2019, №РН-0001436 від 11.06.2019, №РН-0001437 від 12.06.2019, №РН-0001666 від 29.06.2019, №РН-0002324 від 17.08.2019. Указані видаткові накладні підписані та скріплені печатками контрагентів.

Як вбачається із виписки по рахунку за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 відповідачем здійснена часткова оплата товару на суму 50 725,80 грн.

У матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків від 31.08.2019, який підписаний та скріплений печатками контрагентів, із якого вбачається, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 101 607,04 грн.

Окрім того, до матеріалів справи долучено довідку за вих. №11/11-1 від 11.11.2021 за підписом директора позивача, у якій зазначено, що протягом 2019-2021 років кошти від ТОВ "Укршлахбуд" не надходили.

09.03.2021 позивач направляв на адресу відповідача претензію із вимого про погашення наявної заборгованості.

До матеріалів справи долучена копія конверту (яким направлялася претензія), на якому зазначено, що поштове відправлення повертається за закінченням встановленого строку зберігання, та міститься штамп Укрпошти від 25.03.2021.

Відповіді на зазначену претензію матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Заперечення відповідача судом оцінюються критично з огляду на наявні у матеріалах справи копії видаткових накладних та здійснені відповідачем оплати, які свідчать про наявність господарських відносин між сторонами; окрім того, твердження відповідача не підтверджені жодними доказами, а є лише суб`єктивними твердженнями відповідача.

Із долученої виписки по рахунку вбачається, що відповідачем була здійснена оплата за товар, поставлений на підставі видаткових накладних №РН-0003336 від 19.11.2018, №РН-0003497 від 23.11.2018, №РН-0003671 від 10.12.2018.

Вчинення відповідачем дій щодо оплати товару свідчить про схвалення відповідачем правочину. Окрім того, підписи представника відповідача на видаткових накладних скріплені печаткою підприємства.

Суд зазначає, що вказані документи є належними та допустимими доказами на підтвердження поставки відповідачу у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань щодо поставки оплаченого товару на суму 101 606,84 грн, наявність заборгованості у цьому розмірі не спростовано, відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, а відтак суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 101 606,84 грн.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 17.08.2019 по 11.11.2021 у розмірі 6 831,33 грн, та інфляційні втрати за період з 01.09.2019 по 31.10.2021 року у розмірі 14 021,77 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає його арифметично неправильним, оскільки позивачем визначено період прострочення із порушення ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що між сторонами не було погоджено строк виконання зобов`язання, суд дійшов висновку про необхідність застосування означеної норми при обчисленні періоду прострочення.

Як вбачається із матеріалі справи, 09.03.2021 позивач направляв на адресу відповідача претензію із вимого про погашення наявної заборгованості протягом 7 днів з дня отримання претензії.

25.03.2021 (згідно штампу Укрпошти) поштове відправлення було повернуто на адресу відправника за закінчення строку зберігання.

Суд зазначає, що днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Таким чином, суд вважає, що днем вручення відповідачу претензії є 25.03.2021, а останнім днем погашення наявної заборгованості є 01.04.2021.

З огляду на зазначене, суд вважає, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язань саме з 02.04.2021.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних за період з 02.04.2021 по 11.11.2021 та інфляційних втрат за період з 02.04.2021 по 31.10.2021, суд дійшов висновку, що арифметично правильним та обґрунтованим є розмір 3% річних у сумі 1 870,68 грн та інфляційних витрат у розмірі 4 334,60 грн, а тому зазначені суми підлягають стягненню.

Як встановлено ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 994,00 грн.

Статтю 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позивач надав: копію договору №04/03-21 про надання правничої допомоги від 04.03.2021; копію розрахунку суми гонорару до договору від 11.11.2021 на суму 4 994,00 грн, із зазначення наданих послуг, витраченого часу та погодинної вартості послуг; копію акту здачі-прийняття виконаних робіт від 11.11.2021; копію рахунку-фактури №036 від 11.11.2021 на суму 4 994,00 грн.

Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи договір та акт надання правової допомоги, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи викладене, заявлена позивачем вимога, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерудбудпостач" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршляхбуд" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, офіс 710, код ЄДРПОУ - 35381644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерудбудпостач" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, код ЄДРПОУ - 38689044) 101 606 (сто одна тисяча шістсот шість) грн 84 коп. - суми основного боргу, 4 334 (чотири тисячі триста тридцять чотири) грн 60 коп. - інфляційних витрат, 1 870 (одна тисяча вісімсот сімдесят) грн 68 коп. - 3% річних, 1 998 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто вісім) грн 47 коп. - витрат по сплаті судового збору та 4 994 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири) грн - витрат на правничу допомогу.

3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 14.06.2022.

Суддя Н.І. Зеленіна