Рішення
від 02.02.2022 по справі 910/12415/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.02.2022Справа № 910/12415/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Лазоренко В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом 1) Громадської спілки "Міжнародний громадський рух "Аллатра" (вул. Голосіївська, буд. 7, корпус 3, Київ, 03039, код ЄДРПОУ 39304584) 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллатра" (вул. Круглоуніверситетська, буд. 14, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 37633996)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" (вул. Кирилівська, 23, Київ, 04080, код ЄДРПОУ 23729809)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" (вул. Кирилівська, 23, Київ, 04080, код 37726069)

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Громадська спілка "Міжнародний громадський рух "Аллатра" (далі - позивач-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллатра" (далі - позивач-2) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" (далі - відповідач-2) про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в ефірі телеканалу "1+1", який належить відповідачу-1, вийшов відеосюжет телевізійної програми "ІНФОРМАЦІЯ_2", що також був викладений на веб-сайті відповідача-2, яким поширено інформацію про позивачів, що, на переконання позивачів, є недостовірною, негативною, такою, що порушує ділову репутацію позивачів, а тому підлягає спростуванню, у зв`язку чим також позивачам завдано моральну шкоду у розмірі 150 000,00 грн кожному, що і стало підставою для звернення до суду.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів у відповідача-1 (26/2), Акціонерного товариства "Альфа-банк" (26/2) та у Києво-Святошинського районного суду Київської області (26/2), а також клопотання про виклик свідка (26/5).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.09.2021.

09.09.2022 до відділу діловодства суду від представника відповідачів-1 та -2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідачі просили закрити провадження у справі в частині спростування інформації, проголошеної ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити з тих підстав, що позивачами не доведений факт поширення оспорюваної інформації в ефірі телеканалу "1+1", сайт https://www.youtube.com не належить відповідачам, оприлюднена інформація є оціночними судженнями або не стосується позивачів, права позивачів не порушені, факт спричинення моральної шкоди не доведений, а її розмір не обґрунтований.

Також 09.09.2022 від представника відповідачів-1 та -2 надійшли заперечення проти клопотання про виклик свідка заперечення проти клопотання про витребування доказів (№26/3, 26/4 та 26/2).

14.09.2021 на електронну пошту суду від представника відповідачів-1 та -2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2021 судом за власною ініціативою продовжено строки підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 13.10.2021.

29.09.2021 до відділу діловодства суду від представника позивачів-1 та-2 надійшла відповідь на заперечення проти клопотання про виклик свідка №26/5.

29.09.2021 до відділу діловодства суду від представника позивачів -1 та -2 надійшла відповідь на відзив відповідача-1, у якій зазначено, що позивачем наданий відеозапис спірного відеосюжету, Youtube-канал з опублікованою інформацією належить відповідачу-1, журнал обліку передач є належним та допустимим доказом поширення спірної інформації, належними відповідачами про захист гідності, честі та ділової репутації є особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї статті.

29.09.2021 до відділу діловодства суду від представника позивачів -1 та -2 надійшла заява про огляд доказів за їх місцезнаходженням у порядку, передбаченому ст. 82 Господарського процесуального кодексу.

29.09.2021 до відділу діловодства суду від представника позивачів -1 та -2 надійшла відповідь на заперечення проти клопотання про витребування доказів №26/2.

29.09.2021 до відділу діловодства суду від представника позивачів -1 та -2 надійшла відповідь на заперечення проти клопотання про витребування доказів №26/3 та №26/4.

12.10.2022 до відділу діловодства суду від представника відповідачів-1 та -2 надійшли заперечення проти заяви про огляд доказів за їх місцезнаходженням.

12.10.2022 до відділу діловодства суду від представника відповідачів-1 та -2 надійшли заперечення проти заяви про огляд доказів за їх місцезнаходженням.

Також 12.10.2022 до відділу діловодства суду від представника відповідачів-1 та -2 надійшли заперечення, де зазначено, що відповідачами не доведено належність Youtube-каналу відповідачам, факт поширення недостовірної інформації в ефірі телеканалу « 1+1» не доведений, інформація, проголошена фізичними особами від свого імені не підлягає спростуванню відповідачами, оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, позивачем не доведено факту порушення його прав.

13.10.2021 до відділу діловодства суду представником позивачів-1 та -2 подано клопотання про долучення доказів, у якому також заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску строку подання таких доказів.

У підготовчому засіданні 13.10.2021 судом оголошено перерву до 28.10.2021.

22.10.2021 до відділу діловодства суду від представника позивачів -1 та -2 надійшла відповідь на заперечення проти заяви про огляд доказів за їх місцезнаходженням.

Також 22.12.2021 до відділу діловодства суду від представника позивачів -1 та -2 надійшли додаткові пояснення.

У підготовчому засіданні 28.10.2021 представником позивачів -1 та -2 подано заяву про огляд доказів за їх місцезнаходженням у порядку, передбаченому ст. 82 ГПК України (уточнену).

У судовому засіданні 28.10.2021 суд задовольнив клопотання позивачів-1 та -2 № 11/1 від 11.10.2021 року про поновлення процесуальних строків та долучення доказів.

Суд дослідивши матеріали справи, розглянувши подані клопотання про витребування доказів, та заслухавши думку учасників судового процесу, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотанm позивачів №26/3 від 26.07.2021 та 26/4 від 26.07.2021 з наступних підстав.

Так, за приписами частини 1, 2, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У відповідності до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Оскільки заявниками не доведено обставини, які можуть підтвердити витребовувані докази у Акціонерного товариства "Альфа-банк" та у Києво-Святошинського районного суду Київської області, або аргументи, які вони можуть спростувати, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про витребування таких доказів.

При цьому, враховуючи предмет та підстави позовних вимог, а також обставини, які входять до предмета доказування у даній справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання позивачів про витребування доказів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1", а саме: 1) копії відео-сюжету, телевізійної програми "ІНФОРМАЦІЯ_2" на телеканалі 1+1, ІНФОРМАЦІЯ_4, що викладений на веб-сайті за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5, а також ІНФОРМАЦІЯ_3. 2) копії витягу із журналу обліку передач у якому фіксуються: дата випуску, час початку і закінчення даного відео-сюжету, назва і тема, зокрема відео-сюжету, телевізійної програми "ІНФОРМАЦІЯ_2" на телеканалі 1+1, ІНФОРМАЦІЯ_4, що також викладений на веб-сайті за посиланням: :ІНФОРМАЦІЯ_6, а також ІНФОРМАЦІЯ_3.

Також, у підготовчому засіданні 17.11.2021 суд постановив ухвалу про відмову в задоволенні клопотання позивачів про виклик свідка №26/5, оскільки в матеріали справи не містять заяви свідка, поданої в порядку ст. 88 Господарського процесуального кодексу України.

У підготовчому засіданні 17.11.2021 судом оголошено перерву до 25.11.2021.

18.11.2021 до відділу діловодства суду від представника позивачів-1 та -2 надійшло клопотання про подання доказів на виконання ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/12415/21 до розгляду по суті на 22.12.2021.

У судовому засіданні 22.12.2021 судом оголошено перерву до 20.01.2022.

У судовому засіданні 20.01.2022 судом оголошено перерву до 03.02.2022.

У судовому засіданні 03.02.2022 представник позивачів позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, в свою чергу представник відповідачів проти задоволення позову заперечив, просив відмовити.

У судовому засіданні 03.02.2022 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

У ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на веб-сайті https://1plus1.video за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7 був оприлюднений відео-сюжет під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_8". На думку позивачів, у зазначеному відео-сюжеті поширено недостовірну інформацію про організацію/рух "Аллатра".

Так, позивачі вказують на наступні факти поширення інформації, яку вони вважають недостовірною:

(0:00) "Увага! Увага! Увага! Аллатра, релігійна організація, тисячі прихильників, в Україні, і, потенційна небезпека для кожного з нас.";

(1:24) "Як Аллатра, хоче знищити Україну з середини і до чого тут ОСОБА_3 ?";

(1:57) "Хто дає добро на пропаганду сумнівного бога Аллатри, який в реальності справжні диявол?";

(5:58) "Це мій будинок, який я побудував своєю родиною, і який розбійним нападом був забраний сектою Аллатра. Забраний сектою Аллатра";

(9:28) "розбійним нападом був забраний сектою Аллатра";

(6:23) "Невже Аллатрівці здатні віджати будинок для власних потреб";

(10:56) "І добрі журналісти секти сховали голови в пісок;

(11:49) "Але не думайте, можливі афери з нерухомістю головний гріх Аллатри та його лідера, це ліше "квіточки". "Скандальні ягідки" попереду";

(14:50) "Кого саме аллатрівці прославляють у своїй агітаційній літературі. ОСОБА_3? Невже ворог відступив від наших кордонів? Але таємні легіони кремлівського вождя продовжують штормувати Україну";

(20:17) "Вона не могла повірити, що така добра організація по суті - секта";

(20:58) "Від самого початку вони могли отримувати якесь фінансування з російської федерації";

(21:18) "За словами колишньої прихожанки ОСОБА_2 ця організація була на проросійських позиціях ще на час революції гідності";

(25:25) "Тому ОСОБА_6 певний, що це може бути проект російських спецслужб";

(27:04) "Якщо Аллатра продукт російських спецслужб на території України, хто ж насправді справжнє божество даної організації?";

(28:41) "ОСОБА_3 божество? Це хочуть нав`язати нам з Вами? Саме це Аллатра хоче нам донести зі своє макулатури?";

(30:45) "Книги Аллатри, виявляється, напряму прославляють президента країни агресора, ОСОБА_3.";

(32:35) "На думку ОСОБА_2 , книжки Аллатри відверто пропагандистські та антиукраїнські, і їм точно не місце на нашій землі";

(43:36) "Хто ж може фінансувати прокремлівську Аллатру?".

(55:03) "А вже потім ОСОБА_5 дізнався про нав`язування ідеології ОСОБА_3, проросійську риторику, та інші скандали".

Цей самий відео-сюжет міститься на веб-сайті "Youtube" за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3.

Також, як стверджують позивачі, ІНФОРМАЦІЯ_1 орієнтовно о 18:15 год. вказаний відео-сюжет вийшов в ефірі телеканалу "1+1".

Як підтверджено матеріалами справи, а саме Повідомленням про надання інформації про структуру власності від 10.03.2021, розміщеним за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9 відповідач-1 є власником телеканалу "1+1", а також веб-сайту у мережі Інтернет https://1plus1.ua, що вбачається з витягу з веб-сайту https://www.nrada.gov.ua/. Водночас, відповдіач-2 є адміністратором веб-сайту https://1plus1.video, що підтверджується Угодою користувача на використання відео-сервісу 1PLUS1.VIDEO.

В свою чергу, позивач-2 є власником знаку "АллатРА" згідно свідоцтва на знак для товарів і послуг №176435 від 29.09.2013 та знаку згідно свідоцтва на знак для товарів і послуг №176434 від 25.09.2013. При цьому, позивачі зазначають, що оскільки фактично діяльність організації/руху "Аллатра" здійснює позивач-1, поширена інформація стосується обох позивачів.

Позивачі стверджують, що вказаною вище інформацією організацію/рух "Аллатра" звинувачують в тому, що вона хоче знищити Україну, є проросійською організацією, фінансується з Російської Федерації, прославляє ОСОБА_3 та є сектою, а також в тому, що "Аллатра" розбійним шляхом відібрала будинок у ОСОБА_1 .

У зв`язку з наведеним позивачі просять визнати недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію позивачів, інформацію, поширену відповідачами у вигляді відео-сюжету телевізійної програми телеканалу 1+1 "ІНФОРМАЦІЯ_2", ІНФОРМАЦІЯ_4, що викладений за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7 а також ІНФОРМАЦІЯ_3;

зобов`язати відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" спростувати вказану інформацію шляхом розміщення в ефірі телеканалу "1+1", в програмі "ІНФОРМАЦІЯ_2" у проміжку телевізійного часу з 18 год. 20 хв. по 22 год. 00 хв. протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішення суду по даній справі, за власний рахунок, повідомлення у вигляді відеозапису без власних зауважень та коментарів наступного змісту:

"Повідомлення про спростування: На телеканалі 1+1, в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_2», ІНФОРМАЦІЯ_4, була поширена недостовірна інофрмація про міжнародний рух «Аллатра».

Зокрема безпідставно зазначено, що Аллатра хоче знищити Україну, є проросійська організація, фінансується РФ, прославляє ОСОБА_3, є сектою, а також розбійним шляхом відібрала будинок в ОСОБА_1 . Дана інформація не відповідає дійсності, не знайшла жодного свого підтвердження та спростовується даним повідомленням";

а також зобов`язати відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" розмістити за власний рахунок вказане повідомлення в мережі Інтернет на сайті https://1plus1.ua/ у вигляді відеозапису без власних зауважень та коментарів протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішення суду по даній справі;

зобов`язати відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" та відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішення суду по даній справі за власний рахунок видалити відео-сюжет з вищезазначеною недостовірною інформацією, що розміщений на сайті https://1plus1.video за адресою ІНФОРМАЦІЯ_7 а також ІНФОРМАЦІЯ_3;

стягнути солідарно із відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" та Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" на користь позивача-1 - Громадська спілка "Міжнародний громадський рух "Аллатра" 150 000 грн та на користь позивача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллатра" 150 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В свою чергу, відповідачі проти позовних вимог заперечують з тих підстав, що відповідачами не доведений факт поширення оспорюваної інформації в ефірі телеканалу "1+1", сайт https://www.youtube.com не належить відповідачам, інтерв`ю фізичних осіб, викладених в оспорюваному відео-сюжеті не можуть бути спростовані у господарському процесі, та журналісти не можуть нести відповідальність за зміст інтерв`ю, жодна з перерахованих фраз не містить фактичних тверджень, а є оціночними судженнями, позивачами не доведено, яким чином поширена інформація порушила їх права, факт завдання моральної шкоди не доведений, а її розмір необґрунтований та позивачами обрано неналежний спосіб захисту.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 200 Цивільного кодексу України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України "Про інформацію" передбачено, що суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень, а об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про інформацію" кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію (ст. 7 Закону України "Про інформацію").

Згідно із статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз`яснено, що, беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

При цьому статтею 91 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно з частиною другою статті 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних із особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Отже, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Підстави та порядок спростування недостовірної інформації регламентує стаття 277 ЦК України.

Так, відповідно до вказаної статті фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" визначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації, поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватися незалежно від вини особи, яка її поширила.

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права (п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1).

При цьому, спеціальні відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України відповідно до Конституції України та Закону України "Про інформацію" регулює Закон України "Про телебачення і радіомовлення".

Так, відповідно до частин першої, другої, третьої ст. 48 вказаного закону кожна телерадіоорганізація-ліцензіат зобов`язана вести журнал обліку передач, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (постачальником електронних комунікаційних послуг). У журналі обліку передач фіксуються: дата випуску, час початку і закінчення передачі; назва і тема передачі; прізвище авторів і ведучих передачі; мова передачі. Журнал обліку передач зберігається телерадіоорганізацією протягом року з дня останнього запису в ньому.

Згідно положень, наведених в частинах четвертій, п`ятій та шостій вказаної статті усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (постачальником електронних комунікаційних послуг), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту. У разі подання скарги щодо змісту передачі її записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку. Умови довгострокового зберігання телерадіопередач, що становлять історичну, художню, культурну чи іншу цінність, визначаються законодавством України.

За змістом частин першої, третьої, п`ятої статті 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи. Заяву з вимогою спростування має бути подано до телерадіоорганізації у письмовій формі протягом 14 днів з дня поширення таких відомостей з письмовим повідомленням про це Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. На вимогу заявника телерадіоорганізація зобов`язана надати йому можливість безкоштовного прослуховування (перегляду) відповідного фрагмента програми чи передачі або надати копію запису фрагмента з відповідною оплатою.

Відповідно до змісту вказаних норм, для досягнення мети здійснення судового розгляду, позивач має право надати або відеозапис, отриманий у порядку статті 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", або відеозапис з електронного інтернет-джерела (електронної платформи), на якому (якій) розміщено відеоролик. Якщо особа не має такого запису і надає копію, отриману з інших джерел, відповідно до частини п`ятої статті 96 ГПК України суд може витребувати відеозапис за наявності сумніву у відповідності поданого відеозапису оригіналу. Якщо відеозапис не зберігся взагалі, то сторони мають право доводити факти порушеного права у справі будь-якими доказами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №905/902/20.

У матеріалах справи наявний витяг з журналу обліку передач ТОВ "Студія 1+1" за ІНФОРМАЦІЯ_1, згідо з яким в ефірі телеканалу "1+1" ІНФОРМАЦІЯ_1 о 18:15:22 вийшов сюжет за найменуванням ІНФОРМАЦІЯ_2.

Суд встановив, 15.06.2021 представник позивача-1 звертався до відповідача-1 з адвокатським запитом №15/1, у якому просив, зокрема, надати копію відео-сюжету телевізійної програми "ІНФОРМАЦІЯ_2" на телеканалі 1+1, ІНФОРМАЦІЯ_4.

У відповідь на вказаний запит відповідач-1 повідомив про неможливість його виконання з огляду на сплив 14-денного строку зберігання сюжету у відповідності до статті 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", у зв`язку з чим архівна копія сюжету не збереглася.

Відтак, з огляду на відсутність у матеріалах справи відеозапису, отриманого у порядку статті 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", що за твердженням позивачів містить недостовірну інформацію про організацію/рух "Аллатра", та у зв`язку з відстуністю інших належних та допустимих доказів на підтвердження відповідних обставин, суду не доведено факту поширення відповідачем-1 недостовірної інформації про позивачів в ефірі телеканалу "1+1".

При цьому, не є належним та допустимим доказом такого поширення сам лише витяг з журналу обліку передач ТОВ "Студія 1+1", оскільки містить лише дату випуску, час початку і закінчення передачі та назву і тему передачі, що не дає можливості суду ознайомитися зі змістом сюжету.

Таким чином, не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача-1 спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення повідомлення про спростування в ефірі телеканалу "1+1".

Як зазначено в пункті 9 та 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Отже, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 28.02.2018 у справі №347/1525/14-ц, від 13.02.2019 у справі №687/1125/16-ц, від 09.10.2019 у справі №183/175/16, від 13.03.2018 у справі № 910/2853/17 та інших.

Відповідач-2, як підтверджено матеріалами справи, є власником веб-сайту у мережі Інтернет https://1plus1.video/, Тож факт розповсюдження спірної інформації на вказаному сайті підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем-2.

Разом з тим, суд не вважає доведеним позивачами факт розповсюдження на відеохостингу "Youtube" спірної інформації, оскільки за результатами дослідження доказів суд не може дійти достовірного висновку, що профіль в соціальній мережі використовувався саме відповідачами у справі та належність вказаного "аккаунту" саме відповідачам.

Що стосується поширеної інформації, суд приходить до висновку, що висловлювання про факти наміру позивачів знищити Україну, визначення їх проросійською організацією, фінансування позивачів з Російської Федерації, прославляння ними ОСОБА_3 та факт незанного набуття права власності на будинок, належний ОСОБА_1 є фактами, наявність яких може бути доведена або спростована.

Водночас, суд зазначає, що слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна, і це буде порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії").

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, згідно зі ст. 277 Цивільного кодексу України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідної дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" (свобода вираження поглядів).

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вказано, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Дослідивши зміст поширеного відео-сюжету, суд не погоджується з доводами позивачів щодо можливості визнання недостовірною інформацією, зокрема, таких висловлювань: (0:00) "Увага! Увага! Увага! Аллатра, релігійна організація, тисячі прихильників, в Україні, і, потенційна небезпека для кожного з нас."; (1:24) "Як Аллатра, хоче знищити Україну з середини і до чого тут ОСОБА_3 ?"; (6:23) "Невже аллатрівці здатні віджати будинок для власних потреб?"; (14:50) "Кого саме аллатрівці прославляють у своїй агітаційні літературі. ОСОБА_3? Невже ворог відступив від наших кордонів? Але таємні легіони кремлівського вождя продовжують штормувати Україну"; (27:04) "Якщо Аллатра продукт російських спецслужб на території України, хто ж насправді справжнє божество даної організації?"; (28:41) "ОСОБА_8 божество? Це хочуть нав`язати нам з Вами? Саме це Аллатра хоче нам донести зі своєї макулатури?".

Наведені тези є анонсами сюжету програми, що не містять в собі фактичних тверджень, які характеризують діяльність органіції/руху "Аллатра", тобто є лише припущеннями автора (позивачів).

Не може бути визнана недостовірною інформацією і процитована автором суб`єктивна думка фізичних осіб: (20:17) "Вона не могла повірити, що така добра організація по суті секта"; (21:18) "За словами колишньої прихожанки ОСОБА_2 ця організація була на проросійських позиціях ще на час революції гідності"; (25:25) "Тому ОСОБА_6 певний, що це може бути проект російських спецслужб"; (32:35) "На думку ОСОБА_2 книжки Аллатри відверто пропагандистські та антиукраїнські, і їм точно не місце на нашій землі"; (55:03) "А вже потім ОСОБА_5 дізнався про нав`язування ідеології ОСОБА_3 , проросійську риторику, та інші скандали" - такі висловлювання потребують обов`язкової перевірки істинності фактів, отже не є фактичними твердженнями.

Так само викладені у відео-сюжеті особисті висловлювання фізичних осіб (інтев`ю) не можуть бути предметом розгляду даної справи - автори інформації відомі, та з матеріалів справи не вбачається, що ці особи є посадовими особами відповідачів.

Отже Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" не є належними відповідачами щодо спростування висловлювань: (5:58) "Це мій будинок, який я побудував своєю родиною, і який розбійним нападом був забраний сектою Аллатра. Забраний сектою Аллатра"; (9:28) "розбійним нападом був забраний сектою Аллатра" - (автор - ОСОБА_1 ; (20:58) "Від самого початку вони могли отримувати якесь фінансування з Російської Федерації" (автор - ОСОБА_2).

Висловлювання: (10:56) "І добрі журналісти секти "сховали голови в пісок"; (11:49) "Але не думайте, можливі афери з нерухомістю - головний гріх Аллатри та його лідера, це лише "квіточки". "Скандальні ягідки" попереду"" з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, а отже є оціночними судженнями та не підлягають спростуванню.

Крім того, відповідно до Великого тлумачного словника української мови: 250000 / уклад. та голов. ред. В. Т. Бусел. - Київ; Ірпінь: Перун, 2005. - VIII, 1728 с. термін "секта" вживається у двох значеннях: 1. Релігійна громада, що відокремлюється від панівної церкви; та 2. перен. Відокремлена група осіб, що замкнулась у своїх вузьких групових інтересах.

Суд не вбачає підстав вважати, що в даному контексті визначення організації/руху позивачів як "секти" є недостовірним твердженням, що порушує їхні особисті немайнові права або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам.

Висловлювання: (1:57) "Хто дає добро на пропаганду сумнівного бога Аллатри, який в реальності справжні диявол?" не стосуюється юридичних осіб позивачів, тому також не підлягає спростуванню.

Втім, з аналізу змісту відео-сюжету суд дійшов висновку, що висловлювання: (30:45) "Книги Аллатри, виявляється, напряму прославляють президента країни агресора, ОСОБА_3."; (43:36) "Хто ж може фінансувати прокремлівську Аллатру?" є констатацією фактів прославляння позивачами президента країни агресора - ОСОБА_3 та, в цьому ж контексті, визначення її як "прокремлівської", наявність чого може бути доведена або спростована.

При цьому, позивач відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, а саме ч. 43,4, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, довести, що поширені факти не відповідають дійсності.

Із поданих позивачем доказів вбачається, що усі засновники позивачів є громадянами України, що підтверджується витягами з ЄДРПОУ №521820899691 від 30.06.2021 та №550493107296 від 30.06.2021, №143069075025 від 11.06.2021.

Також рух "Аллатра" здійснює свою діяльність на території інших країн, про що свідчать витяги з Комерційного реєстру від 04.03.2015 представництва Міжнародного громадського руху "Аллатра" в Чеській Республіці, витяг з Державного реєстру юридичних осіб №467095 від 29.03.2021 філії Міжнародного громадського руху "Аллатра" в Молдові, Рішення про реєстрацію філії в Кишиніві від 29.03.2021, Повідомлення Агенції державних послуг Республіки Молдова від 29.03.2021 про реєстрацію ГС Міжнародного громадського руху "Аллатра", Кишинівський філіал.

Позивачі також посилаються на відео-сюжет російського телеканалу РЕН-ТВ, викладений за посиланнями ІНФОРМАЦІЯ_10, у якому зазначається, що рух "Аллатра" виник в Україні за часів майдану, його пов`язаність з СБУ та українською розвідкою.

Також на спросування обставин прославляння ОСОБА_3 позивачами надано текст книги "ІНФОРМАЦІЯ_11", що зображена у відео-сюжеті на 32:15 хв., автором якої є ОСОБА_7, а не позивачі.

Доказів протилежного відповідачами суду не надано.

Частиною 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку, що оприлюднена інформація про те, що організація/рух Аллатра є проросійською організацією та те, що вона прославляє президента країни агресора - ОСОБА_3 не відповідає дійсності, відтак є недостовірною.

Суд також враховує, що постановами Верховної Ради України "Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором" від 27 січня 2015 року № 129-VIII, "Про Заяву Верховної Ради України "Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян" від 4 лютого 2015 року № 145-VIII, Постанові "Про Заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків" від 21 квітня 2015 року № 337-VIII, Постанові "Про Заяву Верховної Ради України "Про відступ України від окремих зобов`язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод" від 21 травня 2015 року № 462-VIII, Постанові "Про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав, парламентських асамблей міжнародних організацій щодо засудження триваючої агресії Російської Федерації проти України" від 18 лютого 2016 року № 1014-VIII, а також "Про комплекс невідкладних заходів щодо практичної реалізації міжнародно-правової відповідальності Російської Федерації за збройну агресію проти України" від 20.03.2018№ 2356-VIII, Російська Федерація визнана державою-агресором.

Отже, за висновками суду, вищезазначена поширена інформація, є такою, що теоретично може вплинути на ділову репутацію позивачів.

Щодо обраних позивачами способів захисту суб`єктивних прав суд зазначає наступне.

Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини (п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

Застосування судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність). Відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відтак, вимога позивачів зобов`язати відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення в мережі Інтернет на сайті https://1plus1.ua/ у вигляді відеозапису без власних зауважень та коментарів протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішення суду по даній справі за власний рахунок наступного змісту:

"Повідомлення про спростування: На телеканалі 1+1, в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_2», ІНФОРМАЦІЯ_4, була поширена недостовірна інформація про міжнародний рух «Аллатра».

Зокрема безпідставно зазначено, що Аллатра хоче знищити Україну, є проросійська організація, фінансується РФ, прославляє ОСОБА_3, є сектою, а також розбійним шляхом відібрала будинок в ОСОБА_1 . Дана інформація не відповідає дійсності, не знайшла жодного свого підтвердження та спростовується даним повідомленням"

не відповідає критерію адекватності наявному порушенню прав позивачів, оскільки позивачами не доведено факту поширення будь-якої недостовіної інформації на телеканалі "1+1", в програмі "ІНФОРМАЦІЯ_2", ІНФОРМАЦІЯ_4, не доведено поширення недостовірної інформації щодо фінансування позивачів з РФ та незаконного привласнення будинку в ОСОБА_1 .

Окрім того, позивачі просять розмітити дане повідомлення саме Товариство з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" на веб-сайті https://1plus1.ua/, (а не https://1plus1.video), в той час як власником веб-сайту https://1plus1.ua/ є Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1".

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Таким чином, вимога позивачів зобов`язати відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення в мережі Інтернет на сайті https://1plus1.ua/ задоволенню не підлягає.

Що стосується вимоги зобов`язати відповідачів протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішення суду по даній справі за власний рахунок видалити відео-сюжет з недостовірною інформацією, що розміщений, зокрема, на сайті https://1plus1.video, суд враховує, що чинне законодавство не передбачає такого способу захисту як видалення спірної публічної інформації з веб-сайту.

При цьому, стаття 13 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" (Право на ефективний засіб правового захисту) при вирішенні спорів не може застосовуватись як норма прямої дії та не дозволяє судам на власний розсуд визначати і застосовувати способи правового захисту, які не передбачені національним законодавством, навіть якщо вони є ефективними.

Так загальна тривалість ефіру, у якому поширено недостовірну інформацію не перевищує однієї хвилини, в той час як тривалість всього сюжету становить 59:59 хв., отже в даному випадку зобов`язання відповідача-2 видалити весь відео-сюжет не є придатним до застосування (як передбаченого законодавством) способу захисту (ефективність), натомість може призвести до очевидного порушення прав відповідача-2.

Окрім того, за висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 14.07.2021 у справі № 757/14418/20-ц, вилучення певної інформації є неналежним способом захисту у спорах про захист гідності, честі та ділової репутації, оскільки за своєю суттю є цензурою діяльності щодо певної особи.

Подібних правових висновків дійшов і Європейський суд з прав людини у справі "Венгжиновський і Смолчевський проти Польщі".

Отже вимога зобов`язати відповідачів протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішення суду по даній справі за власний рахунок видалити відео-сюжет з недостовірною інформацією, що розміщений на сайті https://1plus1.video задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача-1 та -2 моральної шкоди, суд зазначає наступне.

За змістом статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Отже, ураховуючи загальні підстави цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Втім, звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди, позивачі не надали суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту приниження ділової репутації юридичних осіб позивачів. Позивачами не доведено наявності усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування моральної шкоди (факт наявності моральної шкоди, обґрунтування визначення розміру моральної шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданням такої шкоди позивачу).

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди у зв`язку з їх недоведеністю.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачами надано належні та допустимі докази поширення недостовірної інформації у вигляді відео-сюжету на сайті https://1plus1.video, в той же час суду не доведено факту поширення недостовірної інформації на телеканалі "1+1" та на сайті https://www.youtube.com, а також не надано доказів на обґрунтування підстав та розміру для стягнення моральної шкоди.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Громадської спілки "Міжнародний громадський рух "Аллатра" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллатра" задовольнити частково.

2. Визнати недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію Громадської спілки "Міжнародний громадський рух "Аллатра" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллатра", поширену Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" у вигляді відео-сюжету телевізійної програми телеканалу 1+1 «ІНФОРМАЦІЯ_2», ІНФОРМАЦІЯ_4, що викладений за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5:

(30:45) "Книги Аллатри, виявляється, напряму прославляють президента країни агресора - ОСОБА_3";

(43:46) "Хто ж може фінансувати прокремлівську Аллатру?".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" (вул. Кирилівська, 23, Київ, 04080, код ЄДРПОУ 23729809) на користь Громадської спілки "Міжнародний громадський рух "Аллатра" (вул. Голосіївська, буд. 7, корпус 3, Київ, 03039, код ЄДРПОУ 39304584) витрати зі сплати судового збору у сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" (вул. Кирилівська, 23, Київ, 04080, код ЄДРПОУ 23729809) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллатра" (вул. Круглоуніверситетська, буд. 14, м. Київ, 01024, код ЄДРПОУ 37633996) витрати зі сплати судового збору у сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

5. Після набрання рішенням суду законної сили видати відповідні накази.

6. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

У зв`язку з перебування судді Ягічевої Н.І, у на лікарняному та відпустці підписання повного тексту рішення здійснюється після виходу судді з відпустки.

Повний текст рішення складено та підписано 14.06.2022

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА

Дата ухвалення рішення02.02.2022
Оприлюднено25.06.2022

Судовий реєстр по справі —910/12415/21

Постанова від 25.05.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Ухвала від 16.05.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Ухвала від 25.04.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Ухвала від 11.04.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Ухвала від 13.03.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Постанова від 30.01.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Алданова С.О.

Ухвала від 24.10.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Алданова С.О.

Ухвала від 28.08.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Куксов В.В.

Ухвала від 26.07.2022

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Куксов В.В.

Рішення від 02.02.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Ягічева Н.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні