Рішення

від 07.06.2022 по справі 910/9077/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.06.2022Справа № 910/9077/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КРОНАС БІЗНЕС-ГРУП"

до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "УКРМЕДДІЯЛЬНІСТЬ" МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ

про стягнення 883 569,75 грн.,

за участю представників:

від позивача: Цвєтков Г.О., Тішин І.Ю.

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КРОНАС БІЗНЕС-ГРУП" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "УКРМЕДДІЯЛЬНІСТЬ" МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ про стягнення заборгованості у розмірі 883 569,75 грн.

Одночасно із позовною заявою ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КРОНАС БІЗНЕС-ГРУП" подало заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 у задоволенні заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КРОНАС БІЗНЕС-ГРУП" про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Станом на 02.07.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з посиланням на вимоги ухвали суду від 11.06.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначено на 30.08.2021.

Судове засідання, призначене на 30.08.2021, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Приходько І.В. на лікарняному.

30.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Міністерства охорони здоров`я України надійшло клопотання про залучення його в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2021 призначено судове засідання у справі на 07.09.2021.

07.09.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "УКРМЕДДІЯЛЬНІСТЬ" МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 відкладено судове засідання на 20.10.2021.

07.10.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КРОНАС БІЗНЕС-ГРУП" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

20.10.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "УКРМЕДДІЯЛЬНІСТЬ" МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 відкладено судове засідання на 10.11.2021.

25.10.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "УКРМЕДДІЯЛЬНІСТЬ" МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

10.11.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КРОНАС БІЗНЕС-ГРУП" надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача.

Судове засідання, призначене на 10.11.2021, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Приходько І.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 відкладено судове засідання на 01.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2021 клопотання ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КРОНАС БІЗНЕС-ГРУП" про збільшення розміру позовних вимог та додані до нього матеріали повернуто позивачу.

01.12.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КРОНАС БІЗНЕС-ГРУП" надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ та відкладено судове засідання на 13.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2021 відкладено судове засідання на 09.02.2022.

Судове засідання, призначене на 09.02.2022, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Приходько І.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 судове засідання призначене на 08.06.2022.

У судовому засіданні 08.06.2022 представники позивача підтримали позовні вимоги та просили задовольнити позов.

Інші учасники справи у судове засідання 08.06.2022 не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, направленням на адресу місцезнаходження копії ухвали суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

22.02.2021 між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір №02/27 (далі - Договір), згідно умов п.п. 1.1. якого, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує рукавички оглядові нестерильні розмір L за кодом ДК 021:2015 - 33140000-3 медичні матеріали. Загальна кількість, ціна, асортимент, номенклатура визначені сторонами у специфікації та іменується Товар.

Відповідно до п. 3.3 Договору, загальна сума договору складає 859 000,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що покупець повинен оплатити поставлений товар не пізніше 30 робочих днів з дати поставки товару на підставі рахунку та видаткової накладної.

Згідно з п. 5.1. строк постачання товару до 28.02.2021.

Як зазначено позивачем, товар було поставлено відповідачеві в обумовлені строки в належній кількості та якості, однак всупереч умовам Договору, відповідач не здійснив розрахунок за поставлений товар у визначений строк, внаслідок чого сума основної заборгованості за Договором становить 859 000 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 26.05.2021 року, яка залишена відповідачем без відповіді та реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Так, матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що на виконання умов Договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 859 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № СО-00025 від 01.03.2021.

Вказана видаткова накладна підписана представниками обох сторін та скріплена печатками підприємств без заперечень та зауважень щодо кількості та якості отриманого товару.

Також позивачем виставлявся рахунок-фактура на суму 859 000,00 грн.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що покупець повинен оплатити поставлений товар не пізніше 30 робочих днів з дати поставки товару на підставі рахунку та видаткової накладної.

Однак, відповідач не здійснив своєчасну оплату товару повністю або частково.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується, що станом на момент звернення позивача до суду відповідач не виконав зобов`язання по сплаті отриманого товару, в результаті чого виникла основна заборгованість, розмір якої не спростовано відповідачем, у сумі 859 000,00 грн.

Разом з цим, судом встановлено, що після відкриття провадження у даній справі відповідач здійснив часткову оплату спірної заборгованості на загальну суму 20 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 179 від 07.07.2021. Факт часткового погашення відповідачем основного боргу у розмірі 20 000 грн. також не заперечується позивачем.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем грошових коштів у розмірі 20 000 грн. в якості погашення спірної заборгованості після звернення позивача з позовом до суду (що підтверджується належними доказами та безпосередньо самим позивачем), суд дійшов висновку щодо закриття провадження у справі № 910/9077/21 в частині стягнення з відповідача на користь позивача вищезазначеної частини основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Таким чином, станом на час ухвалення рішення по даній справі, доведеною та реально існуючою є сума основної заборгованості у розмірі 839 000 грн., а відтак саме зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд враховує наступне.

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник , який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Зважаючи на обов`язок суду з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку, не виходячи при цьому за межі позовних вимог, суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку та дійшов висновку про те, що дійсний розмір інфляційних втрат у спірний період склав меншу суму, ніж була обчислена позивачем. Так, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних в межах заявленого періоду, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог та стягнення з відповідача 3 741,95 грн. - 3% річних та 17 258,17 грн. інфляційних втрат, оскільки саме в цій частині розрахунок позивача є обґрунтованим, арифметично вірним та здійсненим у відповідності до приписів чинного законодавства.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги доводи та заперечення сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з пропорційним покладенням на відповідача судових витрат.

Провадження у частині стягнення з відповідача на користь позивача 20 000 грн. основного боргу підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору між сторонами.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/9077/21 в частині позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КРОНАС БІЗНЕС-ГРУП" до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "УКРМЕДДІЯЛЬНІСТЬ" МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ про стягнення суми основного боргу в розмірі 20 000,00 грн.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "УКРМЕДДІЯЛЬНІСТЬ" МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ (Україна, 01021, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 7; ідентифікаційний код: 25885270) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КРОНАС БІЗНЕС-ГРУП" (Україна, 01033, місто Київ, ВУЛИЦЯ ШОТА РУСТАВЕЛІ, будинок 24, офіс 7; ідентифікаційний код: 37946953) основну заборгованість у розмірі 839 000,00 грн., 3% річних у розмірі 3 741,95 грн., інфляційні втрати у розмірі 17 258,17 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 13 200,00 грн.

4. В іншій частині у задоволенні позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.06.2022.

Суддя І.В. Приходько