Рішення

від 14.06.2022 по справі 910/1830/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.06.2022Справа № 910/1830/22Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, буд. 50-Г; ідентифікаційний код: 19030825)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція журналу «Дивосвіт» Лтд» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 38-44; ідентифікаційний код: 22860683)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (03040, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 38-44; ідентифікаційний код: 16286441)

про стягнення 29722,81 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.02.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція журналу «Дивосвіт» Лтд» про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати, що становить 29722,81 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що після закінчення строку дії Договору оренди №266 від 18.12.2002 (в редакції Договору №4021 від 21.03.2008) відповідач продовжував користуватися орендованими приміщеннями, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку, нараховану на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України, за період з грудня 2020 року по квітень 2021 року у сумі 29722,81 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, казані судом в ухвалі від 14.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 відкрито провадження у справі №910/1830/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів»; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

30.05.2022 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/1830/22 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 38-44), що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якої ухвала суду була отримана відповідачем 06.05.2022.

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/1830/22.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

За Договором №4021 від 21.03.2008 (укладеним між Державним підприємством «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (балансоутримувач), Товариством з обмеженою відповідальністю «Редакція журналу «Дивосвіт» Лтд» (орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) про внесення змін та доповнень до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №266 від 18.12.2002, сторони дійшли згоди викласти Договір оренди №266 від 18.12.2002 у новій редакції.

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди №266 від 18.12.2002 (в редакції Договору №4021 від 21.03.2008) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, площею 133,6 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44, що перебуває на балансі Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (балансоутримувач), вартість якого становить згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.08.2002 182000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди №266 від 18.12.2002 (в редакції Договору №4021 від 21.03.2008) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - січень 2008 1122,86 грн. Орендна плата за перший місяць оренди березень 2008 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за лютий, березень 2008 року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 Договору оренди №266 від 18.12.2002 (в редакції Договору №4021 від 21.03.2008)).

Відповідно до п. 3.3 Договору оренди №266 від 18.12.2002 (в редакції Договору №4021 від 21.03.2008) орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.10 Договору оренди №266 від 18.12.2002 (в редакції Договору №4021 від 21.03.2008) у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Згідно з п. 5.14 Договору оренди №266 від 18.12.2002 (в редакції Договору №4021 від 21.03.2008) орендар зобов`язується у разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання) сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

Відповідно до п. 10.1 Договору оренди №266 від 18.12.2002 (в редакції Договору №4021 від 21.03.2008) цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 01.12.2002 та з урахуванням пролонгацій до 01.12.2008 включно.

Згідно з п. 10.4 Договору оренди №266 від 18.12.2002 (в редакції Договору №4021 від 21.03.2008) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом 1 місяця договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом 3-х робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу (п. 10.9 Договору оренди №266 від 18.12.2002 (в редакції Договору №4021 від 21.03.2008)).

Відповідно до п. 10.10 Договору оренди №266 від 18.12.2002 (в редакції Договору №4021 від 21.03.2008) майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

В подальшому між сторонами було укладено ряд договорів, якими вносились зміни та доповнення до Договору оренди №266 від 18.12.2002 (в редакції Договору №4021 від 21.03.2008).

Зокрема, Договором №4021/2 від 29.08.2012 сторони встановили, що строк дії договору оренди становить до 01.12.2012 включно; Договором №4021/3 від 15.02.2013 - до 01.12.2013 включно; Договором №4021/06 від 11.12.2013 - до 01.12.2014 включно; Договором №4021/08 від 16.02.2017 - до 01.12.2017; Договором №4021/09 від 14.02.2020 - до 01.12.2020 включно.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що після закінчення строку дії Договору оренди №266 від 18.12.2002 (в редакції Договору №4021 від 21.03.2008) відповідач продовжував користуватися орендованими приміщеннями, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку, нараховану на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України, за період з грудня 2020 року по квітень 2021 року у сумі 29722,81 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст Договору оренди №266 від 18.12.2002 (в редакції Договору №4021 від 21.03.2008), суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди державного майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 визначено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Нормами частини 2 статті 291 Господарського кодексу України та частини 2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 встановлено, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації (викупу) об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Як встановлено судом, Договором №4021/09 від 14.02.2020 строк дії оренди було продовжено до 01.12.2020 включно.

При цьому, судом встановлено, що за актом приймання-передачі від 30.11.2012 відповідач повернув, а позивач прийняв частину орендованого майна - а саме орендоване майно, площею 54,7 кв.м.; за актом приймання-передачі від 06.12.2013 - частину орендованого майна площею 14,4 кв.м.

У Договорі №4021/09 від 14.02.2020 сторони погодили, що в користуванні відповідача перебувають приміщення площею 61,8 кв.м.

27.12.2019 набрав чинності та з 01.02.2020 введено в дію нову редакцію Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (від 03.10.2019).

Частина 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 встановлює, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше:

набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 об`єкти державної та комунальної власності передаються в оренду за результатами проведення аукціону виключно в ЕТС, у тому числі аукціону, предметом якого є право на продовження договору оренди об`єкта згідно із статтею 18 цього Закону. Аукціон розпочинається за наявності не менше двох заяв на участь та вважається таким, що відбувся, у разі здійснення щонайменше одного кроку аукціону будь-яким учасником аукціону, якщо інше не передбачено Порядком передачі майна в оренду.

Згідно з ч. 8 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 протокол про результати аукціону формується та оприлюднюється ЕТС автоматично в день завершення аукціону в електронній формі, у тому числі у випадку, передбаченому частиною п`ятою цієї статті.

У ч. 1 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 зазначено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Судом встановлено, що відповідач звернувся до позивача з листом вих. №1/09/20 від 26.08.2020, в якому просив продовжити термін дії Договору оренди №266 від 18.12.2002 (в редакції Договору №4021 від 21.03.2008).

Відповідно до ч. 9 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець (або представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи) згідно з Порядком передачі майна в оренду приймає одне з таких рішень: 1) про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем; 2) про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.

Судом встановлено, що 02.12.2020 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву прийнято рішення про оголошення аукціону, за результатом якого може бути продовжений з існуючим орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Редакція журналу «Дивосвіт» Лтд» або укладений з новим орендарем Договір оренди від 21.03.2008 №4021 (наказ №1068 від 02.12.2020).

Як вбачається з Протоколу електронного аукціону №UA-PS-2021-03-26-000077-3 від 14.04.2021, вказаний аукціон (стартовий розмір орендної плати - 13620,00 грн) не відбувся у зв`язку з відсутністю учасників.

У п. 152 порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, аукціон на продовження договору оренди визнається таким, за результатами якого об`єкт не було передано в оренду, в разі: відсутності учасників аукціону; ненадходження від жодного учасника аукціону цінової пропозиції, нездійснення жодним учасником кроку аукціону; закінчення аукціону без визначення переможця за умови настання випадку, передбаченого абзацом першим пункту 76 цього Порядку щодо чинного орендаря.

У такому разі чинний орендар втрачає своє переважне право та право на компенсацію вартості здійснених ним невід`ємних поліпшень, договір оренди з таким орендарем припиняється з дати закінчення строку договору та електронний аукціон, передбачений частиною одинадцятою статті 18 Закону, оголошується в електронній торговій системі на підставі затверджених умов та додаткових умов (у разі наявності) оренди майна. У разі визнання аукціону, передбаченого частиною одинадцятою статті 18 Закону, таким, що не відбувся, оголошуються аукціони, передбачені частинами одинадцятою та тринадцятою статті 13 Закону.

Таким чином, оскільки аукціон на продовження Договору оренди №266 від 18.12.2002 (в редакції Договору №4021 від 21.03.2008) не відбувся у зв`язку з відсутністю учасників, вказаний договір оренди припинився 01.12.2020 включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

За актом приймання-передавання нерухомого майна від 30.04.2021 відповідач повернув позивачу орендовані на умовах Договору оренди №266 від 18.12.2002 (в редакції Договору №4021 від 21.03.2008) приміщення (решту приміщень - 61,8 кв.м.).

Частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Таким чином, договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Правові наслідки порушення умов договору оренди державного майна визначені відповідними нормами Закону про оренду, Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка згідно із частиною другої статті 785 Цивільного кодексу України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії Договору оренди №266 від 18.12.2002 (в редакції Договору №4021 від 21.03.2008) закінчився 01.12.2020. Однак, відповідач фактично повернув орендоване приміщення 30.04.2021.

Таким чином, обґрунтованими є твердження позивача про наявність у нього підстав нараховувати відповідачу неустойку у розмірі подвійної орендної плати за період з грудня 2020 року по квітень 2021 року.

Відповідно до умов Договору оренди №266 від 18.12.2002 (в редакції Договору №4021 від 21.03.2008) орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 305 щомісячно не пізніше 10 числа місяця, за який здійснюється платіж.

Як вбачається з розрахунку неустойки, долученого позивачем до позовної заяви, за січень 2020 року 70% орендної плати становить 3210,73 грн, за січень 2021 року - 3360,89 грн, за лютий 2021 року - 3394,49 грн, за березень 2020 року - 3452,20 грн, за квітень 2020 року - 3476,37 грн.

Таким чином, подвійний розмір орендної плати (70%, які сплачуються до бюджету) становить 33789,34 грн.

Як пояснив позивач у позовній заяві, відповідачем було сплачено до бюджету 4066,53 грн.

Таким чином, оскільки за період фактичного користування приміщеннями державної власності з грудня 2020 року по квітень 2021 року розмір неустойки, нарахованої відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, становить 33789,34 грн (від 70% орендної плати, яка сплачується до державного бюджету), тоді як відповідач сплатив грошові кошти у сумі 4066,53 грн, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція журналу «Дивоствіт» Лтд» про стягнення неустойки у розмірі 29722,81 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція журналу «Дивосвіт» Лтд» у сумі 29722,81 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція журналу «Дивосвіт» Лтд» про стягнення 29722,81 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція журналу «Дивосвіт» Лтд» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 38-44; ідентифікаційний код: 22860683) до Державного бюджету України (отримувач: ГУК у м. Києві/Шевченківський р-н/22080300; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код отримувача: 37993783; номер рахунку (IBAN): UA778999980313020094000026011; код класифікації доходів бюджету: 22080300; призначення платежу - плата за оренду іншого державного майна) неустойку у розмірі 29722 (двадцять дев`ять тисяч сімсот двадцять дві) грн 81 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція журналу «Дивосвіт» Лтд» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 38-44; ідентифікаційний код: 22860683) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, буд. 50-Г; ідентифікаційний код: 19030825) судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак