Рішення

від 06.06.2022 по справі 910/17891/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.06.2022Справа № 910/17891/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортник 1718"

до 1. Акціонерного товариства "Альфа-Банк"

2. Державного підприємства "Національні інформаційні системи"

про визнання недійсними і скасування встановлених обтяжень рухомого майна та зобов`язання вчинити дії,

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Літовченко І.В. за довіреністю від 21.12.2020 року № ДВ-294/19.1-06.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортник 1718" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - відповідач-1) та Державного підприємства "Національні інформаційні системи" (далі - відповідач-2) про:

- визнання встановлених відповідачем-1 обтяжень у Державному підприємстві "Національні інформаційні системи" на відчуження автомобілів Dacia Logan реєстраційний номер НОМЕР_1 та реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належать на праві власності позивачу, недійсними;

- зобов`язання відповідача-2 скасувати встановлені обмеження на відчуження автомобілів Dacia Logan реєстраційний номер НОМЕР_1 та реєстраційний номер НОМЕР_1 , які належать на праві власності позивачу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортник 1718" посилалося на те, що в процесі виконання наказу господарського суду міста Києва від 07.06.2011 року № 30/122-1729 про стягнення з ВАТ "Саратське АТП 15166" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" грошової суми боргу в розмірі 963 886,71 грн. та третейського збору в сумі 10 038,86 грн., 04.01.2013 року відбулися чергові торги з реалізації заставленого боржником арештованого майна - двох автомобілів Dacia Logan реєстраційний номер НОМЕР_1 та реєстраційний номер НОМЕР_1 . За результатами проведення вищенаведеної процедури державним виконавцем складено акт проведення аукціону від 10.01.2013 року та акт про реалізацію предмета застави від 10.01.2013 року, на підставі яких переможцем аукціону визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортник 1718". У той же час 27.02.2014 року на підставі заяви Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до Державного реєстру були внесені відомості про приватне обтяження на відчуження належних позивачу вищенаведених транспортних засобів, яке 21.10.2019 року було продовжено до 21.10.2024 року. Зважаючи на припинення у Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (правонаступника ПАТ "Укрсоцбанк" у спірних відносинах) права застави внаслідок реалізації заставленого майна, а також враховуючи невиконання відповідачем-1 вимог позивача щодо добровільного зняття обтяжень шляхом подання відповідної заяви до адміністратора Державного реєстру, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортник 1718", посилаючись на наявність у нього перешкод у користуванні та розпорядженні належними йому транспортними засобами, просило суд задовольнити пред`явлені до відповідачів вимоги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.11.2021 року вказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

29.11.2021 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Крім того, 07.12.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва засобами поштового зв`язку надійшла аналогічна за змістом заява позивача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.12.2021 року відкрито провадження у справі № 910/17891/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.01.2022 року.

04.01.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Державного підприємства "Національні інформаційні системи" від 31.12.2021 року № 6691/19.3-13 на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що Державне підприємство "Національні інформаційні системи" є самостійним суб`єктом господарювання та не є правонаступником ДП "Інформаційний центр", реєстраторами якого були внесені спірні записи про приватне обтяження. Крім того, відповідач-2 наголосив, що єдиним належним суб`єктом, на якого законом покладено обов`язок щодо здійснення реєстрації відомостей про припинення/зміну обтяження є обтяжувач - Акціонерне товариство "Альфа-Банк", тоді як Державне підприємство "Національні інформаційні системи" не є належним відповідачем у даній справі.

У підготовчому засіданні 12.01.2022 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 08.02.2022 року, а також встановлено позивачу строк на подання відповіді на відзив відповідача-2 на позовну заяву до 19.01.2022 року, встановлено відповідачу-2 строк на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву до 02.02.2022 року.

31.01.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача від 24.01.2022 року № 09 на відзив відповідача-2 на позовну заяву, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортник 1718" навело додаткові аргументи на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

31.01.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 24.01.2022 року № 10, в якій останній просив здійснювати розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

У підготовчому засіданні 08.02.2022 року подану позивачем відповідь на відзив на позовну заяву прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи, а також постановлено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/17891/21 на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 22.02.2022 року.

14.02.2022 року на електронну адресу, а також 21.02.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення Державного підприємства "Національні інформаційні системи" від 13.02.2022 року на відповідь на відзив на позовну заяву, в якій відповідач-2 навів додаткові аргументи на спростування пред`явлених до нього позовних вимог.

До початку призначеного підготовчого засідання 22.02.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 17.02.2022 року № 17 про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

У підготовчому засіданні 22.02.2022 року судом долучено до матеріалів справи подані відповідачем-2 заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2022 року підготовче провадження у справі № 910/17891/21 було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 22.03.2022 року.

Разом із тим, судове засідання у вказаній справі, призначене на 22.03.2022 року, не відбулося.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2022 року судове засідання у справі № 910/17891/21 призначено на 07.06.2022 року.

25.05.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 17.05.2022 року № 22 про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

У судовому засіданні 07.06.2022 року представник відповідача-2 проти задоволення пред`явлених до Державного підприємства "Національні інформаційні системи" вимог заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 31.12.2021 року № 6691/19.3-13 та запереченнях " від 13.02.2022 року.

Позивач та Акціонерне товариство "Альфа-Банк" про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином, проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання 07.06.2022 року не забезпечили.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач-1 у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Водночас перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Усі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 07.06.2022 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача-2, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортник 1718" посилалося на те, що у червні 2007 року між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Відкритим акціонерним товариством "Саратське автотранспортне підприємство 15166" був укладений договір кредиту.

На забезпечення виконання взятих на себе Відкритим акціонерним товариством "Саратське автотранспортне підприємство 15166" зобов`язань за означеним кредитним договором 05.10.2007 року та 08.11.2007 року між позичальником та банком були укладені відповідні договори застави, за якими Відкрите акціонерне товариство "Саратське автотранспортне підприємство 15166" передало кредитодавцю в заставу 7 належних позичальнику транспортних засобів, у тому числі два автомобілі Dacia Logan 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 та реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що 24.11.2010 року Постійно діючим Третейським судом при Асоціації Українських банків, у складі третейського судді Ярошовця В.М., прийнято рішення у справі № 1729/09 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Відкритого акціонерного товариства "Саратське автотранспортне підприємство 15166" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за укладеним між ними Договором кредиту № 660/102-303.

28.04.2011 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання вищевказаного рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків від 24.11.2010 року в справі № 1729/09.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.06.2011 року в справі № 30/122-1729/09-ТС заяву Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про видачу виконавчого документа задоволено та видано наказ на примусове виконання рішення від 24.11.2010 року в справі № 1729/09 Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Саратське автотранспортне підприємство 15166" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованості за кредитом в сумі 963 886,71 грн.

10.01.2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Саратського районного управління юстиції Одеської області Мізюченко Тетяною Андріївною при примусовому виконанні наказу господарського суду міста Києва від 07.06.2011 року в справі № 30/122-1729 було накладено арешт на два автомобілі Dacia Logan 2007 року випуску сірого кольору реєстраційний номер НОМЕР_1 та реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належать на праві власності Відкритому акціонерному товариству "Саратське автотранспортне підприємство 15166".

04.01.2013 року відбувся аукціон з реалізації вищенаведеного арештованого майна, переможцем якого визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортник 1718". Наведені обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією відповідного акту про проведення аукціону від 10.01.2013 року, складеного державним виконавцем. Крім того, вказаним державним виконавцем 10.01.2013 року був складений акт про реалізацію предмета застави, яким, зокрема, встановлено належне виконання переможцем аукціону своїх грошових зобов`язань зі сплати вартості придбаного ним арештованого майна.

Після проведення вказаного аукціону позивачем було оформлено у власність та отримано свідоцтва про реєстрацію 24.07.2013 року за ним двох автомобілів Dacia Logan 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 та реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу.

У той же час, у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортник 1718" вказувало, що 27.02.2014 року на підставі заяви обтяжувача реєстратором Хмельницької філії Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України до Державного реєстру обтяжень рухомого майна були внесені відомості (обтяження: 14210646, боржник: Відкрите акціонерне товариство "Саратське автотранспортне підприємство 15166") про приватне обтяження на відчуження набутих позивачем за результатами аукціону вищенаведених транспортних засобів, яке 21.10.2019 року на підставі заяви ПАТ "Альфа-Банк" (обтяжувача) було продовжено реєстратором Філії міста Києва та Київської області Державного підприємства "Національні інформаційні системи" до 21.10.2024 року.

Листом від 13.09.2021 року № 85 позивач звернувся до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" з претензією про відновлення порушених прав позивача як нового власника двох автомобілів Dacia Logan 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 та реєстраційний номер НОМЕР_1 шляхом скасування встановлених обтяжень на відчуження означених транспортних засобів. Проте, наведена претензія була залишена відповідачем-1 без задоволення.

Зважаючи на припинення у Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (правонаступника ПАТ "Укрсоцбанк" у спірних відносинах) права застави внаслідок реалізації заставленого майна, а також враховуючи невиконання відповідачем-1 вимог позивача щодо добровільного зняття обтяжень шляхом подання відповідної заяви до адміністратора Державного реєстру, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортник 1718", посилаючись на наявність у нього перешкод у користуванні та розпорядженні належними йому транспортними засобами, просило суд задовольнити пред`явлені до відповідачів вимоги щодо визнання недійсними та скасування встановлених обтяжень належних йому транспортних засобів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина 1 статті 321 Цивільного кодексу України).

За умовами статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Частиною 1 статті 585 Цивільного кодексу України передбачено, що право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення, крім випадків, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених у законі, майно або майнові права, що становлять предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу й у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, визначає Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна.

Положеннями частини 3 статті 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" унормовано, що якщо іншого не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач дав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.

Згідно з частинами 1, 2 статті 12 Закону "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

За таких обставин реалізація (продаж) майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.

За статтею 42 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України.

Статтею 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначені підстави реєстрації відомостей про обтяження майна та припинення обтяжень.

Відповідно до частин 2.3 означеної статті Закону держатель або реєстратор Державного реєстру вносить запис до Державного реєстру про відомості, що містяться в заяві обтяжувача. Запису присвоюється реєстраційний номер. Обтяжувач у будь-який час може зареєструвати зміну відомостей про обтяження шляхом подання держателю або реєстратору Державного реєстру заяви, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів і реквізити запису, що підлягають заміні. На підставі цієї заяви держатель або реєстратор Державного реєстру вносить відповідні зміни до попереднього запису про обтяження.

Статтею 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлений порядок внесення записів до Державного реєстру. Так, записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження.

Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п`яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п`ятирічний строк.

Таким чином, відповідно до імперативних законодавчих приписів застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням боржником предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Як було зазначено вище, відчуження спірних автомобілів Dacia Logan 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 та реєстраційний номер НОМЕР_1 на користь позивача відбулося у січні 2013 року за результатами проведеного аукціону з їх реалізації, після проведення якого Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортник 1718" було оформлено у власність та отримано свідоцтва про реєстрацію 24.07.2013 року за ним означених транспортних засобів.

Наведені обставини підтверджуються, зокрема, наявними у матеріалах справи копіями відповідних свідоцтв про реєстрацію 24.07.2013 року вказаних транспортних засобів за новим власником - позивачем.

У той же час, з інформації, яка вказана у наявному в матеріалах справи витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 75820516, вбачається, що на момент відчуження на користь позивача двох автомобілів Dacia Logan 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 та реєстраційний номер НОМЕР_1 у наведеному реєстрі відомості про обтяження означеного рухомого майна були відсутні. Разом із тим, вперше приватне обтяження у вигляді застави цього рухомого майна було зареєстровано реєстратором Хмельницької філії Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України 27.02.2014 року о 16:51:19 год. за номером 14210646, тобто фактично зі спливом 1 року після набуття позивачем вищенаведених автомобілів у власність.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивач є добросовісним набувачем двох автомобілів Dacia Logan 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 та реєстраційний номер НОМЕР_1 та вважається таким, що набув право власності на вказане рухоме майно без обтяжень і відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права, господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Одночасно слід зазначити, що згідно з частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з приписами статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 року в справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Таким чином, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

За змістом частини 5 статті 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача.

Враховуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, а також зважаючи на не усунення у добровільному порядку Акціонерним товариством "Альфа-Банк" як обтяжувачем спірних автомобілів перешкод у їх користуванні та розпорядженні позивачем на підставі, зокрема, претензії останнього від 13.09.2021 року № 85, суд дійшов висновку про те, що обраний Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортник 1718" спосіб захисту його прав у частині вимог про скасування приватних обтяжень у вигляді застави двох автомобілів Dacia Logan 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 та реєстраційний номер НОМЕР_1 є ефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та направлений на безпосереднє відновлення прав та законних інтересів позивача як власника цих транспортних засобів.

Відтак, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортник 1718" до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" в частині вимог про скасування приватного обтяження у вигляді застави двох автомобілів Dacia Logan 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 та реєстраційний номер НОМЕР_1 підлягає задоволенню.

Щодо решти вимог позивача, зокрема, пред`явлених до Державного підприємства "Національні інформаційні системи", суд зазначає наступне.

Як було вказано вище, 27.02.2014 року на підставі заяви обтяжувача реєстратором Хмельницької філії Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України до Державного реєстру обтяжень рухомого майна були внесені відомості (обтяження: 14210646, боржник: Відкрите акціонерне товариство "Саратське автотранспортне підприємство 15166") про приватне обтяження на відчуження набутих позивачем за результатами аукціону вищенаведених транспортних засобів: двох автомобілів Dacia Logan 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 та реєстраційний номер НОМЕР_1 . Внесення означених відомостей фактично стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортник 1718" до суду з даним позовом.

Проте, суд звертає увагу на те, що відомості про приватне обтяження № 14210646 були внесені реєстратором Хмельницької філії Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, тоді як позивачем у встановленому законом порядку не було доведено того, що відповідач-2 є правонаступником чи пов`язаною з Державним підприємством "Інформаційний центр" особою. У той же час, реєстратором Філії міста Києва та Київської області Державного підприємства "Національні інформаційні системи" було, зокрема, лише продовжено термін дії спірного обтяження до 21.10.2024 року та замінено обтяжувача з ПАТ "Укрсоцбанк" на Акціонерне товариство "Альфа-Банк".

Крім того, згідно з частиною 2 статті 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п`ятирічний строк.

За умовами частини 3 статті 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач у будь-який час може зареєструвати зміну відомостей про обтяження шляхом подання держателю або реєстратору Державного реєстру заяви, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів і реквізити запису, що підлягають заміні. На підставі цієї заяви держатель або реєстратор Державного реєстру вносить відповідні зміни до попереднього запису про обтяження.

Держателю та реєстраторам Державного реєстру забороняється вимагати від обтяжувача подання додаткових документів чи інформації, а також перевіряти достовірність і обґрунтованість відомостей, що містяться в заяві. Обтяжувач несе відповідальність згідно із законом за достовірність відомостей, що містяться в заяві (частина 7 статті 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").

Зі змісту вищенаведених приписів вбачається, що Державне підприємство "Національні інформаційні системи" як реєстратор Державного реєстру при внесенні певних відомостей до відповідного реєстру не приймає самостійних рішень щодо обтяження чи припинення обтяження рухомого майна, а лише виконує покладені на нього законом повноваження без здійснення правової кваліфікації конкретних правовідносин щодо певного об`єкта обтяження чи надання оцінки законності поданої обтяжувачем заяви або достовірності зазначених у ній відомостей. У той же час Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортник 1718" у встановленому законом порядку не було надано належних доказів на підтвердження порушення відповідачем-2 вимог закону при внесенні до Реєстру певних записів.

Більше того, Державне підприємство "Національні інформаційні системи" не є єдиним суб`єктом, на якого законом покладено обов`язок з виконання судового рішення про скасування/припинення обтяжень рухомого майна, оскільки за умовами пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року № 830 "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна" (у чинній редакції) державна реєстрація приватних обтяжень рухомого майна проводиться будь-яким нотаріусом або його помічником, які відповідно до законодавства отримали доступ до Реєстру, а також адміністратором Реєстру та його філіями на підставі договору про надання сервісної послуги з опрацювання електронних заяв та/або сервісної послуги з опрацювання електронних заяв, поданих з використанням прикладного програмного інтерфейсу Реєстру.

Суд наголошує, що при вирішенні господарського спору встановленню підлягає наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання відповідачем.

Оскільки позивачем не було доведено факту порушення, оспорювання чи не визнання його прав чи законних інтересів Державним підприємством "Національні інформаційні системи", суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортник 1718", пред`явлених до відповідача-2.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За умовами частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 9 статті 29 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищенаведені норми, а також зважаючи на встановлені фактичні обставини даної справи, суд дійшов висновку про покладення судових витрат по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн. у даній справі на Акціонерне товариство "Альфа-Банк", внаслідок неправильних дій якого фактично виник спір у цій справі.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати приватне обтяження, зареєстроване 27.02.2014 року за № 14210646, щодо застави рухомого майна: автомобіля легкового Dacia Logan UU1, номер об`єкта: UU1LSD4GH38063502, номер державної реєстрації: НОМЕР_1 , 2007 та автомобіля легкового Dacia Logan, номер об`єкта: UU1LSD4GH38063469, номер державної реєстрації: НОМЕР_2 , 2007, боржником за яким є Відкрите акціонерне товариство "Саратське автотранспортне підприємство 15166" (код ЄДРПОУ: 03114997).

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100; код ЄДРПОУ 23494714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортник 1718" (68200, Одеська область, Саратський район, селище міського типу Сарата, вулиця Промзона, будинок 3 А; код ЄДРПОУ 37852402) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 15.06.2022 року.

Суддя В.С. Ломака