Рішення

від 14.06.2022 по справі 910/20370/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.06.2022Справа № 910/20370/21

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Остерський м`ясопродукт" (Україна, 04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, буд. 20-А; ідентифікаційний код: 39065924)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міт Трейд Компані" (Україна, 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24; ідентифікаційний код: 41759818)

про стягнення 33 409,07 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Остерський м`ясопродукт" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міт Трейд Компані" (далі - відповідач) про стягнення 33409,07 грн, з яких 25747,27 грн заборгованості, 2962,67 грн пені, 2574,73 грн штрафу, 1555,14 грн інфляційних втрат та 569,26 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки 21/2020 від 17.12.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

29.12.2021 (у встановлений судом строк) до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Будь-яких заперечень від відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: Україна, 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 14.01.2022 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

24.01.2022 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 14.01.2022, яке, відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку, через відсутність адресата за вказаною адресою було повернуто за зворотною адресою.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 14.01.2022 про відкриття провадження у справі № 910/20370/21 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 26.01.2022.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

17.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Остерський м`ясопродукт" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міт Трейд Компані" (покупець) було укладено Договір поставки № 21/2020 (далі - Договір), за умовами якого постачальник взяв на себе зобов`язання постачати та передавати у власність покупця продукцію, визначену у п. 2.1 цього Договору, а покупець зобов`язався приймати та оплачувати продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у Додатках до цього Договору, які є його невід`ємними частинами (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 1.2 Договору під додатками до цього Договору маються на увазі додаткові угоди, специфікації, додатки, узгоджені постачальником замовлення покупця, рахунки та видаткові накладні, які видаються постачальником.

За умовами пунктів 1.4, 2.1 Договору поставка продукції здійснюється окремими партіями. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим Договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються у відповідному замовленні покупця або узгоджуються сторонами у відповідних додатках.

У пункті 6.2 Договору визначено, що перехід до покупця права власності та ризиків відбувається в момент передачі постачальником продукції покупцю та підписання товарно-транспортної накладної чи/або накладної на відпуск товару.

Приймання-передача продукції здійснюється представниками обох сторін на складі доставки згідно наданих постачальником супроводжуючих документів на товар із підписанням відповідних накладних (п. 6.3 Договору).

Згідно з п. 7.3 Договору розрахунки за кожну поставлену партію продукції здійснюються покупцем у безготівковому порядку в українській національній валюті - гривнях - шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника та/або у готівковій формі шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника.

Відповідно до п. 7.5 Договору 100% вартості партії продукції сплачується покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання покупцем відповідного рахунку постачальника.

У випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов Договору протягом більше, ніж 5 (п`ять) календарних днів, покупець також сплачує на користь постачальника пеню, яка обчислюється з 6 (шостого) дня прострочення відповідної партії продукції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати (п. 8.4 Договору).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що на виконання своїх договірних зобов`язань, він відвантажив відповідачу продукцію загальною вартістю 415683,89 грн, що підтверджується видатковими накладними № 513 від 21.12.2020 на суму 15 885,00 грн, № 520 від 23.12.2020 на суму 63 950,16 грн, № 71 від 22.02.2021 на суму 6 504,00 грн, № 82 від 02.03.2021 на суму 145 601,46 грн, № 90 від 09.03.2021 на суму 183 743,27 грн.

Відповідач поставлену продукцію отримав, проте розрахувався частково, сплативши лише 363 749,13 грн. Також продукція на суму 26 187,48 грн була повернута постачальнику згідно видаткової накладної № 2 від 22.03.2021.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача із претензіями від 26.04.2021 про сплату 73 747,27 грн боргу та від 15.09.2021 про сплату 25 747,27 грн боргу, які, втім претензії адресатові не були доставлені та згодом повернулись відправникові.

З огляду на те, що відповідач повністю не розрахувався за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 25 747,27 грн основного боргу, 569,26 грн 3% річних, 2 962,67 грн пені, 2 574,73 грн штрафу та 1 555,14 грн інфляційних втрат.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За встановленими обставинами, у період з грудня 2020 року по березень 2021 року позивач поставляв відповідачеві продукцію, що оформлювалось видатковими накладними № 513 від 21.12.2020 на суму 15 885,00 грн, № 520 від 23.12.2020 на суму 63 950,16 грн, № 71 від 22.02.2021 на суму 6 504,00 грн, № 82 від 02.03.2021 на суму 145 601,46 грн, № 90 від 09.03.2021 на суму 183 743,27 грн, підписаними обома сторонами та скріпленими їхніми печатками.

Також, на виконання умов п. 5.3 Договору, постачальником складались та надавались покупцеві разом із кожною партією товару акти прийому-передачі продукції до вказаних накладних та товарно-транспортні накладні, у яких обсяг постачання відповідає зазначеному у видаткових накладних.

Загальна сума постачання у досліджуваний період становить 415 683,89 грн.

Згідно накладної на повернення постачальнику № 2 від 22.03.2021 покупцем було повернуто продукцію на суму 26 187,48 грн.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем видаткові накладні, акти приймання-передачі продукції та товарно-транспортні накладні містять найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства, тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Враховуючи відсутність претензій щодо асортименту, кількості і якості поставленого товару, суд вважає, що позивач виконав свої зобов`язання за Договором.

З урахуванням погодженого сторонами у п. 7.5 Договору порядку розрахунків, відповідач мав сплатити повну вартість поставленої партії продукції протягом 3 банківських днів з дати отримання покупцем відповідного рахунку постачальника.

В матеріалах справи відсутні докази того, що постачальником виставлялись рахунки на оплату поставленого товару.

Поряд із цим, суд звертає увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за поставлений товар, тобто носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку своєчасної оплати придбаної продукції.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.

На користь цього висновку свідчить також і те, що у пункті 11.6 Договору сторони узгодили, що покупець здійснює оплату за відповідну партію продукції на поточний банківський рахунок постачальника, вказаний у цьому Договорі.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

З наданих банківських виписок по рахунку позивача вбачається, що відповідачем у період з грудня 2020 по серпень 2021 було сплачено 363 749,13 грн.

Докази перерахування решти суми грошового зобов`язання в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що відповідач, в порушення умов Договору та норм чинного законодавства, належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 25 747,28 грн, що належними та допустимими доказами спростовано не було.

Відповідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення вищезазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту його порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Судом враховується, що позивач просить стягнути з відповідача саме 25 747,27 грн, тому, з урахуванням принципу диспозитивності, суд розглядає позовні вимоги виходячи із заявленого розміру.

З огляду на вищенаведене та враховуючи доведеним факт неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого товару за Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 25 747,27 грн є обґрунтованими.

Крім цього, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 962,67 грн пені.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) - це грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки судом встановлено наявність порушення відповідачем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених Договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені не суперечать закону.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що позивачем не враховано положень ч. 6 ст. 232 ГК України щодо шестимісячного періоду нарахування пені.

З урахуванням викладеного, суд здійснив власний розрахунок пені за період з 15.03.2021 по 15.09.2021, відповідно до якого сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1 955,38 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2 574,73 грн штрафу, посилаючись при цьому на положення п. 8.4 Договору.

Проте вказаний пункт Договору передбачає лише нарахування пені.

Більше того, штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції взагалі не передбачений Договором, а відтак позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 569,26 грн та інфляційні втрати в сумі 1 555,14 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд не виявив у ньому помилок, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Натомість позивачем допущено арифметичну помилку при розрахунку втрат від інфляції, а саме помилково здійснено заокруглення сукупного індексу інфляції. За підрахунком суду, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі 1 554,77 грн.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 29 826,68 грн, з яких 25 747,27 грн основного боргу, 1 955,38 грн пені, 569,26 грн 3% річних та 1 554,77 грн інфляційних втрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 026,59 грн. Решта сплаченого судового збору у розмірі 243,41 грн покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міт Трейд Компані" (Україна, 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24; ідентифікаційний код: 41759818) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Остерський м`ясопродукт" (Україна, 04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, буд. 20-А; ідентифікаційний код: 39065924) 25 747 (двадцять п`ять тисяч сімсот сорок сім) грн 27 коп основного боргу, 1 955 (одну тисячу дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 38 коп пені, 569 (п`ятсот шістдесят дев`ять) грн 26 коп 3% річних, 1 554 (одну тисячу п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 77 коп інфляційних втрат та 2 026 (дві тисячі двадцять шість) грн 59 коп судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 243,41 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Остерський м`ясопродукт".

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.06.2022

Суддя О.В. Нечай