Рішення

від 06.02.2022 по справі 911/2985/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2022 р. м. Київ Справа № 911/2985/21

Розглянувши матеріали справи за позовом Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАК-ЕКСПО ЛІЗИНГ»

за участі третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном шляхом зобов`язання

повернути майно та стягнення 3 597 962,28 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю секретаря судового засідання Беркут Я.О.

В засіданні приймали участь:

від прокурора: Наумова К.О. (наказ № 536к від 14.09.2020 року);

від позивача: Желяк А.А. (запит б/н від 01.12.2021 року);

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАК-ЕКСПО ЛІЗИНГ» за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном шляхом зобов`язання повернути майно та стягнення 3 597 962,28 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.10.2021 року відкрито провадження у справі № 911/2985/21, справу № 911/2985/21 призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.11.2021 року.

У зв`язку з відпусткою судді Карпечкіна Т.П. підготовче засідання 17.11.2021 року не відбулося та було перенесено на 24.11.2021 року.

В підготовчому судовому засіданні 24.11.2021 року судом оголошувалась ухвала про відкладення підготовчого засідання у справі на 20.12.2021 року, про що зазначено в протоколі відповідного судового засідання та повідомлено присутніх представників сторін під росписку. Окрім того, в наступне підготовче засідання сторін викликано ухвалою від 24.11.2021 року.

В судовому засіданні 20.12.2021 року прокурор та позивач позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві підтримали, уточнень позовних вимог не мають. Також зазначили і про те, що ними повідомлено всі обставини справи, які їм відомі, та надані суду всі наявні в них докази.

Представник відповідача та третя особа належним чином повідомлені про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 20.12.2021 року не з`явилися, відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.01.2022 року.

В судовому засіданні 10.01.2022 року оголошувалась перерва в розгляді справи по суті на 26.01.2022 року.

В судовому засіданні 26.01.2022 року оголошувалась перерва в розгляді справи по суті на 07.02.2022 року.

В судовому засіданні 07.02.2022 року представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явились, відповідач заперечень проти позову не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача жодного разу в судові засідання не з`являвся, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не надіслав.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд даної справи судом за його участі. Вказаний факт підтверджується наявним в матеріалах справи конвертами, разом з ухвалами суду, що повернулись на адресу суду з відмітками: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Таким чином, оскільки судом були надіслані ухвали суду на належні адреси відповідача, які підтверджені матеріалами справи, інша адреса суду повідомлена не була, останній вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Відповідно до ч. 4 ст.1 3 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 07.02.2022 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Вишгородською окружною прокуратурою Київської області під час опрацювання відомостей, отриманих з метою встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в суді, виявлено факти порушення вимог законодавства при користуванні нерухомим майном, що перебуває у державній власності та знаходиться на території м. Славутич Вишгородського району Київської області.

В ході перевірки встановлено, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пак-Експо» (Орендар), яке в подальшому змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Пак-Експо Лізинг», 21.08.2009 року було укладено Договір № 875 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (далі Договір), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне індивідуально визначене майно, а саме нежитлові приміщення №№ 48-49, 100-103 будівлі БЦ-2 (овочеві склади) бази ВРП (надалі Майно), площею 1955,1 кв.м, розташоване за адресою Київська область, м. Славутич, пр.-т Ентузіастів, 7, що перебуває на балансі ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомремонтсервіс».

Відповідне Майно передано Орендарю за Актом приймання-передачі від 21.08.2009 року за згодою балансоутримувача, що згідно з п. 2.1., 2.2. Договору є моментом початку орендного користування Майном.

Як зазначає прокуратура в позові, відповідний Договір припинив свою дію 21.05.2018 року на підставі п. 6 додаткового договору № 2 та п. 10.1 Договору № 875 і ст. 764 Цивільного кодексу України.

Однак, державне індивідуально визначене майно, яке є предметом вказаного договору, відповідачем не повернуто ні його власнику, ні балансоутримувачу, ТОВ «Пак-Експо Лізинг» продовжує його використовувати без відшкодування коштів за його використання за позадоговірними зобов`язаннями. Таким чином, з 23.05.2018 року (наступний день після припинення Договору № 875) виключно з вини відповідача продовжується користування державним майном без договірних зобов`язань, що є підставою для застосування до спірних правовідносин норми ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, а саме сплату неустойки, яка є спеціальною мірою відповідальності недобросовісного наймача і застосовується виключно після припинення договірних відносин з оренди майна. Враховуючи викладене, та посилаючись на ст. ст. 759, 785 Цивільного кодексу України, прокурор просить усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областей державним майном шляхом зобов`язання ТОВ «Пак-Експо Лізинг» повернути Майно за актом приймання-передавання, а також стягнути 3 597 962,28 грн. неустойки за користування нежитловим приміщенням.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Звернення прокурора з позовом до господарського суду Київської області обґрунтоване посиланням на ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор зазначає, що порушення інтересів держави полягає в тому, що держава внаслідок неповернення відповідачем майна, яким останній користується, позбавлена можливості ефективно управляти ним та використовувати для задоволення державних та суспільних потреб. У свою чергу, протиправні дії відповідача обмежують державу в реалізації її повноважень власника зазначеного майна щодо вільного розпорядження ним з метою отримання найбільш сприятливих економічних та інших вигод, що завдає значні збитки державному бюджету.

Прокурор звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про Фонд державного майна України» до основних завдань Фонду державного майна України належить реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Пунктом 4 частини 1 статті 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України у сфері оренди державного майна виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності та здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна.

Отже, органом державної влади, до компетенції якого віднесені повноваження у спірних правовідносинах, та який зобов`язаний вживати заходи з метою захисту порушених інтересів держави, є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Згідно з інформацією Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області з моменту закінчення строку договору оренди за період з 22.10.2018 року по 21.08.2021 року неустойка в розмірі подвійної орендної плати становить 3 597 962,28 грн.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях протягом тривалого часу не було вжито заходів щодо звернення з відповідним позовом до суду з метою захисту прав, що свідчить про бездіяльність компетентного органу.

Наведені обставини є підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

В ході розгляду спору до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача залучено балансоутримувача - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», яке підтримало позовні вимоги.

В ході розгляду спору відповідач в судові засідання не з`являвся, відзиву на позов не надав, проти позову не заперечував.

З наявних у справі доказів вбачається, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пак-Експо» (Орендар), яке в подальшому змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Пак-Експо Лізинг», 21.08.2009 року було укладено Договір № 875 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (далі Договір), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне індивідуально визначене майно, а саме нежитлові приміщення №№ 48-49, 100-103 будівлі БЦ-2 (овочеві склади) бази ВРП (надалі Майно), площею 1955,1 кв.м, розташоване за адресою Київська область, м. Славутич, пр.-т Ентузіастів, 7, що перебуває на балансі ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомремонтсервіс».

Відповідне Майно передано Орендарю за Актом приймання-передачі від 21.08.2009 року за згодою балансоутримувача, що згідно з п. 2.1., 2.2. Договору є моментом початку орендного користування Майном.

Згідно з п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Майно передано Орендарю за Актом приймання-передачі від 21.08.2009 року за згодою балансоутримувача, що згідно з п. 2.1., 2.2. Договору є моментом початку орендного користування Майном.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (зі змінами) (далі - Методика) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (травень 2009 року) 15 725,91 грн.

Згідно з п.п. 3.2, 3.3 Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.5 Договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата перераховується щомісячно, не пізніше 15 числа наступного місяця з врахуванням індексу інфляції, а саме: 70% орендної плати перераховується до державного бюджету України, а 30% орендної плати - балансоутримувачу.

Згідно з п. 5.2 Договору орендар зобов`язується після закінчення основного строку договору оренди здійснити перерахування орендної плати за останній місяць (останні місяці) з урахуванням внесеного орендарем завдатку.

Згідно з п. 5.3 Договору орендар зобов`язується своєчасно й в повному обсязі вносити орендну плату.

Відповідно до п. 5.10 Договору орендар зобов`язаний у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві або підприємству/товариству, указаному орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 21.08.2009 року по 21.07.2012 року включно (п. 10.1 Договору).

08.01.2013 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пак-Експо» укладено додаткову угоду № 1, якою внесено зміни до умов Договору щодо продовження строку дії Договору, вартості об`єкта оренди та інших умов Договору.

30.10.2017 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пак-Експо» укладено додатковий договір № 2 щодо зміни найменування сторони в преамбулі та тексті договору на ТОВ «Пак-Експо Лізинг», зміни розміру орендної плати та продовження строку дії Договору до 21.05.2018 року.

Так, додатковим договором № 2 викладено в новій редакції п. 1.1 договору оренди, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення №№ 48-49, 100-103 плодоовочевої бази з компресорною і конденсаторною площею 1955,1 кв.м (інв. №АРС-53-103004188/6, реєстровий № 24584661.1006.ЖЦНЖШИ006.6), що розташовані за адресою: Київська обл., м. Славутич, пр-т. Ентузіастів, 7 та перебувають на балансі ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомремонтсервіс», вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 30.04.2016 року і становить за незалежною оцінкою 4 232 897,00 грн. (без ПДВ).

Також додатковим договором № 2 пункт 3.1 Договору викладено в наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (зі змінами) (далі - Методика) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (квітень 2016 року) - 52 911,21 грн.

Пунктом 6 додаткового договору № 2 сторони погодили, що термін дії Договору оренди продовжено до 21.05.2018 року включно.

Згідно з п.10.4 Договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 4 ст. 284 Господарського кодексу України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Листом № 53-09-2626 від 29.05.2018 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області повідомило ТОВ «Пак-Експо Лізинг» про припинення терміну дії Договору оренди , який отримано Орендарем 01.06.2018 року. Вказаним листом Орендодавець також повідомляв Орендаря про необхідність повернення орендованого майна Балансоутримувачу.

Також, листом № 50-08-3759 від 01.08.2018 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області повідомило ТОВ «Пак-Експо Лізинг» про необхідність повернення майна з оренди. Відповідний лист отримано 06.08.2018 року.

Отже, про припинення терміну дії Договору оренди ТОВ «Пак-Експо Лізинг» було повідомлено у визначений законодавством місячний строк після закінчення строку дії Договору.

Згідно з ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі

закінчення строку, на який його було укладено.

Відтак, Договір № 875 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пак-Експо», припинив свою дію 21.05.2018 року.

Відповідно до п. 10.10 Договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом 3 робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Проте, ТОВ «Пак-Експо Лізинг» не повернуло державне індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення №№ 48-49, 100-103 плодоовочевої бази з компресорною і конденсаторною площею 1955,1 кв.м (інв. № АРС- 53-103004188/6, реєстровий № 24584661.1006.ЖЦНЖШИ006.6), що розташовані за адресою: Київська обл., м. Славутич, пр-т. Ентузіастів, 7.

Таким чином, ТОВ «Пак-Експо Лізинг» продовжує використовувати державне майно після закінчення терміну дії договору № 875 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності.

Згідно з ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Відповідно до п. 10.12 Договору якщо орендар не виконує обов`язок щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Отже, орендар - ТОВ «Пак-Експо Лізинг» зобов`язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення державного індивідуально визначеного майна.

Предметом позову є стягнення 3 597 962,28 грн. неустойки за користування державним майном після закінчення строку дії договору у період з 22.10.2018 року по 21.08.2021 року, виходячи із розрахунку розміру подвійної орендної плати (52 911,21 грн. х 2 = 105 822,42 грн.) за кожен місяць прострочення.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 викладено такий правовий висновок:

«Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм ст. ст. 759, 762, 763 ЦК України, ст. ст. 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) втикає новий обоє 'язок - негайно повернути наймодавгщві річ.

Користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами Договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ст. 762 ЦК України («Плата за користування майном») і охоронна норма ч. 2 ст. 785 ЦК України («Обов`язки наймача у разі припинення договору найму») не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Узагальнюючи наведені висновки стосовно наслідків припинення Договору у разі, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії Договору, зокрема у вигляді подальшого неправомірного користування майном, та права орендодавця застосувати передбачений законом спосіб захисту порушеного права - стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України), Суд, встановлюючи відмінності між орендною платою (платою за користування майном) та неустойкою, передбаченою ч. 2 ст. 785 ЦК України, зазначає про таке.

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плати є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.

Отже, яким би способом в Договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення Договору, що відбулося у спірних правовідносинах (пункт 4.2 цієї постанови, пункт 3.11 Договору), проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь- якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений ч. 2 ст. 785 ЦК України)».

За змістом ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України унормовано, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Разом з тим, ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу У країни передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Водночас, неповернення об`єкту оренди за Договором № 875 відбулося з вини самого Орендаря (відповідача), який не повернув і не вжив необхідних та залежних від нього заходів з належного повернення об`єкта оренди у визначений Договором строк, а продовжив користування орендованим майном, що підтверджується листами відповідача від 19.03.2019 року № 8, від 24.01.2019 року № 5, 25.04.2019 року, претензіями Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, не сплачуючи за таке користування.

У зв`язку з чим з 22.05.2018 року (наступний день після припинення Договору № 875) з вини відповідача (умитслу чи необережності) продовжується користування державним майном без договірних зобов`язань, що є підставою для застосування до спірних правовідносин норми ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, а саме про сплату неустойки, яка є спеціальною мірою відповідальності недобросовісного наймача і застосовується виключно після припинення договірних відносин з оренди майна.

Додатково в позові зазначається, що не спростовано відповідачем, що ані Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, ані балансоутримувачем - ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Атомремонтсервіс» не чинилося жодних перепон для відповідача стосовно своєчасного повернення майна та складання акту приймання-передавання.

Судом також враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 року у справі № 916/1319/19, відповідно до якої частина друга статті 785 ЦК України є особливим заходом цивільної відповідальності (неустойкою), яка визначається в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення її наймодавцю у разі припинення договору найму та має певну специфіку щодо незастосування до неї положень статті 232 ГК України про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки частиною другою статті 785 ЦК України передбачено інше (дію санкції на весь період неправомірного користування майном).

Таким чином, вимога про стягнення неустойки у сумі 3 597 962,28 грн. за час прострочення виконання зобов`язання з повернення орендованого майна підлягає задоволенню.

Щодо вимоги прокурора про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях державним окремим індивідуально визначеним майном шляхом зобов`язання ТОВ «Пак-Експо Лізинг» повернути майно за актом приймання-передавання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З огляду на те, що ТОВ «Пак-Експо Лізинг» не виконало обов`язку щодо повернення державного майна після закінчення терміну дії Договору № 875 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, та продовжує користуватися вказаним майном, то вимога про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях державним окремим індивідуально визначеним майном приміщеннями № 48-49,100-103 плодоовочевої бази з компресорною і конденсаторною площею 1 955,1 кв. м. (інв. № АРС- 53-103004188/6, реєстровий № 24584661.1006.ЖЦНЖШИ006.6), що розташовані за адресою: Київська обл., м. Славутич, пр-т. Ентузіастів, 7, шляхом зобов`язання ТОВ «Пак-Експо Лізинг» повернути вказане майно за актом приймання-передавання, підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані та доведені, відповідачем позовні вимоги по суті не заперечені та не спростовані, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 80, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАК-ЕКСПО ЛІЗИНГ» (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 7, код 38508974) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, 50, код 43173325) 3 597 962 ( три мільйони п`ятсот дев`яносто сім тисяч дев`ятсот шістдесят дві) грн. 28 коп. неустойки за користування державним майном.

3. Усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях державним окремим індивідуально визначеним майном - приміщеннями № 48-49,100-103 плодоовочевої бази з компресорною і конденсаторною площею 1 955,1 кв. м. (інв. № АРС- 53-103004188/6, реєстровий № 24584661.1006.ЖЦНЖШИ006.6), що розташовані за адресою: Київська обл., м. Славутич, пр-т. Ентузіастів, 7, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАК-ЕКСПО ЛІЗИНГ» повернути вказане майно за актом приймання-передавання.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАК-ЕКСПО ЛІЗИНГ» (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 7, код 38508974) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, код 02909996) 56 239 (п`ятдесят шість тисяч двісті тридцять дев`ять) грн.. 43 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08.06.2022 р.

Суддя Т.П. Карпечкін