Постанова

від 13.06.2022 по справі 340/250/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 червня 2022 року

м. Київ

справа № 340/250/18

провадження № 61-18720св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Ільцівська сільська рада Верховинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового касаційну скаргу ОСОБА_2 на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року у складі колегії суддів:Горейко М. Д., Бойчука І. В., Девляшевського В. А., та касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Бойчука І. В., Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Ільцівської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області (далі - Ільцівська сільська рада), ОСОБА_2 , в якому просила суд визнати незаконним та скасувати рішення Ільцівської сільської ради

від 25 травня 2017 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1731 га для будівництва

і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд

з кадастровим номером 2620884101:01:002:1025.

У липні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про поворот виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду

від 04 листопада 2019 року в частині стягнення з неї на користь

ОСОБА_1 судових витрат, а саме: 352,00 грн - понесених у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, 528,60 грн - в суді апеляційної інстанції за подання апеляційної скарги та 4 369,30 грн за проведення експертизи, а всього 5 249,90 грн.

У вересні 2021 року представник ОСОБА_2 - Лазоришин І. І. у суді апеляційної інстанції заявив клопотання про вирішення питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу та вказав, що докази понесення таких витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

04 жовтня 2021 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала до апеляційного суду докази понесення нею витрат на правничу допомогу

в справі № 340/250/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 05 серпня 2021 року, якою постановлено допустити поворот виконання рішення.

У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду

із заявою про ухвалення додаткового рішення, якій просила суд стягнути

з ОСОБА_1 в порядку розподілу судових витрат витрачені нею кошти за отримання правової допомоги при представництві інтересів у суді апеляційної інстанції, підготовці та подачі касаційної скарги на рішення апеляційного суду в сумі 6 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Верховинського районного суду від 05 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Ільцівської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення відмовлено.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Верховинського районного суду від 05 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Постановою Верховного Суду від 02 червня 2021 року постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року скасовано, рішення Верховинського районного суду від 05 грудня 2018 року залишено в силі, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 409,60 грн (провадження

№ 61-21864св19).

Ухвалою Верховинського районного суду від 05 серпня 2021 року заяву ОСОБА_2 задоволено.

Постановлено допустити поворот виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року у цивільній справі № 340/250/18 за позовом ОСОБА_1 до Ільцівської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2

про визнання незаконним та скасування рішення в частині стягнених

з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат.

В порядку повороту виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року у цивільній справі № 340/250/18 постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , судові витрати: у розмірі 352,00 грн, понесені у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, 528,60 грн - в суді апеляційної інстанції за подання апеляційної скарги та 4 369,30 грн за проведення експертизи, а всього

5 249,90 грн.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 вересня

2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення,

а ухвалу Верховинського районного суду Івано-Франківської області

від 05 серпня 2021 року без змін.

Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду

від 02 листопада 2021 року заяву представника ОСОБА_2 -

Лазоришина І. І. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Ухвалено у справі за позовом ОСОБА_1 до Ільцівської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 05 серпня 2021 року додаткове судове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , 1 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді.

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Додаткову постанову апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 надала докази на підтвердження понесених нею витрат на правничу допомогу. З урахуванням складності справи (розгляд питання про поворот виконання рішення), критерію реальності адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), критерію розумності їхньої вартості, прохання

ОСОБА_1 про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу та урахування її матеріального становища (пенсійного віку, розміру пенсії та грошового зобов`язання у зв`язку з поворотом виконання судового рішення), апеляційний суд вважав за необхідне прийняти додаткову постанову, якою стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2

1 000,00 грн витрат з оплати професійної правничої допомоги.

У листопаді 2021 року ОСОБА_2 подала до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ОСОБА_1

в порядку розподілу судових витрат витрачені нею кошти за отримання правової допомоги у суді апеляційної інстанції, підготовці та подачі касаційної скарги на рішення апеляційного суду у сумі 6 000,00 грн.

Заяву мотивовано тим, що згідно з укладених з адвокатом Лазоришиним І. І. договорів, останній надавав їй правничу допомогу в суді апеляційної та касаційної інстанцій. Зокрема готував відзив на апеляційну скаргу, представляв її інтереси в апеляційному суді, давав правову оцінку виконаній експертизі та готував касаційну скаргу, тому гонорар у розмірі

6 000,00 грн вважала співмірним з об`ємом виконаних адвокатом робіт

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Ільцівської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення відмовлено.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що під час постановлення рішення, судом касаційної інстанції вирішено питання про розподіл судових витрат у частині судового збору, проте питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не вирішено. З огляду на те, що з моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 04 листопада

2019 року втратила законну силу, тому відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення у справі апеляційним судом.

При цьому роз`яснено, що ОСОБА_2 не позбавлена права заявити про стягнення вказаних витрат саме в суді касаційної інстанції.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду,

ОСОБА_2 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить додаткову постанову апеляційного суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її заяву про розподіл судових витрат задовольнити.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду,

ОСОБА_2 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2

на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду

від 02 листопада 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційну скаргу на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року мотивовано тим, що апеляційний суд не врахував того, що вона фактично здійснила оплату гонорару адвокату в сумі 3 200,00 грн, а той в свою чергу виконав в повному обсязі роботу з надання їй правової допомоги, надав відповідні докази та документи, які погоджені зі нею: договір про надання правової допомоги, довідку про виграти робочого часу адвокатом, в якій вказано на що і в якому обсязі був затрачений такий час та об`єм виконаних ним робіт, квитанцію до прибуткового касового ордера.

Зазначає, що представляючи її інтереси в апеляційному суді, адвокат витратив кошти і час на відвідування такого суду, який знаходиться на відстані більше 100 км від місця його проживання, а також в очікуванні судового розгляду у приміщенні суду, фактично був затрачений весь робочий день - 30 вересня 2021 року.

Вважає, що визначаючи співрозмірність, підставність і законність розміру, розумності вартості виконаної роботи та отримання справедливої винагороди, самозабезпечення діяльності адвоката, суд зобов`язаний враховувати всі ці обставини.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення, зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у додатковій постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19).

Касаційну скаргу на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду

від 16 листопада 2021 року мотивовано тим, що апеляційний суд

у порушення вимог статей 141, 270 ЦПК України, статей 24, 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» безпідставно відмовив

в ухваленні додаткового рішення.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Щодо касаційної скарги на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи

з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно

з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати

з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів

у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру

з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Судом встановлено, що на підтвердження факту понесення витрат на правову допомогу та їх розміру представник ОСОБА_2 - Лазоришин І. І. надав копію договору про надання правничої допомоги від 30 вересня

2021 року, довідку про обсяг виконаних робіт, витрат робочого часу адвокатом Лазоришином І. І. та квитанцію до прибуткового касового ордера (а.с. 2-5, т. 3).

Згідно з довідкою про обсяг виконаних робіт, витрат робочого часу адвокатом Лазоришином І. І. при наданні правничої допомоги ОСОБА_2 правова консультація щодо повороту виконання судового рішення - 1 год; правовий аналіз судових рішень по справах щодо земельного спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - 3 год; ознайомлення з судового практикою щодо вирішення питань повороту виконання судових рішень - 3 год; вивчення апеляційної скарги ОСОБА_1 , правовий її аналіз, підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу - 4 год; представництво інтересів клієнта в суді - відповідно до протоколів судових засідань. Вказаною довідкою визначено, що у цій справі, виходячи з оплати праці адвокатом за годину роботи в сумі 900,00 грн - гонорар становить 3 200,00 грн.

Вказана сума сплачена ОСОБА_2 адвокату Лазоришину І. І., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера

від 04 жовтня 2021 року № 16 (а.с. 5, т. 3).

Апеляційний суд, врахувавши складність справи (розгляд питання про поворот виконання рішення), критерію реальності адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), критерію розумності їхньої вартості, прохання ОСОБА_1 про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу та урахування її матеріального становища (пенсійного віку, розміру пенсії та грошового зобов`язання у зв`язку з поворотом виконання судового рішення) скористався правом, передбаченим статтею 137 ЦПК України, та зменшив розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню із

ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Щодо касаційної скарги на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (частина п`ята статті 270 ЦПК України).

У пункті 20 постанови Пленум Верховного Суду України від 18 грудня

2009 року № 4 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Тобто, додаткове рішення суду, ухвалене у порядку статті 270 ЦПК України

є невід`ємною частиною основного рішення у справі по суті спору, та не може існувати окремо від нього.

Встановлено, що постановою Верховного Суду від 02 червня 2021 року постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 листопада

2019 року скасовано, рішення Верховинського районного суду від 05 грудня 2018 року залишено в силі, стягнуто із ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_2 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі

1 409,60 грн (провадження № 61-21864св19).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття. З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають (частини перша та друга статті 419 ЦПК України).

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Під час постановлення рішення, судом касаційної інстанції вирішено питання про розподіл судових витрат у частині судового збору, проте питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не вирішено.

Апеляційний суд, встановивши, що з моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року втратила законну силу, дійшов правильного висновку про те, що відсутні підстави передбачені статтею 270 ЦПК України для ухвалення додаткового рішення у цій справі апеляційним судом.

При цьому апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_2 зверталася із заявою про ухвалення додаткового рішення до Верховинського районного суду, за результатом розгляду цієї заяви судом 05 серпня 2021 року ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. У решті вимог заяви, що стосується стягнення судових витрат, які понесені відповідачкою в судах апеляційної та касаційної інстанції відмовлено. При цьому роз`яснено, що ОСОБА_2 не позбавлена права заявити про стягнення вказаних витрат саме в суді касаційної інстанції.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 вересня

2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення,

а додаткове рішення Верховинського районного суду від 05 серпня

2021 року - без змін.

Ураховуючи зазначене, доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд у порушення вимог статей 141, 270 ЦПК України, статей 24, 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» безпідставно відмовив

в ухваленні додаткового рішення, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються на неправильному розумінні заявником норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення -без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновку судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду

від 02 листопада 2021 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк