Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/116/22
Провадження № 2/935/307/22
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
13 червня 2022 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Янчук В.В.,
за участю секретаря судових засідань- Кумечко С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростишів в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ПЕТРОІМПЕКС», третя особа: відособлена філія Приватного акціонерного товариства «ПЕТРОІМПЕКС» виробниче підприємство «ОСНИКИ» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та виплат, належних працівнику при звільненні,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувсь до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ПЕТРОІМПЕКС», третя особа: відособлена філія Приватного акціонерного товариства «ПЕТРОІМПЕКС» виробниче підприємство «ОСНИКИ» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та виплат, належних працівнику при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що з 04 травня 2011 року перебував у трудових відносинах з ПАТ «Петроімпекс» та працював на посаді водія навантажувача у відособленій філії ПАТ «Петроімпекс», ВК «ОСНИКИ». На підставі наказу № 24-к від 30.06.2020 позивача була звільнено з роботи за угодою сторін, про що свідчить відповідний запис у трудовій книжці. Працюючи на підприємстві з лютого 2019 роботодавець не здійснював виплату заробітної плати у повному обсязі. На численні звернення позивачем не отримано жодної відповіді. Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб -платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 11 січня 2022 року відособленою філією ПАТ «Петроімпект» ВП «Осники» нараховано позивачу заробітню плату, та сума нарахованої заробітної плати, яка не була виплачена або виплачена не в повному обсязі з другого кварталу 2019 року по другий квартал 2020 року становить 79228,22 грн. Таким чином, станом на дату звільнення - 30 червня 2020 року з позивачем не було проведено розрахунків в повному обсязі.
Позивач вказав, що оскільки заробітну плату йому не було виплачено в день звільнення, як того вимагає ст.116 КЗпП, то він має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що передбачені ст. 117 КЗпП України, і що за розрахунками позивача станом на 20 січня 2022 р. становить 136494,10 грн.
Позивач просить стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 79228,22 грн., розмір середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні в сумі 136494,10 грн. та понесені судові витрати в розмірі 1364,94 грн.
Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 27 січня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.
Позивач в судове засідання не з`явивсь, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду подав заяву, в якій вказав, що просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Петроімпекс» про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, свого представника в судове засідання не направили, відзив на позовну заяву не подали, інших заяв та клопотань не надходило.
Третя особа - відособлена філія Приватного акціонерного товариства «Петроімпекс» виробничого підприємства «Осники» в судове засідання свого представника не направили, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, пояснень щодо позовних вимог не надходило, будь-яких заяв та клопотань не подавали.
Згідно вимог ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання, не повідомив причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки в судове засідання не з`явились всі особи, які беруть участь у справі, а тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає положенню ч.2 ст.247 ЦПК України.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст. 211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.
Дослідивши письмові докази у справі та встановивши фактичні обставини і зміст спірних правовідносин, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , був призначений 04.05.2011 року на посаду водія навантажувача каменеобробної дільниці №2 відособленої філії ВП «Осники» згідно наказу № 57-к від 04.05.2011. Наказом № 24-к від 30.06.2020 року позивача було звільнено на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. Вказані обставини підтверджуються копією трудової книжки № НОМЕР_1 ( а.с. 9).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2019 року по 2 квартал 2020 року щодо застрахованої особи ОСОБА_1 вбачається, що позивач працював у відособленій філії ПрАТ «Петроімпекс» виробниче підприємство «Осники» та отримував заробітну плату. Так, за період з 2 кварталу 2019 року по 2 квартал 2020 року сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати становить 79228 грн. 88 коп.
Згідно з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 вбачається, що з січня 2019 року по червень 2020 року відособленою філією ПрАТ «Петроімпекс» виробниче підприємство «Осники», як страхувальником сплачувались відповідні страхові внески, а також зокрема зазначено кількість відпрацьованих днів та інформація щодо сум виплаченого заробітку/доходу.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Згідно ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Аналогічне положення міститься і в ст. 24 Закону України «Про оплату праці».
Згідно ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначці в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинне виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем до 30.06.2020, а також при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.
Як роз`яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. Йдеться як про мінімальний розмір заробітної плати, так і про норми оплати праці, зокрема за час простою.
Відповідно до п.2.2 Рішення Конституційного суду України № 4-рп\2012 від 22.02.2012 року, аналіз ст.ст.116,117 КЗпП України свідчить про те, що невиплата звільненому працівнику всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Відомостей про проведення повного розрахунку з позивачем суду не надано, відповідач не заперечив проти доводів позову про наявність заборгованості перед ОСОБА_1 за період роботи з другого кварталу 2019 по червень 2020 року, відзив до суду не направив.
Враховуючи вказане, суд дійшов до висновку, що позивач має право на стягнення в судовому порядку заборгованості по заробітній платі та компенсацію за несвоєчасний розрахунок.
При обрахуванні розміру стягуваних коштів суд керується наданим позивачем розрахунком та враховує, що відповідачем не використано своє право на спростування наведеного розрахунку.
Розмір заборгованості по заробітній платі за період з 01.04.2019 року по 30 червня 2020 року становить 79228 грн. 88 коп., разом з тим, до стягнення підлягає 79228,22 грн. в межах позовних вимог заявлених позивачем.
Розмір середнього заробітку за час затримки при розрахунку, який підлягає стягненню на підставі ст.117 КЗпП України станом на 20 січня 2022 ( в межах заявлених позовних вимог ) суд вираховує наступним чином: кількість робочих днів з 01.07.2020 по 20.01.2022 року складає 391 робочий день, середня зарплата за один робочий день - розмір зарплати за 2 місяці роботи 13580 грн. ( квітень-травень 2020) грн. /40 робочих днів за останні 2 місяці перед звільненням = 339,50 грн.
Таким чином сума компенсації за несвоєчасний розрахунок складає: 339,50 грн. * 391 робочих днів = 132744,50 грн. при вирішенні питання щодо стягнення якої, суд зазначає наступне.
При розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо невиплати ОСОБА_1 при звільненні належних сум, період невиплати такої заборгованості, період з моменту порушення прав до моменту звернення з позовом до суду
Враховуючи, що розмір середньої заробітної плати позивача за останні два місяці перед звільненням становив 13580,00 грн., а сума заборгованості по невиплаченій заробітній платі складає 79228 грн. 88 коп., а також враховуючи розмір цих сум порівняно із сумою, яку позивач просить стягнути в порядку визначеному ст.117 КЗпП України суд вважає за справедливе застосувати принцип справедливості та співмірності та зменшити за таких обставин розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку з 132744,50 грн, до 20000,00 грн., яка і підлягає до стягнення з відповідача.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України, передбачено, що, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Крім того, у ч. 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування (а, отже, і рішення суду) не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, аналіз досліджених в судовому засіданні об`єктивних доказів дає суду підстави зробити правовий висновок про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з підстав та в розмірах, наведених судом вище.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню 992,40 грн. судового збору, від сплати яких був звільнений позивач при зверненні до суду та на користь позивача 200 грн.00 коп., які підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268, 274, 280 ЦПК України, ст. 115, 116, 117 КЗпП України суд,-
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Петроімпекс» на користь ОСОБА_1 , нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 79 228 (сімдесят дев`ять тисяч двісті двадцять вісім) грн. 22 коп., яка визначена без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Петроімпекс» на користь ОСОБА_1 , розмір середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп., яка визначена без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Петроімпекс» на користь держави судовий збір в розмірі 992 грн.40 коп.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Петроімпекс» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 200 грн.00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 , заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте Коростишівським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено: 13 червня 2022 р.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Петроімпекс», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 1, ЄРДПОУ: 13692910.
Третя особа : Відособлена філія Приватного акціонерного товариства «Петроімпекс», виробниче підприємство «Осники», місцезнаходження: 12342, Житомирська область, Черняхівський район, с. Осники, код ЄРДПОУ: 26393853.
Суддя В.В. Янчук
Суд | Коростишівський районний суд Житомирської області |
Дата ухвалення рішення | 12.06.2022 |
Оприлюднено | 23.06.2022 |
Номер документу | 104769901 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них про виплату заробітної плати |
Цивільне
Коростишівський районний суд Житомирської області
Янчук В. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні