Рішення

від 13.07.2021 по справі 757/69290/17-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/69290/17-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Соколова О.М.,

при секретарі: Проскурні А.Г.

справа №757/69290/17-ц

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві цивільну справу № 757/69290/17-ц за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Національної поліції України про спростування недостовірної інформації, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Генеральної прокуратури України, Національної поліції України про спростування недостовірної інформації.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що протягом 12-18 жовтня 2017 року Генеральна прокуратура України в особі Управління зав`язків з громадськістю та ЗМІ та Національна поліція України в особі спікера Департаменту захисту економіки Нацполіції Наталії Калиновської поширено інформацію про розкриття злочинної групи, яка здійснювала махінації на фондовому ринку. В інформаційному повідомленні Генеральної прокуратури України неодноразово використовувалися вислови, які шкодять честі, гідності та діловій репутації працівників і підприємств, що піддаються необґрунтованому обвинуваченню та переслідуванню. Крім того, оприлюднені відомості створюють недовіру до вказаних осіб, що негативно позначається на встановленні ділових відносин з потенційними партнерами. На фото, розміщеному в публікації Генеральної прокуратури України, можна прочитати назви підприємств на печатках, коди ЄДРПОУ, у тому числі і назви юридичних осіб, керівником яких є ОСОБА_1 - ПАТ «Фінансова компанія «СТС-Капітал», ТОВ «Брікко», що на думку позивача легко ідентифікує згаданих осіб. Просить суд зобов`язати відповідачів спростувати недостовірну інформацію, оскільки цитовані твердження є явно недостовірними, а поширення вказаної інформації порушує його особисті немайнові права.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.01.2018 відкрито провадження у цивільній справі позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Національної поліції України про спростування недостовірної інформації та призначено підготовче судове засідання.

Відповідачем Генеральною прокуратурою України подано до суду відзив на позовну заяву в якому представник просить суд відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що органи прокуратури інформують суспільство про свою діяльність шляхом повідомлень у ЗМІ, та на виконання ст. 6 Закону України «Про прокуратуру» 12.10.2017 Генеральною прокуратурою України суспільство проінформовано про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001836 від 07.06.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 222-1, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209 КК України. У подальшому матеріали вказаного досудового розслідування об`єднано з провадженням №42017111200000142 від 17.03.2017 за фактами заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах та в ході досудового розслідування проведено низку обшуків. Зображені на знімку печатки суб`єктів господарювання свідчить про факт зберігання за відповідною адресою, де проводився обшук, водночас, зазначена слідча дія не проводилася за місцем проживання ОСОБА_1 чи місцезнаходженням ПАТ «Фінансова компанія «СТС-Капітал», ТОВ «Брікко». Зміст публікації на сайті Генеральної прокуратури України носить загальноінформативний характер, його достовірність підтверджується витягом з ЄРДР, ОСОБА_1 , ПАТ «Фінансова компанія «СТС-Капітал», ТОВ «Брікко», у публікації не згадуються, що на думку представника виключає ідентифікацію позивача при перегляді оскаржуваної публікації.

Від представника Національної поліції України подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки спірна стаття присвячена інформуванню громадськості щодо факту здійснення досудового розслідування кримінального провадження за фактами маніпулювання цінними паперами на фондовій біржі. У статті відсутні назви юридичних осіб, в яких позивач працює керівником, та не містять посилання на його прізвище і жодним чином не пов`язують його з протиправною діяльністю, що є предметом досудового розслідування. Перший та п`ятий абзаци містять посилання на інформацію надану спікером Департаменту захисту економіки Нацполіції Наталією Калиновською щодо проведення слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні, а саме, тимчасове вилучення документації та матеріалів, що підтверджують злочинну діяльність фігурантів. Вказує, що позивач не довів факту поширення Нацполіцією негативної інформації щодо нього, ані в статті на яку він посилається, а ні в будь-якому іншому джерелі друкованої масової інформації, а інформація поширена в оспорюваній статті з посиланням на службову особу ДЗЕ НПУ є достовірною. Крім того, Нацполіція не несе відповідальність за дії редакції інтернет-видання «Цензор.Нет» та автора спірної статті.

Позивач подав відповіді на відзив посилається на те, що ПАТ «Фінансова компанія «СТС-Капітал», ТОВ «Брікко» як і інші юридичні особи у публікації згадуються в ілюстрації (фото печаток), що на переконання позивача, в сукупності з повідомленням про їх вилучення свідчить що відповідні підприємства - власники цих печаток «задіяні у протиправній схемі», та створює уявлення про позивача як особу, що практикує злочинні види бізнесу та завдає шкоду її діловій репутації.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.03.2018 закрито підготовче провадження у цивільній справі № 757/69290/17-ц про спростування недостовірної інформації та призначено справу до розгляду в судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні 30.03.2018 судом відмовлено у задоволенні клопотань позивача про виклик свідків, залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва 30.03.2018 цивільну справу прийнято до провадження судді Соколова О. М., ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва 26.06.2020 закрито підготовче провадження у справ та призначено справу до розгляду в судове засідання.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, проте подав заяву у якій просив суд розглянути справу за його відсутності та задовольнити позов у повному обсязі.

В судове засідання представників відповідачів не з`явились, проте подали заяви про розгляд справи у їх відсутність, просили відмовити у задоволенні вимог позивача.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність інших учасників на підставі наявних в ній доказів.

Суд, розглянувши справу у судовому засіданні, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів у матеріалах справи, оцінивши їх у сукупності, встановив наступні обставини та прийшов до наступних висновків.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України 12.10.2017 розміщено інформацію під назвою «Генпрокуратура спільно з Нацполіцією розслідує масштабні факти маніпулювання на фондовій біржі з цінними паперами" наступного змісту:

«Департаментом з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України, за оперативного супроводження Департаменту захисту економіки Національної поліції України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактами злочинної діяльності з маніпулювання на фондовій біржі, державного регулювання ринку цінних паперів, легалізації грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, та фіктивного підприємництва, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 221-1, ч. 2 ст. 209 та ч. 2 ст. 205 КК України.

Встановлено, що службові особи низки підприємств на території м. Києва, діючи за попередньою змовою, організували незаконну схему, пов`язану з легалізацією грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, використовують суб`єкти підприємницької діяльності з ознаками фіктивності та здійснюють фінансові операції з коштами, які надійшли за начебто придбані цінні папери, векселі від підприємств реального сектору економіки, які фактично не реалізовувалися, з метою виводу грошових коштів у тіньовий неконтрольований державою обіг та переведення їх у готівку.

Отримані цінні папери, вартість яких «штучно» завищена в десятки разів, використовуються організаторами злочинної діяльності для їх подальшої легалізації.

Вказані маніпуляції також дають змогу використовувати зазначені цінні папери як інструмент для суб`єктів реального сектору економіки в протиправних схемах по мінімізації податкового навантаження та ухилення від сплати податків.

Таким чином, щомісячно, вказаною злочинною групою реальному сектору економіки реалізується «сміттєвих» цінних паперів на загальну суму понад 1 млрд. грн.

В результаті даної злочинної діяльності на фондовому ринку України на даний час перебувають в обігу «сміттєві» цінні папери 38 емітентів, на загальну суму, необґрунтовано завищеної капіталізації, близько 25 млрд. грн.

Наразі, на підставі дозволу слідчого судді, у кримінальному провадженні проводяться слідчі дії - обшуки в приміщенні офісів підприємств, які задіяні у протиправній схемі з маніпулювання на фондовій біржі та легалізації грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, та за місцем проживання осіб, які мають безпосереднє відношення до вчинення вказаних злочинів.

Досудове розслідування триває.».

Крім того, на сайті «Цензор.нет» Національна поліція України в особі спікера Департаменту захисту економіки Нацполіції Наталії Калиновської повідомила про розкриття злочинної групи, яка здійснювала махінації на фондовому ринку.

Позивач просить зобов`язати Генеральну прокуратуру України в особі Управління зв`язків з громадськістю та ЗМІ спростувати у спосіб, у який відбулося поширення інформації, недостовірну інформацію відносно позивача, як керівника ПАТ «Фінансова компанія «СТС-Капітал» та ТОВ «Брікко» поширену на сайті Генеральної прокуратури України, яка (інформація) містить вислови «злочинної діяльності», «організаторами злочинної діяльності», «вказаною злочинною групою», «суб`єкти підприємницької діяльності з ознаками фіктивності», «злочинною групою реальному сектору економіки реалізується «сміттєвих» цінних паперів», а також відомості про щомісячну реалізацією вказаною «злочинною групою» реальному сектору економіки «сміттєвих» цінних паперів на загальну суму понад 1 млрд. грн. та про те, що в результаті даної злочинної діяльності на фондовому ринку України на даний час перебувають в обігу «сміттєві» цінні папери 38 емітентів на загальну суму необґрунтовано завищеної капіталізації близько 25 млрд.грн.

А також зобов`язати Національну поліцію України в особі спікера Департаменту захисту економіки Нацполіції Наталії Калиновської спростувати у спосіб, у який відбулося поширення інформації, російською та українською мовами, недостовірну інформацію відносно позивача, як керівника ПАТ «Фінансова компанія «СТС-Капітал» та ТОВ «Брікко», поширену через електронні засоби масової інформації, яка (інформація) містить вислови «в преступной схеме», «занималась финансовыми махинациями», «организатора преступной схемы», «фиктивные предприятия», «подтверждающие преступную деятельность», «злоумышленники искусственно и контролируемо увеличивали стоимость так называемых «мусорных» ценных бумаг», «в злочинній схемі», «займаляся фінансовими махінаціями», «організатора злочинної схеми», «фіктивні підприємства», «підтверджують злочинну діяльність» «зловмисники штучно і контрольовано збільшували вартість так званих «сміттєвих» цінних паперів» а також відомості про те, що в результаті даної злочинної діяльності на фондовому ринку України на даний час перебувають в обігу «сміттєві» цінні папери 38 емітентів на загальну суму необґрунтовано завищеної капіталізації близько 40 (раніше - 25) млрд.грн.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статей 28, 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно зі ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

За приписами ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно статті 200 ЦК України та статті 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце в суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Згідно п. 1 постанови №1 Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року, роз`яснено, що, беручи до уваги конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Пунктом п. 15 постанови Пленуму № 1 визначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 р. у справі № 910/15148/17 зазначив, що за відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Згідно з ч. 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

У пункті 12 постанови Пленуму № 1 вказано, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію» кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частинами 1 та 2 ст. 7 України «Про інформацію» визначено, що право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована пункту 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Свобода преси надає громадськості один з найкращих засобів отримання інформації та формування ідей та ставлення до політичних лідерів.

Більше того, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статі 19 (Lingens v. Austria, рішення від 08 липня 1986).

Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, як і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalemv.Austria, no. 26958/95, n. 43, ECHR 2001-11).

Згідно з пунктами 19, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про прокуратуру» органи прокуратури інформують суспільство про свою діяльність шляхом повідомлень у засобах масової інформації. Діяльність прокуратури оприлюднюється в загальнодержавних та місцевих друкованих ЗМІ і на офіційних веб-сайтах органів прокуратури. Зазначені положення відтворено також наказом Генерального прокурора України від 18.09.2015 № 218 «Про організацію інформування суспільства щодо діяльності органів прокуратури України», яким визначено необхідність належного забезпечення реалізації принципу гласності як одного з важливих засобів зміцнення законності та формування у суспільстві об`єктивної думки щодо діяльності органів прокуратури, підвищення рівня довіри до них.

На виконання вимог зазначених нормативно-правових актів Генеральною прокуратурою України 12.10.2017 суспільство поінформовано про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000001836 від 07.06.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 222-1, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209 КК України.

У подальшому постановою прокурора від 30.10.2017 на підставі ст. 217 КПК України матеріали досудових розслідувань № 42017000000001836 та № 42017111200000142 об`єднано в одне провадження № 42017111200000142 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 222-1, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

Наразі, управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017111200000142 від 17.03.2017 за фактами заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 5 ст.191 КК України), фіктивного підприємництва, вчиненого повторно (ч.ч. 1, 2 ст.205 КК України), вчинення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховування та маскування незаконного походження таких коштів, вчинених організованою групою (ч. 2 ст. 209 КК України), умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою суб`єкта господарювання, що призвели до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах (ч. З ст. 212 КК України), умисних дій, що мають ознаки маніпулювання на фондовій біржі, встановлені відповідно до закону щодо державного регулювання ринку цінних паперів, вчинених за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 222-1 КК України), незаконного придбання та зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів (ч. 1 ст. 309 КК України), умисного зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 364 КК України), підробки офіційних документів (ч. 1 ст. 366 КК України).

Генеральною прокуратурою України до матеріалів справи надано копію:

- ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.10.2017 у справі № 757/59308/17-к задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих злочинів Чорного Ігоря Олександровича про проведення обшуку, а також надано слідчим та прокурорам, які входять до складу групи прокурорів Генеральної прокуратури України у кримінальному провадженні № 42017000000001836, дозвіл на проведення обшуку об`єкта нерухомості по АДРЕСА_1 , власником якого є ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та які використовуються ТОВ «Кайдзен Капітал», ТОВ «Системгейтс», ТОВ «КУА «Стейбл Інвестмент Профіт», фізичними особами та іншими учасниками злочинного угрупування, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення розслідуваних злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 222-1 КК України, а також відшукання у вказаному приміщенні та вилученні речей і документів, які можуть бути використані як доказ незаконної діяльності підконтрольних емітентів - суб`єктів підприємницької діяльності з ознаками фіктивності згідно наведеного в ухвалі переліку, зокрема : ПАТ «ФК «СТС-Капітал» та інших осіб, які використовуються у незаконній діяльності, зокрема печатки, реєстраційні документи юридичних осіб, первинні фінансово-господарські та бухгалтерські документи, специфікації, акти, тощо.

- протокол обшуку від 12.10.2017, додатком до якого є перелік виявлених при обшуку печаток, зокрема ПАТ «ФК «СТС-Капітал», ЄДРПОУ 37401756;

- рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.11.2015 № 1882 про включення позивача до списку емітентів, що мають ознаки фіктивності.

В ході досудового розслідування на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва проведено низку обшуків. Зображені на знімку печатки суб`єктів господарювання свідчать про факт їх зберігання за відповідною адресою, де проводилися обшуки.

Зазначені слідчі дії за адресою місця проживання ОСОБА_1 , юридичною адресою ПАТ «ФК «СТС-Капітал» чи ТОВ «Брікко» не проводилися.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності ( неповні або перекручені ) (п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».

Зміст публікації на сайті Генеральної прокуратури України носить загально-інформативний характер, його достовірність підтверджується витягом з ЄРДР, копією постанови прокурора про об`єднання матеріалів досудових розслідувань. Позивач, як і ПАТ «ФК «СТС-Капітал» чи ТОВ «Брікко» у цій публікації не згадується, що виключає ідентифікацію позивача при перегляді оскаржуваної публікації.

Позивачем не доведено факт поширення щодо нього інформації Генеральною прокуратурою України, Нацполіцією, настання негативних наслідків та заподіяння шкоди його діловій репутації через розміщення вказаної публікації, як не надано доказів того, що розміщення оскаржуваної публікації негативно позначається на встановленні ділових відносин з потенційними партнерами позивача.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронінапроти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, оцінивши доводи сторін, перевіривши обставини справи в сукупності з наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позивачем належними, допустимими та достатніми доказами не доведено причинного зв`язку між протиправними діями відповідачів та порушенням прав позивача, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 77, 88, 141, 280-282, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Національної поліції України про спростування недостовірної інформації - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. М. Соколов