Рішення

від 14.06.2022 по справі 380/18047/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/18047/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2022 року

м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Карп`як О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Ойл Груп" до Головного управління ДПС у Львівській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головного управління ДПС в Івано - Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львів ОЙЛ ГРУП» (вул. Городоцька, буд.13, с. Лапаївка, Пустомитівський район, Львівська область, 81113; код ЄДРПОУ - 42286712) звернулося з вказаним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська 35) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головного управління ДПС в Івано - Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано - Франківськ , 76000; код ЄДРПОУ - 43142559) про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Львівській області від 14.06.2021 року за № 0140550709.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Карп`як О.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення не відповідає нормам чинного законодавства, прийняте з порушенням норм чинного законодавства, на підставі висновків, які не відповідають фактичним обставинам. Вказує, що третьою особою при проведенні перевірки пред"явлено тільки копію наказу, направлення не направлялось і не надсилалось. В наказі відсутні будь - які посилання на інформацію, щодо можливого порушення позивачем законодавства в частині обладнання акцизних складів витратомірами - лічильниками та/ або рівномірами - лічильниками. Вважає, що проведення перевірки за пп.80.2.2 та 80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України виходить за межі поняття "фактичної перевірки", визначеного ст.75 цього Кодексу.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечив проти заявлених позовних вимог, зокрема вказав, що згідно висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 22.05.2018 року у справі № 810/1394/16 фактична перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу оформленого наказом. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Також вказують, що в ході проведення перевірки встановлено виробництво пального без наявної ліцензії, оптової торгівлі пальним і зберігання пального без наявності відповідних ліцензій, необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, що є порушенням підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, яка забороняє діяльність без встановлення рівнеміра-лічильника та його реєстрації в Єдиному державному реєстрі. З огляду на викладене, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню, а тому просить відмовити у задоволенні позову. Платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього повинен захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб до такої перевірки. Якщо ж допуск відбувся, в подальшому предметом розгляду має бути лише виявлені порушення податкового та іншого законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 26 жовтня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Ухвалою від 13 квітня 2022 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Ойл Груп" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,- залишено без руху.

Ухвалою від 09 травня 2022 року продовжено процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Ойл Груп" до Головного управління ДПС у Львівській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головного управління ДПС в Івано - Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою від 18 травня 2022 року заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Ойл Груп" строку звернення до суду із заявою у справі до Головного управління ДПС у Львівській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головного управління ДПС в Івано - Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Львів Ойл Груп" строк звернення до суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головного управління ДПС в Івано - Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено. Продовжено розгляд справи №380/18047/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Ойл Груп" до Головного управління ДПС у Львівській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головного управління ДПС в Івано - Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою від 15 червня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про перехід в загальне позовне провадження та розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС в Івано - Франківській області на підставі наказу № 768- П від 26.04.2021 року «Про проведення фактичної перевірки» було проведено фактичну перевірку АЗС за адресою ур. «Кривуля» с. Боднарів, Калуського району, ТОВ «Львів ОЙЛ Груп» (код 42286712) з 26.04.2021 року на підставі направлення на перевірку від 26.04.2021 року № 962, від 26.04.2021 року № 963.

За результатом перевірки складено акт фактичної перевірки № 2584/09/06/РРО/42286712 від 05.05.2021 року у висновку якого зазначено, що перевіркою встановлений факт реалізації ТОВ «Львів ОЙЛ ГРУП» у період з 01.04.2020 року по 03.04.2020 пального на акцизному складі (уніфікований номер 1010091), що розташований за адресою урочище «Кривуля», с. Боднарів, Калуський район, Івано - Франківська область без реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів - лічильників та рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі рівнемірами - лічильниками у кількості 5 шт, відповідно до кількості введених в експлуатацію резервуарів пального та витратомірів - лічильників (ПРК) на місці відпуску пального наливом у кількості 2 шт., чим порушено п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України.

Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «Львів ОЙЛ Груп» як розпорядником акцизного складу (уніфікований номер 1010091) за періоди: 22.09.2020, з 24.09.2020 по 01.11.2021, 18.12.2020, 19.12.2020, 22.12.2020 та 17.02.2021, несвоєчасно подано до центрального органу виконавчої влади, що реалізовує державну податкову політику щоденні дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, чим порушено п.п.230.1.3 п. 230.1, ст. 230 ПК України.

На підставі акта № 2584/09/06/РРО/42286712 від 05.05.2021 року Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 14.06.2021 р. № 0140550709, яким на ТОВ "Львів ОЙЛ ГРУП" про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 203 000, 00 грн.

Не погодившись із зазначеними вище податковим повідомленням - рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

Рішенням про результати розгляду скарги від 19.08.2021 № 19003/6/99-00-06-03-02-06 скаргу ТОВ «Львів ОЙЛ ГРУП» залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.06.2021 № 0140550709 залишено без змін.

У зв`язку з наведеним позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо питання дотримання відповідачем порядку проведення перевірки суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1.1. статті 1 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

За приписами п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом (п.61.2 ст.61 ПК України).

Відповідно до пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Види перевірок, які контролюючі органи мають право проводити, визначені ст.75 ПК України, пунктом 75.1 якої визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, зокрема, посилається на те, що у наказі ГУ ДПС в Івано - Франківській області від 26.04.2021 року № 768-п відсутні будь - які посилання на інформацію (наявну у ДПС/отриману у встановленому порядку) щодо можливого порушення ТОВ «Львів ОЙЛ ГРУП» законодавства в частині обладнання акцизних складів витратомірами - лічильниками та/або рівномірами - лічильниками.

З даного питання слід зазначити, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року (справа № 826/17123/18) відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.

При цьому, у постанові від 21 лютого 2020 року (справа № 826/17123/18) Верховний Суд сформував новий правовий висновок, наступного змісту: «оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, такими підставами позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

Відтак, аналіз обов`язкового до врахування висновку Верховного Суду дає підстави вважати, що позивач вправі посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення податкової перевірки, однак таке право платник податків може реалізувати при оскарженні в подальшому наслідків проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень, а не при оскарженні наказу про проведення перевірки.

Оцінка таких підстав позову є першочерговою при розгляді справ про оскарження прийнятого за наслідками такої перевірки податкового повідомлення - рішення.

З урахуванням наведеного, суд у першу чергу здійснює оцінку правомірності призначення та проведення відповідачем перевірки за результатом якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з пп. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Підставою проведення фактичної перевірки, визначеної підпунктом 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, тобто інформації про конкретний факт недотримання платником податків вимог законодавства щодо виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання спирту, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Підставою для проведення фактичної перевірки, визначеної підпунктом 80.2.2. пункту 80.2. статті 80 ПК України, отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 460/1239/19 зазначив, що в межах даних правовідносин судами попередніх інстанцій не перевірено наявність (відсутність) підстав для проведення перевірки. При цьому, не зазначення такої підстави в наказі на проведення на перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до пп. 81.1 ст. 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.

З огляду на викладені норми чинного законодавства та висновки Верховного Суду, суд робить висновок, що покликання представника позивача з приводу відсутності інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, є необґрунтованими.

Таким чином, покликання у наказі № 768-п від 26.04.2021 на підпункт 80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України є правомірним.

Суд звертає увагу, що самостійною підставою для проведення фактичної перевірки є здійснення контролюючим органом функцій - контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів. Підстава для проведення фактичної перевірки визначена п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України є альтернативною та містить також приписи щодо такої підстави для проведення фактичної перевірки контролюючим органом, як здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Аналогічна правова позиція, відображена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20, від 22.04.2021 у справі № 805/3809/16-а.

З наказу Головного управління ДПС в Івано - Франківській області "Про проведення фактичної перевірки» АЗС за адресою ур. «Кривуля», с. Боднарів, Калуського району, ТОВ «Львів ОЙЛ Груп» (код 42286712) № 768-п від 26.04.2021 встановлено, що підставою для проведення фактичної перевірки позивача зазначено підпункти 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України, підпунктами 80.1, 80.5, 80.7 якої передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 80.7 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Судом встановлено, що фахівцями Головного управління ДПС в Івано - Франківській області ОСОБА_1, (адміністратор), який працює у ТОВ «Львів ОЙЛ ГРУП», АЗС за адресою ур. «Кривуля», с. Боднарів, Калуського району було пред`явлено службові посвідчення осіб, які зазначені в направленнях на проведення перевірки, та надано для ознайомлення копію наказу про проведення перевірки № 768-п від 26.04.2021 та самі направлення на перевірку від 26.04.2021 за №962, 963, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 , у направленнях.

Отже, суд дійшов висновків про наявність підстав для призначення та проведення податковим органом фактичної перевірки позивача, а також дотримання контролюючим органом вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України при здійснені фактичної перевірки. Відтак, доводи позивача в частині незаконності призначення та проведення фактичної перевірки не знайшли свого підтвердження та відхиляються судом як необгрунтовані.

З наведених мотивів, суд дійшов висновку, що фактична перевірка позивача здійснена Головним управлінням ДПС в Івано - Франківській області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Суд критично ставиться до доводів позивача стосовно невручення направлення на перевірку, оскільки такий документ вручений особисто під підпис ОСОБА_1 , ( який згідно наданих пояснень від 27.04.2021 року, з його пояснень працює адміністратором ТзОВ «Львів Ойл Груп»), що також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями направлень на перевірку.

Крім того, позивачем акт перевірки підписаний без зауважень.

Щодо податкового повідомлення-рішення № від 14.06.2021 № 0140550704, яким за порушення пункту 230.1.2 підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI (із змінами та доповненнями) на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 128-1, 128-3, статті 128 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI застосовано суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 203 000, 00 грн., суд зазначає наступне.

Як вказує позивач, 28.02.2020 року ТОВ «Львів ОЙЛ ГРУП» (покупець) та ТОВ «НАФТАН - ГАЗ» постачальник укладено Договір поставки № ДП 08/2020 - НГ.

Згідно п. 1.1 Договору поставки № ДП 08/2020-НГ Постачальник зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, виготовити та поставити Покупцю Магнітострикційні рівнеміри у кількості 25 штук (далі - Товар), а Покупець зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, прийняти названий Товар та оплатити його.

Згідно листа ТОВ «НАФТАН - ГАЗ» від 01.04.2020 року за № 14, який був адресований директору ТОВ «Львів Ойл Груп» Терлецькому М.О., було повідомлено зокрема про те, що відповідно до п.8.3 Договору, Сторона для якої настали обставини форс - мажору, повинна негайно, але не пізніше 10- ти календарних днів повідомити іншу Сторону про неспроможність виконати свої зобов`язання (їх частину) по цьому Договору. Таким чином, повідомлено, що у зв`язку з поширенням у світі та, зокрема в Україні, коронавірусної хвороби, спричиненої вірусом SARS-COV-2, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 211 «Про запобігання поширення на території України коронавірусу COVID-19» від 11 березня 2020 р. Згідно з положенням цієї Постанови, з 12 березня 2020 року по всій території України запроваджено карантин. У зв`язку з вищенаведеним, оскільки Товар постачається з-за кордону, ТОВ «НАФТАН - ГАЗ» не може виконати взяті на себе зобов`язання за Договором поставки № ДП08/2020- НГ, укладеним між сторонами від 28.02.2020 року.

02 квітня 2021 року ТОВ «НАФТАН - ГАЗ» та ТОВ «Львів ОЙЛ ГРУП» укладено додаткову угоду про розірвання договору поставки № ДП 08/2020- НГ від 28.02.2020 року.

Відповідно до п.п.230.1.2 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України, акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизні склади, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), повинні бути обладнані лише витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) наливом з такого акцизного складу.

Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Відповідно до пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Що стосується обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, то пунктом 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України встановлено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в строки, зокрема, акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

До внесення змін Законом України №391-ІХ від 18.12.2019 року пунктом 18 було встановлено, що норми пункту 128-1 статті 128-1 ПК України застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу) з 1 січня 2020 року.

Проте Законом України №391-ІХ від 18.12.2019 року були внесені зміни та слово "січня" замінено словом "квітня".

Таким чином, законодавець встановив, що відповідальність розпорядників акцизних складів за відсутність обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками може наступити лише з 01.04.2020 року, тобто фактично надав розпорядникам вказаних складів додатковий термін для обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Як встановлено судом, станом на день здійснення посадовими особами податкового органу фактичної перевірки (27.04.2021), у позивача на резервуарах з пальним були відсутні витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники, що порушує вимоги пункту 128-1 статті 128-1 ПК України.

В якості обґрунтування заявленого позову, позивач вказує, що не обладнання акцизного складу витратомірами - лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками до 20.04.2020 відбулося з причин, які не залежали від позивача та у зв`язку із настанням обставин форс - мажору.

Оцінюючи такі доводи позивача суд зазначає наступне.

За змістом пункту 109.1. статті 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

У контексті цього суд звертає увагу на те, що законодавчі зміни, на підставі яких у позивача виник обов`язок обладнати акцизний склад відповідними засобами вимірювання, були прийняті заздалегідь. Так, Закон України № 391-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку», яким було установлено відповідний обов`язок позивача, як розпорядника акцизного складу, прийнятий ще 18 грудня 2019 року.

Отже, на думку суду, позивач знав про виникнення з 01 квітня 2020 року у нього такого обов`язку та мав достатньо часу для того щоб придбати, встановити та зареєструвати витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники на своєму акцизному складі.

Окрім цього, закон у попередній редакції, тобто до внесення змін 18 грудня 2019 року на підставі Закону № 391-ІХ вимагав установлення таких приладів ще до 01 січня 2020 року, що також свідчить про обізнаність позивача про це та можливість підготуватися до таких змін податкового законодавства та змісту і обсягу своїх обов`язків щодо цього. Тоді як, карантин вперше на усій території України установлено з 12 березня 2020 року (п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №211 від 11.03.2020 року).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення № 0140550709 від 14.06.2021 року, яким застосовано штраф (фінансову санкцію) в розмірі 203 000,00 грн. є правомірним та прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законами України, відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог частини 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно приписів статті 139 КАС України підстави для стягнення судових витрат з відповідача у суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів ОЙЛ ГРУП» (вул. Городоцька, буд.13, с. Лапаївка, Пустомитівський район, Львівська область, 81113; код ЄДРПОУ - 42286712) до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська 35) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головного управління ДПС в Івано - Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано - Франківськ , 76000; код ЄДРПОУ - 43142559) про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна