Рішення

від 13.06.2022 по справі 400/15/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2022 р. Справа № 400/15/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Вільнозапорізької сільської ради, вул. Москаленко, 35, с. Вільне Запоріжжя, Новобузький район, Миколаївська область, 55650, про:визнання протиправним та скасування рішення від 23.07.2021 року № 149; зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Вільнозапорізької сільської ради (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення VIII позачергової сесії VIII скликання Вільнозапорізької сільської ради від 23.07.2021 р. № 149 «Про розгляд клопотання ОСОБА_1 від 02.03.2021 року, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства згідно рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 року у справі № 400/2288/21»;

- зобов`язати Вільнозапорізьку сільську раду прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 6 га. кадастровий номер 4824582600:06:000:0572, розташованої в межах території Новополтавського старостинського округу Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Новополтавка) за її клопотанням від 02.03.2021 року про безоплатну приватизацію земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

Позивач вважає, що рішення від 23.07.2021 року № 149 «Про розгляд клопотання ОСОБА_1 від 02.03.2021 р, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства згідно рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 у справі № 400/2288/21» (далі - оскаржуване рішення) є протиправним оскільки воно не є мотивованим. У вищевказаному рішенні не зазначено, яким саме вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних плані іншої містобудівної документації, схемам землеустрою обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, не відповідає місцезнаходження земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, яку ОСОБА_1 обрала для безоплатної приватизації.

Позивач зазначає, що посилання відповідача на те, що право комунальної власності на земельну ділянку не зареєстровано за Вільнозапорізькою сільською радою, тобто земельна ділянка не сформована як об`єкт цивільних прав, є незрозумілим оскільки в рішенні не зазначено якої саме земельної ділянки це стосується: земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, із земельної ділянки площею 6 га. кадастровий номер 4824582600:06:000:0572, чи всієї земельної ділянки площею 6 га. кадастровий номер 4824582600:06:000:0572.

Ухвалою від 10.01.2022 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного провадження.

18.02.2022 року відповідачем надано суду відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування свого відзиву відповідач зазначає, що оскаржуване рішення вважає законним з підстав, вказаних у цьому рішенні (не може передаватись у власність несформована земельна ділянка). Також зазначає, що 30.11.2021 року на сесії Вільнозапорізької сільської ради було ухвалено рішення № 189, яким бажана для позивачки земельна ділянка кадастровий номер 4824582600:06:000:0572 увійшла до переліку земельних ділянок, призначених для продажу права оренди у формі аукціону на земельних торгах.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач клопотання ОСОБА_1 від 02.03.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, а саме: із земельної ділянки площею 6 га. кадастровий номер 4824582600:06:000:0572, що розташована в межах Новополтавського старостинського округу Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області. До клопотання позивачем додано копію паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, а також графічні матеріали. Вказана обставина встановлена судом у справі 400/2288/21, тому не підлягає доказуванню.

За результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 02.03.2021 року відповідачем було прийнято рішення від 23.07.2021 року № 149 «Про розгляд клопотання ОСОБА_1 від 02.03.2021 року, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства згідно рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 року у справі № 400/2288/21».

Зазначеним рішенням відповідач вирішив:

«У задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 02.03.2021 про надання дозволу на розроблення проєктy землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, а саме: iз земельної ділянки комунальної власності площею 6 га, кадастровий номер 4824582600:06:000:0572, що розташована в межах Новополтавського старостинського округу Вiльнозапорiзькоi сiльськоi ради (за межами населених пунктів, поблизу с. Новополтавка) - відмовити у зв`язку iз тим, що право комунальної власності на земельну ділянку не зареєстровано за Вiльнозапорiзькою сільською радою, тобто земельна ділянка не сформована, як об`єкт цивільних прав».

Позивач вважає, що у відповідача відсутні перешкоди щодо розпорядження цією земельною ділянкою тому просить задовольнити позовні вимоги.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

На підставі статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

На підставі ч. 1 ст. 28 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.

Згідно з ч. 3 ст. 8-3 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади, з дня припинення повноважень сільською, селищною радою територіальної громади, що приєдналася до об`єднаної територіальної громади.

Із вищевикладеного можна дійти висновку, що у комунальній власності Вiльнозапорiзькоi сільської ради перебуває земельна ділянка комунальної власності площею 6 га, кадастровий номер 4824582600:06:000:0572, таким чином земельна ділянка є сформованою, що передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру та узгоджується із статтею 79-1 ЗК України. Крім того, зазначене підтверджується Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку де суб`єктом права власності визначена Новополтавська ОТГ в особі Новополтавської сільської ради.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року № 719-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних і громад Миколаївської області» до переліку територіальних громад області включена Вільнозапорізька територіальна громада до складу якої, наряду з іншими, входять території Новополтавської територіальної громади.

Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги вимоги ч. 3 ст. 8-3 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» суд приходить до висновку, що Вільнозапорізька сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Новополтавської сільської ради, у тому числі земельної ділянки комунальної власності площею 6 га, кадастровий номер 4824582600:06:000:0572.

Крім того, суд звертає увагу на статтю 79-1 Земельного кодексу України, яка містить норму, що дозволяє формування земельних ділянок шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, із земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 6 га кадастровий номер 4824582600:06:000:0572, на тій підставі, що право комунальної власності на земельну ділянку не зареєстровано за Вiльнозапорiзькою сільською радою, тобто земельна ділянка не сформована, як об`єкт цивільних прав», адже як було встановлено судом земельна ділянка сформована належним чином, а відповідач має повноваження щодо розпорядження нею як правонаступник.

Стосовно того, що 30.11.2021 року на сесії Вільнозапорізької сільської ради було ухвалено рішення № 189, яким бажана для позивачки земельна ділянка кадастровий номер 4824582600:06:000:0572 увійшла до переліку земельних ділянок, призначених для продажу права оренди у формі аукціону на земельних торгах суд виходить з наступного:

По-перше, згідно з Актом про нестачу матеріалів або недоліки у формуванні справи такий додаток до відзиву, як копія рішення Вільнозапорізької сільської ради від 30.11.2021 року № 189, відсутній, тому дослідити це рішення не має можливості.

По-друге, суд звертає увагу, що позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою 02.03.2021 року, а оскаржуване рішення № 149, яким відмовлено позивачу та яке судом визнано протиправним було прийнято відповідачем 23.07.2021 року, тобто значно раніше ніж було прийнято рішення Вільнозапорізької сільської ради від 30.11.2021 року № 189.

По-третє, суд звертає увагу на непослідовність висновків та дій відповідача відносно спірної земельної ділянки. Так з одного боку, відмовляючи позивачу, останній зазначає, що «право комунальної власності на земельну ділянку не зареєстровано за Вiльнозапорiзькою сільською радою, тобто земельна ділянка не сформована, як об`єкт цивільних прав», з іншого боку, відповідач, посилаючись на рішення від 30.11.2021 року № 189, розпоряджається земельною ділянкою з кадастровим номером 4824582600:06:000:0572, як об`єктом цивільних прав, шляхом включення її до переліку земельних ділянок, призначених для продажу права оренди у формі аукціону на земельних торгах.

Разом з тим, судом позовні вимоги в частині зобов`язати Вільнозапорізьку сільську раду прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 6 га. кадастровий номер 4824582600:06:000:0572, розташованої в межах території Новополтавського старостинського округу Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Новополтавка) за її клопотанням від 02.03.2021 року про безоплатну приватизацію земельної ділянки задоволеню не підлягають, з огляду на наступне.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа №30210/96).

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30.01.2003 року №3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 811/952/15.

При цьому, відповідно до положень ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Крім того, суд зазначає, що Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У пункті 54 даного Висновку йдеться про те, що згідно з тлумаченням Європейського суду з прав людини право на справедливий суд, зафіксоване в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає не лише те, що судове рішення повинно бути ухвалено в розумні строки, а й те, що воно повинно бути - коли це доречно - таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу. Конвенція не передбачає теоретичного захисту прав людини, а має на меті гарантувати максимальну ефективність такого захисту.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що ефективним способом, захисту порушених прав позивача, адекватним наявним обставинам справи, який повинен забезпечити поновлення порушених прав та виконання судового рішення є не зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти відповідне рішення, а повторно розглянути заяви позивачів.

Таким чином, оскільки оскаржуване рішення не містить належним чином обгрунтованих підстав для його прийняття, не підтверджується належними та достатніми доказами, то належним способом захисту прав позивача, на думку суду, є зобов`язання Вільнозапорізьку сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 6 га. кадастровий номер 4824582600:06:000:0572, розташованої в межах території Новополтавського старостинського округу Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Новополтавка) за її клопотанням від 02.03.2021 року про безоплатну приватизацію земельної ділянки, з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тому суд бере до уваги, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення належними доводами та доказами.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення Вільнозапорізької сільської ради від 23.07.2021 р. № 149 «Про розгляд клопотання ОСОБА_1 від 02.03.2021 р, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства згідно рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 у справі № 400/2288/21» є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню частково.

У відповідності до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Вільнозапорізької сільської ради (вул. Москаленко, 35, с. Вільне Запоріжжя, Новобузький район, Миколаївська область, 55650, код ЄДРПОУ 04375671) - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення VIII позачергової сесії VIII скликання Вільнозапорізької сільської ради від 23.07.2021 року № 149 «Про розгляд клопотання ОСОБА_1 від 02.03.2021 року, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.

3. Зобов`язати Вільнозапорізьку сільську раду (вул. Москаленко, 35, с. Вільне Запоріжжя, Новобузький район, Миколаївська область, 55650, код ЄДРПОУ 04375671) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 6 га., кадастровий номер 4824582600:06:000:0572, розташованої в межах території Новополтавського старостинського округу Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Новополтавка) за її клопотанням від 02.03.2021 року про безоплатну приватизацію земельної ділянки з урахуванням висновків суду викладених у цій постанові.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вільнозапорізької сільської ради (вул. Москаленко, 35, с. Вільне Запоріжжя, Новобузький район, Миколаївська область, 55650, код ЄДРПОУ 04375671) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14.06.2022 року.

Суддя О.В. Малих