Рішення

від 14.06.2022 по справі 183/2783/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/2783/21

№ 2/183/943/22

15 червня 2022 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання - Павлюк А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» про стягнення коштів, у зв`язку з їх збереженням без достатньої правової підстави,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» про стягнення коштів, у зв`язку з їх збереженням без достатньої правової підстави.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилалася на те, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,64 га, кадастровий номер 1223281000:02:004:0108, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. 14 квітня 2017 року із Витягу з Державного земельного кадастру позивачеві стало відомо про існування договору оренди щодо вищезазначеної земельної ділянки, нібито укладеного між нею та товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» 13 березня 2012 року на сім років. Проте, вищезазначений договір оренди позивач з даним відповідачем не укладав. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2019 року у справі № 183/4199/16, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року, позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» було задоволено, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 13 березня 2012 року, укладений щодо земельної ділянки площею 2,64 га кадастровий номер 1223281000:02:004:0108. Починаючи з дати державної реєстрації даного договору, а саме з 13 березня 2015 року і до дня скасування запису про інше речове право (10 березня 2021 року), відповідач протиправно фактично користувався земельною ділянкою позивача. При цьому, відповідач відмовляється сплачувати позивачу кошти за користування його земельною ділянкою. Орендна плата за користування земельною ділянкою у договорі встановлена у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки, а наказом відповідача від 18 лютого 2016 оку збільшена до 5,5%. Таким чином, за користування земельною ділянкою позивача у період з 2015 року по 2021 рік відповідач зобов`язаний повернути позивачеві безпідставно збережені кошти, які мав витратити на сплату орендної плати, у сумі 39450,66 грн.

Ухвалою судді від 28 квітня 2021 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання з повідомленням (викликом) сторін.

Не погоджуючись з позовом відповідач надав відзив у якому просив у позові відмовити. Зазначив, що за вимогами за період з 2015 року по 2017 рік позивачем пропущено строк позовної давності. За 2019 рік позивачу сплачено 4791 грн., та 3570 грн., а за 2020 рік сплачено 9986 грн., тому за 2018-2020 роки існує переплата. Позовні вимоги за 2021 рік є необґрунтованими, оскільки рішення суду про визнання договору недійсним набрало законної сили 07 вересня 2020 року, тому у 2021 році відповідач не мав права і не користувався земельною ділянкою.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій висловлено незгоду з доводами відповідача, викладеними у відзиві. Вказує, що у власності позивача перебувають три земельні ділянки: площею 2,64 га, кадастровий номер 1223281000:02:004:0108; площею 3,51 кадастровий номер 1223281000:02:018:0021, передана в оренду ТОВ АФ «Олімпекс-Агро», а в подальшому ТОВ АП «Придніпровське»; площею 3,30 га, кадастровий номер 1223281000:02:018:0020, яка передана в оренду ТОВ «Агро-Віта 2000», а в подальшому ТОВ АП «Придніпровське». Подані відповідачем докази сплати орендної плати не стосуються цієї справи, оскільки виплати проведені не відповідачем, а іншими орендарями за користування іншими земельними ділянками. Вважає, що строк позовної давності не пропущено, оскільки право на позов у позивача виникло лише 17 вересня 2020 року, після набрання законної сили постановою суду про визнання договору недійсним. Крім того, рішення суду фактично виконано лише 10 березня 2021 року скасуванням запису про інше речове право.

Ухвалою суду від 29 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання позивач не з`явився, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, надавши клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на запровадження воєнного стану в Україні. Твердження представника відповідача про те, що явка у судове засідання може загрожувати його життю суд вважає такими, що вчинені з метою затягування розгляду справи, оскільки справа перебуває у провадженні суду більше одного року, а із семи підготовчих та судових засідань представник відповідача з`явився у два засідання.

З огляду на те, що відповідач у відзиві висловив свою позицію щодо розв`язання спору та подав докази, які вважав за необхідне, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача за наявними письмовими доказами.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 2,64 га, кадастровий номер 1223281000:02:004:0108, яка розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області , згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ЯБ № 873049 (а. с. 11,12).

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2019 року у справі № 183/4199/16 визнано недійсним договір оренди землі н від 13.03.2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Віта 2000» щодо земельної ділянки площею 2,64 га, кадастровий номер 1223281000:02:004:0108. Постановою від 17 вересня 2020 року Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області - без змін (а. с. 13-21).

Зазначеними рішеннями суд встановив, що ОСОБА_1 особисто не підписувала договір оренди землі, не була ознайомлена з його змістом, не виявляла волевиявлення на орендні відносини з відповідачем та не надавала згоду на реєстрацію договору.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративні справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Орендна плата за користування вищезазначеною земельною ділянкою у грошовій формі становила 4% від нормативної грошової оцінки, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.12).

Крім того, наказом ТОВ «Агро-Віта 2000» від 18.02.2016 №5-ОД встановлено з 01.01.2016 розмір річної орендної плати на рівні 5,5% від нормативної грошової оцінки землі.

Згідно наданої позивачем довідки Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2,64 га. станом на 01.01.2015 складала 90180 грн.; станом на 01.01.2016 - 108216 грн.(а.с.94); З 2019 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки складала 109017,17 грн., що підтверджується інформацією з державного земельного кадастру (а.с.95).

Виходячи із зазначеного, у період з 2015 року по 2020 рік підлягала нарахуванню орендна плата у таких розмірах: за 2015 рік - 3607,20 грн. (90180х4%); за 2016 рік - 5951,88 (108216х5,5%); за 2017 рік - 5951,88 (108216х5,5%); за 2018 рік - 5951,88 (108216х5,5%); за 2019 рік -5995,94 грн. (109017,17 х 5,5%);2019 рік -5995,94 грн. (109017,17 х 5,5%), а разом - 30454,72 грн.

Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами запис про інше речове право відповідача на спірну земельну ділянку скасовано 10 березня 2021 року. Відтак у суду відсутні підстави вважати, що у відповідача виник обов`язок сплатити за фактичне користування земельною ділянкою за 2021 рік. При цьому, порахувати плату пропорційно строку користування, відсутня можливість з огляду на особливості земельної ділянки, як об`єкта цивільного права, а також з урахуванням строків посівних кампаній та строків збирання врожаю.

Крім того, з інформації з державного земельного кадастру вбачається, що 19.05.2021 року право оренди спірної земельної ділянки зареєстровано за ТОВ «НВП «Зернодар».

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними і регулюються положеннями глави 83 ЦК України.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі статті 1212 ЦК України.

Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові №14-77цс18 від 23 травня 2018 року (справа №629/4628/16-ц).

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про безпідставність набуття відповідачем коштів, які останній мав сплатити за користування земельною ділянкою, в той же час не сплатив, у зв`язку з чим зобов`язаний повернути власнику земельної ділянки на підставі статті 1212 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Виходячи з обставин справи, суд приходить до висновку, що майно, а саме грошові кошти у розмірі 30454,72 грн., набуті без правової підстави, у зв`язку із визнанням судом договору недійсним, тому у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем повернути отримане майно (грошові кошти), яке є безпідставно набутим.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення в справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доводи представника відповідача про те, що ТОВ «Агро-Віта 2000» сплачено у повному обсязі кошти за користування спірною земельною ділянкою за 2019-2020 роки суд не приймає, оскільки подані на підтвердження цієї обставини докази не відповідають вимогам належності доказів. З наданих відповідачем відомості на виплату готівки від 28.02.2019, відомості про видачу в рахунок орендної плати кукурудзи від 13.11.2019 та платіжного доручення від 20.11.2020 вбачається, що зазначені платежі здійснено товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське», яке не має жодного відношення до правовідносин, що виникли між сторонами (а.с.39-42).

Натомість суд погоджується з доводами позивача який стверджує, що подані платіжні документи стосуються інших земельних ділянок, які перебувають у власності позивача та передані в оренду ТОВ «АП «Придніпровське», оскільки такі доводи підтверджуються поданими позивачем доказами, які суд вважає належними та допустимими (а.с.66-82).

Вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Представником відповідача у поданому ним відзиві заявлено клопотання про застосування позовної давності.

Позивач, заперечуючи проти застосування наслідків спливу строку позовної давності посилався на те, що право на пред`явлення позову про стягнення безпідставно набутих коштів у нього виникло після набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним договору - 17 вересня 2020 року.

Суд з такими доводами позивача не погоджується, оскільки безпідставне користування спірною земельною ділянкою почалося не після набрання рішенням суду законної сили, а у 2015 році, про що позивачу, як він сам зазначає, було відомо з 14 квітня 2016 року. Про ту обставину, що позивач не укладав оскаржений ним у подальшому договір позивач був обізнаний задовго до ухвалення рішення суду, яким лише встановлено цей факт.

Оскільки з позовом позивач звернувся у квітні 2021 року, а відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, позовні вимоги про стягнення коштів за 2015-2018 роки задоволенню не підлягають у зв`язку з пропуском трирічного строку позовної давності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів за користування земельною ділянкою за 2019 та 2020 рік у сумі 11991,88 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 908 грн. та заявлено позовні вимоги на суму 39450,66 грн., тому витрати по справі слід стягнути з відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог, що складає 276,01 грн.

Керуючись ст. ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000», на користь ОСОБА_1 кошти, які не сплачені за користування земельною ділянкою площею 2,64 га, кадастровий номер 1223281000:02:004:0108, та збережені без достатньої правової підстави в сумі 11991 (одинадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто одна) грн. 88 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000», на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 276 (двісті сімдесят шість) грн. 01 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000», код ЄДРПОУ 35601700, адреса: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Голубівка, вул.Лесі Українки,10.

Повне судове рішення складено і підписано 15 червня 2022 року .

Суддя Оладенко О.С.