Постанова

від 14.06.2022 по справі 320/6577/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/6577/19 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

за участю секретаря Дудин А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Снайпер-2017" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Снайпер-2017" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому з урахування збільшення позовних вимог просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р № 0024981411 від 30.08.2019, № 0025011411 від 30.08.2019, податкове повідомлення-рішення форми В4 № 0024991411 від 30.08.2019, податкове повідомлення-рішення форми Н № 00250001411 від 30.08.2019.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Снайпер-2017» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Південь Інвест Консалт» за період з 28.12.2016 по 31.03.2019.

Результати перевірки оформлені Актом перевірки № 679/10-36-14-11/41057509 від 30.07.2019, у висновках якого зазначено, що позивачем порушено:

- пп. 134.1.1. п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, та п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за № 860/4153 - в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 115 806 грн., в т.ч. за 2017 рік на суму 72710 грн., за 2018 рік на суму 43096 грн.;

- п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України - підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 604 853 грн., в т.ч. за жовтень 2017 року на суму 230 159 грн., за лютий 2018 року на суму 13 455 грн., за липень 2018 року на суму 186 026 грн., за серпень 2018 року на суму 175 213 грн. та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточних звітних податкових періодів станом на 31.03.2019 року на суму 156564 грн.;

- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України за травень 2017 року в сумі 761417 грн.

На підставі висновків Акта перевірки, відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0024981411 від 30.08.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 144758 грн. в т.ч. 28952 грн. штрафні санкції;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0025011411 від 30.08.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 756066 грн.;

- податкове повідомлення рішення форми «В4» № 0024991411 від 30.08.2019., яким встановлено завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що нараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 156564 грн.;

- податкове повідомлення рішення форми Н № 00250001411 від 30.08.2019, яким встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних визначених статтею 201 ПК України на суму ПДВ 761417 грн., за що відповідно застосовано штраф у розмірі 50%, що становить 380709 грн.

Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1 ст. 44 ПК України).

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п.44.3 ст. 44 ПК України).

Згідно із п.187.1 ст.187 вказаного Кодексу встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно до абз.1 п.188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Відповідно до п.198.1, п.198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власності господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції.

Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем зазначених вище податкових повідомлень-рішень є висновок контролюючого органу про безтоварність фінансово-господарських операцій ТОВ «Снайпер-2017» з ТОВ «Південь Інвест Консалт».

Судом встановлено, що ТОВ «Снайпер-2017» є підприємством, що здійснює оптово-роздрібну торгівлю продовольчими товарами, в основному пивом, на території України. Продукція на підставі Договору дистрибуції № 002/17 від 03.04.2017 закуповується в постачальника ПрАТ «АБІНБЕВ ЕФЕС УКРАЇНА» (попередня назва до перейменування ПАТ «САН ІНБЕВ УКРАЇНА»), що є виробником та імпортером такої продукції.

Після закупівля продукції позивач здійснює її подальшу реалізацію суб`єктам господарювання.

Так, 11.05.2017 між ТОВ «СНАЙПЕР-2017» (постачальник) та ТОВ «Південь Інвест Консалт» було укладено договір купівлі-продажу № СП-057.

У зв`язку з скрутним фінансовим становищем та відсутністю можливості придбання продукції підприємствами ТОВ «ГЕТ СТАР» та ТОВ «КАРТЕЛЬ АЛЬЯНС», проте з наміром отримання ними доходу від подальшої реалізації продукції цими підприємствами, ТОВ «Південь Інвест Консалт» в якості первісного кредитора передало своє право вимоги до ТОВ «Снайпер-2017» новому кредитору ТОВ «ГЕТ СТАР» за договором про відступлення права вимоги № 2 12.05.2017, та ТОВ «КАРТЕЛЬ АЛЬЯНС» за договором про відступлення права вимоги №2/1 12.05.2017.

Пунктом 1.2 вказаних договорів передбачено, що новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати в боржника належного виконання зобов`язань, що пов`язані з поставкою товару оплаченого первісним кредитором за основним договором.

Згідно п. 1.3 договорів про відступлення права вимоги, з моменту укладення даного договору боржник отримавши оплату товару від первісного кредитора на підставі основного договору, здійснює поставку товару на користь (у власність) нового кредитора.

За договором про відступлення права вимоги № 2 від 12.05.2017, первісним кредитором відступлено новому кредитору право вимоги поставки товару, на суму 2330293,47 грн.

За договором про відступлення права вимоги №2/1 від 12.05.2017, первісним кредитором відступлено новому кредитору право вимоги поставки товару, на суму 2238209,40 грн.

Пунктами 1.5 договорів про відступлення права вимоги передбачається передання права вимоги до боржника за основним договором може бути сплатним, про що новий кредитор та первісний кредитор можуть укладають окремий на те договір.

Фактичне виконання умов вказаних договорів підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв, звітом по проводкам за травень 2017 року.

Додатково у матеріалах справи наявні договір дистрибуції № 002/17, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні про придбання товару, банківські виписки, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, сертифікати відповідності на продукцію.

Номенклатура придбаного за договором дистрибуції та перепроданого у подальшому товару співпадає (пиво в асортименті).

Колегія суддів зазначає, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

У постанові від 08.02.2022 у справі № 400/1496/19 Верховний Суд зазначив, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

В даному випадку у матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського обліку, які оформлені відповідно до вимог ст. 1 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд першої інстанції вірно зазначив, що наявними у матеріалах справи документами первинного бухгалтерського обліку підтверджується рух активів між підприємствами та дійсність господарських операцій між підприємствами.

У свою чергу, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його контрагента, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

Суд першої інстанції об`єктивно визнав необґрунтованим посилання контролюючого органу на наявну в нього податкову інформацію як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.

Колегія суддів зазначає, що наявність певної податкової інформації на яку посилається податковий орган, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В контексті викладеного колегія суддів також зазначає, що твердження відповідача про те, що контрагент позивача не мав необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності, також є необгрунтованими, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення перевірок контрагентів позивача та дослідження первинних документів.

Щодо посилань податкового органу на набуту з кримінального провадження № 32017000000000145 від 10.04.2017 інформацію, та доданий до матеріалів справи протокол допиту свідка - матері директора ТОВ «Південь Інвест Консалт», колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 822/1815/17.

Унесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентом, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 № 802/2608/17-а.

Належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому. Проте доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 24.04.2018 у справі № 2а/0370/205/12, 20.03.2019 у справі № 813/1979/15, 22.07.2020 у справі № 620/3925/18.

В даному випадку у матеріалах справи відсутні докази притягнення службових осіб контрагента позивача до кримінальної відповідальності та відсутні вироки відносно службових осіб вказаного підприємства за результатами судового розгляду матеріалів кримінального провадження не ухвалювались.

Крім того суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально поставляти на їх адресу товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Тобто, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за такими операціями.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

У зв`язку з викладеним колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем підтверджено факт реальності господарських операцій з контрагентом у спірний період, а наявні в матеріалах справи документи містять достатні дані про їх зміст, характер та учасників, тобто підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Натомість, як вірно зазначив суд першої інстанції, висновки акта перевірки про те, що отримані кошти від ТОВ «Південь Інвест Консалт», перерахування яких не пов`язано з постачанням ТОВ «Снайпер-2017» напоїв та у зв`язку з відсутністю даних у ТОВ «Снайпер-2017» щодо їх повернення у майбутньому, є активом, який враховується у складі інших доходів, не підтвердились під час розгляду справи, як і не знайшли підтвердження висновки контролюючого органу про безпідставне документальне оформлення позивачем нереальних господарських операцій з реалізації напоїв ТОВ «Південь Інвест Консалт», адже такі у повному обсязі не доведені, містять лише аналіз по контрагенту позивача, водночас, не мають під собою достатніх підстав для висновку та можливості притягнення саме позивача до відповідальності за можливі неправомірні дії його контрагента.

Щодо висновків акта перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення про порушення ТОВ «Снайпер-2017» вимог п. 120-2 ст. 120 (відсутність реєстрації податкової накладної протягом встановленого строку), адже, за висновком податкового органу, кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ «Снайпер-2017» з призначенням платежу «оплата за напої згідно договору № СП-057 від 11.05.2017» підлягають врахуванню у складі податкових зобов`язань з ПДВ, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно норм п. 120-1.2 ст. 120№ ПК України, передбачено, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що висновки контролюючого органу в цій частині є необгрунтованими з огляду на те, що виявлені та відображені порушення позивачем - заниження податкового зобов`язання з ПДВ, які були передумовою для порушення в цій частині, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Враховуючи викладені обставини у сукупності колегія суддів дійшла висновку, що податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0024981411 від 30.08.2019, форми «Р» №0025011411 від 30.08.2019, форми «В4» № 0024991411 від 30.08.2019, форми Н № 00250001411 від 30.08.2019 є протиправними та правомірно скасовані судом першої інстанції.

Враховуючи наведене у сукупності колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 15.06.2022.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю. Коротких