Постанова

від 12.06.2022 по справі 580/7287/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/7287/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Сорочка Є.О.,

Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Украферт" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Украферт" до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украферт" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Украферт" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

Сторони були належним чином повідомлені про дату апеляційного розгляду справи - 13 червня 2022 року, проте у судове засідання не з`явилися. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: «- визнати протиправною бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що виявилась у не скасуванні постанови від 11.06.2020 ВП № 62276583 про стягнення з ТОВ "УКРАФЕРТ" виконавчого збору у сумі 250,14 грн та постанови від 11.06.2020 ВП № 62276583 про стягнення з ТОВ "УКРАФЕРТ" витрат виконавчого провадження у сумі 207,3 грн, прийнятих в межах виконавчого провадження № 62276583 із примусового виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2019 у справі № 756/12929/18; - визнати протиправною та скасувати постанову Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.06.2020 ВП № 62276583 про стягнення з ТОВ "УКРАФЕРТ" виконавчого збору у сумі 250,14 грн, прийняту в межах виконавчого провадження № 62276583 із примусового виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2019 у справі №756/12929/18; - визнати протиправною та скасувати постанову Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.06.2020 ВП № 62276583 про стягнення з ТОВ "УКРАФЕРТ" витрат виконавчого провадження у сумі 207,3 грн, прийняту в межах виконавчого провадження № 62276583 із примусового виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2019 у справі №756/12929/18; - стягнути з Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ТОВ "УКРАФЕРТ" понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2270,00 грн (платіжне доручення від 14.09.2021 №141233 платник ТОВ "Хім-Трейд" код ЄДРПОУ 4194722 за договором доручення від 19.02.2019)».

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404 (далі - Закон № 1404) виконавче провадження - завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404 примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках. Згідно ч. 2 ст. 74 Закону № 1404 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов`язується з початком примусового виконання. Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону № 1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби, стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що належить примусовому стягненню. Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1404 витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Частинами п`ятою та дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII визначений вичерпний перелік підстав для звільнення боржника від сплати виконавчого збору.

Судом першої інстанції встановлено, що виконавчий лист від 28.10.2019 року №2/756/1977/19 видав Оболонський районний суд міста Києва щодо боржника ТОВ "УКРАФЕРТ" (код ЄДРПОУ 32482495) - стягувач Оболонський районний суд міста Києва судового збору у сумі 2502.43 грн. В даній справі суд задовольнив позов ОСОБА_1 до ТОВ "УКРАФЕРТ" про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, стягнення компенсації втрати частини заробітку та вирішив відповідно до ст.133, ст.141 ЦПК України стягнути з відповідача ТОВ "УКРАФЕРТ" у дохід держави судовий збір у сумі 2502,43 грн. Судом встановлено, що Оболонський районний суд міста Києва виконавчий лист від 28.10.2019 року №2/756/1977/19 про стягнення судового збору з ТОВ "УКРАФЕРТ" на користь держави направив повторно 01.06.2020 року (а.с.179-181).

Верховний Суд у справі № 520/928/19 зазначає, що особа, яка оскаржує до суду неправомірні дії (бездіяльність) чи рішення суб`єкта владних повноважень, не лише зазнає шкоду від цих порушень, але і змушена нести додаткові витрати, пов`язані з судовим провадженням. Якщо рішенням суду встановлено, що дії (бездіяльність) чи рішення суб`єкта владних повноважень були неправомірними, то необхідно не лише нівелювати пряму шкоду, нанесену особі внаслідок цих порушень, але й компенсувати витрати, що особа зазнала для захисту своїх прав під час судового оскарження таких дій, бездіяльності чи рішень.

Верховний Суд у справі № 648/1899/17 наголосив, що позивач не вказала на те, яким чином оскаржуване рішення порушує її права, свободи чи охоронювані законом інтереси, тобто відсутній причинно-наслідковий зв`язок між оскаржуваним рішенням суб`єкта владних повноважень та порушенням конкретних (індивідуальних) прав позивача.

Підставою адміністративного позову варто розуміти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, доводить факт порушення своїх прав. Незалежно від підстав позову, визначених позивачем, адміністративні суди перевіряють коло обставин, що можуть слугувати підставами позову, з одного боку - для встановлення обов`язку вчинити певну дію, з іншого - на доведення правової заінтересованості особи у виконанні цього обов`язку саме на її користь.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку із прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача. Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Право на звернення до адміністративного суду із позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист, адже для того, щоб було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі №687/1539/16-а та від 24.10.2018 року у справі №731/216/17.

З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.06.2020 року відкрито виконавче провадження № 62276583 на підставі виконавчого листа № 2/756/1977/19, виданого 28.10.2019 року Оболонським районним судом м. Києва, з одночасним прийняттям постанови про стягнення витрат виконавчого провадження та про стягнення з боржника виконавчого збору, що не стягнуто.

24.06.2021 року постановою Київського апеляційного суду рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2019 скасоване та постановлено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "УКРАФЕРТ" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, стягнення компенсації втрати частини заробітку - відмовлено. Згідно з ч. 5 ст. 39 Закону № 1404 виконавче провадження належить закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не належить виконанню.

30.08.2021 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 62276583, у зв`язку з ухваленням Київським апеляційним судом постанови від 24.06.2021 року про скасування рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2019. Пунктом 2 постанови про закінчення виконавчого провадження № 62276583 передбачено, що постанову про стягнення з ТОВ "УКРАФЕРТ" витрат виконавчого провадження потрібно виділити в окреме виконавче провадження.

Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону № 1404 у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не належить виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір належить поверненню.

Судом першої інстанції встановлено, що виконавчий збір 250, 24 грн. не стягнуто, виконавче провадження № 62276583 закінчено, порушеного майнового права позивача судом не встановлено, платіжні вимоги у сумі 2959,97 грн (2502,43+207,3+250,24) АБ "Кліринговий дім" та АТ "Сбербанк" повернуті без виконання.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу № 909/243/18, в якій акцентував увагу на відмінностях між поняттями "предмет спору" та "предмет позову". Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Неналежний спосіб захисту є самостійною підставою для відмови в позові в будьяких правовідносинах, ВП ВС у справі № 522/1528/15ц розмежувала превентивний та ефективний способи захисту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що державний виконавець, приймаючи постанову про стягнення з боржника виконавчого збору і закриття виконавчого провадження, виокремивши в інше провадження №66656845 стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження, діяв відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII, оскаржувані постанови відповідають критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 КАС України.

Враховуючи, що виконавче провадження № 62276583 закінчене у зв`язку із скасуванням рішення, що належало виконанню, виконавчий збір не стягується, а постанова про розмір мінімальних витрат у сумі 207,3 грн виконавчого провадження №66656845 не оскаржена, судом за результатом оцінки доказів і з`ясованих обставин справи не встановлено протиправної бездіяльності та/або протиправних дій та/або підстав для зобов`язання відповідача утриматися від певних дій стосовно ТОВ "УКРАФЕРТ" з боку відповідача у спірних правовідносинах не виявлено, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Украферт" залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.