Постанова

від 13.06.2022 по справі 826/8337/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року

м. Київ

справа № 826/8337/17

адміністративне провадження № К/9901/52751/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

секретар судового засідання Драга Р.В.,

за участю представника позивача Смосюка С.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №826/8337/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія "Самміт-Книга" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія "Самміт-Книга" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 (головуючий суддя Твердохліб В.А., судді: Костюк Л.О., Троян Н.М.)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія "Самміт-Книга" звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2017 позовні вимоги задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2017 та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія "Самміт-Книга" звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18.06.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія "Самміт-Книга" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 у справі №826/8337/17.

Ухвалою суду від 25.01.2022 касаційний розгляд справи призначено у судовому засіданні з викликом сторін.

В обґрунтування касаційної скарги Товариство зазначає, що господарські правовідносини між позивачем і контрагентами оформлені у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», належним чином підтверджуються відповідними первинними документами. Позивач наполягає, що Товариством жодних порушень податкового законодавства не вчинено, висновки в акті перевірки про непідтвердження факту вчинення господарських операцій безпідставні, оскільки господарські зобов`язання виконані належним чином, оплату вартості проведено. Крім того, Товариство посилається на те, що на позивача не може бути покладено обов`язок контролювати господарську діяльність контрагентів. Зважаючи на викладене, позивач просить скасувати постанову апеляційного суду у справі №826/8337/17 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу податковий орган посилається на те, що судом апеляційної інстанції надано належну правову оцінку господарським операціям, які відображені позивачем у документах. В ході перевірки було встановлено, що контрагенти позивача є учасниками ланцюгів формування сумнівних податкових кредитів. Податковий орган вважає, що господарські операції між контрагентами не були реально вчиненими, а лише оформлені документами. Відповідач просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги касаційної скарги.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі направлення Головного управління ДФС у м. Києві від 16.05.2017 №491/26-15-14-07-02, згідно з п.п.78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 11.05.2017 №3353, ухвали Печерського районного суду м. Києва у справі №757/21153/17-к від 12.04.2017, що винесена під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32016100060000117, внесеного до ЄДР від 27.09.2016, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКК «Самміт-Книга» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Моноліт Інвест ЛТД» (код 40041644), ТОВ «Іствуд Груп» (код 39857923), ТОВ «Фолк Дістрібюшен» (код 40304624) та ТОВ «Магніт-Груп» (код 40298396) за період з 01.01.2015 року по 12.04.2017.

За результатами перевірки складено акт перевірки №78/26-15-14-07-02-10/38716769 від 29.05.2017, яким встановлено порушення:

п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1635128 грн., а саме: за 2015 рік на суму 676875грн., за 2016 рік на суму 958253грн.;

п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 181680грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом 16.06.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№1482615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1635128грн. за основним платежем та у розмірі 479127грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№1492615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1816807грн. за основним зобов`язанням та у розмірі 908404 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податковий орган вважав, що взаємовідносини позивача та його контрагентів мають ознаки відсутності реального здійснення господарських операцій, оскільки встановлено факт формування витрат, податкового кредиту з підміни товарів, що свідчить про відсутність фактичного здійснення постачання товару.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з контрагентами. На думку суду, первинні документи в повній мірі відображають зміст, обсяги та вартісні показники господарських операцій позивача. Натомість, відповідач не довів суду обґрунтованості висновку про непідтвердження реальності господарських операцій позивача, як це зазначено в акті перевірки.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що у ході перевірки встановлена відсутність фактичного підтвердження взаємовідносин позивача з задекларованими підприємствами при здійсненні безпосередньо господарських операцій, доводи позивача щодо товарності господарських операцій не підтвердилися наданими первинними документами та обставинами щодо об`єктивного вчинення господарських операцій, встановленими у ході розгляду справи. Суд дійшов висновку, що за спірними господарськими операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як визначено підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Суд касаційної інстанції не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено, враховуючи наступне.

У справі, що розглядається, на підставі матеріалів справи судами встановлено, що 08.02.2016 року між ТОВ «Моноліт Інвест ЛТД» (виконавець) та ТОВ «ВКК «Самміт-Книга» (замовник) укладено договір №080216 про надання послуг, за умовами якого виконавець за дорученням замовника зобов`язується виконати послуги по виготовленню та розповсюдженню рекламно-інформаційних друковани матеріалів замовника, що включають наступне: виробництво та тиражування матеріалів замовника згідно параметрів, у терміни та об`ємах, які визначені в додатковій угоді до цього договору; розповсюдження матеріалів замовника згідно параметрів, у терміни та об`ємах, які визначені в додатковій угоді до цього договору; розповсюдження матеріалів замовника згідно узгодженої адресної бази визначеної в додатковій угоді до цього договору.

Згідно з умовами Додаткової угоди послуги вважаються наданими замовнику з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг. Додатковими угодами №№ 1, 5, 6 визначено обсяги виготовлення поліграфічної продукції, а також розповсюдження друкованих матеріалів згідно з адресною базою.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано видаткові накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні, звіти про надання послуг. Розрахунок між підприємствами здійснювався в безготівковій формі згідно платіжних доручень на загальну суму 3' 160' 300грн.

У свою чергу, податковий орган посилався на те, що відповідно до баз даних ДФС України директором та головним бухгалтером ТОВ «Моноліт Інвест ЛТД» є одна і таж сама особа; на підприємстві відсутні основні засоби; підприємством не подавались звіти про кількість працюючих; підприємством не подано декларацію з податку на прибуток підприємств за 2015 - 2016 рік; остання декларація з податку на додану вартість подана за червень 2016 року; підприємством не подавались жодні фінансові звіти. Згідно з ЄРПН не встановлено придбання ТОВ «Моноліт Інвест ЛТД» товарів, послуг (виготовлення, розповсюдження рекламних матеріалів), які реалізовувались на ТОВ «ВКК «Самміт - Книга».

Також, 16.05.2016 між ТОВ «Еліт Групп» (виконавець) та ТОВ «ВВК «Самміт-Книга» (замовник) укладено договір №16-05-1 про надання послуг, згідно з умовами якого виконавець за дорученням замовника зобов`язується виконати послуги по виготовленню та розповсюдженню рекламно-інформаційних печатних матеріалів замовника, що включають наступне: виробництво та тиражування матеріалів замовника згідно параметрів, у терміни та об`ємах, які визначені в Додатковій угоді до цього договору; розповсюдження матеріалів замовника згідно параметрів, у терміни та об`ємах, які визначені в Додатковій угоді до цього договору; розповсюдження матеріалів замовника згідно узгодженої адресної бази визначеної в Додатковій угоді до цього договору.

Згідно з умовами Додаткової угоди послуги вважаються наданими замовнику з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг. Додатковою угодою № 1 визначено обсяги виготовлення поліграфічної продукції, а також розповсюдження друкованих матеріалів згідно з адресною базою.

Крім того, 01.07.2016 між ТОВ «Еліт Групп» та ТОВ «ВВК «Самміт-Книга» укладено додаткову угоду №2 до договору №16-05-1 від 16.05.2016, якою визначено вартість виготовлення друкованих матеріалів на загальну суму 254736,28 грн (з ПДВ), а також розповсюдження друкованих матеріалів по певній адресній базі на загальну суму 47663,73грн (з ПДВ), всього на суму 302400,00грн (з ПДВ).

Позивачем до перевірки надано акти виконаних робіт, видаткові накладні та податкові накладні. Розрахунок між підприємствами здійснювався в безготівковій формі згідно платіжних доручень на загальну суму 700400 грн.

Відповідач вказав, що згідно баз даних ДФС України директором та головним бухгалтером ТОВ «Еліт Груп» є одна і та ж особа; на підприємстві відсутні основні засоби; підприємство не подавались звіти про кількість працюючих; підприємством не подано декларацію з податку на прибуток підприємств за 2016 рік; остання декларація з податку на додану вартість подана за серпень 2016 року (всього 4 декларації); підприємством не подавались фінансові звіти. Крім того, відповідно до ЄРПН не встановлено придбання ТОВ «Еліт Груп» товарів, послуг (виготовлення, розповсюдження рекламних матеріалів), які реалізовувались на ТОВ «ВКК «Самміт - Книга».

Крім того, між ТОВ «ВКК «Самміт-Книга» та ТОВ «Магніт - Груп» 01.07.2016 укладено договір про надання послуг №10716, за умовами якого ТОВ «Магніт - Груп» за дорученням ТОВ «ВКК «Самміт-Книга» зобов`язується виконати такі послуги: виробництво рекламних матеріалів Замовника згідно параметрів, у терміни та об`ємах, які визначенні в додаткових угодах до цього договору; розповсюдження матеріалів Замовника згідно узгодженої адресної бази визначеної в додаткових угодах до цього договору.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано акти виконаних робіт, податкові накладні, звіти про надання послуг. Розрахунок між підприємствами здійснювався в безготівковій формі згідно платіжних доручень на загальну суму 1' 485' 250грн.

У ході аналізу інформаційної бази даних перевіркою встановлено, що засновником, директором та головним бухгалтером є одна й та ж особа; на підприємстві відсутні основні засоби; підприємство не подавались звіти про кількість працюючих; підприємством не подано декларацію з податку на прибуток підприємств за 2016 рік; остання декларація з податку на додану вартість подана за серпень 2016 року (всього 3 декларації); підприємством не подавались жодні фінансові звіти. Згідно з ЄРПН не встановлено придбання ТОВ «Магніт-Груп» товарів, послуг (виготовлення, розповсюдження рекламних матеріалів), які реалізовувались на ТОВ «ВКК «Самміт - Книга».

У справі, що розглядається, судами з`ясовано, що 01.10.2015 між ТОВ «Іствуд Груп» (виконавець) та ТОВ «ВКК «Самміт-Книга» (замовник) укладено договір про виконання робіт з виготовлення поліграфічної продукції №33-11-2, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконувати друк та виготовлення поліграфічної продукції та передати їх замовнику у визначений термін за накладними. Замовник бере на себе зобов`язання сплатити за роботи на умовах договору і додаткових угод до договору. Роботи виконуються виконавцем із свого матеріалу і своїми засобами.

Додатковими угодами №№ 1, 2 встановлено обсяг друку та виготовлення поліграфічної продукції.

Також, 25.09.2015 між ТОВ «Іствуд Груп» (виконавець) та ТОВ «ВКК «Самміт-Книга» (замовник) укладено договір №33-11 про надання послуг, згідно умов якого виконавець за дорученням замовника зобов`язується виконати послуги по виготовленню та розповсюдженню рекламно-інформаційних печатних матеріалів замовника, що включають наступне: виробництво та тиражування матеріалів замовника згідно параметрів, у терміни та об`ємах, які визначені в Додатковій угоді до цього договору; розповсюдження матеріалів замовника згідно параметрів, у терміни та об`ємах, які визначені в Додатковій угоді до цього договору; розповсюдження матеріалів замовника згідно узгодженої адресної бази визначеної в Додатковій угоді до цього договору. Відповідно до п.1.3 вказаного договору замовник зобов`язується приймати й оплачувати такі послуги виконавця в порядку і на умовах, передбачених даним договором.

Додатковими угодами до договору №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 визначено обсяг виготовлення друкованих матеріалів, а також адресну базу розповсюдження друкованих матеріалів.

На підтвердження виконання умов договорів та додаткових угод до них, Позивачем надано суду акти виконаних робіт, видаткові накладні та податкові накладні, звіти про надані послуги. Розрахунок між підприємствами здійснювався в безготівковій формі згідно платіжних доручень на загальну суму 5' 554' 900грн.

У свою чергу, позивач заперечує наявність вказаних податковим органом обставин та обґрунтовує свою позицію тим, що у Товариства наявні відповідні первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій контрагентами.

Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд не врахував, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставки, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні. Проте, посадовими особами податкового органу під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Разом з тим, Верховний Суд наголошує, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Усталеною є практика Верховного Суду (зокрема, але не виключно, справа №826/7917/17), яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

В обґрунтування висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Іствуд Груп», ТОВ «Магніт-Груп» податковий орган посилався на обставини, встановлені в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №32016100060000117 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України.

Разом з тим, у справі, що розглядається, податковим органом не надано до суду інформацію щодо результатів досудового розслідування, відомості про наявність обвинувального висновку, винесеного вироку у кримінальному провадженні. Контролюючий орган не підтвердив свій висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Відповідно до приписів КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд першої інстанції правильно вважав, що викладаючи висновки в акті перевірки, відповідач належними доказами, в розумінні статті 70 КАС України, не довів в судовому засіданні обставин, що мали наслідком виникнення зазначених припущень у відповідача та потягли за собою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем.

Судом констатовано, що в акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Як вважав суд першої інстанції, помилковими є також твердження відповідача про відсутність здійснення господарських операцій з огляду на не встановлення походження товарів по ланцюгу постачання, виходячи з того, що зазначені обставини не підтверджується належними доказами, а ймовірні порушення постачальниками та їхніми контрагентами податкового чи іншого законодавства не створюють юридичних наслідків для добросовісного учасника господарських відносин. При цьому акт перевірки не містить як аналізу дотримання податкової дисципліни позивачем та його контрагентами, так і доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин, зокрема, не вбачається відхилень між сумами задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту між позивачем та контрагентами.

Висновки, які зазначені контролюючим органом, зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів у справі, що було виявлено під час судової стадії дослідження доказів, та безпідставність яких підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи. Отже, висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Таким чином, переглянувши судове рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи та скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

За правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За вказаних обставин, постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 344, 349, 352, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-книготорговельна компанія "Самміт-Книга" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 у справі №826/8337/17 скасувати.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2017 у справі №826/8337/17 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду