Рішення

від 08.06.2022 по справі 440/728/19

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №440/728/19

Провадження № 2/943/28/2022

09 червня 2022 року

Буський районний суд Львівської області

в складі:головуючого-судді Журибіда Б. М.

при секретарі Гута О.С.

за участі представника позивача Межвінського С.Д.

представника третьої особи Коченаш Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Буську справу за позовом ОСОБА_2 до Буської міської ради Золочівського району Львівської області, третьої особи ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод у її приватизації,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 звернулася з означеним позовом до відповідача Буської міської ради Золочівського району Львівської області, третьої особи ОСОБА_4 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод у її приватизації. Позовні вимоги мотивує тим, що біля її будинку в с. Ріпнів Золочівського району Львівської області знаходиться стежка шириною 0,60 м, якою вона користується вже багато років, та якою користувалася спадкодавець ОСОБА_5 . На підтвердження заявлених нею вимог, зокрема посилається на копію державного акту виданого 11.01.1997 року, у якому було зазначено неправильні розміри земельної ділянки та помилково не приватизовано спадкодавцем ОСОБА_5 «стежку» розміром 0,60 м. Також зазначає, що між нею та третьою особою існує спір щодо користування зазначеною стежкою. З цих підстав, просить суд визнати за нею право користування та право на приватизацію земельної ділянки шириною 0,60 м.

Позивач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, забезпечила явку свого представника адвоката Межвінського С.Д. та представника по довіреності ОСОБА_6 , які заявлені позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених у позовній заяві, просили позов задоволити в повному обсязі.

Відповідач Буська міська рада Золочівського району Львівської області в суде засідання не з`явилися, належним чином були повідомлені, про причину неявки суд не повідомили. Клопотань про розгляд справи у їх відсутності, пояснень, відзив на позов, не подав.

Третя особа, ОСОБА_3 та її представник адвокат Коченаш Ю.К. подали письмове заперечення на позовну заяву. Вказують на те, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку в АДРЕСА_1 , що за життя належав її батьку, ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спірна «стежка» розміром 0,60 м в сторону присадибної ділянки ОСОБА_3 , якою самовільно користується позивачка, становить в цілому земельну ділянку третьої особи, яка була виділена ще покійному ОСОБА_7 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на підтвердження чого остання надала виписку з протоколу засідання правління колгоспу «Вільна Україна» від 24.04.1972 року № 72, план земельної ділянки виданий районним архітектором П.Стриковським 15.03.1973 року та копії з погосподарської книги с. Ріпнів. Вказує, що з 1973 року батько ОСОБА_3 є користувачем зазначеної земельної ділянки, а після його смерті в управління та користуванням даним майном вступила донька, ОСОБА_3 та користується зазначеною земельною ділянкою до тепер. З цих підстав просить у позові відмовити.

Суд, вислухавши учасників, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ 2795 від 11.01.1997 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_5 було видано державний акт на земельну ділянку загальною площею 0,5390 га, в с. Ріпнів Буського району Львівської області, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і для ведення особистого селянського господарства. Державний акт чинний та на момент розгляду судом справи не оскаржувався сторонами.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого державним нотаріусом Буської державної нотаріальної контори Дячик А.В. 22.01.2007 року вбачається, що спадкоємець ОСОБА_2 прийняла спадщину на спірну земельну ділянку площею 0,5390 га в с. Ріпнів Буського району Львівської області, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, таким чином погодившись з межами земельної ділянки визначеними у державному актів серії ЛВ 2795 від 11.01.1997 року.

Листом Милятинської сільської ради № 196 від 21.11.2018 року вбачається, що розміри земельної ділянки позивачки відповідають розмірам згідно державного акту про право власності на землю виданого ОСОБА_5 . Комісією було зроблено висновок, що позивачка не мала права заливати стовп на ширину 0,60 м. в сторону присадиби ОСОБА_3 .

З листа виданого Милятинською сільською радою № 1 від 10.01.2019 року убачається, що площа присадибної земельної ділянки позивачки ОСОБА_2 разом із забудовою становить 0,3873 га.

Актом обстеження земельної ділянки ОСОБА_3 складеним 02.02.2022 року у складі комісії, старости Милятинської сільської ради Заремби О.Є., начальника відділу регулювання земельних відносин виконавчого комітету Буської міської ради Гуменного В.Є. було встановлено, що ширина земельної ділянки від вул. І.Франка фактична 16,5 м., а згідно документів 18,0 м., ширина в кінці ділянки фактична 14,3 м., а згідно плану 18,0 м. Фактичне користування земельною ділянкою ОСОБА_3 проходить по встановленій існуючі межі закріпленою металічною огорожею з сторони сусідки, ОСОБА_2 .

Згідно виписки з протоколу засідання правління колгоспу «Вільна Україна» від 24.04.1972 року № 72, плану земельної ділянки виданого районним архітектором П.Стриковським 15.03.1973 року та записами з погосподарської книги с. Ріпнів, вбачається, що спірна «стежка» розміром 0,60 м в сторону присадибної ділянки ОСОБА_3 , якою користується позивачка, становить в цілому земельну ділянку третьої особи, яка була виділена ще покійному ОСОБА_7 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із частиною 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду.

Обов`язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Загальними положеннями частини 2 статті 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Умовами для задоволення про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, окрім іншого спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач відповідно до вимог процесуального закону зобов`язаний надати суду належні та допустимі докази, які б підтверджували існування перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.

Надані позивачем на підтвердження своїх вимог докази, а саме державний акт на землю серії ЛВ 2795 від 11.01.1997 року, план земельної ділянки, заяви та листи до органу місцевого самоврядування, які наявні в матеріалах справи, не можуть бути належними доказами порушення прав позивачки у користуванні майном, що належить їй на праві власності та підставою для надання дозволу у приватизації земельної ділянки площею 0,60 м., яка перебуває в користуванні третьої особи.

Більше того, позивачка прийнявши спадщину на спірну земельну ділянку згідно меж визначених у державному акті серії ЛВ 2795 від 11.01.1997 року загальною площею 0,5390 га погодилася з ними, в подальшому державний акт не оскаржувала та продовжує користуватися правовстановлюючими документами на землю до тепер. Документи, які би свідчили про право користування спірною стежкою площею 0,60 м. ОСОБА_2 чи ще покійною ОСОБА_5 позивачка суду не представила.

Суд вважає, що Милятинською сільською радою, правонаступником якої є Буська міська рада Золочівського району Львівської області правомірно було відмовлено позивачці у наданні дозволу на приватизацію земельної ділянки у вигляді «стежки» площею 0,60 м в сторону сусіднього користувача ОСОБА_3 оскільки така перебуває у законному користуванні останньої, про що свідчать наявні у матеріалах справи докази.

За таких обставин, у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 81, 83, 89, 141, 258-259, 264, 265, 354 ЦПК України, ст. 126 ЗК України, суд -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Буської міської ради Золочівського району Львівської області, третьої особи ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод у її приватизації, -відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Суддя: Б. М. Журибіда

Повний текст рішення виготовлено 16 червня 2022 року.