Постанова

від 21.07.2010 по справі 2-а-2053/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

21 липня 2010 р.                         м. Вінниця          Справа № 2-а-2053/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Воробйової І.А.,

при секретарі судового засідання:   Задерей І.В.  

за участю представника позивача Жученко Т.П.:

у відсутність відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного  відділення  Фонду  соціального  захисту інвалідів    

до:   Споживчого  товариства "Стиль"  

про: стягнення  адміністративно-господарських санкцій та пені

Обставини справи:

Вінницьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів заявлено позов до Споживчого товариства "Стиль" про стягнення 2212,50 грн. адміністративно-господарських санкцій та 23,10 грн. пені.

Позов мотивовано тим, що в порушення статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в зв’язку з чим зобов’язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі встановленому чинним законодавством.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини  викладені в позові, просив його  задовольнити.

Відповідач  в судові засідання не з’явився, вимог суду щодо надання  необхідних для розгляду справи доказів не виконав, хоча судом було вжито всіх відповідних заходів для забезпечення його участі в судовому засіданні, шляхом направлення рекомендованими листами ухвали про відкриття провадження у адміністративній справі та  судових повісток за адресою за якою зареєстровано підприємство (довідка Головного управління  статистики у Вінницькій області №13/4/1329 від 7.06.10 р.).

Відповідно до пункту 8 статті 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.

Враховуючи наведене, а також те, що розгляд справи відкладався, а відповідач в судові засідання  жодного разу не з’являвся, а тому, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності останнього,  відповідно до положень  статті 128 КАС України, якими, зокрема, передбачено, що неприбуття  в  судове  засідання   без   поважних   причин представника сторони  або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частинами 1, 2 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” (далі –Закон  № 875-XII), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб -  у  кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Частиною 5 статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Частиною 1 статті 20 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для  підприємств,  установ,  організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в   розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної  особи,  яка  використовує  найману працю.

Згідно з частинами 2, 3, 4 статті 20 Закону № 875-XII, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.

Як вбачається із  поданого СТ "Стиль" звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік форми № 10-ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві в 2009 році становила 8 осіб, кількість робочих місць на яких повинні працювати інваліди, встановлених згідно нормативом складає - 1, кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність -0.  Середньорічна заробітна плата  на підприємстві відповідача за 2009 рік становила 4425 грн.  Сума штрафних санкцій  за нестворення 1-го робочого місця для інваліда самостійно  розрахована відповідачем та  становить -   2212,50 грн.  

Таким чином, як слідує зі Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік  СТ "Стиль" не було створено жодного робочого місця для інвалідів та самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції, в зв’язку з чим пред’явлено позов до суду.   

Згідно листа Погребищанського районного центру зайнятості надійшов від 28.04.2010 року №04-23/279(а.с.7), протягом 2009 року від СТ "Стиль"  інформація про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів  надходила 24.02.2009 року - знята роботодавцем 30.03 2009 року,  10.07.2009 року - знята роботодавцем 14.04.2010 року.  

Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 22.02.2009 року ( вх. № 12 від 28.02.2008 року); 28.03.2009 року (вх. № 15 від 228.03.2009 року); 03.04.2009 року(вх. №19 від 03.04.2009 року);  10.07.2009 року (вх. №29 від 10.07.2009 року); 28.08.2009 року( вх. № 39 від 28.08.2009 року); 28.09.2009 року (вх. № 41 від 28.09.2009т року); 28.10.2009 року (вх.№ 44 від 28.10.2009 року); 28.11.2009 року (вх.№ 47 від 28.11.2009 року); 28.12.2009 року(вх. №50 від 28.12.2009 року)  до центру зайнятості направлялись звіти про наявність вакансій. При цьому, про наявність вакантних місць призначених для працевлаштування інвалідів  зазначено тільки у двох звітах –за квітень та липень 2009 р.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов’язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов’язане з необхідністю доведення порушення зобов’язання.

Так, адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин, згідно частини 1 статті 218 ГК України, є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів із встановленим рівнем нозології для працевлаштування.

Відповідно  до  абзаців 1, 2 Інструкції  щодо заповнення форми звітності N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої Наказом Міністерства праці та  соціальної політики України від 19.12.2005  № 420, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України  21 грудня 2005 р.   за № 1534/11814, підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

При цьому, згідно пункту  4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства,  установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про  наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже,  звіти  за  формою  державної статистичної звітності  № 3-ПН  містять  вичерпну  інформацію  про  наявність на підприємстві  вільних  робочих  місць  для  працевлаштування  інвалідів  протягом  звітного  періоду та є єдиним документом, передбаченим чинним законодавством, що підтверджує відповідну інформацію.

Натомість, як зазначалось вище,  СТ "Стиль" лише  в  квітні та липні  2009 року  повідомлено центр зайнятості  про створені робочі місця  для інвалідів, в решті звітів така інформація відсутня, а отже суд не вважає, що останнім   здійснені всі залежні від нього заходи по недопущенню господарського правопорушення.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій та пені,  передбачених Законом № 875-XII,  відносно відповідача наявні.

Статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” передбачено, що спори, які виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України також передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.  

Доказів, які б спростовували доводи позивача та доказів проведення розрахунків відповідач суду не надав.

За сукупністю наведених обставин, враховуючи те, що відповідач не забезпечив встановленого нормативу  робочих місць, призначених для працевлаштування  інвалідів, не проінформував  у порядку встановленому законодавством центр зайнятості, самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції у строки встановлені Законом,  суд приходить до висновку що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись  статтями 18, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”, статтями 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з  Споживчого товариства  “Стиль”,  вул. Б.Хмельницького, 78, м. Погребище, Вінницька область, 22200, (код ЄДРПОУ 32144276, банківські реквізити: р/р 2600776939, "Райффайзен банк Аваль", МФО 300805) на користь  Вінницького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, (одержувач:  Держбюджет  Погребищенський район,  р/р 312111230700469, код ЄДРПОУ 34701083, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області, м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної  класифікації 50070000,  призначення платежу "Платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2009 рік")  адміністративно-господарські санкцій в розмірі 2212,50 грн. та 23,10 грн. - пені.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено:   22.07.10  

Суддя           Воробйова Інна Анатоліївна

21.07.2010