Постанова

від 13.06.2022 по справі 908/2842/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2022 Справа № 908/2842/18

м.Дніпро

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Вечірка І.О., Чередка А.Є.,

секретар судового засідання Мацекос І.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.01.2022 (повний текст складено 31.01.2022, суддя Черкаський В.І.) у справі № 908/2842/18

Кредитори:

1. Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926)

2. Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663) - відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, б. 8, код ЄДРПОУ 43005393).

3. Фізична особа-підприємець Кожевніков Олег Анатолійович ( АДРЕСА_1 , поштова адреса представника заявника - адвоката Корабльова Василя Вікторовича - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

4. Комунальне підприємство "Дніпрорудненські теплові мережі" (71630, Запорізька область, м. Дніпрорудне, вул. Героїв Праці, буд. 11, код ЄДРПОУ 32597943)

Боржник - Комунальне унітарне підприємство "Наш дім" Дніпрорудненської міської ради (71630, Запорізька область, Василевський район, м. Дніпрорудне, проспект Ентузіастів, 11, код ЄДРПОУ 33000065)

банки, здійснюючі розрахунково-касове обслуговування боржника:

1. АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК", м. Дніпрорудне, Запорізька область, МФО 313849

2. АТ КБ "ПРИВАТБАНК", м. Дніпрорудне, Запорізька область, МФО 313399

Ліквідатор - Кравченко Р.М. (71320, Запорізька область, Кам`янсько-Дніпровський район, с. Іванівка, вул. Вишнева, 22)

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст обставин справи і рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.01.2022 у справі № 908/2842/18, зокрема, скарги ГУ ДПС у Запорізькій області (вх. № 18287/08-08/21 від 06.09.2021 та вих. № 3826/6/08-01-20-05 від 21.01.2022) та ПАТ "Запоріжжяобленерго" (вх. № 17447/08-08/21 від 25.08.2021) на дії (бездіяльність) арбітражного керуючого - ліквідатора Кравченка Р.М. залишено без задоволення.

Ухвала суду мотивована тим, що судом не встановлено порушень повноважень та функції ліквідатора в межах ліквідаційної процедури, у зв`язку з чим суд не знайшов підстав для відсторонення Кравченка Р.М. від виконання обов`язків ліквідатора. Підстави для субсидіарної відповідальності замовника - відсутні.

2. Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати ухвалу і прийняти нове судове рішення, яким задовольнити скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на бездіяльність ліквідатора Комунального унітарного підприємства "Наш дім" Дніпрорудненської міської ради арбітражного керуючого Кравченка Р.М.Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає наступне:

- при розгляді скарги залишились не дослідженими факти наявності підстав для субсидіарної відповідальності Дніпрорудненської міської ради за доведення до банкрутства КУП «Наш Дім»;

- судом прийнято до уваги висновок Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 30.12.2021 № 2077/07-65/2626 лише у його резолютивній частині, проте судом не надано оцінки факту викладеному у описовій частині висновку, де в проаналізованому періоді за даними фінансової звітності вбачаються ознаки фіктивного банкрутства КУП «Наш Дім»;

- при розгляді питання щодо застосування субсидіарної відповідальності судом не взято до уваги, що регулювання діяльності комунальних некомерційних підприємств здійснюється аналогічно до діяльності державних казенних підприємств.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Арбітражний керуючий у відзиві просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржувану ухвалу залишити без змін з підстав, викладених у цьому відзиві.

Інші учасники провадження у справі наданими їм процесуальними правами не скористались та не направили на адресу суду відзиви на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.02.2022 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Білецька Л.М. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2022, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.01.2022 у справі № 908/2842/18 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.05.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.01.2022 у справі №908/2842/18. Справа призначена до розгляду в судовому засіданні 14.06.2022.

13.06.2022 на підставі розпорядження керівника апарату суду здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв"язку з відпусткою суддів Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А. - членів колегії суддів, визначених протоколом розподілу судової справи між суддями від 15.02.2022 та за результатами якого визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя-доповідач Білецька Л.М., судді: Вечірко І.О., Чередко А.Є..

У судовому засіданні 14.06.2022 представники ПАТ "Запоріжжяобленерго", ГУ ДПС у Запорізькій області та арбітражний керуючий надали свої пояснення у справі.

14.06.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ним цієї ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін з таких підстав.

5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.

Комунальне унітарне підприємство "Наш дім" Дніпрорудненської міської ради місцезнаходження - 71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, проспект Ентузіастів, 11, код ЄДРПОУ 33000065, зареєстроване 29.06.2004 року за № 1 080 120 0000 000648 Василівською районною державною адміністрацією Запорізької області.

26.07.2018 року Дніпрорудненською міською радою Василівського району Запорізької області прийнято рішення № 66 "Про припинення комунального унітарного підприємства "Наш дім" Дніпрорудненською міської ради шляхом ліквідації". Створено ліквідаційну комісію з припинення комунального унітарного підприємства "Наш дім" Дніпрорудненської міської ради шляхом ліквідації, визначено її місцезнаходження за адресою: 71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, пр. Ентузіастів, 11.

Витягом станом на 27.12.2018 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується внесення до реєстру рішення учасників щодо припинення боржника - 27.07.2018.

Постановою від 25.01.2019 визнано Комунальне унітарне підприємство "Наш дім" Дніпрорудненської міської ради банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором Комунального унітарного підприємства "Наш дім" Дніпрорудненської міської ради призначено арбітражного керуючого Кравченка Радіона Миколайовича.

На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 25.01.2019 року за № 57049 розміщено повідомлення про визнання боржника - Комунального унітарного підприємства "Наш дім" Дніпрорудненської міської ради банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

До господарського суду Запорізькій області надійшли скарги ГУ ДПС у Запорізькій області (вх. № 18287/08-08/21 від 06.09.2021 та (вих. № 3826/6/08-01-20-05 від 21.01.2022) та ПАТ "Запоріжжяобленерго" (вх. № 17447/08-08/21 від 25.08.2021) на дії (бездіяльність) арбітражного керуючого - ліквідатора Кравченка Р.М.

Скарги мотивовані фактами неправомірних дій та бездіяльність арбітражного керуючого Кравченка Р.М. під час виконання повноважень ліквідатора боржника, а саме, тим, що ліквідатором не виконано обов`язків (або виконано їх не належним чином) щодо покладення субсидіарної відповідальності на Дніпрорудненську міську раду.

6. Доводи, за якими апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 61, ч. 2 ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) ліквідатор з дня свого призначення здійснює наступні повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, формує ліквідаційну масу, заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом, веде реєстр вимог кредиторів, здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

При визначенні умов субсидіарної відповідальності необхідно враховувати, що зазначені особи (засновники, учасники, акціонери) можуть бути притягнуті до такої відповідальності лише в тих випадках, коли неспроможність (банкрутство) викликана їх вказівками або іншими винними діями.

При зверненні до суду з відповідною вимогою, у тому числі при здійсненні ліквідаційної процедури, має бути доведено, що особа чи орган, що контролює юридичну особу, своїми діями довела боржника до стану, що не дозволяє йому задовольнити вимоги кредиторів.

Так, на виконання повноважень ліквідатора арбітражним керуючим Кравченком Р.М., серед іншого, були здійснені заходи, пов`язані з встановленням підстав для звернення до суду з заявою про покладання субсидіарної відповідальності на третіх осіб у зв`язку з доведенням до банкрутства, а саме:

- від голови інвентаризаційної комісії 20.02.2019 року прийняті документи, печатка Банкрута - КУП "Наш дім" ДМР;

- з приватним підприємством "Центр антикризових технологій" укладено Договір № 03/5 про організацію проведення фінансового аналізу від 22.05.2019;

- отримано Висновок про наявність або відсутність ознак неплатоспроможності, фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування неплатоспроможності та варіанти шляхів виходу з кризового стану комунального унітарного підприємства "Наш дім" Дніпрорудненської міської ради (код ЄДРПОУ 33000065)", відповідно до якого аналіз економічних показників фінансового стану комунального унітарного підприємства "Наш дім" Дніпрорудненської міської ради (далі - КУП "Наш дім") проведено фахівцями ПП "Центр антикризових технологій" (надалі - Центр), у відповідності до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", на підставі договору № 03/5 від 22.05.2019 р., укладеного між Центром та ліквідатором КУП "Наш дім" Кравченко Р.М., який діє на підставі Свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 133 від 12.02.2013 р. та постанови Господарського суду Запорізької області від 25.01.2019 р. по справі № 908/2842/18 з метою визначення на підставі показників фінансової, господарської та інвестиційної діяльності КУП "Наш дім" ознак кризового стану, неплатоспроможності та подальших перспектив розвитку підприємства.

Всі ці та інші обставини викладені ліквідатором у відповідній заяві (т.10, а.с. 1-21), які доводами апеляційної скарги не спростовані. З матеріалів справи вбачаються ознаки неплатоспроможності боржника вже з 2015 року

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування» підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ст. 23 ГК України органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб`єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами. Незаконне втручання органів та посадових осіб місцевого самоврядування у господарську діяльність суб`єктів господарювання забороняється. Не допускається видання правових актів органів місцевого самоврядування, якими встановлюються не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих видів товарів (послуг) на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно з частиною 1 статті 215 ГК України, у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

При притягненні до субсидіарної відповідальності осіб винних у доведенні до банкрутства комунального підприємства необхідно враховувати, що регулювання діяльності комунальних підприємств здійснюється аналогічно до діяльності державних казенних підприємств, без наділення вказаних суб`єктів повною самостійною відповідальністю у відносинах з третіми особами, а також незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, муніципальна влада і відповідно держава мають бути в межах Конвенції визнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства

Відповідно до частини десятої статті 78 ГК України особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Частинами другою та третьою статті 76 ГК України встановлено, що казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства проводяться відповідно до вимог цього Кодексу за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства. Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління.

Відповідно до частини третьої статті 77 ГК України орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, здійснює контроль за використанням та збереженням належного підприємству майна, і має право вилучити у казенного підприємства майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень.

Згідно з приписами частини сьомої статті 77 ГК України казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства

Відтак умовою покладення субсидіарної відповідальності на орган місцевого самоврядування за змістом частини сьомої статті 77 ГК України та частини десятої статті 78 цього Кодексу є недостатність коштів, які є у розпорядженні комунального підприємства.

У низці випадків ЄСПЛ визнавав державу відповідальною за борги підприємств незалежно від їх формальної класифікації у внутрішньодержавному праві (рішення від 30 листопада 2004 року у справі «Михайленки та інші проти України», пункт 45, рішення від 04 квітня 2006 року у справі «Лисянський проти України», пункт 19, рішення від 03 квітня 2007 року у справі «Кооперативу Агрікола Слобозія-Ханесей проти Молдови», пункти 18,19, рішення від 12 квітня 2007 року у справі «Григор`єв та Какаурова проти Російської Федерації», пункт 35, рішення від 15 січня 2008 року у справі «Р. Качапор та інші проти Сербії». Отже, внутрішньодержавний правовий статус підприємства як самостійної юридичної особи сам по собі не звільняє державу від відповідальності за борги підприємств у межах Конвенції.

ЄСПЛ також висловив позицію і щодо субсидіарної відповідальності муніципального органу (органу місцевого самоврядування) за зобов`язаннями муніципального підприємства. Так, у пункті 62 рішення у справі «Єршова проти Російської Федерації» ЄСПЛ зазначив, що, враховуючи публічний характер діяльності підприємства, істотний ступінь контролю за його майном з боку муніципальних органів влади і рішень останніх, які мали наслідком передачу майна і подальшу ліквідацію підприємства, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що підприємство не було наділене достатньою організаційною та управлінською незалежністю від муніципальних органів влади. Отже, незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, муніципальна влада і відповідно держава мають бути в межах Конвенції визнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства.

З огляду на наведені вище висновки ЄСПЛ, а також те, що нормами ГК України визначено регулювання діяльності комунальних підприємств аналогічно до діяльності державних казенних підприємств, без наділення вказаних суб`єктів повною самостійною відповідальністю у відносинах з третіми особами, колегія суддів врахувала зазначені висновки при вирішенні спору в цій справі та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

При визначенні умов субсидіарної відповідальності необхідно враховувати, що зазначені особи (засновники, учасники, акціонери) можуть бути притягнуті до такої відповідальності лише в тих випадках, коли неспроможність (банкрутство) викликана їх вказівками або іншими винними діями.

При зверненні до суду з відповідною вимогою, у тому числі при здійсненні ліквідаційної процедури, має бути доведено, що особа чи орган, що контролює юридичну особу, своїми діями довела боржника до стану, що не дозволяє йому задовольнити вимоги кредиторів.

Нормами ЦК України передбачено, що територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин - можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Водночас територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом, а юридичні особи, створені територіальними громадами, у свою чергу, не відповідають за зобов`язаннями відповідно територіальних громад.

Підстави та умови субсидіарної відповідальності визначаються положеннями ст. 619 ЦК України, за загальним змістом якої, субсидіарна відповідальність повинна бути передбачена договором або законом, така відповідальність настає за умови пред`явлення вимоги до основного боржника та його відмовою від задоволення вимог кредитора або не надсилання відповіді у розумний строк про задоволення вимоги.

Тобто, виходячи зі змісту вказаної норми, підставою для застосування субсидіарної відповідальності для засновників таких юридичних осіб має бути виключно пряма вказівка закону або договору.

Така відповідальність передбачена, зокрема ст. 61 КУзПБ, а основною метою такої є притягнення винних осіб у доведенні до банкрутства до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України відшкодування шкоди можливе за сукупності таких умов: 1) завдано шкоди особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи; 2) дії або бездіяльність, якими завдана шкода, є неправомірними; 3) причинний зв`язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла; 4) вина особи, яка завдала шкоду.

Таким чином, господарського правопорушення, за яке засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

При цьому, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення ч. 1 ст. 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство (ст. 1, ст. 34 КУзПБ), з огляду на які такими діями можуть бути:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.

Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі №902/318/16.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ на ліквідатора покладається обов`язок доведення причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) суб`єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства). Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення.

Згідно наявних матеріалів справи ані ліквідатором, ані іншими сторонами у справі не доведено підставність покладення субсидіарної відповідальності на Дніпрорудненську міську раду. Результати проведеного аналізу сторонами не спростовано, правомірних доводів протилежного суду не надано.

Доводи про те, що боржник перестав надавати послуги з вивезення твердих побутових відходів, і саме це зумовило передачу його транспорту і основних засобів аргументами апеляційної скарги не спростовані.

Отже, відділом банкрутства Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) складено висновок від 30.11.2021 № 1058/8, на предмет виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства відносно Комунального унітарного підприємства "Наш дім" Дніпрорудненської міської ради (далі - КУП "Наш дім" ДМР) (код ЄДРПОУ 33000065) за період 2015-2017 роки та І півріччя 2018 року. Відповідно даного висновку за результатами проведеного аналізу фінансової звітності КУП "Наш Дім" ДМР за період 2015-2017 роки та І півріччя 2018 року, не виявлено ознак дій з приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства КУП "НАШ ДІМ" ДМР.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, враховуючи відсутність підстав для заявлення вимог до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, погоджується з висновком господарського суду, що скарги ГУ ДПС у Запорізькій області (вх. № 18287/08-08/21 від 06.09.2021 та вих. № 3826/6/08-01-20-05 від 21.01.2022) та ПАТ "Запоріжжяобленерго" (вх. № 17447/08-08/21 від 25.08.2021) на дії (бездіяльність) арбітражного керуючого - ліквідатора Кравченка Р.М. слід залишити без задоволення.

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє, як необґрунтовані, доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у пункті 6 цієї постанови.

Оскільки переконливих доводів в обґрунтування аргументів апеляційної скарги скаржником не наведено та вони не спростовують законних висновків господарського суду, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права та інтереси особи, за захистом яких вона звернулась до суду.

Аргументи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Право скаржника не порушено.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

10. Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-284 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.01.2022 у справі № 908/2842/18 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.01.2022 у справі №908/2842/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16.06.2022 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя І.О.Вечірко

Суддя А.Є.Чередко