Рішення

від 05.06.2022 по справі 903/38/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 червня 2022 року Справа № 903/38/22

Господарський суд Волинської області в складі судді Дем`як В. М., за участю секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянувши справу

за позовом: Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Павлівська територіальна громада

до відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу Перемога, Волинська область, Іваничівський район, с. Павлівка

про стягнення 22 167,15 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Гаврилюк М.О., довіреність № 0-3-0.62-5/62-22 від 04.01.2022;

від відповідача: Бакун О.С., ордер серія АС №1034894 від 07.02.2022;

від третьої особи: н/з;

Встановив: Позивач Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Павлівська територіальна громада звернувся з позовом до господарського суду, в якому просить:

- стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу Перемога (вул. Володимирська, 45, с. Радовичі, Іваничівський район, Волинська область, 45333, код ЄДРПОУ 03735587) шкоду завдану внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок в розмірі 22167,51грн., шляхом перерахування коштів на рахунок UA8589999800000311161803466 в УК у Іванич. рн/отг с. Павлівка ГУДКСУ у Волинській області, код отримувача 37940181, код 2406220.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач відповідно до п.б ч.1 ст.211 Земельного кодексу України вчинив дії із самовільного зайняття земельних ділянок площею 16,5 га за кадастровими номерами 072184600:03:000:0138, 0721184600:05:000:0059, що розташовані за межами населених пунктів на території Павлівської територіальної громади Володимир-Волинського району Волинської області (бувшої Радовичівської сільської ради Іваничівського району Волинської області).

Ухвалою суду від 10.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07.02.2022.

Ухвалою суду від 07.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті на 16.03.2022.

Ухвалою суду від 16.03.2022 відкладено розгляд справи на 11.04.2022.

Ухвалою суду від 11.04.2022 відкладено розгляд справи.

Ухвалою суду від 13.04.2022 повідомлено сторін про призначення судового засідання на 23.05.2022.

Ухвалою суду від 23.05.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 06.06.2022.

Представник позивача, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить суд задоволити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні у позові просить суд відмовити з підстав викладених у відзиві.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, через відділ діловодства суду подав заяву за вх.№01-57/3245/22 від 06.06.2022 про здійснення судового розгляд без його участі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред`явлений позивачем до відповідача позов безпідставний та не підлягає до задоволення, з огляду на таке:

Державним інспектором у сфері державного контролю за виконанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Локачинському, Іваничівському районах та м. Нововолинськ Тивонюком Станіславом Олеговичем на виконання наказу Головного управлінням Держгеокадастру у Волинської області від 09.10.2019 за № 0136 «Про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю), Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру на 2019 рік, затвердженого наказом Держгеокадастру від 30.11.2018 № 223, проведено планову перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів щодо використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, загальною орієнтовною площею 16,5 га, кадастрові номери земельних ділянок 0721184600:03:000:0138, 0721184600:05:000:0059 та земельні ділянки кадастровий номер яких не визначався, які не надані у власність, користування (оренду) та розташовані за межами населених пунктів на території Павлівської територіальної громади Володимир-Волинського району Волинської області (бувшої Радовичівської сільської ради Іваничівського району Волинської області). (а.с. 8)

Згідно акту обстеження земельної ділянки від 12.11.2019 за № 0136, під час проведення планового заходу державного нагляду (контролю) було встановлено, що СВК «Перемога» при здійсненні господарської діяльності використовують земельні ділянки із земель сільськогосподарського призначення ( під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення) орієнтовною площею 5 га, які знаходяться на території Павлівської територіальної громади Володимир-Волинського району Волинської області (бувшої Радовичівської сільської ради Іваничівського району Волинської області). При цьому будь-які рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання даних земельних ділянок СВК «Перемога» відсутні, що свідчать про факт самовільного зайняття даних земель. (а.с. 9-10)

Разом з тим, відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 12.11.2019 року № 0137, встановлено, що СВК «Перемога» на території Павлівської територіальної громади Володимир-Волинського району Волинської області (бувшої Радовичівської сільської ради Іваничівського району Волинської області) використовує земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення (кадастровий номер не визначався), орієнтовною площею 10 га. На частині вищевказаної земельної ділянки розташовані об`єкти нерухомого майна (нежитлові приміщення) орієнтовною площею 6 га. При цьому будь-які рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 6 га СВК «Перемога» відсутні, що свідчать про факт самовільного зайняття даної земельної ділянки. (а.с. 11-12)

З акту обстеження земельної ділянки від 12.11.2019 за № 0138 вбачається, що СВК «Перемога» на території Павлівської територіальної громади Володимир-Волинського району Волинської області (бувшої Радовичівської сільської ради Іваничівського району Волинської області) використовує земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0721184600:05:000:0059, площею 9,091 га. На частині вищевказаної земельної ділянки розташовані об`єкти нерухомого майна (нежитлові приміщення), орієнтовною площею 1,5 га. При цьому будь-які рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 1,5 га СВК «Перемога» відсутні, що свідчать про факт самовільного зайняття даної земельної ділянки. (а.с. 13-14)

Згідно акту обстеження земельної ділянки від 12.11.2019 № 0139, СКВ «Перемога» на території Павлівської територіальної громади Володимир-Волинського району Волинської області (бувшої Радовичівської сільської ради Іваничівського району Волинської області) використовує земельну ділянку на підставі договору оренди із земель державної власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0721184600:03:000:0136, площею 26,33 га та частину земельної ділянки з кадастровим номером 0721184600:03:000:0138 із земель державної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 4 га. На даних земельних ділянках проведено поверхневий обробіток ґрунту. При цьому будь-які рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 4 га СВК «Перемога» відсутні, що свідчать про факт самовільного зайняття даної земельної ділянки. (а.с 15-16)

Позивач доводить, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною орієнтовною площею 16,5 га, які розташовані на території Павлівської територіальної громади Володимир-Волинського району Волинської області (бувшої Радовичівської сільської ради Іваничівського району Волинської області) використовуються СВК «Перемога», тобто є останнім самовільно зайнятими, що є порушенням вимог п. б ч.1 ст. 211 ЗК України.

За результатами перевірки проведеної державним інспектором у сфері державного контролю за виконанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Локачинському, Іваничівському районах та м. Нововолинськ Тивонюком С.О. на голову СВК «Перемога» Гурського В.О. складено протокол про адміністративне правопорушення від 15.12.2018 №0136/0103/ПТ/04/01-19. (а.с. 17-18)

04.12.2019 державним інспектором у сфері державного контролю за виконанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Локачинському, Іваничівському районах та м. Нововолинськ Тивонюком С.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на підставі статті 53-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. (а.с. 19-20)

Крім того, під час перевірки державним інспектором у сфері державного контролю за виконанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Локачинському, Іваничівському районах та м. Нововолинськ Тивонюком С.О. відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963, зроблено розрахунок та визначена шкода, заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, без виготовлення правовстановлюючих документів, яка становить 22167,51 гривень, шляхом перерахування коштів на рахунок: UA8589999800000311161803466 в УК у Іванич. рн/отг с. Павлівка ГУДКСУ у Волинській області, код отримувача 37940181, код класифікації 2406220. На даний час Гурським В.О. вищевказана заборгованість не сплачена.

Окрім цього, з метою звільнення самовільно зайнятих ділянок, державним інспектором у сфері державного контролю за виконанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Локачинському, Іваничівському районах та м. Нововолинськ Тивонюком С.О. 15.11.2019 голові СВК «Перемога» Гурському В.О. винесено припис про негайне звільнення самовільно зайнятих ділянок загальною орієнтовною площею 16,5 га та приведення їх в стан придатний до використання, який останньому було надіслано поштовим зв`язком 15.11.2019 року. Також, зобов`язано СВК «Перемога» в особі голови Гурського В.О. повідомити про виконання вимог припису у строк до 16.12.2019 року, проте на даний час жодної відповіді Головне управління Держгеокадастру у Волинської області не отримало.

Враховуючи вище викладені, обставини й стали підставою для звернення Головного управління Держгеокадастру у Волинської області з даним позовом до суду про відшкодування завданої шкоди внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок СВК «Перемога».

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області здійснює свої повноваження у сфері регулювання земельних відносин лише у межах повноважень та у спосіб, що встановлені відповідними нормами чинного законодавства.

На підставі п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15 (далі Положення) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до даного Положення основними завданнями Держгеокадастру є реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно п.7 Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Разом з тим, відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.05.2021 року № 248 Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України (далі -ЗК України), на території Волинської області.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 ЗК України).

Структурним підрозділом Головного управління є Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі - Управління), юрисдикція якого поширюється на територію Волинської області.

Відповідно до п. 5 п. 4 Положення про Управління з контролю за використанням та охороню земель Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (надалі Положення про Управління), затвердженого наказом Головного управління від 06.01.2017 року № 1, Управління здійснює державний нагляд (контроль) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, а саме: за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та п.п. 6, 9 Положення про Головне управління, посадові особи в межах своїх повноважень мають право, зокрема:

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; давати обов`язкові вказівки до виконання (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодування завданих власнику земельної ділянки збитків;

- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних та фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

- розраховувати розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, та вживає заходів для їх відшкодування в установленому законом порядку;

- звертатись до суду з позовом щодо відшкодування витрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився, та інші.

Контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України (ст. 187 ЗК України).

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (далі Закон).

Відповідно до ст. 4 Закону, об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

А також згідно ст. 9 Закону, державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом проведення перевірок, тощо.

Статтею 1 Закону визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Громадяни за самовільне зайняття земельних ділянок несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства (ч.1 ст. 211 ЗК України).

Як слідує із матеріалів справи, здійснена ГУ Держгеокадастру у Волинській області перевірка на предмет дотримання відповідачем - СВГ «Перемога» вимог земельного законодавства була предметом судового розгляду Іваничівського районного суду Волинської області.

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 16.01.2021 адміністративний позов Голови СВК «Перемога» Гурський В.О. до Головного управління Держгеокадаструу Волинській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено частково. Постанову державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Локачинському, Іваничівському районах та м.Нововолинськ Тивонюка С.О. №0136/0095ПО/05/01-19 від 04.12.2019 року, якою голову СВК «Перемога» Гурського В.О. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. скасовано. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП, направити на новий розгляд Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області. В частині вимог про визнання протиправними дій державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Локачинському, Іваничівському районах та м.Нововолинськ Тивонюка С.О. щодо винесення оскаржуваної постанови - відмовити.

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 16.01.2021 встановлено наступні обставини справи, а саме:

- акти обстеження земельних ділянок з планами схемами, де описано виявлені порушення, протокол про адміністративне правопорушення від 15.11.2019 року, які стали підставою для винесення оскаржуваної постанови від 04.12.2019 року судом встановлено, що зміст зазначених документів не дає можливості встановити точне місцезнаходження ділянки з приводу, самовільного зайняття якої позивача Гурського В.О., як голову СВК «Перемога», притягнуто до адміністративної відповідальності, а саме у акті про обстеження земельної ділянки №0137 не вказано її кадастровий номер, а отже є відсутніми відповідні ознаки земельної ділянки, які дозволяють її ідентифікувати як об`єкт.

- у актах про обстеження земельних ділянок площа земельної ділянки відображена як орієнтовна, в той же час розрахунки розміру шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки розраховані з точністю. Яким чином відбувався замір площ земельної ділянки з наданих суду документів не вбачається, як ствердив в судовому засідання ГУ Держгеокадастру у Волинській області під час обстеження земельних ділянок їх заміри не проводилися.

-в оскаржуваній постанові від 04.12.2019 року не зазначено, у чому саме полягало самовільне зайняття земельної ділянки - коли, за яких обставин та якими саме діяннями таке зайняття було вчинено, а також не конкретизовано місце знаходження земельної ділянки ( акт обстеження земельної ділянки № 0137) та у акті про обстеження земельної ділянки № 0139 не вірно вказане її розташування, вказано на самовільне зайняття позивачем земельної ділянки, яка перебуває у них на праві оренди.

Дане рішення в апеляційному порядку не оскаржене та набрало законної сили.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 передбачено, що за змістом частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини» № 01-8/1427 від 18.11.2003).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа «Брумареску проти Румунії», п. 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

Загальним підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст. 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювана шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України.

При цьому встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки, яких зазнала потерпіла особа, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України). Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності.

Аналогічного висновку дійшла Велика палата Верховного Суду у справі №922/3412/17 від 20.11.2018 року.

Отже, враховуючи вище викладені обставини справи позивачем не доведено наявність протиправної поведінки відповідача, що полягає у самовільному використанні земельних ділянок орієнтованою площею 16,5 га, наявність завданої шкоди внаслідок самовільного використання вище вказаних земельних ділянок і відповідно, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою і, як наслідок, вину завдавача шкоди.

В той же час відповідачем надано достатньо доказів, необхідних для встановлення відсутності вини СВГ «Перемога» ОСОБА_1 необхідних, для притягнення до відповідальності, складових цивільного правопорушення, що в свою чергу виключає юридичну відповідальність відповідача та обов`язок відшкодовувати шкоду в розмірі 22167,15 грн.

Позивачем не доведено порушення свого права з викладених ним підстав, тому в задоволенні позову слід відмовити з мотивів безпідставності та необґрунтованості вимог.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на позивача та не стягувати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено

14.06.2022

СуддяВ. М. Дем`як