Рішення

від 16.02.2022 по справі 905/2194/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.02.2022 Справа №905/2194/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання Мальованій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом державного спеціалізованого підприємства "ЧОРНОБИЛЬСЬКА АЕС" (07100, Київська область, місто Славутич, вулиця 77-ї Гвардійської Дивізії, будинок 7/1; код ЄДРПОУ: 14310862)

до відповідача: приватного підприємства "ПРОММЕТБУД" (84333, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Маяковського, будинок 1; код ЄДРПОУ: 37197212)

про стягнення збитків в розмірі 306 056,40 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Державне спеціалізоване підприємство "ЧОРНОБИЛЬСЬКА АЕС" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до приватного підприємства "ПРОММЕТБУД" про стягнення збитків в розмірі 306 056,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме зобов`язань з оформлення податкових накладних та реєстрації їх в Єдиному реєстрі податкових накладних за актами приймання виконаних робіт від 16.12.2021 №31, №32, №33, №34 (договір №3 від 14.02.2012), внаслідок чого державне спеціалізоване підприємство "ЧОРНОБИЛЬСЬКА АЕС" було позбавлено права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту в сумі 306 056,40 грн. У позовній заяві позивач просить стягнути на свою користь збитки (суму податкового кредиту у розмірі ПДВ, сплаченого ним при одержанні послуг з виконання робіт) в розмірі 306 056,40 грн.

Представник позивача під час розгляду справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2012 між державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС» (далі - замовник) та приватним підприємством «Промметбуд» (далі - виконавець) було укладено договір №3 про закупівлю послуг на «Демонтаж, переробку, звільнення від регулюючого контролю обладнання та конструкцій машинної зали 1-го блоку Чорнобильської АЕС».

Відповідно до опису речей і документів, які були 06.03.2015 вилучені на підставі ухвали слідчого судді у справі № 753/2770/15-к від 06.03.2015, оригінал вищезазначеного договору з додатками вилучено в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄДРДР за № 120131000310002024 від 06.11.2013.

В подальшому, 12.12.2016 між державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС» та приватним підприємством «Промметбуд» було укладено додаткову угоду № 5 до договору №3 від 14.02.2012 про закупівлю послуг на «Демонтаж, переробку, звільнення від регулюючого контролю обладнання та конструкцій машинної зали 1-го блоку Чорнобильської АЕС» (далі додаткова угода №5), відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди розірвати (не продляти строк дії) договір № 3 від 14.02.2012 (в подальшому договір). Договір припиняє свою дію з 01.01.2017, а в частині виконання зобов`язань виконавця передбачених п. 5.3, п. 6.3.9. договору щодо зберігання та повернення ТМЦ та, відповідно, п. 5 даної додаткової угоди з 01.03.2016, в частині виконання зобов`язань замовника передбачених п. 11.4.2 договору та, відповідно, п. 2, п.3 та п. 4 даної додаткової угоди з моменту їх повного виконання.

Відповідно до п. 11.4.2. договору замовник оплачує витрати виконавця в сумі 1 836 338,40 грн. (один мільйон вісімсот тридцять шість тисяч триста тридцять вісім гривень 40 коп.), в тому числі ПДВ 306 056,40 грн. (триста шість тисяч п`ятдесят шість гривень 40 коп.), які склались на момент призупинення виконання робіт за договором, виходячи з виконаного обсягу робіт та наданих послуг, зазначених в відомості обсягу робіт (Додаток 1 до даної додаткової угоди), якій не враховано в підписаних сторонами актах здавання-приймання послуг на момент розірвання договору, та цінових показників, узгоджених сторонами в договірній ціні (додаток 2 до договору) (п. 2 додаткової угоди № 5 від 12.12.2016).

Згідно п. 3 додаткової угоди № 5 від 12.12.2016 приймання виконаних робіт та наданих послуг згідно п. 2 даної додаткової угоди оформлюється актами приймання виконаних робіт (форма №КБ-2В). Акти складаються на підставі Відомості обсягу робіт (Додаток №1 до даної додаткової угоди) за цінами, узгодженими сторонами в договірній ціні (додаток 2 до договору).

Відповідно до п. 4 додаткової угоди № 5 від 12.12.2016 розрахунки з виконавцем за виконані роботи та надані послуги здійснюються на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт (форма №КБ-2В).

Згідно п. 10 додаткової угоди № 5 від 12.12.2016 вона вважається укладеною та набуває чинності після підписання та скріплення печатками сторін, з дати її підписання останньою стороною та є невід`ємною частиною договору № 3 від 14.02.2012.

Вищезазначена додаткова угода підписана представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідачем було виконано, а позивачем прийнято роботи за договором на суму 1 836 338,40грн., що підтверджується підписаними без зауважень актами форми КБ-2в: № 31 від 16.12.2016 на суму 1 805 410,80 грн. з ПДВ, № 32 від 16.12.2016 на суму 676,80 грн. з ПДВ, № 33 від 16.12.2016 на суму 1018,00 грн. з ПДВ та № 34 від 16.12.2016 на суму 29 232,00 грн. з ПДВ.

Вищезазначені акти підписані представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

В подальшому, 19.12.2016 між приватним підприємством «Промметбуд» (далі первісний кредитор) та приватним підприємством «ТЕРРА КОМФОРТ» (далі новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 1 (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги в обсязі, зазначеному в п. 1.2 цього договору, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором № 3 від 14.02.2012 року про закупівлю послуг: «Демонтаж, переробка, звільнення від регулюючого контролю обладнання та конструкцій машинної зали 1-го блоку Чорнобильської АЕС» (далі основний договір), укладений між первісним кредитором та державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС» (далі - боржник).

Згідно п. 1.2. договору за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов`язань з оплати за роботи, виконані первісним кредитором як виконавцем за основним договором (додаткова угода №5 від 12.12.2016 до основного договору) відповідно до актів приймання виконаних робіт №№ 31, 32, 33,34 в обсязі 1 836 338,40 грн. (один мільйон вісімсот тридцять шість тисяч триста тридцять вісім гривень 40 копійок), в тому числі ПДВ 306 056,40 грн. (триста шість тисяч п`ятдесят шість гривень 40 копійок).

Решта прав первісного кредитора, які не передані новому кредитору за цим договором, залишається у первісного кредитора в обсязі, встановленому умовами основного договору (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.1. договору первісний кредитор повинен передати новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором, в термін до 3-х календарних днів з моменту підписання даного договору.

Згідно п. 2.2. договору первісний кредитор зобов`язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги за основним договором відповідно до цього договору протягом п`яти календарних днів з моменту підписання даного договору. У повідомленні зазначити інформацію про нового кредитора та його банківські реквізити, зазначені в цьому договорі, для оплати боргу боржником.

Відповідно до п.4.1. договору цей договорі набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Відступлення вимоги згідно з цим договором не тягне за собою ніяких змін умов основного договору.

Вищезазначений договір підписано представниками обох сторін, підписи скріплені печатками.

В матеріалах справи наявне повідомлення про відступлення права вимоги вих. №2-16/138 від 19.12.2016 (а.с. 23), яким приватне підприємство «Промметбуд» повідомило державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» про те, що сума боргу в розмірі 1 836 338,40 грн. за договором №3 від 14.02.2012 підлягає сплаті новому кредитору - приватному акціонерному підприємству «ТЕРРА КОМФОРТ» у зв`язку з укладенням договору про відступлення права вимоги №1 від 19.12.2016.

У зв`язку з викладеним, позивачем було здійснено погашення заборгованості за договором №3 від 14.02.2012 в сумі 1 836 338,40 грн. приватному акціонерному підприємству «ТЕРРА КОМФОРТ», що підтверджується платіжними дорученнями № 3340 від 21.12.2016 на суму 900 000,00 грн. та № 3670 від 26.12.2016 на суму 936 338,40 грн.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з претензією № 817/52/3-0206 від 09.03.2017, в якій повідомив про те, що за договором № 3 від 14.02.2012 на тему «Демонтаж, переробка, звільнення від регулюючого контролю обладнання та конструкцій машинної зали 1-го блоку Чорнобильської АЕС» ДСП ЧАЕС не отримало складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні на послуги надані за актами від 16.12.2016 № 31, 32,33 та 34 на загальну суму 1 836 338,40 грн., у зв`язку з чим просив терміново скласти та зареєструвати податкові накладні відповідно до вимог статей 187 та 201 Податкового кодексу України. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Посилаючись на те, що відповідач не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, у такий спосіб позбавивши позивача права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту у сумі 306 056,50 грн., позивач звернувся із даним позовом за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Згідно пункту 201.1, абзаців 1, 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця. Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Отже, положення пункту 201.10 статті 201 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (крім випадків, встановлених податковим законодавством, коли підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є інші документи) при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця, однак подання такої скарги згідно з наведеною нормою у редакції, чинній після 01.01.2015, не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту та є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 03.08.2018 по справі № 917/877/17.

Як встановлено судом, на виконання умов договору №3 про закупівлю послуг на «Демонтаж, переробку, звільнення від регулюючого контролю обладнання та конструкцій машинної зали 1-го блоку Чорнобильської АЕС» від 14.02.2012 та приватним підприємством «Промметбуд» (далі - виконавець) було укладено договір №3 про закупівлю послуг на «Демонтаж, переробку, звільнення від регулюючого контролю обладнання та конструкцій машинної зали 1-го блоку Чорнобильської АЕС» відповідачем було виконано, а позивачем прийнято роботи за договором на суму 1 836 338,40грн., що підтверджується підписаними без зауважень актами форми КБ-2в: № 31 від 16.12.2016 на суму 1 805 410,80 грн. з ПДВ, № 32 від 16.12.2016 на суму 676,80 грн. з ПДВ, № 33 від 16.12.2016 на суму 1018,00 грн. з ПДВ та № 34 від 16.12.2016 на суму 29 232,00 грн. з ПДВ.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що позивач вважає, що відповідач не виконав обов`язку щодо реєстрації електронних податкових накладних, по виконаних роботах, що позбавило можливості позивача отримати податковий кредит за зазначену суму ПДВ.

Як вже зазначалося, 19.12.2016 між приватним підприємством «Промметбуд» та приватним підприємством «ТЕРРА КОМФОРТ» було укладено договір про відступлення права вимоги № 1 (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги в обсязі, зазначеному в п. 1.2 цього договору, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором № 3 від 14.02.2012 року про закупівлю послуг: «Демонтаж, переробка, звільнення від регулюючого контролю обладнання та конструкцій машинної зали 1-го блоку Чорнобильської АЕС» (далі основний договір), укладений між первісним кредитором та державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений, зокрема, у разі передачі ним своїх прав іншій особі за правовими діями (цесія).

Згідно ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ст. 599 Цивільного Кодексу України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Враховуючи вище викладене, суд вважає доведеним факт зміни кредитора за договором № 3 від 14.02.2012 року про закупівлю послуг: «Демонтаж, переробка, звільнення від регулюючого контролю обладнання та конструкцій машинної зали 1-го блоку Чорнобильської АЕС» з приватного підприємства «Промметбуд» на приватне акціонерне підприємство «ТЕРРА КОМФОРТ», відтак сплата коштів новому фактично виконавцю є правомірною і не суперечить вимогам п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПКУ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Оскільки послуги за договором № 3 від 14.02.2012 року були отримані позивачем раніше дати списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, то з огляду на п. 187.1. ст.187, п.п. 201.1, 01.10. статті 201 Податкового кодексу України саме відповідач (приватне підприємство «Промметбуд») як виконавець послуг за договором № 3 від 14.02.2012 року зобов`язаний був на дату першої події (підписання актів приймання-передачі виконаних робіт) сформувати та зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відтак, з огляду на приписи пункту 201.10 статті 201 ПК України, у приватного підприємства «Промметбуд» виник обов`язок із реєстрації податкових накладних на підставі актів форми КБ-2в: № 31 від 16.12.2016 на суму 1 805 410,80 грн. з ПДВ, № 32 від 16.12.2016 на суму 676,80 грн. з ПДВ, № 33 від 16.12.2016 на суму 1018,00 грн. з ПДВ та № 34 від 16.12.2016 на суму 29 232,00 грн. з ПДВ в межах граничних строків, встановлених податковим законодавством, який, як вбачається з матеріалів справи, ним виконано не було.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України установлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Таким чином, оскільки відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 306 056,40 грн. З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Наведені обставини зумовлюють висновок суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судовий збір на підставі ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги державного спеціалізованого підприємства "ЧОРНОБИЛЬСЬКА АЕС" до приватного підприємства "ПРОММЕТБУД" про стягнення збитків в розмірі 306 056,40 грн., задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "ПРОММЕТБУД" (84333, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Маяковського, будинок 1; код ЄДРПОУ: 37197212) на користь державного спеціалізованого підприємства "ЧОРНОБИЛЬСЬКА АЕС" (07100, Київська область, місто Славутич, вулиця 77-ї Гвардійської Дивізії, будинок 7/1; код ЄДРПОУ: 14310862) збитки в сумі 306 056,40 грн., судовий збір в сумі 4590,85 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 17.02.2022 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.06.2022.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова