Рішення

від 06.06.2022 по справі 906/1389/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/1389/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Шундрик Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Дорофєєв Д.О. - ордер серія ВК №1028119 від 10.02.2022;

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західукрвибухпром"

до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос"

про стягнення 503 118,44грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західукрвибухпром" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" 503 118,44грн, з яких: 300 000,00грн основного боргу; 83 078,87грн відсотків за користування чужими коштами; 45 495,00грн інфляційних втрат; 44 874,23грн пені; 29 670,34грн річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №01/10/2019 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 17.10.2018 в частині повернення позичених грошових коштів.

В якості правових підстав позивач вказує, зокрема, на ст.526, 536, 549, 624, 625, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, ст.173, 216, 217, 230 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 28.12.2021 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання.

Ухвалою суду від 10.02.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 24.05.2022 постановлено відкласти розгляд справи по суті на 07.06.2022 о 10:00.

Представник позивача в засіданні суду 07.06.2022 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Також підтримав подану до суду 06.06.2022 заяву з поясненнями щодо факту наявності/відсутності листа про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем, згідно яких такого (чи подібного) листа останній не направляв Приватному підприємству "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" (а.с. 57), на підтвердження чого, зокрема, надав копії витяг із журналу реєстрації вихідної кореспонденції товариства за спірний період (а.с. 58-61).

Представник відповідача в судове засідання 07.06.2022 не з`явився. 07.06.2022 до суду повернулася копія ухвали від 24.05.2022, яка направлялася ПП "ВКФ "Геліос" за адресою: 10020, м. Житомир, вул. Маликова, буд.8, кв.177, з відміткою відділення поштового зв`язку: "за заявою відправника/адресата" (а.с. 63-65). Разом з тим, ПП "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" 17.05.2022 через загальний відділ (канцелярію) суду подало клопотання, в якому зазначено, зокрема, що в останнього немає заборгованості перед ТОВ "Західукрвибухпром" (а.с. 48), на підтвердження чого до клопотання додано копію листа ТОВ "Західукрвибухпром" від 25.01.2021 №124/01, в якому повідомлено, що грошові зобов`язання ПП "ВКФ "Геліос" перед ТОВ "Західукрвибухпром", які виникли на підставі договору №01/10/2019 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 17.10.2018, в тому числі, стосовно повернення суми позики виконані постачальником в повному обсязі (а.с. 49).

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому, суд враховує, що відповідно до ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Всі ухвали Господарського суду Житомирської області у справі №906/1389/21 були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua), а тому учасники справи могли ознайомитися з їх текстом, оскільки були обізнані з судовим розглядом справи, що вбачається з доданих матеріалів.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а також наявність у матеріалах справи письмового викладення його правової позиції щодо даного спору, суд вважає, що неявка представника останнього, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

17.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західукрвибухпром" (Позикодавець, позивач) та Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" (Позичальник, відповідач) укладено договір №01/10/19 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) (далі - Договір) (а.с. 11-13).

Відповідно п.1.1 Договору Позикодавець надає кошти у вигляді безоплатної поворотної фінансової допомоги (позики) (надалі - Поворотна фінансова допомога, Фінансова допомога, Позика), а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Поворотна фінансова допомога - сума грошових коштів у національній валюті України, передана платнику податку в користування на визначений строк відповідно до цього Договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (відповідно до п.14.1.257 Податкового кодексу України) (п.1.2 Договору).

Згідно п.1.3 Договору Поворотна фінансова допомога має бути повернена Позичальником Позикодавцю в повному обсязі та не є доходом Позичальника.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у загальній сумі 1 300 000 (один мільйон триста тисяч) гривень 00 копійок. Поворотна фінансова допомога надається Позикодавцем не пізніше, ніж через 10 (десять) банківських днів із дати підписання цього Договору та у порядку, що визначений ним.

Сторони передбачили, що Поворотна фінансова допомога надається шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок Позичальника та (або) інший, вказаний ним у цьому Договорі рахунок, з розрахункового рахунка Позикодавця, у порядку, зазначеному в п.2.3 Договору.

Відповідно до п.3.1, 3.2 Договору повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позикодавця в установі банку. Ця умова не позбавляє Позикодавця, за згодою Позичальника визначити інший спосіб повернення фінансової допомоги. Поворотна фінансова допомога може повертатися Позичальником Позикодавцеві частинами та(або) одним платежем, але у всякому разі має бути повністю повернута не пізніше 31 (тридцять першого) грудня 2019 (дві тисячі дев`ятнадцятого) року.

Згідно п.4.1, 4.2 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором відповідно до чинного законодавства України. У разі порушення Позичальником строку повернення поворотної фінансової допомоги, він зобов`язаний сплатити Позикодавцеві відсотки за користування грошовими коштами за весь період, що перевищує строк, на який надано фінансову допомогу, у розмірі 14% (чотирнадцять відсотків) річних, також неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, незалежно від строку тривання порушення, втрати від інфляції, річні у розмірі 5% (п`ять відсотків).

За змістом п.8.1 Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту повернення поворотної фінансової допомоги (позики).

Так, в матеріалах справи містяться копії платіжних доручень №4089 від 23.10.2019 та №4184 від 29.10.2019 про перерахування позивачем грошових коштів у розмірах 1 142 784,00грн і 157 216,00грн - відповідно (а.с. 16-17).

Проте, згідно даних позивача, відповідач свої зобов`язання за договором №01/10/19 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) виконав частково, повернувши ТОВ "Західукрвибухпром" 1 000 000,00грн.

З огляду на викладене, 26.08.2021 позивачем на адресу відповідача направлено претензію №01/1538 від 26.08.2021 про повернення боргу в сумі 300 00,00грн (а.с. 18-19).

Однак, ПП "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" зазначену вище претензію залишив без відповіді та без виконання, і докази погашення вказаної вище заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Оскільки, відповідач суму позики не повернув, Товариство з обмеженою відповідальністю "Західукрвибухпром" звернулося до суду з позовом про стягнення з останнього боргу.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст.627 ЦК України та ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як судом зазначалося вище, між сторонами виникли правовідносини позики на підставі договору №01/10/19 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 17.10.2018.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як встановлено ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як судом зазначалося вище, позивачем, на виконання умов Договору, перераховано грошові кошти на загальну суму 1 300 00,00грн, що підтверджується копіями платіжних доручень №4089 від 23.10.2019 та №4184 від 29.10.2019 (а.с. 16-17).

Відповідач свої зобов`язання за договором №01/10/19 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) виконав частково, сплативши ТОВ "Західукрвибухпром" 1 000 000,00грн, внаслідок чого у нього перед позивачем з 01.01.2020 виникла заборгованість у розмірі 300 000,00грн. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми основного боргу.

Судом критично оцінюється посилання відповідача, в якості заперечень проти позовних вимог, на їх безпідставність, враховуючи наступне.

Як судом згадувалося вище, відповідачем 17.05.2022 через загальний відділ (канцелярію) суду подано клопотання, в якому зазначено, зокрема, що в ПП "ВКФ "Геліос" немає заборгованості перед ТОВ "Західукрвибухпром" (а.с. 48), на підтвердження чого до клопотання додано копію листа ТОВ "Західукрвибухпром" від 25.01.2021 №124/01, в якому повідомлено, що грошові зобов`язання ПП "ВКФ "Геліос" перед ТОВ "Західукрвибухпром", які виникли на підставі договору №01/10/2019 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 17.10.2019, в тому числі, стосовно повернення суми позики виконані постачальником в повному обсязі. Будь-яких претензій до ПП "ВКФ "Геліос" щодо виконання договору №01/10/2019 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 17.10.2019 ТОВ "Західукрвибухпром" не має (а.с. 49).

Водночас, позивач стверджує, що не видавав такого листа (а.с. 57). Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії витягу з журналу реєстрації вихідної кореспонденції ТОВ "Західукрвибухпром" за спірний період, лист, на який посилається відповідач, чи будь-яка інша кореспонденція у даний період, позивачем останньому не направлялися (а.с. 58-61).

Також, слід зазначити, що при посвідченні копії листа ТОВ "Західукрвибухпром" №124/01 від 25.01.2021, директором ПП "ВКФ "Геліос" зазначено, що його оригінал знаходиться у позивача (а.с.49). Проте, варто зауважити, що вказаний лист адресований саме відповідачу, тому його оригінал повинен був знаходитись саме в нього.

Таким чином, відповідачем не подано належних доказів повернення позивачу суми позики згідно Договору в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 44 874,23грн пені за невиконання своєчасно обов`язку з повернення позики за період 23.12.2020-22.12.2021.

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як судом зазначалося вище, згідно п.4.1, 4.2 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором відповідно до чинного законодавства України. У разі порушення Позичальником строку повернення поворотної фінансової допомоги, він зобов`язаний сплатити Позикодавцеві відсотки за користування грошовими коштами за весь період, що перевищує строк, на який надано фінансову допомогу, у розмірі 14% (чотирнадцять відсотків) річних, також неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, незалежно від строку тривання порушення, втрати від інфляції, річні у розмірі 5% (п`ять відсотків).

Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок пені (а.с. 22), суд встановив, що пеня обрахована арифметично невірно.

Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня, нарахована за період 23.12.2020-22.12.2021 (з врахуванням змін розміру облікової ставки НБУ та з використанням інформаційно-пошукової системи "Ліга:Закон"), на заборгованість з повернення позики становить 44 751,00грн.

У частині вимог щодо стягнення 123,23грн пені (44 874,23грн - 44 751,00грн) суд відмовляє в позові.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 29 670,34грн 5% річних за період 01.01.2020-22.12.2021.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так сторони в п.4.2 Договору передбачили, що у разі порушення Позичальником строку повернення поворотної фінансової допомоги, він зобов`язаний сплатити Позикодавцеві, зокрема, річні у розмірі 5% (п`ять відсотків).

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування процентів річних на суму боргу є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Однак, суд не погоджується із доданим позивачем до позовної заяви розрахунком 5% річних (а.с. 20), оскільки останній здійснено арифметично невірно.

Господарським судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга:Закон" здійснено перерахунок 5% річних, відповідно до чого загальна сума 5% річних, яка підлягає до задоволення, становить 29 630,14грн.

У частині вимог про стягнення 40,20грн 5% річних (29 670,34грн - 29 630,14грн) суд відмовляє в позові.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 45 495,00грн інфляційних втрат за період січень 2020 року - листопад 2021 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Отже, у розумінні положень норми статті 625 Цивільного кодексу України позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань до повного виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок інфляційних втрат (а.с. 21), суд вважає, що позивачем допущено арифметичні помилки в обрахуванні останніх, а тому судом, за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга:Закон", здійснено власний розрахунок інфляційних нарахувань, згідно якого стягненню з відповідача підлягає 44 456,25грн.

У частині вимог щодо стягнення 1 038,75грн інфляційних втрат суд відмовляє в позові.

Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 83 078,87грн відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як судом зазначалося вище, за змістом п.4.1, 4.2 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором відповідно до чинного законодавства України. У разі порушення Позичальником строку повернення поворотної фінансової допомоги, він зобов`язаний сплатити Позикодавцеві, зокрема, відсотки за користування грошовими коштами за весь період, що перевищує строк, на який надано фінансову допомогу, у розмірі 14% (чотирнадцять відсотків) річних.

Вказані пункти містяться в розділі 4 Договору під назвою " В і д п о в і д а л ь н і с т ь с т о р і н " (а.с. 12).

Суд звертає увагу на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Такі проценти за правомірне користування чужими коштами є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість, наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, до застосування у таких правовідносинах підлягає положення ст.625 ЦК України. Проценти, встановлені ст.625 ЦК України, підлягають стягненню саме за наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Оскільки, поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, за період після прострочення оплати згідно відповідного договору підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто - як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже, після настання дати остаточного повернення позики має місце прострочення виконання грошового зобов`язання, за яке, у свою чергу, підлягають нарахуванню проценти, встановлені ст.625 ЦК України, тобто за протиправне невиконання (неналежне виконання) грошового зобов`язання.

Системний аналіз ч.2 ст.536, ч.2 ст.625 та ст.627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм, у цілому, обмежується положенням ч.2 ст.625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення вимоги щодо стягнення 83 078,87грн 14% річних за користування чужими грошовими коштами, нарахованих відповідачу поза строком правомірного користування позикою, тобто як за неправомірне користування грошовими коштами (з одночасним нарахуванням процентів за ч.2 ст.625 ЦК України як відповідальністю за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання), відсутні, тому суд відмовляє в позові в цій частині.

Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст.81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову частково, а саме - в частині вимог про стягнення 300 000,00грн основного боргу, 44 751,00грн пені, 44 456,25грн інфляційних втрат, 29 630,14грн 5% річних. У частині вимог щодо стягнення 83 078,87грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, 123,23грн пені, 40,20грн 5% річних, 1 038,75грн інфляційних нарахувань суд відмовляє в позові.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, зокрема, задоволення позову частково, судовий збір покладається на відповідача в розмірі, пропорційному сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" (10020, м. Житомир, вул. Маликова, буд. 8, кв. 177; ідентифікаційний код 22049099) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західукрвибухпром" (10003, м. Житомир, вул. Лесі Українки, буд. 19; ідентифікаційний код 32744298):

- 300 000,00грн основного боргу;

- 44 751,00грн пені;

- 44 456,25грн інфляційних втрат;

- 29 630,14грн 5% річних;

- 6 282,56грн судового збору.

3. У частині вимог щодо стягнення 83 078,87грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, 40,20грн 5% річних, 1 038,75грн інфляційних нарахувань, 123,23грн пені відмовити в позові.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 15.06.22

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - позивачу на електронну пошту: zvp424872@gmail.com

3 - відповідачу ( 10020, м. Житомир, вул. Маликова, 8, кв.177 ) (рек. з пов.)