Рішення

від 12.06.2022 по справі 910/19436/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.06.2022Справа № 910/19436/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Ярошевської І.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіотранс», Київська обл., м. Бровари

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азвірт», Республіка Азербайджан, м. Баку в особі Представництва «Азвірт "ММС"», м. Київ

про стягнення 290 186,56 грн,

Представники сторін:

від позивача: Кочмарьова Т.С.;

від відповідача: не з`явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіотранс» (далі - ТзОВ «Гіотранс»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азвірт» в особі Представництва «Азвірт "ММС"» (далі - ТзОВ «Азвірт»/відповідач) про стягнення 290 186,56 грн, у тому числі: 265 804,65 грн - основного боргу, 5 338,65 грн - інфляційних втрат, 16 115,77 грн - пені та 2 927,49 грн - 3% річних, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором про надання послуг №05/05-21-1 від 05.05.2021.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 29.11.2021 позовну заяву ТзОВ «Гіотранс» залишив без руху.

02.12.2021 до суду від ТзОВ «Гіотранс» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.12.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 24.01.2022.

20.01.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку для подання відзиву на позовну заяву.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 24.01.2022 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву на підставі ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Суд відклав підготовче засідання на 21.02.2022.

21.02.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.03.2022.

Судове засідання 21.03.2022 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Бондарчук В.В. у відпустці.

13.04.2022 до суду від позивача надійшла заява про отримання процесуальних документів в електронному вигляді.

Господарський суд міста Києва ухвалами від 03.05.2022 повідомив сторін про призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 13.06.2022.

08.06.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи доказів понесення витрат на правову допомогу.

13.06.2022 у судове засідання з`явився представник позивача та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, при цьому, 13.06.2022 через канцелярію суду подав клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з відсутністю адвоката.

Суд, дослідивши клопотання представництва «Азвірт "ММС"», яке діє від імені ТзОВ «Азвірт», про відкладення розгляду справи по суті, керуючись ст. 195 ГПК України, дійшов висновку про відмову у його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гіотранс» (далі - виконавець) та Представництвом «Азвірт "ММС"», яке діє від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Азвірт» (далі - замовник), укладено договір про надання послуг №05/05-21-1, відповідно до якого виконавець взяв на себе зобов`язання за плату надавати послуги технікою в справному технічному стані на об`єктах замовника згідно заявок останнього, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити надані виконавцем послуги.

В п. 2.1. договору сторони погодили, що ціна договору, визначається шляхом додавання вартості наданих послуг, зазначених в актах прийому-передачі наданих послуг за весь період дії цього договору.

Згідно п. 2.3. договору замовник зобов`язується оплатити надані виконавцем послуги протягом 14 календарних днів з дня підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг, на підставі виставлених виконавцем рахунків-фактур. За погодженням сторін можливий інший порядок оплати, який не суперечить чинному законодавству України.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що виконавець зобов`язаний по факту надання послуг пред`явити замовнику підписані останнім дорожні листи та ТТН, на підставі яких складаються акти прийому-передачі наданих послуг. У разі наявності претензій по якості виконавцем послуг, сторонами складається акт з переліком претензій замовника.

Відповідно до п. 5.2. договору за порушення сторонами термінів виконання зобов`язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення від суми невиконаних зобов`язань за кожний день прострочення.

Термін дії цього договору - з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021. Якщо сторони, за один місяць до терміну закінчення дії цього договору не виявили намірів про припинення дії договору, договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік (п. 9.1. договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов цього договору позивачем надані відповідачу послуги на загальну суму 265 804,65 грн, про що позивачем складено акт надання послуг № 26 від 01.07.2021.

Проте, за твердженням позивача, Представництво «Азвірт "ММС"», яке діє від імені ТзОВ «Азвірт», цей акт надання послуг не підписало, надані послуги не оплатило.

19.10.2021 позивачем направлено на адресу відповідача вимогу № 1 від 18.10.2021 за вих. №12 щодо повернення боргу з урахуванням інфляції та штрафних санкцій.

У відповідь на цю вимогу, відповідач листом за вих. №490/11-1 від 15.11.2021 повідомив позивача, що не заперечує факт укладення договору з ТзОВ «Гіотранс» та надання останнім послуг технікою, а також не відмовляється виконувати свої зобов`язання по оплаті наданих послуг, проте зазначив про зустрічні вимоги до позивача про відшкодування завданої шкоди.

20.10.2021 позивач надіслав на адресу Представництва «Азвірт "ММС"» для підписання акт надання послуг №26 від 01.07.2021 та рахунок на оплату №18 від 01.07.2021 на суму 265 804,65 грн.

Як вбачається з відомостей АТ «Укрпошта» про вручення поштового відправлення №0740029148981, відправлення із супровідним листом від 18.10.2021, зокрема, акт надання послуг №26 від 01.07.2021 та рахунок №18 від 01.07.2021 вручено 26.10.2021 представнику відповідача за довіреністю.

Проте, акт надання послуг №26 від 01.07.2021 відповідач з підписом не повернув, при цьому, будь-яких заперечень щодо якості наданих послуг не надав.

Отже, у зв`язку із неналежним виконанням Представництвом «Азвірт "ММС"», яке діє від імені ТзОВ «Азвірт», своїх зобов`язань за договором про надання послуг №05/05-21-1 від 05.05.2021, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення заборгованості у розмірі 265 804,65 грн.

Крім того, позивач нараховує на суму боргу пеню у розмірі 16 115,77 грн, 3% річних у розмірі 2 927,49 грн та інфляційне збільшення в сумі 5 338,65 грн за період з 15.07.2021 по 25.11.2021.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Судом встановлено, що 05.05.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг №05/05-21-1, відповідно до якого позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 265 804,65 грн, про що ТзОВ «Гіотранс» складено акт надання послуг № 26 від 01.07.2021.

Так, пунктом 4.1. договору передбачено, що виконавець зобов`язаний по факту надання послуг пред`явити замовнику підписані останнім дорожні листи та ТТН, на підставі яких складаються акти прийому-передачі наданих послуг. У разі наявності претензій по якості виконавцем послуг, сторонами складається акт з переліком претензій замовника.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем вмотивованої відмови у прийнятті наданих послуг не надано, при цьому, підписаний акт надання послуг № 26 від 01.07.2021 Представництво «Азвірт "ММС"», яке діє від імені ТзОВ «Азвірт», позивачу не повернуто.

Таким чином, оскільки відповідачем не повернуто підписаного акту надання послуг та не надано вмотивованої відмови у його підписанні, послуги вважаються прийнятими відповідачем.

Більше того, у листі за вих. №490/11-1 від 15.11.2021 відповідач повідомив позивача, що не заперечує факт укладення договору з ТзОВ «Гіотранс» та надання останнім послуг, а також не відмовляється виконувати свої зобов`язання по оплаті наданих послуг, проте зазначив про зустрічні вимоги до позивача щодо відшкодування завданої шкоди.

Разом із тим, суд зазначає, що відшкодування шкоди завданої позивачем відповідачу в рамках виконання умов договору про надання послуг №05/05-21-1 віл 05.05.2021 не є предметом розгляду у цій справі, а тому судом не надається правова оцінка цим обставинам.

На підтвердження зворотного Представництвом «Азвірт "ММС"», яке діє від імені ТзОВ «Азвірт», не надано суду будь-яких інших доказів.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Так, відповідно до п. 2.3. договору замовник зобов`язується оплатити надані виконавцем послуги протягом 14 календарних днів з дня підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг, на підставі виставлених виконавцем рахунків-фактур. За погодженням сторін можливий інший порядок оплати, який не суперечить чинному законодавству України.

Судом встановлено, що 26.10.2021 відповідачем отримано супровідний лист від 18.10.2021 разом із актом надання послуг № 26 від 01.07.2021 та рахунком № 18 від 01.07.2021, що підтверджується відомостями АТ «Укрпошта» про вручення поштового відправлення №0740029148981.

Проте, як зазначено судом вище, відповідач за надані послуги не розрахувався, вмотивованої відмови у підписанні акту надання послуг № 26 від 01.07.2021 на суму 265 804, 65 грн також не надав.

Таким чином, відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання за договором про надання послуг не виконав, оплату за надані послуги не здійснив.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи встановлене вище, суд дійшов висновку, що Представництвом «Азвірт "ММС"», яке діє від імені ТзОВ «Азвірт», порушено умови договору про надання послуг №05/05-21-1 від 05.05.2021 та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіотранс».

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 16 115,77 грн, 3% річних у розмірі 2 927,49 грн та інфляційне збільшення в сумі 5 338,65 грн за період з 15.07.2021 по 25.11.2021.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2. договору за порушення сторонами термінів виконання зобов`язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення від суми невиконаних зобов`язань за кожний день прострочення.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином шести місяців.

Крім того, згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, і встановив, що ТзОВ «Гіотранс» невірно визначено період нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Зокрема, приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджено отримання відповідачем акту надання послуг №26 від 01.07.2021 лише 26.10.2021, з урахуванням положення п. 2.3. договору, обґрунтованим початком нарахування штрафних санкцій є 10.11.2021.

Отже, за розрахунком суду обґрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 1 980,79 грн та 3% річних в сумі 349, 79 грн, нарахованих за період з 10.11.2021 по 25.11.2021.

Водночас, ураховуючи, що нарахування цих сум здійснюється за неповний місяць, інфляційні втрати дорівнюють нулю.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Щодо заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як вбачається з позовних матеріалів, позивачем заявлено до стягнення 50 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Так, на підтвердження понесення цих витрат, позивачем надано: договір про надання правничої допомоги №18/10-21 від 18.10.2021, укладений між ТзОВ «Гіотранс» та Адвокатським бюро «Кочмарьової Тетяни»; розрахунок витрат на професійну правничу допомогу за цим договором на суму 50 000,00 грн; квитанцію № 25/11 від 25.11.2021 про сплату 50 000,00 грн за надані послуги адвоката згідно договору про надання правничої допомоги №18/10-21 від 18.10.2021.

Отже, з наведеного вбачається, що позивачем надано суду докази понесення витрат на професійну правничу допомогу в межах цієї справи у розмірі 50 000,00 грн, проте, ураховуючи часткове задоволення позову, відповідно ця вимога підлягає задоволенню пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіотранс» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азвірт» в особі Представництва «Азвірт "ММС"» (01133, місто Київ, провулок Лабораторний, будинок 6, офіс 11; ідентифікаційний код 26628084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіотранс» (07400, Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 33; ідентифікаційний код 43898227) 265 804 (двісті шістдесят п`ять тисяч вісімсот чотири) грн 65 коп. - основного боргу, 1 980 (одну тисячу дев`ятсот вісімдесят) грн 79 коп. - пені, 349 (триста сорок дев`ять) грн 79 коп. - 3% річних, 46 200 (сорок шість тисяч двісті) грн 00 - витрат на професійну правничу допомогу та 4 021 (чотири тисячі двадцять одну) грн 99 коп. - судового збору.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 16.06.2022.

Суддя В.В. Бондарчук