Рішення

від 06.06.2022 по справі 918/1198/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/1198/21

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія МБК" (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 16-Б, код ЄДРПОУ 37973945)

до Фізичної особи-підприємця Богдан Дениса Вікторовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) про стягнення 106 168 грн 31 коп.

у судове засідання з розгляду справи по суті з`явилися:

- від позивача: Зінчук Дарина Леонідівна,

- від відповідача: не з`явився.

Після оголошеної перерви 07.06.2022 учасники справи не з`явилися. Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія МБК" (далі - ТОВ "ФК МБК", позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Богдан Дениса Вікторовича (далі - ФОП Богдан Д.В., відповідач), у якому посилаючись на ст. ст. 526, 610, 625, 629, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 162, 164, 171 ГПК України, просить суд стягнути з відповідача 106 168 грн 31 коп., судовий збір та 15 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 29.12.2021, між іншого, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/1198/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

17 січня 2022 року на поштову адресу суду від відповідача надійшов відзив із запереченнями проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 17.01.2022, постановлено здійснювати подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03.02.2022 року.

24 січня 2022 року на поштову адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 03.02.2022 повідомлено сторін, що наступне судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 17.02.2022.

У судовому засіданні 17.02.2022 судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 01.03.2022, про що відповідач повідомлявся відповідною ухвалою суду.

Ухвалою від 01.03.2022, зокрема, оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до завершення військової агресії Російської Федерації проти України.

09 березня 2022 року від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Ухвалою суду від 18.05.2022 призначено розгляд справи по суті на 07.06.2022 року.

У судове засідання 07.06.2022 ФОП Богдан Д.В. не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом надіслання ухвали суду від 18.05.2022 на адресу останнього, яка у тому числі, зазначалася відповідачем у поданому відзиві на позов, а саме: 33016, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Фабрична, будинок 16, кімната 86.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки явка відповідача у судове засідання з розгляду справи по суті обов`язковою не визнавалася, господарський суд дійшов висновку про можливість його проведення без участі ФОП Богдана Д.В.

Присутній представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задоволити з підстав зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

22 жовтня 2021 року між позивачем та відповідачем укладено Договір про прийом платежів №П- 39265, предметом якого є зобов`язання позивача здійснювати переказ коштів у безготівковій формі на користь відповідача, організовувати та забезпечувати приймання на постійній основі грошових коштів від платників за послуги, товари, роботи, що їм надає Відповідач, а Відповідач в свою чергу зобов`язується оплачувати належним чином надані Позивачем фінансові послуги в порядку і на умовах визначених Договором.

Перед встановленням договірних відносин відповідач пройшов процедури фінансового моніторингу та вказав позивачу, що метою таких відносин є прийом платежів за продаж одягу і взуття, роздрібну торгівлю та діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Приймати платежі від платників з використанням технології Tap to phone відповідач почав 22.10.2021 після підписання обома сторонами Договору. Кількість та сума таких оплат не була значною (до 500 гривень за день). Однак, протягом 8-10 листопада 2021 року сума платежів та їх кількість необґрунтовано збільшилися, на підтвердження чого позивачем у позовній заяві наведено таблицю.

Позивач вказує, що внаслідок спрацювання систем запобігання та протидії шахрайським операціям (антифррод системи) співробітниками позивача було проаналізовано використання відповідачем сервісу починаючи з 02.11.2021 та визнано дії відповідача підозрілими. Водночас, відповідачем через мобільний застосунок було надано розпорядження провести відміни вказаних платежів, що призвело до виконання позивачем повернень коштів платникам. Повернення коштів здійснювалося за рахунок позивача, оскільки, з технічних причин списати вказані суми з рахунку відповідача було неможливо.

В подальшому позивач направив відповідачу лист №1611/21-1 від 16.11.2021 з вимогою повернути кошти у сумі 106 168 грн 31 коп., які були зараховані платникам за рахунок власних коштів позивача. Однак, відповідач жодної офіційної відповіді не надав та грошові кошти на рахунок позивача не повернув.

Означене змусило позивача звернутися до господарського суду із даним позовом про захист його законних прав та стягнення з відповідача майнової шкоди у розмірі 106 168 грн 31 коп.

Відповідач у відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав, що підтверджує укладення між ним та позивачем Договору про прийом платежів № П- 39265 від 22.10.2021. Крім того, відповідач зазначив, що діючи як фізична особа-підприємець, здійснюючи діяльність пов`язану з продажем одягу і взуття, роздрібну торгівлю та діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту для зручного ведення торгівлі та фінансової звітності обрав технологію безконтактної оплати Tap to phone, яка передбачає, що платник здійснює оплату за допомогою електронного платіжного засобу (банківської карти) з безконтактним мікропроцесором (чіпом) шляхом прикладання такої карти до його мобільного пристрою (телефону), який слугує pos-терміналом для проведення розрахунку.

Відповідач підкреслив, що відміни платежів через мобільний застосунок або будь-яким іншим чином не проводив. Окрім того, відповідач зауважив, що йому не було відомо про повернення коштів, він не був попередньо проінформований про повернення коштів позивачем за свій рахунок і не мав технічної можливості погодити або скасувати таку операцію.

У відзиві відповідач звертає увагу на підпункт 13.2.1 пункту 13.2 Договору, яким передбачено, що повернення Платнику прийнятих, з метою оплати послуг Отримувача коштів може відбуватися: шляхом ініціювання однією стороною та лише при умові підтвердження технічної можливості такого повернення іншою Стороною, засобами передбаченими в Протоколі технічної взаємодії, з обов`язковим направленням письмового повідомлення про повернення коштів за відповідним Платежем.

У відповіді на відзив позивач звернув увагу, що перед початком прийому платежів кожному отримувачу коштів створюється в системі позивача обліковий запис (особистий кабінет) для відстеження інформації за платежами, виставлення рахунків, скасування оплат тощо. Вхід до особистого кабінету отримувача коштів здійснюється за унікальним логіном та паролем. Зокрема, логін відповідача - DENYS19944. Пароль для входу відомий виключно володільцю особистого кабінету. Ні співробітники позивача, ні підрядники, ні будь-які треті особи, які знаходяться у правовідносинах з позивачем не володіють інформацією щодо паролів для входу в особистий кабінет отримувача коштів. Зазначена інформація має високий рівень конфіденційності та за несанкціонований доступ передбачена відповідальність. Таким чином, пароль для входу до особистого кабінету відповідача знав виключно відповідач, крім випадків, коли відповідач міг передати пароль, без повідомлення позивача, третім особам. В такому випадку, наслідки та відповідальність за розголошення конфіденційної інформації покладаються на відповідача.

В системі позивача зберігається протягом визначеного законодавством часу інформація щодо фінансових операцій, клієнтів, даних платіжних карток та інших реквізитів електронних платіжних засобів. Щодо відповідача в журналі запису подій (лотах) міститься інформація про дату та час авторизації відповідача в особистому кабінеті з логіном DENYS 19944, а також дату і час формування відповідачем запитів на скасування оплат (копія Витягу з журналу записів подій (логи) додається до відповіді на відзив).

Крім того, як вказує позивач, в системі банку, який безпосередньо проводив платежі (банк-еквайр), АТ «АКБ «КОНКОРД» (код ЄДРПОУ - 34514392), також міститься інформація про скасовані операції, кошти за якими банк повернув на картки ініціаторів платежів (копія листування з уповноваженими представниками банку АТ «АКБ «КОНКОРД» додана позивачем до відповіді на відзив).

На переконання позивача вказані факти свідчать про те, що виключно відповідач зайшов до особистого кабінету DENYS 19944 та проводив відміну платежів, за якими станом на 18.01.2022 не повернув кошти.

Позивач звертає увагу суду, що не отримав від відповідача жодної виписки, яку запитував у нього. Також позивач не отримав офіційної відповіді на свій Лист № 1611/21-1 від 16.11.2021 з вимогою повернути кошти.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення, доводи та обґрунтування присутнього представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи учасників справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22.10.2021 між ТОВ "ФК МБК" та ФОП Богданом Д.В., укладено Договір про прийом платежів №П- 39265 (далі - Договір).

Згідно з предметом Договору (пункт 2.1.) позивач зобов`язується здійснювати переказ коштів у безготівковій формі на користь відповідача, організовувати та забезпечувати приймання на постійній основі грошових коштів від платників за послуги, товари, роботи, що їм надає Відповідач, а Відповідач в свою чергу зобов`язується оплачувати належним чином надані Позивачем фінансові послуги в порядку і на умовах визначених Договором.

Способом прийому платежів відповідачем була обрана технологія безконтактних оплат Tap to phone, яка передбачає, що платник здійснює оплату за допомогою електронного платіжного засобу (банківської картки) з безконтактним мікропроцесором (чіпом) шляхом прикладання такої картки до мобільного пристрою (телефону) Відповідача, який слугує pos-терміналом для проведення розрахунку.

Підпунктом 13.2.1. пункту 13.2. Договору передбачено, що повернення Платнику прийнятих, з метою оплати Послуг Отримувача, коштів може відбуватись: шляхом ініціювання однією Стороною та лише при умові підтвердження технічної можливості такого повернення іншою Стороною, засобами передбаченими в Протоколі технічної взаємодії, з обов`язковим направленням письмового повідомлення про повернення коштів за відповідним Платежем

Пунктом 13.3. Договору, зазначено, що після обробки операції повернення коштів Платнику, з відображенням в Біллінговій системі та Системі Отримувача (що відображається в Контрольному реєстрі), ФК здійснює операцію по поверненню коштів Платнику протягом 10-и банківських днів та в подальшому утримує їх із сум оплат на користь Отримувача, що відображається в Акті наданих послуг. Відповідно до пункту 13.4. Договору у випадку відсутності наступних Платежів на користь Отримувача, Отримувач зобов`язується протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання письмової вимоги ФК, здійснити відшкодування на повну суму проведених повернень на користь Платника. Отримувач здійснює відшкодування на рахунок ФК зазначений в письмовій вимозі, а ФК проводить взаєморозрахунки з Банками еквайрами.

Відповідно до п. 7.5. Договору за порушення Отримувачем вимог та або будь-якого з обов`язків, передбачених цим Договором, оскарження операцій Платниками або претензії Платників до якості наданих Послуг, що в свою чергу призвело до накладення на ФК штрафних санкцій з боку Платників, Платіжних систем або Банків, Отримувач зобов`язується відшкодувати ФК всі завданні збитки у кожному у такому випадку порушення, не пізніше ніж через 10 (десять) банківських днів з дати отримання письмової вимоги від ФК.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, - правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Договір укладено відповідачем у формі приєднання у розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України, умови якого встановлені позивачем та опубліковані на офіційному сайті http://www.fcmbk.com.ua/. Договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Формою прийняття пропозиції укладення (акцепту) Договору є підписана відповідачем засобами удосконаленого електронного підпису Угода-Приєднання до Договору про прийому платежів (том 1, а.с. 12).

Окрім того, в матеріалах справи міститься заява на реєстрацію отримувача в Біллінговій системі.

Судом встановлено, що договір укладено, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

Позивач та відповідач підтверджують факт укладення договору.

У позовній заяві позивач наводить таблицю про те, що протягом листопада 2021 року сума отриманих відповідачем платежів та їх кількість необґрунтовано збільшилися на загальну суму 106 457 грн 67 коп. (зокрема позивач звертає увагу на період з 8-10 листопада на суму 11 193 грн 55 коп.).

Крім того, позивач у позовній заяві вказує, що відповідачем через мобільний застосунок було надано розпорядження провести відміни платежів.

У матеріалах справи міститься лист № 266 від 22.02.2022 Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд", наданий на запит ТОВ "ФК МБК", у якому банк підтверджує, що ФОП Богданом Д.В. здійснено дії зі скасування платежів на суму 106 045 грн 00 коп. за наступними транзакціями: 1014027822 - 04.11.2021 на суму 1 000 грн 00 коп.; 1014272608 - 04.11.2021 на суму 5 000 грн 00 коп.; 1014273549 - 04.11.2021 на суму 4 000 грн 00 коп.; 1022217551 - 09.11.2021 на суму 9 000 грн 00 коп.; 1022431063 - 09.11.2021 на суму 8 700 грн 00 коп.; 1022446213 - 09.11.2021 на суму 9 100 грн 00 коп.; 1022474635 - 09.11.2021 на суму 8 325 грн 00 коп.; 1022496790 - 09.11.2021 на суму 9 100 грн 00 коп.; 1022535017 - 09.11.2021 на суму 7 100 грн 00 коп.; 1022546195 - 09.11.2021 на суму 9 100 грн 00 коп.; 1022607941 - 09.11.2021 на суму 14 000 грн 00 коп.; 1022650659 - 09.11.2021 на суму 14 000 грн 00 коп.; 1023732756 - 09.11.2021 на суму 2 000 грн 00 коп.; 1023733874 - 09.11.2021 на суму 2 000 грн 00 коп.; 1023743692 - 09.11.2021 на суму 1 500 грн 00 коп.; 1023845606 - 09.11.2021 на суму 1 120 грн 00 коп.; 1014272869 - 04.11.2021 на суму 400 грн 00 коп.; 1012944276 - 04.11.2021 на суму 600 грн 00 коп.

Позивач стверджує, що вказані відміни платежів призвели до виконання позивачем повернень коштів платникам на загальну суму 106 168 грн 31 коп.

Однак у матеріалах справи відсутні докази того, що безпосередньо позивачем здійснено повернення коштів платникам за власний рахунок.

У матеріалах справи наявні докази перерахування на рахунок відповідача у АТ "Альфа Банк" коштів згідно з платіжними дорученнями: № 6243633 від 02.11.2021 на суму 6 грн 66 коп.; № 6241175 від 02.11.2021 на суму 6 грн 66 коп.; № 6241175 від 02.11.2021 на суму 19 грн 60 коп.; № 6255291 від 04.11.2011 на суму 11 грн 43 коп.; № 6259041 від 05.11.2021 на суму 220 грн 77 коп.; № 6263098 від 08.11.2021 року на суму 11 169 грн 31 коп.; № 6266894 від 09.11.2021 на суму 16 грн 40 коп.; № 6277187 від 10.11.2021 на суму 07 грн 84 коп.; № 6281277 від 11.11.2021 на суму 94 999 грн 00 коп.; № 6367341 від 18.01.2022 на суму 14 200 грн 00 коп.

Проте суд зауважує, що те що відбулися операції зі скасування платежів на загальну суму 106 045 грн 00 коп. за транзакціями, вказаними Акціонерним товариством комерційний банк "Конкорд" у листі № 266 від 22.02.2022, - не свідчить про те, що означена сума 106 045 грн 00 коп. грошових коштів була повернута на користь осіб, які здійснили їх переказ, за рахунок позивача.

В матеріалах справи відсутні докази того, що Акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" провело операції зі скасування саме тих платежів на суму 106 045 грн 00 коп., які були здійснені на користь відповідача у АТ "Альфа Банк" згідно з платіжними дорученнями: № 6243633, № 6241175, № 6241175, № 6255291, № 6259041, № 6263098, № 6266894, № 6277187, № 6281277, № 6367341.

Крім того, суд розцінює долучений позивачем до відповіді на відзив витяг із журналу записів подій (логів) як односторонній документ, що складений позивачем, та не може бути належним та допустимим доказом формування відповідачем запитів на скасування оплат.

Із поданих позивачем доказів не вбачається факту отримання позивачем шкоди (збитків) внаслідок скасування операцій на суму 106 045 грн 00 коп. за наступними транзакціями: 1014027822, 1014272608, 1014273549, 1014272869, 1012944276 від 04.11.2021 року та 1022217551, 1022431063, 1022446213, 1022474635, 1022496790, 1022535017, 1022546195, 1022607941, , 1023732756, 1023733874, 1023743692, 1023845606 від 09.11.2021 року, - позаяк позивачем не надано доказів того, що здійснено повернення коштів платникам саме за власний рахунок ТОВ "ФК МБК", а не ФОП Богдана Д.В.

Крім того, в матеріалах справи також відсутні докази як зарахування на рахунок відповідача так і списання із рахунку відповідача будь-яких коштів уже внаслідок дій зі скасування платежів, а є лише докази скасування платежів за вказаними транзакціями.

Суд, дослідивши долучені до відповіді на відзив докази електронного листування (том 1, а.с. 44-54), дійшов висновку про їх неналежність та недопустимість.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд зауважує, що належність та допустимість доказів відноситься до властивостей доказів.

Вирішуючи питання про прийняття доказу, суд перевіряє наявність у ньому інформації, яка має значення для справи, належність доказу і відповідність доказу закону - допустимість. При цьому суд перевіряє, чи відповідає конкретний доказ дійсності, тобто впевнюється в тому, чи є доказ достовірним, чи можна із сукупності доказів зробити висновок про існування або відсутність певного юридичного факту, на підтвердження якого вони представлені, тобто чи є ці докази достатніми у своїй сукупності.

Належність доказу вказує на спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування. Це логічний зв`язок з обставинами, які становлять предмет доказування, до якого можуть належати факти матеріально правового та процесуального характеру.

Докази електронного листування долучені до відповіді на відзив не є належними та допустимими, оскільки такі не є офіційними документами, в матеріалах справи відсутні докази підписання електронним підписом будь-якої зі сторін таких листів. Електронне листування, надане позивачем, не посвідчує факту будь-якої господарської операції чи визнання будь-якого факту відповідачем, оскільки не належить до первинних документів в розумінні закону.

Позивач вказує, що внаслідок спрацювання систем запобігання та протидії шахрайським операціям (антифррод системи) співробітниками позивача було проаналізовано використання відповідачем сервісу починаючи з 02.11.2021 та визнано дії відповідача підозрілими. Водночас, позивачем не надано доказів у підтвердження вказаної інформації щодо спрацювання антифррод системи.

Позивачем не надано доказів того, що через мобільний застосунок відповідачем було надано розпорядження провести відміни будь-яких платежів, що призвело до виконання позивачем повернень коштів платникам. Наданий позивачем витяг із журналу записів (логів) є одностороннім документом, складеним позивачем.

Також позивач стверджує, що повернення коштів здійснювалося за рахунок позивача, оскільки, з технічних причин списати вказані суми з рахунку відповідача було неможливо.

Доказів існування будь-яких технічних причин для списання коштів з рахунку відповідача позивачем не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Так, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідним є доведення таких фактів:

а) неправомірність поведінки особи: неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди, зокрема, втрату або пошкодження майна потерпілого. При цьому, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків (шкоди), протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. А відтак, доводячи склад цивільного правопорушення у діях відповідача, позивач мав довести, що поведінка відповідача була неправомірною та протиправною. Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права.

Із аналізу вищенаведених норм вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди (збитків) іншій особі, а для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду). За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Господарський суд не встановив факту протиправної поведінки відповідача щодо скасування операцій на суму 106 045 грн 00 коп. за наступними транзакціями: 1014027822, 1014272608, 1014273549, 1014272869, 1012944276 від 04.11.2021 року та 1022217551, 1022431063, 1022446213, 1022474635, 1022496790, 1022535017, 1022546195, 1022607941, , 1023732756, 1023733874, 1023743692, 1023845606 від 09.11.2021 року.

Суд звертає увагу, що операції зі скасування платежів спрямовані на анулювання господарської операції про рух певної суми коштів, унаслідок яких відбувається списання коштів з рахунка особи, на користь якої було здійснено їх переказ, та відповідно повернення таких коштів осіб, яка здійснила переказ.

При цьому суд зауважує, що відповідач вільний у здійсненні будь-яких дій, в тому числі зі скасування операцій, що не заборонені законом.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач за рахунок власних коштів здійснив повернення коштів особам, які були клієнтами відповідача.

Крім того, суд звертає увагу, що наведена позивачем в таблиці сума отримання відповідачем платежів становить 106 457 грн 67 коп., вказана Акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" сума на яку проведено скасування платежів - 106 045 грн 00 коп., а позивач у прохальній частині позовної заяви просить суд стягнути з відповідача 106 168 грн 31 коп.

Таким чином, із наданих позивачем документів неможливо встановити підстав стягнення з відповідача саме 106 168 грн 31 коп., а не іншої суми. Обґрунтованого розрахунку розміру шкоди позивачем також не надано.

Відтак позивачем не доведено факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди, прямого причинного зв`язку між порушенням та шкодою та вини відповідача.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку сторона стверджує.

Крім того, суд звертає увагу позивача на обов`язок "розкривати свої докази" разом із поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 80, ч. 2 ст. 164 ГПК України). При цьому, наявність заперечень сторін щодо позовних вимог не може вважатися об`єктивною обставиною яка свідчить про неможливість подання вказаних доказів в строк встановлений законом. А якраз навпаки, "розкриття своїх доказів" сторонами під час подання суду перших заяв по суті справи (позов, відзив, пояснення третьої особи), є обов`язковим елементом, що забезпечує функціонування основних засад господарського судочинства, зокрема принципу змагальності сторін, оскільки змагальність полягає у праві сторін завчасно ознайомитися з доказами, представленими іншими учасниками процесу, у праві бути поінформованим про аргументи один одного. Отже, розкриття доказів є процедурою, в межах якої здійснюється діяльність з метою повідомлення осіб, які беруть участь у справі, та суду про наявні в конкретного учасника справи докази або повідомлення таких осіб про докази, якими сторона у справі збирається скористатися у процесі, та з метою надання можливості всім учасникам справи ознайомитися з такими доказами та змістом кожного з них.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. (аналогічні висновки містяться у постанові КГС ВС від 25.06.2020 року у справі № 924/233/18).

Суд зауважує, що позивач, долучивши 09.03.2022 до матеріалів справи докази, а саме - платіжні доручення про перерахування коштів на рахунок відповідача, копію листа АТ "АКБ "Конкорд" з поясненнями щодо скасування транзакцій, порушив обов`язок "розкривати свої докази" разом із поданням позовної заяви.

Зважаючи на викладене, позивач не довів суду, що відповідачем завдано йому шкоду у розмірі 106 168 грн 31 коп.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у визначенні прав та обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

Частиною 1 с. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відтак, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з вимогою про стягнення коштів у сумі 106 168 грн 31 коп.

Враховуючи положення Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви з майновими вимогами у розмірі 106 168 грн 31 коп. позивачу слід сплатити судовий збір в розмірі 2 270 грн 00 коп.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні з даним позовом до суду сплачено судовий збір у більшому розмірі на 211 грн 00 коп., аніж необхідно - 2 481 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 6425910 від 15.12.2021 року.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Частиною 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у випадках, установлених, зокрема п. 5 ч.1 цієї статті, судовий збір повертається повністю.

Судом роз`яснюється позивачу про можливість повернення судового збору у розмірі 211 грн 00 коп. за його письмовим клопотанням.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що господарський суд відмовляє у задоволенні позову, судовий збір у розмірі 2 270 грн 00 коп., сплачений згідно платіжним дорученням № 6425910 від 15.12.2021, залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія МБК" до Фізичної особи-підприємця Богдан Дениса Вікторовича про стягнення 106 168 грн 31 коп. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.06.2022 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О.Пашкевич