Рішення

від 13.06.2022 по справі 728/244/22

БАХМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 728/244/22

Номер провадження 2/728/141/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року Бахмацький районний суд Чернігівської області

в складі:

головуючої судді Глушко О.І.

при секретарі Коваленко В.В.

за участю позивачки ОСОБА_1

представника позивачки - адвоката Серкіна К.Ю. (в режимі відеоконференції)

представника відповідача - Свербій С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмачі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмацького дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 3 «Берізка» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

10.02.2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ завідувача Бахмацького закладу дошкільної освіти № 3 «Берізка» Бахмацької міської ради Чернігівської області від 05.11.2021 року № 213 в частині відсторонення її від роботи та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй невиплачену заробітну плату за період відстороненння від роботи на підставі наказу № 213 від 05.11.2021 року.

Свої вимоги мотивувала тим, що, починаючи з 12.10.2014 року працює на посаді вчителя-логопеда Бахмацького дошкільного навчального закладу № 3 «Берізка». Наказом завідувача Бахмацького закладу дошкільної освіти № 3 «Берізка» Бахмацької міської ради Чернігівської області за № 213 від 05.11.2021 року її було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої вірусом SARS-CoV-2.

Вважає зазначений наказ незаконним та прийнятим в порушення норм чинного законодавства, в зв`язку з чим було порушено її право на працю, передбачене ст. 43 Конституції України. Зазначає, що ні ст. 46 КЗпП України ні іншим законом не передбачено правової можливості відстороненя працівника від роботи з підстав відсутності у нього щеплення від COVID-19. Наказ МОЗ суперечить Законам України «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», оскільки в них не передбачено обов`язкових щеплень від COVID-19.

Ухвалою суду від 11.02.2022 року відкрито провадження по справі з визначенням її розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.03.2022 року, яке в подальшому перенесене на 19.05.2022 року.

Ухвалою суду від 19.05.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.06.2022 року, який відкладено на 14.06.2022 року в зв`язку з виникненням технічних проблем, які унеможливили участь представника позивачки в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Серкін К.Ю. підтримали позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві та просили задовольнити їх. Також зазначили, що копію наказу отримано ними після адвокатського запиту 07.02.2022 року. Крім того, позивачка вказала, що мала протипоказання до щеплення від COVID-19 відповідно до наданої її лікуючим лікарем консультації, хоча відповідної довідки їй не було видано медичною установою.

Представник відповідача Свербій С.М. в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог та просила відмовити в їх задоволенні, оскільки вважає винесений нею, як керівником закладу, наказ про відсторонення від роботи ОСОБА_1 правомірним, так як останньою не було надано ні підтверджуючих здійснення щеплення ні підтверджуючих протипоказання його проведення документів. Також вважає, що позивачка пропустила тримісячний строк звернення до суду з даними вимогами, оскільки наказ датований 05.11.2021 року, про що мається її підпис, а з позовом вона звернулася по спливу трьох місяців, 10.02.2022 року, що є підставою для відмови в позові. Зазначила, що з 01.03.2022 року ОСОБА_1 приступила до роботи в зв`язку з зупиненням дії наказу МОЗ України № 2153 від 04.10.2021 року до завершення воєнного стану в Україні.

Вислухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 працює в Бахмацькому дошкільному навчальному закладі дошкільної освіти (ясла-садок) № 3 «Берізка» Бахмацької міської ради Чернігівської області на посаді вчителя - логопеда, починаючи з 12.10.2004 року згідно наказу № 134 від 12.10.2004 року дотепер (а.с. 14, 16, 17).

Відповідно до акту за № 1, складеного 22.10.2021 року за підписом працівників вищевказаного закладу, ОСОБА_1 відмовилася підписати повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 від 22.10.2022 року (а.с. 48).

Відповідно до акту за № 2, складеного 05.11.2021 року за підписом працівників вищевказаного закладу, ОСОБА_1 відмовилася надати документ про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання до профілктичних щеплень проти COVID-19 (а.с. 49).

Згідно повідомлення за № 75 від 02.11.2021 року Бахмацького дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 3 «Берізка» Бахмацької міської ради ОСОБА_1 повідомлена про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, як працівник освіти, на підставі Наказу МОЗ «Про затвердження переліку професій, виробництва організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року № 2153 та п. 46-1 Постанову КМУ від 09.12.2020 року № 1236 (а.с. 47).

Наказом завідувача Бахмацького закладу дошкільної освіти № 3 «Берізка» Бахмацької міської ради Чернігівської області за № 213 від 05.11.2021 року Свербій С.М. її було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 на підставі повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 від 02.11.2021 за № 75 (а.с. 13).

За приписами ст. 46 КЗпП України в редакції, яка діяла на дату наказу від 05.11.2022 року, відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

За приписами ч.ч.1,2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Таким чином, посилання сторони позивача на положення ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», якою визначено перелік інфекційних хвороб, що підпадають під обов`язкове щеплення, до яких не відноситься COVID-19, суд вважає необґрунтованими, оскільки частина друга цієї статті передбачає обов`язкове профілактичне щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб.

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я є Міністерство охорони здоров`я України (МОЗ) згідно п.1 Положення «Про Міністерство охорони здоров`я України», що затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. № 267.

Наказом МОЗ від 04.10.2021 за № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» визначено, що на період дії карантину обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники: центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їхніх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 року № 2070).

Даний Наказ зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 року за № 1306/36928 в зв`язку з чим у суду не виникає сумнівів щодо його законності.

Наказом МОЗ України від 25.02.2022 року №380 «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153» зупинено дію наказу МОЗ № 2153 до завершення воєнного стану в Україні.

Оскільки правовідносини у даній справі виникли під час дії наказу МОЗ № 2153, тому суд застосовує його положення в редакції станом на день винесення наказу відповідача № 212 від 02.11.2021 року.

Згідно ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Відповідно до п.2 Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595 (надалі Перелік № 595) абсолютні протипоказання - стан, за якого існує чітко визначена ймовірність виникнення серйозної побічної реакції на введену вакцину для реципієнта вакцини, а ризики від проведення вакцинації значно перевищують переваги від проведення щеплення. Абсолютні протипоказання можуть бути постійними й тимчасовими. Постійні протипоказання - протипоказання до щеплень, що мають постійний пожиттєвий характер та ймовірно не будуть зняті впродовж життя. Тимчасові протипоказання - протипоказання, які безпосередньо наявні в момент вирішення питання щодо проведення щеплення, мають тимчасовий характер та зникають з часом.

Протипоказання до вакцинації встановлюються лікарем, який вирішує питання щодо проведення вакцинації відповідно до рекомендацій, викладених у цьому Переліку та інших національних настановах. За потреби для отримання додаткової інформації щодо верифікації діагнозу, перебігу захворювання, необхідності додаткових обстежень лікар скеровує пацієнта до профільного спеціаліста, за висновком якого остаточно приймає рішення щодо проведення вакцинації. (п.3 Переліку № 595).

Позивачкою не надано суду доказів на підтвердження протипоказань для вакцинування проти COVID-19.

Відповідно до пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» саме керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:

1)контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу";

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Конституційний Суд України в рішення від 9 липня 1998 року № 12-рп/98 [6] зазначив, що особливістю правового регулювання трудових відносин є те, що вони регламентуються розгалуженою системою нормативних актів, прийнятих органами різних рівнів, у тому числі за участю трудових колективів та профспілок. Найбільш соціально важлива частина трудових відносин, яка охоплюється конституційним поняттям «засади регулювання праці і зайнятості», визначається лише законом, решта - законами, постановами Верховної Ради України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, актами центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, генеральними, галузевими, регіональними, тарифними та іншими угодами, які укладаються на дво-, тристоронній основі між представниками працівників та роботодавців і компетентним державним органом, а також актами (договорами), прийнятими на підприємстві, в установі, організації власником або уповноваженим ним органом самостійно, разом чи за погодженням з трудовим колективом або профспілковим комітетом.

Вказані конституційні положення не виключають підзаконного регулювання трудових правовідносин.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що потреба у вакцинації для певної категорії працівників має свою основу в законодавстві, яке застосовується в поєднанні з положенням ст. 46 КЗпП та відповідає конституційним засадам регулювання праці.

Відповідно до наказу за № 35-к від 15.07.2020 року відділу освіти Бахмацької РДА Свербій Світлана Миколаївна переведена на посаду завідувача дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 3 «Берізка» Бахмацької міської ради Чернігівської області з 15.07.2020 року з посади вихователя - методиста даного закладу, який є юридичною особою (а.с. 27, 59).

Відповідальність за ч.1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Тому бездіяльність відповідача, як роботодавця, з відсторонення працівників може бути наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачка, будучи повідомленою про відсторонення від роботи, не зробила щеплення проти COVID-19 та не надала доказів щодо неможливості отримання нею відповідної довідки про наявність протипоказань, в зв`язку з чим зі сторони відповідача відсутнє порушення її прав.

Верховний Суд у своїй постанові від 10.03.2021 року (справа № 331/5291/19) також зробив висновок, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в цьому питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

Держава, встановивши відсторонення працівників закладів освіти від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей.

Отже, право позивачки на працю у шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, так як вона відмовилася від обов`язкового щеплення.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Як встановлено в судовому засіданні з 01.03.2022 року ОСОБА_1 приступила до роботи в зв`язку з зупиненням дії наказу МОЗ України № 2153 від 04.10.2021 року до завершення воєнного стану в Україні.

Враховуючи, що позивачка була відсторонена від роботи наказом від 05.11.2021 року та не виконувала її, не підлягають задоволенню позовні вимоги про нарахування та виплату заробітної плати за час відсторонення її від роботи

Крім того, дана вимога є похідною від вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу № 213 від 05.11.2021 року відповідача в частині відсторонення від роботи позивачки, у задоволенні якої суд відмовляє.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Згідно ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, місцевий загальний суд може поновити ці строки.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ про відсторонення позивачки від роботи за № 212 датований 05.11.2021 року та мається її особистий підпис про ознайомлення з ним.

З даним позовом представник позивачки звернувся до суду відповідно до штемпеля на поштовому конверті 08.02.2022 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду та не ставить питання про його поновлення, що також є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи.

Підлягають стягненню з позивачки на користь держави 992 гривні 40 копійок в рахунок судового збору за позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, пільги по сплаті якого відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на вказані позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 76-81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Бахмацького дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 3 «Берізка» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок за позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи.

Позивачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Бахмацький дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 3 «Берізка», м. Бахмач Ніжинського району Чернігівської області вул. Першотравнева, 26, код ЄДРПОУ 34210586.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 17.06.2022 року.

Суддя О.І. Глушко