Рішення

від 16.06.2022 по справі 242/784/22

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/242/703/22

Справа № 242/784/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2022 року

Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого - судді Черкова В.Г.,за участю секретаря судового засідання Кідрон О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр вугілля», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія плюс», Товариство з обмеженою відповідальністю « Маграт Україна», ОСОБА_2 , про припинення трудових відносин,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовною заявою, в якій просить припинити трудові відносини між ним та ТОВ «Енергія плюс» шляхом їх розірвання на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з моменту набрання рішенням законної сили із внесенням відповідних даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 24.02.2014 р. його було прийнято на посаду директора (за сумісництвом) ТОВ «Центр вугілля». У зв`язку з бойовими діями був вимушений виїхати з м.Донецька. Відповідач перебуває на тимчасово окупованій території, що унеможливлює звернення з приводу звільнення з займаної посади. Вказане свідчить про порушення його прав, адже він не має можливості припинити трудові відносини в передбачений КЗпП України спосіб.

Ухвалою суду від 17.02.2022 року позов прийнято до розгляду, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Відповідно до статті 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Стаття 36 КЗпП України визначає підстави припинення трудового договору якими, крім іншого, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).

Згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Трудовий договір припиняється тільки за наявності підстав для його припинення. Підставою припинення договору є юридичний факт або сукупність юридичних фактів, закріплених у законі та необхідних для припинення трудового договору. Вони поділяються на два види: 1) дії (життєві ситуації, що відбуваються за волею людей; вольові акти їх поведінки) сторін трудового договору або осіб, які не є його сторонами; 2) події (життєві обставини, настання яких не залежить від волі та свідомості людей: закінчення строку трудового договору; смерть працівника або роботодавця - фізичної особи тощо).

У законодавстві про працю України встановлено вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору з метою охорони трудових прав громадян. Так, підстави припинення трудового договору окреслені у ст.36 та інших статтях КЗпП України й залежно від того, хто є ініціатором припинення трудового договору, підстави поділяються на такі групи: припинення трудового договору за спільною (взаємною) ініціативою сторін трудового договору (наприклад, угода сторін, закінчення строку);розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України);розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (статті 40, 41 КЗпП України); розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є його стороною (третіх осіб) (пункти 3, 7 ст. 36, ст. 45 КЗпП України та ін.).

Отже, розірвання трудового договору стосується лише випадків, коли трудовий договір припиняється з ініціативи будь-якої з його сторін.

За будь-яких умов припинення трудового договору є правомірним за одночасної наявності таких умов: 1) передбаченої законодавством підстави припинення трудового договору; 2) дотримання порядку звільнення; 3) юридичного факту припинення трудового договору (наказу чи розпорядження роботодавця, заяви працівника, відповідного документа особи, уповноваженої вимагати розірвання договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.. 77 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно д о ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем доказів того, що він взагалі перебуває у трудових відносинах з відповідачем не надано. Так само, не надано доказів на підтвердження неможливості розірвання трудових відносин у передбачений КЗпП України спосіб.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 5, 12, 13, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр вугілля», код ЄДРПОУ 38033928, розташоване за адресою: Донецька область, м.Донецьк, вул.Артема, 95, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія плюс»,код ЄДРПОУ 32944752, розташоване за адресою: м.Київ, вул.Спаська, 36-А, Товариство з обмеженою відповідальністю «Маграт Україна», код ЄДРПОУ 35484516, розташоване за адресою: м.Київ, вул.Спаська, 36, ОСОБА_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , про припинення трудових відносин відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Донецького апеляційного суду Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене та підписане 17.06.2022 р.

Суддя В.Г.Черков