Постанова

від 13.06.2022 по справі 189/1727/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3660/22 Справа № 189/1727/21 Суддя у 1-й інстанції - Степанова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

за участю секретаря Заворотного К.Я.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження,

на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження, про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, пред`явленим до ТОВ Відродження, на предмет стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки, розірвання договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки, площею 5,668 га, кадастровий номер 1224255100:02:001:0217, розташованої на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області, згідно державного акту про право власності на земельну ділянку серії ІІ-ДП № 054189. Згідно з договором оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Відродження» 03 листопада 2017 року, земельна ділянка, площею 5,668 га, кадастровий номер 1224255100:02:001:0217, була передана ОСОБА_1 в оренду відповідачу - ТОВ «Відродження». Відповідно до договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1224255100:02:001:0217 від 03 листопада 2017 року, відповідач зобов`язується протягом строку дії договору оренди земельної ділянки за кожен рік користування земельною ділянкою, не пізніше 30 листопада кожного року дії договору оренди земельної ділянки сплачувати орендну плату у розмірі 17039,75 грн., в т.ч. ПДФО, ВЗ та ін., до виплати на руки 13717,00 грн. Станом на 07 грудня 2021 року відповідачем ТОВ «Відродження» не було виплачено орендну плату за 2020 - 2021 рр. в розмірі 27434,00 грн. Загальна сума заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 03 листопада 2017 року, кадастровий номер 1224255100:02:001:0217, з урахуванням пені, 3% річних, втрат від інфляції, згідно з розрахунком складала 29664,80 грн. В зв`язку з чим, позивач просив стягнути з ТОВ «Відродження», код ЄДРПОУ 30699186, на його користь заборгованість по виплаті орендної плати за 2020-2021 роки, з урахуванням пені, 3% річних та втрат від інфляції, за договором оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1224255100:02:001:0217, укладеного між ТОВ «Відродження» та ОСОБА_1 03 листопада 2017 року, в розмірі 29664,80 грн. Розірвати договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1224255100:02:001:0217, площею 5,668 га., укладений 03 листопада 2017 року між ТОВ «Відродження», код ЄДРПОУ 30699186 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1224255100:02:001:0217, площею 5,668 га., укладений 03 листопада 2017 року між ТОВ «Відродження», код ЄДРПОУ 30699186 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , у зв`язку з його розірванням, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 10947706 від 26 грудня 2017 року та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

В процесі розгляду справи позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про відмову від частини позовних вимог, в якій просить закрити провадження у справі, в частині позовних вимог про стягнення з ТОВ «Відродження» на користь ОСОБА_1 заборгованості по виплаті орендної плати за 2020-2021 роки, з урахуванням пені, 3% річних та втрат від інфляції, за договором оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1224255100:02:001:0217, укладеного між ТОВ «Відродження» та ОСОБА_1 03 листопада 2017 року, в розмірі 29 664,80 грн.,в зв`язку з чим, ухвалою суду від 01 лютого 2022 року було закрито провадження у справі в частині вищезазначених позовних вимог, а саме: про стягнення з ТОВ «Відродження» код ЄДРПОУ 30699186 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , заборгованості по виплаті орендної плати за 2020-2021 роки, з урахуванням пені, 3% річних та втрат від інфляції, за договором оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1224255100:02:001:0217, укладеного між ТОВ «Відродження».

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 щодо розірвання договору оренди земельної ділянки задоволені частково.

Розірвано договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1224255100:02:001:0217, площею 5,668 га., укладений 03 листопада 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження», код ЄДРПОУ 30699186 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с.33-36).

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ Відродження через свого представника звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовити, посилаючись на те, що несвоєчасна виплата орендної плати ОСОБА_1 відповідачем за 2020-2021 роки не може вважатись системним ухиленням відповідача від виконання взятих на себе зобов`язань за договором оренди земельної ділянки від 03 листопада 2017 року та впливати на розмір цивільно-правової відповідальності відповідача із застосування положень ст. 141 Земельного Коедксу України(а.с.48-50).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 054189 від 29 грудня 2001 року та копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 1099147706, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,668 га, яка розташована на території Покровської селищної ради, (а.с. 9, 10).

03 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Відродження» було укладено Договір оренди земельної ділянки площею 5,668 га, кадастровий номер 1224255100:02:001:0217, строком на 7 років, до 31 грудня 2024 року (а.с.6-7).

Крім того, 03 листопада 2017 року між сторонами було складено Акт приймання-передачі земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки від 03 листопада 2017 року, згідно якого орендодавець ОСОБА_1 передав, а орендар ТОВ «Відродження» прийняв в оренду земельну ділянку, в розмірі 5,668 га, кадастровий номер 1224255100:02:001:0217 (а.с.8).

Згідно п.4.1. договору оренди земельної ділянки, за кожен рік використання землі Орендар нараховує орендну плату у грошовій формі в розмірі, що становить 17039,75 грн., в т.ч. ПДФО, ВЗ та ін., до виплата на руки 13717,00 грн. Сплачується орендна плата до 30 листопада кожного року дії договору.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони не заперечували того, що договір оренди укладений і діє на зазначених умовах.

Так судом достовірно встановлено, що відповідачем ТОВ «Відродження» не було вчасно виплачено орендну плату ОСОБА_1 за договором оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1224255100:02:001:0217 від 03 листопада 2017 року за 2020-2021 рр., що підтверджується (копіями відомостей на виплату готівки (а.с. 26-27).

Відповідач як при розгляді справи судом першої інстанції, так і при розгляді апеляційної скарги не спростував невчасне виконання умов договору оренди землі в частині здійснення орендної плати за 2020-2021 рр., тому суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що невчасна виплата відповідачем орендної плати позивачу за два роки поспіль свідчить про наявність систематичного порушення відповідачем взятих на себе за договором оренди зобов`язань щодо виплати орендної плати.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності, встановивши наявність правових підстав для застосування положень ст. 141 Земельного Кодексу України на захист порушених прав позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 95ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповіднодо ч.4 ст.124Земельного КодексуУкраїни передачав оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 41Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно ст.319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини другої статті 792ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договори найму регулюються актами земельного законодавства ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України«Про орендуземлі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21Закону України«Про орендуземлі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 31Закону України«Про орендуземлі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з частиною першою статті 32Закону України«Про орендуземлі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексомУкраїни та іншими законами України.

Згідно з п. «д» ч. 1 ст.141ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Частинами першою і другою статті 651ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 3 ст. 651 ЦК України).

Стаття 611ЦК передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких, за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК, належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Колегія суддів наголошує на тому, що відповідач у своїй апеляційній скарзі не заперечував того факту, що ним було сплачено орендну плату позивачеві, як власнику земельної ділянки, несвоєчасно і з значним запізненням встановлених договором строків, тим самим не спростувавши встановлений судом першої інстанції факт допущення систематичного порушення умов договору оренди, зазначивши лише про надання судом переваги твердженням позивача, як і не спростувавши правових підстав для розірвання договору оренди у відповідності до положень ст. 141 ЗК України.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства зобмеженою відповідальністюВідродження залишити без задоволення.

Рішення Покровськогорайонного судуДніпропетровської областівід 01лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров