Постанова

від 13.06.2022 по справі 916/53/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/53/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І,

суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання: Молодов В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Божук Б.С.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11 січня 2022 року про вжиття заходів забезпечення позову

у справі № 916/53/22

за позовом Державного закладу Спеціалізований (спеціальний) санаторій Приморський Міністерства охорони здоров`я України

до Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області

про витребування земельних ділянок із незаконного володіння та скасування державної реєстрації

В С Т А Н О В И В:

У січні 2022 року Державний заклад Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Приморський» Міністерства охорони здоров`я України звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про:

- витребування із незаконного володіння Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області на користь Державного закладу Спеціалізований (спеціальний) санаторій Приморський Міністерства охорони здоров`я України земельних ділянок: із кадастровим номером 5120885600:01:001:0327, площею 31,36 га; із кадастровим номером 5120885600:01:001:0326, площею 6,2890 га; із кадастровим номером 5120885600:01:001:0328, площею 51,5502 га; із кадастровим номером 5120885600:04:001:0874, площею 6,3337 га; із кадастровим номером 5120885600:04:001:0871, площею 0,3369 га; із кадастровим номером 5120885600:01:001:0330, площею 0,7242 га; із кадастровим номером 5120885600:04:001:0870, площею 1,6499 га; із кадастровим номером 5120885600:04:001:0872, площею 3,0457 га; із кадастровим номером 5120885600:04:001:0875, площею 5,2914 га;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за № 46011191 від 29.12.2021 р. права комунальної власності на земельну ділянку, площею 3,0457 га, із кадастровим номером 5120885600:04:001:0872 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2549425251040), з одночасним припиненням права на комунальну власність на вказану земельну ділянку за Сергіївською селищною радою Білгород-Дністровського району Одеської області;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за № 46010948 від 29.12.2021 р. права комунальної власності на земельну ділянку, площею 0,7242 га, із кадастровим номером 5120885600:01:001:0330 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2549416551040), з одночасним припиненням права на комунальну власність на вказану земельну ділянку за Сергіївською селищною радою Білгород-Дністровського району Одеської області;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за № 46011262 від 29.12.2021 р. права комунальної власності на земельну ділянку, площею 1,6499 та, із кадастровим номером 5120885600:04:001:0870 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2549427751040), з одночасним припиненням права на комунальну власність на вказану земельну ділянку за Сергіївською селищною радою Білгород-Дністровського району Одеської області;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за № 46048222 від 30.12.2021 р. права комунальної власності на земельну ділянку, площею 6,3337 га, із кадастровим номером 5120885600:04:001:0874 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2551085551040), з одночасним припиненням права на комунальну власність на вказану земельну ділянку за Сергіївською селищною радою Білгород-Дністровського району Одеської області;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за № 46011087 від 29.12.2021 р. права комунальної власності на земельну ділянку, площею 0,3369 га, із кадастровим номером 5120885600:04:001:0871 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2549421951040), з одночасним припиненням права на комунальну власність на вказану земельну ділянку за Сергіївською селищною радою Білгород-Дністровського району Одеської області;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за № 46048174 від 30.12.2021 р. права комунальної власності на земельну ділянку, площею 5,2914, із кадастровим номером 5120885600:04:001:0875 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2551083651040), з одночасним припиненням права на комунальну власність на вказану земельну ділянку за Сергіївською селищною радою Білгород-Дністровського району Одеської області;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за № 45724676 від 15.12.2021 р. права комунальної власності на земельну ділянку, площею 6,2890 га, ізкадастровимномером 5120885600:01:001:0326 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2536706351040), з одночасним припиненням права на комунальну власність на вказану земельну ділянку за Сергіївською селищною радою Білгород-Дністровського району Одеської області;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за № 45678325 від 14.12.2021 р. права комунальної власності на земельну ділянку, площею 31,36 га, з кадастровим номером 5120885600:01:001:0327 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2534647851040), з одночасним припиненням права на комунальну власність на вказану земельну ділянку за Сергіївською селищною радою Білгород-Дністровського району Одеської області;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за № 45724635 від 15.12.2021 р. права комунальної власності на земельну ділянку, площею 51,5502 га, із кадастровим номером 5120885600:01:001:0328 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2536704051040), з одночасним припиненням права на комунальну власність на вказану земельну ділянку за Сергіївською селищною радою Білгород-Дністровського району Одеської області.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що в його постійному користуванні перебували належні державі земельні ділянки: із кадастровим номером 5120885600:01:001:0327, площею 31,36 га; із кадастровим номером 5120885600:01:001:0326, площею 6,2890 га; із кадастровим номером 5120885600:01:001:0328, площею 51,5502 га; із кадастровим номером 5120885600:04:001:0874, площею 6,3337 га; із кадастровим номером 5120885600:04:001:0871, площею 0,3369 га; із кадастровим номером 5120885600:01:001:0330, площею 0,7242 га; із кадастровим номером 5120885600:04:001:0870, площею 1,6499 га; із кадастровим номером 5120885600:04:001:0872, площею 3,0457 га; із кадастровим номером 5120885600:04:001:0875, площею 5,2914 га, форму власності яких в результаті незаконних дій державного реєстратора було змінено із державної на комунальну. Отже, Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області без законних на те підстав набула право власності на вказані земельні ділянки, які вибули з володіння позивача без його згоди.

Одночасно в порядку статей 136, 137 ГПК України позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки: кадастровий номер 5120885600:01:001:0330, площа земельної ділянки 0,7242 га; кадастровий номер 5120885600:04:001:0870, площа земельної ділянки 1,6499 га; кадастровий номер 5120885600:04:001:0871, площа земельної ділянки 0,3369 га; кадастровий номер 5120885600:04:001:0872, площа земельної ділянки 3,0457 га; кадастровий номер 5120885600:04:001:0874, площа земельної ділянки 6,3337 га; кадастровий номер 5120885600:04:001:0875, площа земельної ділянки 5,2914 га, які знаходяться за адресою: Одеська область, село Курортне та заборонити Сергіївській селищній раді Білгород-Дністровського району Одеської області здійснювати будь-які дії щодо поділу, відчуження чи передачі в користування земельних ділянок: кадастровий номер 5120885600:01:001:0330, площа земельної ділянки 0,7242 га; кадастровийномер 5120885600:04:001:0870 площа земельної ділянки 1,6499 га; кадастровий номер 5120885600:04:001:0871, площа земельної ділянки 0,3369 га; кадастровий номер 5120885600:04:001:0872, площа земельної ділянки 3,0457 га; кадастровий номер 5120885600:04:001:0874, площа земельної ділянки 6,3337 га; кадастровий номер 5120885600:04:001:0875, площа земельної ділянки 5,2914 га, на користь інших осіб.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що у нього на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 12.03.2000 р. І-ОД 004275 Санаторію Приморський знаходиться у постійному користуванні 150,6279 гектарів землі в межах населеного пункту: Одеська область, село Курортне. На замовлення санаторію було виготовлено технічну документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на підставі якої було зареєстровано земельні ділянки 03.12.2021 р. 5120885600:01:001:0327, площа 31,3600 га та 5120885600:01:001:0326, площа 6,2890 га та 07.12.2021 р. 5120885600:01:001:0328, площа 51,5502 га, з державною формою власності землі оздоровчого призначення та зареєстровано за Санаторієм Приморський право постійного користування вказаною земельною ділянкою. Водночас, 16.12.2021 р. державним реєстратором Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Єрошенком О.Б. шляхом незаконного втручання в державні реєстри без законних підстав було змінено форму власності земельних ділянок 5120885600:01:001:0328 площа 51,5502 га, 5120885600:01:001:0327 площа 31,3600 га, 5120885600:01:001:0326 площа 6,2890 га з державної власності на комунальну та власником записано Сергіївську селищну раду Білгород-Дністровського району Одеської області.

Водночас, ухвалою від 24.12.2021р. у справі № 916/3966/21 заяву Державного закладу Спеціалізований (спеціальний) санаторій Приморський Міністерства охорони здоров`я України подано до господарського суду Одеської області про забезпечення позову (вх. № 4-89/21 від 23.12.2021 р.) задоволено та накладено арешт на земельні ділянки № 5120885600:01:001:0328 площа 51,5502 га, № 5120885600:01:001:0327 площа 31,3600 га, № 5120885600:01:001:0326 площа 6,2890 га, які знаходяться за адресою: Одеська область, село Курортне, а також заборонено Сергіївській селищній раді Білгород-Дністровського району Одеської області здійснювати будь-які дії щодо поділу, відчуження чи передачі в користування вказаних земельних ділянок на користь інших осіб. Проте, наявність ухвали господарського суду Одеської області, заборона вчиняти певні дії та накладений арешт на земельні ділянки не зупинили Сергіївську селищну раду Білгород-Дністровського району Одеської області та державного реєстратора від подальших дій по перереєстрації інших земельних ділянок державної власності, яка знаходиться у Державного закладу Спеціалізований (спеціальний) санаторій Приморський Міністерства охорони здоров`я України на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 12.03.2000 р. І-ОД 004275.

Так, заявник вказує, що на підставі виготовленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка була виготовлена на замовлення санаторію, було зареєстровано 28 та 29 грудня 2021 року наступні земельні ділянки з державною формою власності землі оздоровчого призначення та зареєстровано за Санаторієм Приморський право постійного користування ними: кадастровий номер 5120885600:04:001:0874 площа земельної ділянки 6,3337 га; к.н. 5120885600:04:001:0871 площа 0,3369 га; к.н. 5120885600:01:001:0330 площа 0,7242 га; к.н. 5120885600:04:001:0870 площа 1,6499 га; к.н. 5120885600:04:001:0872 площа 3,0457 га; к.н. 5120885600:04:001:0875 площа 5,2914 га.

Разом з тим, 29 та 30 грудня 2021 року шляхом незаконного втручання в державні реєстри без законних підстав державним реєстратором було змінено форму власності земельних ділянок: к.н. 5120885600:01:001:0330 площа 0,7242 га; к.н. 5120885600:04:001:0870 площа 1,6499 га; к.н. 5120885600:04:001:0871 площа 0,3369 га; к.н. 5120885600:04:001:0872 площа 3,0457 га; к.н. 5120885600:04:001:0874 площа 6,3337 га; к.н. 5120885600:04:001:0875 площа 5,2914 га з державної власності на комунальну та власником записано Сергіївську селищну раду Білгород-Дністровського району Одеської області.

Таким чином, зазначені дії державного реєстратора щодо здійснення реєстраційних дій та незаконного втручання в державний реєстр призвели до втрати Державним закладом Спеціалізований (спеціальний) санаторій Приморський Міністерства охорони здоров`я України 17,3818 га землі, яка була передана з державної власності в комунальну Сергіївській селищній раді Білгород-Дністровського району Одеської області. При цьому, такі дії державного реєстратора є протиправними та мають на меті виведення земель із державної власності в комунальну за попередньою змовою з третіми особами шляхом прийняття завідомо протиправних рішень, при цьому зловживаючи своїми повноваженнями та без наявності правових підстав на їх вчинення для подальшого поділу та передачі зазначених земельних ділянок з комунальної власності в приватну.

Відтак, на думку заявника, в разі не застосування заходів забезпечення позову при вирішенні спору на користь позивача, останній не зможе виконати рішення суду щодо повернення земельних ділянок, оскільки буде змінено власника цих земельних ділянок та відповідно санаторій буде змушений подавати новий позов до інших осіб.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2022 року заяву Державного закладу Спеціалізований (спеціальний) санаторій Приморський Міністерства охорони здоров`я України про вжиття заходів забезпечення позову (вх. 2-16/22 від 05.01.2022 р.) у справі № 916/53/22 задоволено частково. Накладено арешт на земельні ділянки: кадастровий номер 5120885600:01:001:0330, площа земельної ділянки 0,7242 га; кадастровий номер 5120885600:04:001:0870, площа земельної ділянки 1,6499 га; кадастровий номер 5120885600:04:001:0871, площа земельної ділянки 0,3369 га; кадастровий номер 5120885600:04:001:0872, площа земельної ділянки 3,0457 га; кадастровий номер 5120885600:04:001:0874, площа земельної ділянки 6,3337 га; кадастровий номер 5120885600:04:001:0875, площа земельної ділянки 5,2914 га, які знаходяться за адресою: Одеська область, село Курортне.

Ухвала мотивована тим, що з урахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, предмету спору та обставини справи, існує дійсна ймовірність того, що невжиття обраних позивачем заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок незаконних дій відповідача, спрямованих на відчуження, поділ, передачу в користування спірних земельних ділянок на користь інших осіб чи здійснення дій, пов`язаних із переоформленням права власності на такі земельні ділянки.

На переконання суду, існує реальна загроза того, що внаслідок здійснення відповідачем відповідних дій, можуть бути порушені вищезазначені права позивача відносно цих земельних, у разі встановлення судом їх наявності та задоволення позову, для відновлення яких потрібно буде додати значних зусиль, при цьому позивач не зможе захистити їх в межах одного судового провадження без подання нових позовів.

У зв`язку з викладеним суд вважав, що є підстави для вжиття заходів забезпечення позову, які служать засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Відтак, господарський суд вважав цілком обґрунтованим обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказані земельні ділянки.

Стосовно інших вимог заявника про забезпечення позову шляхом заборони Сергіївській селищній раді Білгород-Дністровського району Одеської області здійснювати будь-які дії щодо поділу, відчуження чи передачі в користування зазначених земельних ділянок на користь інших осіб, суд зазначав, що вказані заходи є похідними від заходів про накладення арешту. Більш того, накладення арешту охоплює всі зазначені в заяві дії, пов`язані з відчуженням земельних ділянок на користь будь-яких осіб, їх поділу чи передачі в користування іншим особам. У зв`язку з цим зазначені вимоги заявника не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що додані до заяви про забезпечення позову докази є суперечливими та взаємовиключними, а саме по собі зазначення у заяві про забезпечення позову про подання Заявником віндикаційного позову не може бути безумовною правовою підставою для вжиття відповідних заходів забезпечення позову та не забезпечить збалансованість інтересів сторін та пропорційність втручання у права Апелянта.

Саме лише посилання в заяві на потенційну загрозу в ускладненні відновлення порушених прав, зокрема про те, що буде змінено власника цих земельних ділянок і Заявник буде змушений подавати новий позов до інших осіб без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, а є лише власними припущеннями Заявника.

Таким чином, скаржник вважає, що заявником не наведено фактичних обставин (та не підтверджено їх доказами), які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав Заявника, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Заявника.

Окрім того, Заявником не додано і будь-яких доказів щодо того, що інша сторона, зокрема Апелянт, вчиняє будь-які дії, спрямовані на настання обставин, котрі обумовлює у даній заяві Заявник. Так, Постановою Кабінету міністрів України від 12 червня 2020 року № 720-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області» до складу Сергіївської селищної територіальної громади увійшли Сергіївська селищна рада, Миколаївська сільська рада та Приморська сільська рада (с. Вільне, с. Чабанське, с. Косівка, с. Попаздра, с. Курортне, с. Приморське) Білгород-Дністровського району Одеської області. У зв`язку з цим, Апелянтом й було здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на вказані земельні ділянки.

Так, Заявник обмежився лише посиланням на те, що можлива зміна власника земельних ділянок знівелює значення судового рішення у випадку задоволення позову та викличе необхідність подальшого звернення його до суду з метою повернення належного йому майна. При цьому, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цього Заявник не надав.

Отже, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обгрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів Заявника у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову, порушують принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими Заявника.

Зокрема, суд першої інстанції не навів достатнього правового обгрунтування необхідності обмеження права Сергіївської селищної ради, як власника земельних ділянок, розпоряджатись належним їй майном, а також не звернув уваги на заперечення Сергіївської селищної ради, надані усно під час судових засідань та викладені письмово у заяві про долучення доказів, чим суд першої інстанції фактично порушив вимоги статті 236 ГПК України.

Таким чином, наведені позивачем у відповідній заяві обґрунтування не підтверджують існування реальної загрози ефективному захисту порушених ( оспорюваних) прав позивача в разі задоволення позову.

З огляду на викладене, за встановлених обставин цієї справи, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають приписам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та за даних фактичних обставин справи є неспіврозмірними із заявленими вимогами, оскільки спричиняють невиправдане обмеження у реалізації відповідачем правомочностей власника спірних земельних ділянок, за відсутності реальних передумов для висновку про імовірність утруднення ефективного захисту прав позивача.

За таких обставин, слід дійти до висновку про те, що у суду першої інстанції не було достатніх правових підстав для задоволення заяви Заявника та вжиття заходів забезпечення позову, оскільки саме лише посилання в заяві на ймовірне утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, не є достатньою підставою для задоволення вказаної заяви.

З огляду на викладене, слід дійти до висновку, що місцевий господарський суд, накладаючи арешт на земельні ділянки та забороняючи Апелянту вчиняти певні дії, залишив поза увагою відсутність зв`язку між обраним Заявником заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, не звернув увагу на відсутність будь-яких доказів на підтвердження обставин, обґрунтованості поданої заяви, не врахувавши при цьому положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Південно-західного апеляційної інстанції від 02.02.2022 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 01.03.2022 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційної інстанції від 23.03.2022 постановлено, що про дату, час та місце проведення судового засідання у справі №916/53/22 учасників справи буде повідомлено додатково після усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.

Ухвалою Південно-західного апеляційної інстанції від 17.05.2022 призначено справу № 916/53/22 до розгляду на 14.06.2022 о 10:30 год.

В судове засідання 14.06.2022 року представник відповідача не з`явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема, шляхом здійснення телефонограми представнику відповідача.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

В судовому засіданні колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання представника позивача про приєднання до матеріалів справи додаткових документів, з огляду на те, що ним не надано належного обґрунтування поважності причин неможливості подання вказаних документів при розгляді справи в суді першої інстанції відповідно до ст.269 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. ст. 240, 283 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали оскарження ухвали та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов, зокрема, забезпечується в тому числі забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

При цьому, зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

За частиною одинадцятою статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20).

За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зменшення його вартості.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20, від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21, від 12.10.2021 у справі № 908/1487/21 (908/1624/21).

При цьому умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача чи третіх осіб, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Отже, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/19, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 20.07.2020 у справі № 914/2157/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) також викладено правовий висновок про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У даній справі (№ 910/9907/21) предметом позовних вимог, серед іншого, є вимога позивача про витребування із незаконного володіння Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області на користь Державного закладу Спеціалізований (спеціальний) санаторій Приморський Міністерства охорони здоров`я України земельних ділянок.

Звертаючись із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, позивач, зокрема, зазначав про те, що дії державного реєстратора щодо здійснення реєстраційних дій та незаконного втручання в державний реєстр призвели до втрати Державним закладом Спеціалізований (спеціальний) санаторій Приморський Міністерства охорони здоров`я України 17,3818 га землі, яка була передана з державної власності в комунальну Сергіївській селищній раді Білгород-Дністровського району Одеської області. При цьому, такі дії державного реєстратора є протиправними та мають на меті виведення земель із державної власності в комунальну за попередньою змовою з третіми особами шляхом прийняття завідомо протиправних рішень, при цьому зловживаючи своїми повноваженнями та без наявності правових підстав на їх вчинення для подальшого поділу та передачі зазначених земельних ділянок з комунальної власності в приватну.

Судом першої інстанції було встановлено, що даний спір між сторонами виник у зв`язку з незаконним, на думку позивача, порушенням відповідачем права власності позивача на земельні ділянки: із кадастровим номером 5120885600:01:001:0327, площею 31,36 га; із кадастровим номером 5120885600:01:001:0326, площею 6,2890 га; із кадастровим номером 5120885600:01:001:0328, площею 51,5502 га; із кадастровим номером 5120885600:04:001:0874, площею 6,3337 га; із кадастровим номером 5120885600:04:001:0871, площею 0,3369 га; із кадастровим номером 5120885600:01:001:0330, площею 0,7242 га; із кадастровим номером 5120885600:04:001:0870, площею 1,6499 га; із кадастровим номером 5120885600:04:001:0872, площею 3,0457 га; із кадастровим номером 5120885600:04:001:0875, площею 5,2914 га, які знаходяться за адресою: Одеська область, село Курортне, саме з огляду на набуття Сергіївською селищною радою Білгород-Дністровського району Одеської області без законних на те підстав права власності на вказані земельні ділянки.

При цьому, з наведених позивачем обставин та документів випливає, що у Державного закладу Спеціалізований (спеціальний) санаторій Приморський Міністерства охорони здоров`я України на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 12.03.2000 р. І-ОД 004275 знаходиться у постійному користуванні 150,6279 гектарів землі в межах населеного пункту: Одеська область, село Курортне. Більш того, листом від 11.01.2022 р. у відповідь на лист Державного закладу Спеціалізований (спеціальний) санаторій Приморський Міністерства охорони здоров`я України (вих. № 01-09/01-05/5 від 10.01.2022 р.) Приватним підприємством Гео-кадастр повідомлено, що в ході проведення землевпорядних робіт земельні ділянки, що було встановлено, що земельні ділянки із кадастровими номерами: 5120885600:04:001:0770, 5120885600:04:001:0798, 5120885600:04:001:0830, 5120885600:04:001:0834, 5120885600:04:001:0839, 5120885600:04:001:0871, 5120885600:04:001:0875, 5120885600:01:001:0328, 5120885600:04:001:0790, 5120885600:04:001:0811, 5120885600:04:001:0832, 5120885600:04:001:0837, 5120885600:04:001:0870, 5120885600:04:001:0874, 5120885600:01:001:0327, 5120885600:04:001:0789, 5120885600:04:001:0801, 5120885600:04:001:0831, 5120885600:04:001:0835, 5120885600:04:001:0841, 5120885600:04:001:0872, 5120885600:01:001:0326, 5120885600:01:001:0330, знаходяться в межах 150,6279 гектарів, визначених Державним актом на право постійного користування землею від 12.03.2000 р. І-ОД 004275.

З огляду на наведене, у заявника - Державного закладу Спеціалізований (спеціальний) санаторій Приморський Міністерства охорони здоров`я України є усі підстави вважати, що спірні земельні ділянки належать саме йому на праві постійного користування землею відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 12.03.2000 р. І-ОД 004275. При цьому, докази скасування вказаного Державного акту на право постійного користування землею від 12.03.2000 р. І-ОД 004275 в матеріалах даної заяви про забезпечення позову відсутні, а відтак останній на даний час є чинним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, предмету спору та обставини справи, існує дійсна ймовірність того, що невжиття обраних позивачем заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок незаконних дій відповідача, спрямованих на відчуження, поділ, передачу в користування спірних земельних ділянок на користь інших осіб чи здійснення дій, пов`язаних із переоформленням права власності на такі земельні ділянки.

Отже, існує реальна загроза того, що внаслідок здійснення відповідачем відповідних незаконних дій, можуть бути порушені вищезазначені права позивача відносно цих земельних ділянок у разі встановлення судом їх наявності та задоволення позову, для відновлення яких потрібно буде додати значних зусиль, при цьому позивач не зможе захистити їх в межах одного судового провадження без подання нових позовів.

Відтак, обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказані земельні ділянки є обґрунтованим.

Доводи скаржника щодо ненадання заявником жодних доказів можливої зміни власника земельних ділянок знівелює значення судового рішення у випадку задоволення позову та викличе необхідність подальшого звернення його до суду з метою повернення належного йому майна, судова колегія відхиляє, оскільки, судом першої інстанції вірно зазначено, що існує дійсна ймовірність того, що невжиття обраних позивачем заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок незаконних дій відповідача, спрямованих на відчуження, поділ, передачу в користування спірних земельних ділянок на користь інших осіб чи здійснення дій, пов`язаних із переоформленням права власності на такі земельні ділянки.

До того ж накладення арешту на земельні ділянки не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежить його право передавати вказані земельні ділянки третім особам. Скаржником не доведено протилежного.

Щодо вимог заявника про забезпечення позову шляхом заборони Сергіївській селищній раді Білгород-Дністровського району Одеської області здійснювати будь-які дії щодо поділу, відчуження чи передачі в користування зазначених земельних ділянок на користь інших осіб, то колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого суду про те, що вказані заходи є похідними від заходів про накладення арешту. Більш того, накладення арешту охоплює всі зазначені в заяві дії, пов`язані з відчуженням земельних ділянок на користь будь-яких осіб, їх поділу чи передачі в користування іншим особам. У зв`язку з цим зазначені вимоги заявника обґрунтовано не були задоволені місцевим судом.

При цьому скаржник в апеляційній скарзі посилається на рішення Приморської сільської ради № 413-ХХІІІ від 13.09.2000 р. як на доказ належності спірних земельних ділянок до комунальної власності, тобто викладає заперечення щодо суті позовних вимог, однак під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Проаналізувавши матеріали оскарження та доводи апеляційної скарги, судова колегія доходить висновку, що викладені в скарзі аргументи, а саме зазначення у заяві про забезпечення позову про подання Заявником віндикаційного позову не може бути безумовною правовою підставою для вжиття відповідних заходів забезпечення позову та не забезпечить збалансованість інтересів сторін, фактично зводяться до розгляду справи по суті, що неможливо на стадії апеляційного перегляду спірної ухвали.

Таким чином, місцевим судом було правильно застосовано ті норми процесуального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, а незгода скаржника із оскаржуваною ухвалою і бажання винесення нового рішення на його користь не свідчить про те, що судом було порушено норми процесуального права. Водночас, скаржником в порушення принципів доказування, не надано належних та допустимих доказів того, що існують обставини, які б прямо чи опосередковано свідчили про відсутність необхідності у забезпеченні позову.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, суд оцінює критично та не бере до уваги, оскільки вони не стосуються предмету доказування у питанні обґрунтованості вжитих заходів забезпечення позову.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що при ухваленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції правильно надав оцінку обґрунтованості доводів позивача, встановивши безпосередній зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову, і не порушив положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.

Вжиті заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Посилання скаржника на неправильне застосування норм процесуального права під час винесення оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту апеляційний господарський суд не вбачає.

Враховуючи викладене та беручи до уваги унормовані статтею 269 ГПК України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не припустився порушення або неправильного застосування норм процесуального права, отже, оскаржувана ухвала скасуванню або зміні не підлягає.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 2481 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 270, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 11 січня 2022 року у справі №916/53/22 про забезпечення позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.287-288 Господарського кодексу України.

Повний текст постанови складено 16.06.2022р.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді: Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська