Рішення

від 16.06.2022 по справі 910/17186/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.06.2022Справа № 910/17186/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом CEDA Handelsgesellschaft GmbH (Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕДА Хандельсгезельшафт»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуд-Транс-Логістік»

про стягнення 6313,21 дол США.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.10.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява CEDA Handelsgesellschaft GmbH (Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕДА Хандельсгезельшафт») з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуд-Транс-Логістік» про стягнення 6313,21 дол США.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем в порушення умов Договору №22/02-21 від 22.02.2021 не було поставлено позивачу товар на суму 6076,08 дол США, грошові кошт за який були сплачені позивачем шляхом попередньої оплати. Оскільки відповідач не повернув позивачу попередню оплату у розмірі 6076,08 дол США позивач просить стягнути вказану суму попередньої оплати з відповідача. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за прострочення поставки товару у розмірі 110,59 дол США, пеню за прострочення повернення попередньої оплати у розмірі 107,54 дол США та 3% річні у розмірі 19,00 дол США.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 відкрито провадження у справі №910/17186/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/17186/21 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03062, м. Київ, вул. Стрийська, буд. 4), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0105478536816, з якого вбачається, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 06.12.2021.

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/17186/21.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вуд-Транс-Логістік» (продавець) та CEDA Handelsgesellschaft GmbH (Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕДА Хандельсгезельшафт») (покупець) укладено Договір №22/02-21, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупцю товар, зазначений в узгодженій сторонами специфікації, що є невід`ємною частиною договору, а покупець - прийняти товар у власність і оплатити його вартість на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору №22/02-21 від 22.02.2021 в специфікації сторони зазначають найменування, асортимент, кількість і технічні умови за якістю товару, що поставляється, ціну товару, місце і дату відвантаження.

Згідно з п. 2.1 Договору №22/02-21 від 22.02.2021 одиниця виміру товару - метри кубічні. Ціна за одиницю товару вказується в специфікації.

Відповідно до п. 5.1 Договору №22/02-21 від 22.02.2021 поставка товару здійснюється на умовах відповідно до міжнародних правил Інкотермс-2010. Базис поставки сторони зазначають в специфікації до договору.

Відповідно до п. 5.6 Договору №22/02-21 від 22.02.2021 у разі перевищення продавцем термінів відвантаження товару, визначених у п. 5.4 договору, більш ніж на 14 днів покупець має право вимагати повернення сплаченого авансового платежу шляхом належного повідомлення продавця в простій письмовій формі.

Згідно з п. 5.7 Договору №22/02-21 від 22.02.2021 продавець зобов`язаний протягом 2-х банківських днів з моменту отримання вищевказаного повідомлення повернути авансовий платіж шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок покупця, зазначений у цьому договорі. У разі затримки повернення авансових платежів продавець оплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ щодня за весь період затримки повернення.

Відповідно до п. 12.2 Договору №22/02-21 від 22.02.2021 цей договір набирає чинності після його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2021 з подальшим правом його пролонгації.

Згідно зі ст. 366 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як зазначено у преамбулі Закону України «Про міжнародне приватне право», цей Закон встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: - хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави;

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» вибір права - право учасників правовідносин визначити право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.

Як зазначено у ст. 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: 1) визначення застосовуваного права; 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом; 4) виконання судових доручень; 5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Згідно зі ст. 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

У ч. 1 ст. 44 Закону України «Про міжнародне приватне право» зазначено, що у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є: 1) продавець - за договором купівлі-продажу; 2) дарувальник - за договором дарування; 3) одержувач ренти - за договором ренти; 4) відчужувач - за договором довічного утримання (догляду); 5) наймодавець - за договорами найму (оренди); 6) позикодавець - за договором позички; 7) підрядник - за договором підряду; 8) виконавець - за договорами про надання послуг; 9) перевізник - за договором перевезення; 10) експедитор - за договором транспортного експедирування; 11) зберігач - за договором зберігання; 12) страховик - за договором страхування; 13) повірений - за договором доручення; 14) комісіонер - за договором комісії; 15) управитель - за договором управління майном; 16) позикодавець - за договором позики; 17) кредитодавець - за кредитним договором; 18) банк - за договором банківського вкладу (депозиту), за договором банківського рахунку; 19) фактор - за договором факторингу; 20) ліцензіар - за ліцензійним договором; 21) правоволоділець - за договором комерційної концесії; 22) заставодавець - за договором застави; 23) поручитель - за договором поруки.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право» зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

У п. 10.2 Договору №22/02-21 від 22.02.2021 сторони погодили, що до цього договору застосовуються норми матеріального права України.

Усі спори, розбіжності або вимоги, що виникли або виникають в майбутньому з цього договору або у зв`язку з ним, за винятком справ загальної підсудності, підлягають вирішенню в господарському суді за місцезнаходженням сторони відповідача. Застосовним процесуальним правом за цим договором при розгляді спору в судовому порядку є законодавство з боку відповідача (п. 10.3 Договору №22/02-21 від 22.02.2021).

Таким чином, до вирішення даного спору підлягають застосуванню норми матеріального права України, а спір підлягає розгляду Господарським судом міста Києва (за адресою місцезнаходження відповідача).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідачем не було поставлено позивачу товар на суму 6076,08 дол США, грошові кошт за який були сплачені позивачем шляхом попередньої оплати. Оскільки відповідач не повернув позивачу попередню оплату у розмірі 6076,08 дол США позивач просить стягнути вказану суму попередньої оплати з відповідача. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за прострочення поставки товару у розмірі 110,59 дол США, пеню за прострочення повернення попередньої оплати у розмірі 107,54 дол США та 3% річні у розмірі 19,00 дол США.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст Договору №22/02-21 від 22.02.2021, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У Специфікації №1 до Договору №22/02-21 від 22.02.2021 сторони погодили, що товаром, який постачається відповідачем на умовах Специфікації №1, є пиломатеріали обрізні соснові (сухостій); об`єм поставки - 160,00 куб.м., ціна одиниці товару - 145,00 дол США за 1 куб.м.; загальна сума поставки - 23200,00 дол США; умови поставки - FCA (інкотермс 2010).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У п. 3.1 Договору №22/02-21 від 22.02.2021 сторонами погоджено, що кожна партія товару оплачується покупцем на умовах 100% попередньої оплати за частину відібраної партії товару, або повний об`єм відібраної партії товару, яка знаходиться на складі продавця і готова для поставки відповідно до умов цього договору та специфікації, якщо інше не передбачено у специфікації до договору.

Згідно з п. 3.2 Договору №22/02-21 від 22.02.2021 платіж за партію товару проводиться після її відбору шляхом банківського переказу на валютний рахунок продавця впродовж 5-ти банківських днів з моменту отримання покупцем інвойсу на оплату або його факсимільної чи електронної копії.

Судом встановлено, що на підставі виставленого відповідачем інвойсу №Н-1 від 23.02.202 на суму 11600,00 дол США, позивач 24.02.2021 сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 11600,00 дол США, що підтверджується засвідченням Банку «Дойче Банк» від 28.09.2021, який долучено позивачем до позовної заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Датою відвантаження товару вважається дата оформлення документів на митниці з відміткою штемпеля митниці (п. 5.3 Договору №22/02-21 від 22.02.2021).

У п. 5.4 Договору №22/02-21 від 22.02.2021 сторони погодили, що продавець здійснює відвантаження відібраної партії товару протягом 14-ти днів з дати отримання оплати за вказану партію товару.

Таким чином, відповідач повинен був поставити позивачу товар у строк до 10.03.2021 включно.

Судом встановлено, що 12.03.2021 відповідач відвантажив позивачу лише частину товару, оплаченого позивачем, а саме - товар на суму 5523,92 дол США, що підтверджується актом завантаження №CD-1ыд 12.03.2021, пакувальним листом №CD-1 від 12.03.2021, декларацією UA100610/2021/251288 та відповідною міжнародною товарно-транспортною накладною, копії яких долучені позивачем до позовної заяви.

Доказів виконання відповідачем обов`язку з поставки позивачу товару на суму 6076,08 дол США матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).

Покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов`язок продавця поставити товар припиняється.

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар (в межах зобов`язання, яке виникло з конкретної погодженої поставки).

Відповідно до п. 5.6 Договору №22/02-21 від 22.02.2021 у разі перевищення продавцем термінів відвантаження товару, визначених у п. 5.4 договору, більш ніж на 14 днів покупець має право вимагати повернення сплаченого авансового платежу шляхом належного повідомлення продавця в простій письмовій формі.

Судом встановлено, що 07.09.2021 позивач направив відповідачу Повідомлення про повернення авансу у сумі 6076,08 дол США.

Згідно з п. 5.7 Договору №22/02-21 від 22.02.2021 продавець зобов`язаний протягом 2-х банківських днів з моменту отримання вищевказаного повідомлення повернути авансовий платіж шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок покупця, зазначений у цьому договорі. У разі затримки повернення авансових платежів продавець оплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ щодня за весь період затримки повернення.

Доказів повернення відповідачем позивачу сплаченої суми попередньої оплати у розмірі 6076,08 дол США матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуд-Транс-Логістік» з повернення суми попередньої оплати у розмірі 6076,08 дол США підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не був спростований, у зв`язку з чим позовні вимоги CEDA Handelsgesellschaft GmbH (Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕДА Хандельсгезельшафт») в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуд-Транс-Логістік» суми основного боргу у розмірі 6076,08 дол США підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 110,59 дол США за період з 12.03.2021 по 09.09.2021, нараховану за прострочення поставки товару.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.1 Договору №22/02-21 від 22.02.2021, якщо відвантаження товару затримується з вини продавця, останній зобов`язаний виплатити на користь покупця неустойку у розмірі 0,01% від вартості не поставленого товару за кожен день затримки.

Як встановлено судом, 07.09.2021 позивач направив відповідачу Повідомлення про повернення авансу у сумі 6076,08 дол США.

Відповідно до п. 1 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Зважаючи на те, що пересилання Повідомлення про повернення авансу у сумі 6076,08 дол США відбувалось в межах міста Києва, враховуючи Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що вказане повідомлення вважається отриманим відповідачем 09.09.2021.

Отже, з 09.09.2021 у відповідача припинився обов`язок поставляти позивачу товар, передбачений умовами Договору №22/02-21 від 22.02.2021, та, відповідно, виник обов`язок повернути позивачу попередню оплату.

За наведених обставин, обґрунтованим періодом для нарахування пені за прострочення поставки товару є з 12.03.2021 по 08.09.2021 включно (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

За розрахунком суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за прострочення поставки товару у розмірі 109,98 дол США., у зв`язку з чим позовні вимоги CEDA Handelsgesellschaft GmbH (Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕДА Хандельсгезельшафт») в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуд-Транс-Логістік» пені за прострочення поставки товару у розмірі 110,59 дол США підлягають частковому задоволенню у розмірі 109,98 дол США.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 107,54 дол США за період з 10.09.2021 по 18.10.2021 за прострочення повернення попередньої оплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 5.7 Договору №22/02-21 від 22.02.2021 продавець зобов`язаний протягом 2-х банківських днів з моменту отримання вищевказаного повідомлення повернути авансовий платіж шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок покупця, зазначений у цьому договорі. У разі затримки повернення авансових платежів продавець оплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ щодня за весь період затримки повернення.

Як встановлено судом, оскільки пересилання Повідомлення про повернення авансу у сумі 6076,08 дол США відбувалось в межах міста Києва, враховуючи Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку, вказане повідомлення вважається отриманим відповідачем 09.09.2021.

Таким чином, відповідач повинен був повернути позивачу попередню оплату у сумі 6076,08 дол США у строк до 13.09.2021 включно (11.09.2021 - субота, 12.09.2021 - неділя).

Оскільки відповідач не повернув позивачу попередню оплату у розмірі 6076,08 дол США, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої за прострочення повернення попередньої оплати.

Перевіривши розрахунок вказаної пені, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки позивач нараховує пеню, починаючи з 10.09.2021, тоді як обґрунтованим початком для нарахування пені є 14.09.2021.

Таким чином, суд здійснив власний розрахунок пені (в межах заявленого позивачем періоду нарахування) та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 99,05 дол США.

Отже, позовні вимоги CEDA Handelsgesellschaft GmbH (Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕДА Хандельсгезельшафт») в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуд-Транс-Логістік» пені за прострочення повернення попередньої оплати у розмірі 107,54 дол США підлягають частковому задоволенню у розмірі 99,05 дол США,

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 19,00 дол США за період з 10.09.2021 по 18.10.2021 за прострочення повернення попередньої оплати.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки позивач нараховує 3% річні, починаючи з 10.09.2021, тоді як обґрунтованим початком для нарахування 3% річних є 14.09.2021.

Таким чином, суд здійснив власний розрахунок 3% річних (в межах заявленого позивачем періоду нарахування) та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, є 17,48 дол США.

Отже, позовні вимоги CEDA Handelsgesellschaft GmbH (Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕДА Хандельсгезельшафт») в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуд-Транс-Логістік» 3% річних у розмірі 19,00 дол США підлягають частковому задоволенню у розмірі 17, 48 дол США,

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги CEDA Handelsgesellschaft GmbH (Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕДА Хандельсгезельшафт») задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуд-Транс-Логістік» (03062, м. Київ, вул. Стрийська, буд. 4; ідентифікаційний код: 43167491) на користь CEDA Handelsgesellschaft GmbH (An der Goymark, 17, 44267 Dortmund, Germany) суму основного боргу у розмірі 6076 (шість тисяч сімдесят шість) дол. США 08 центів, неустойку у розмірі 109 (сто дев`ять) дол. США 98 центів, пеню у розмірі 99 (дев`яносто дев`ять) дол. США 05 центів, 3% річних у розмірі 17 (сімнадцять) дол. США 48 центів та судовий збір у розмірі 2489 (дві тисячі чотириста вісімдесят дев`ять) грн 73 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 17.06.2022.

Суддя М.Є.Літвінова