Рішення

від 16.06.2022 по справі 910/2415/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.06.2022Справа № 910/2415/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Приватного підприємства "ВК "НАФТОГАЗПРОМБУД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРІ КОМЕРЦ"

про стягнення 151 093, 09 грн

Без виклику представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ВК "НАФТОГАЗПРОМБУД" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРІ КОМЕРЦ" (далі - відповідач) про стягнення 151 093, 09 грн, з яких: 125 000, 00 грн основний борг, 17 236, 93 грн інфляційні втрати та 8 856, 16 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 2206/17 про виконання роботи від 22.06.2017 в частині своєчасної сплати коштів за виконані позивачем роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 відкрито провадження у справі № 910/2415/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов, зазначено, що усі заяви, клопотання, заперечення проти заяв і клопотань подати до суду у строк до 24.03.2021 з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених статтею 170 Господарського процесуального кодексу України.

Вказана ухвала Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 була надіслана Товариству з обмеженою відповідальністю "БЕРІ КОМЕРЦ" на адресу: 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 51, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

19.03.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про продовження строку для надання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРІ КОМЕРЦ" про продовження строку для подачу відзиву на позовну заяву, продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "БЕРІ КОМЕРЦ" строк для подання відзиву на позовну заяву у справі № 910/2415/21 до 07.04.2021.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 24.02.2021 була вручена відповідачу 12.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105474872927.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 відповідач отримав 15.04.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105479951647.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач, у строк, визначений законом, відзиву не надав.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бері Комерц» (далі - замовник) та Приватним підприємством «ВК «Нафтогазпромбуд» (далі - виконавець) укладено Договір № 2206/17 про виконання роботи (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає відповідно до проектної документації, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати будівельно - монтажні та пусконалагоджувальні роботи об`єктів КТП - 250 кВА та ЛЕП - 10 кВ згідно додатків, які зазначені в розділі № 11цього договору та підключення електропостачання складських приміщень для зберігання с/г продукції, адміністративні та підсобні будівлі ТОВ «Бері Комерц» кадастровий № 3221084500:05:022:0235 в селі Вишняки, Бородянського району, Київської області (далі - роботи).

Вартість договору визначається на підставі зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва (додаток № 1) (п. 2.2 договору).

Загальна вартість робіт та вартість матеріальних ресурсів за цим договором складає: без ПДВ - 654 128, 19 грн; ПДВ (20 %) 130 825, 64 грн; всього з ПДВ - 784 953, 83 грн (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 2.4 договору замовник до початку виконання робіт сплачує підряднику передоплату в розмірі 70 % від загальної вартості робіт зазначеної в п. 2.3 договору, що складає 549 467, 68 грн у т.ч. ПДВ 20% 91 577, 95 грн.

Згідно з п.2.5 договору остаточний розрахунок замовник сплачує на підставі наданих підрядником Акту приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ -2В та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ -3. Оплата здійснюється в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування замовником належних до сплати сум на поточний рахунок підрядника протягом 5 (п`яти) робочих днів після підписання сторонами вищезазначених актів.

Роботи, передбачені п. 1.1. цього Договору повинні початися протягом 3-х (трьох) робочих днів після підписання Сторонами цього Договору та виконання Замовником п.2.4 цього Договору. Строк виконання будівельно-монтажних Робіт щодо монтажу КТП-250кВА та ЛЕП- 10 кВ Т-1, Т-2, надалі - «Об`єкт», складає 20 робочих днів з моменту передоплати Замовником робіт відповідно до п. 2.4. цього Договору. Остаточне завершення Робіт по виконанню підключення електропостачання складських приміщень для зберігання с/г продукції, адміністративні та підсобні будівлі ТОВ "БЕРІ КОМЕРЦ" після отримання декларації на КТП-250кВА та ЛЕП- 10 кВ Т-1, Т-2. Отримання декларації на КТП-250кВА та ЛЕП -140кВ Т-1, Т-2 покладається на Замовника (п.3.1 договору).

Факт прийняття-передачі остаточного завершення Робіт фіксується в Акті приймання-передачі виконаних робіт, що підписується обома Сторонами з фактичною датою закінчення Робіт зазначених в п.3.1. Договору (п. 3.2 договору).

Роботи вважаються виконаними після підписання. Сторонами Акту здачі - приймання виконаних робіт. Замовник впродовж 5-х робочих днів після отримання Акту повинен розглянути його та за відсутності заперечень, повернути один підписаний примірник Акту Виконавцю або надати йому письмове мотивоване заперечення. Згідно наданих Замовником зауважень Сторони складають протокол, в якому визначають порядок та строки усунення вказаних недоліків (п. 3.3 договору).

Відсутність зауважень (заперечень) з боку Замовника у зазначений в п.3.3 строк, означатиме прийняття останнім робіт (послуг) без будь-яких зауважень щодо їх обсягів та (або) якості (п. 3.4 договору).:

Пунктом 3.5 договору встановлено, що терміни виконання Робіт продовжуються у випадку порушення Замовником умов взаєморозрахунків або при проведені додаткових Робіт, не передбачених цим Договором. У разі необхідності в проведенні додаткових робіт, Сторонами укладається додаткова угода з визначенням вартості та термінів виконання цих робіт.

Згідно з п. 6.2 договору відповідальність замовника за несвоєчасну оплату згідно п. 2 цього договору замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від неоплаченої суми, за кожен день прострочення платежу.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його виконання (п. 10.1 договору).

Додатком до договору (форма № 5) сторони підписали зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва на суму 784 953, 83 грн, додатком до договору (форма № 1) сторони погодили та підписали локальний кошторис на будівельні роботи.

Як вбачається з матеріалів справи 10.07.2017 відповідач перерахував позивачу кошти у розмірі 549 467, 68 грн в якості передплати 70 % за будівельно - монтажні та пусконалагоджувальні роботи.

30.03.2018 сторони підписали Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2018 на суму 784 943, 41 грн та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2018 року на суму 784 943, 41 грн.

Відповідач частково виконав зобов`язання з оплати виконаних виконавцем робіт на суму 110 475, 73 грн, а саме: 21 листопада 2018 року у розмірі 35 475, 73 грн; 28 грудня 2018 року у розмірі 50 000, 00 грн; 15 січня 2019 року у розмірі 10 000 грн; 31 січня 2019 року у розмірі 15 000, 00 грн, що підтверджується виписками з банку, які долучені до матеріалів справи.

У вересні 2018 року позивач надіслав відповідачу претензію вих. №1409/18 з вимогою виконати зобов`язання за Договором про виконання роботи №2206/17 від 22 червня 2017 року належним чином та сплатити в строк до 30 вересня 2018 року на рахунок позивача суму заборгованості у розмірі 235 475,73 грн.

Відповідач у відповідь на зазначену претензію від 14.09.2018 року надіслав позивачу гарантійний лист вих. № 91/18 від 12.11.2018 р., відповідно змісту якого відповідач гарантував оплату заборгованості у термін до 30 листопада 2018 - 50 000, 00 грн та у термін до 25 грудня 2018 -185 475, 73 грн.

Проте, як зазначає позивач відповідач в порушення умов договору про виконання роботи № 2206/17 від 22.06.2017 заборгованість у розмірі 125 000, 00 грн не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свої прав та законних інтересів.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст.846 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Відповідно до ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Замовник має право вносити зміни до проектно-кошторисної документації до початку робіт або під час їх виконання за умови, що додаткові роботи, викликані такими змінами, за вартістю не перевищують десяти відсотків визначеної у кошторисі ціни і не змінюють характеру робіт, визначених договором. Внесення до проектно-кошторисної документації змін, що потребують додаткових робіт, вартість яких перевищує десять відсотків визначеної у кошторисі ціни, допускається лише за згодою підрядника. У цьому разі підрядник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків (ст.878 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Частиною 1 ст. 883 Цивільного кодексу України визначено, що підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

Підрядник гарантує досягнення об`єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об`єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об`єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом. Підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об`єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об`єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами (ч.ч.1, 2 ст.884 Цивільного кодексу України).

Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2018 сторони підписали Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2018 на суму 784 943, 41 грн та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2018 року на суму 784 943, 41 грн, без зауважень.

Зважаючи на ті обставини, що відповідач, отримавши від позивача акт виконаних робіт, не надав мотивованої відмови від його підписання, суд дійшов висновку, що роботи за вказаним актом є прийнятими відповідачем у повному обсязі.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача відносно того, що на виконання умов Договору № 2206/17 на виконання роботи від 22.06.2017 ним були виконані роботи на загальну суму 784 943, 41 грн.

Як встановлено судом відповідачем було частково виконано зобов`язання з оплати виконаних виконавцем робіт на суму 110 475, 73 грн, що підтверджується виписками з банку.

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Бері Комерц» за Договором № 2206/17 на виконання роботи від 22.06.2017 у сумі 125 000, 00 грн

підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства «ВК «Нафтогазпромбуд» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бері Комерц» заборгованості у розмірі 125 000, 00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8 856, 16 грн за період з 01.10.2018 по 09.02.2021.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості та законності.

Таким чином, обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, є 8 856, 16 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства «ВК «Нафтогазпромбуд» в частині стягнення 3% річних у розмірі 8 856, 16 грн підлягають повному задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 17 236, 93 грн. за період з жовтня 2018 по січень 2021.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим та арифметично правильним, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 17 236, 93 грн.

Відповідачем письмового відзиву на позов не подано, належними та допустимим доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано, підстав звільнення від обов`язку виконання зобов`язання зі сплати заявленої до стягнення суми не доведено.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen . ), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 178, 233, 236, 237, 240 - 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «ВК «Нафтогазпромбуд» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бері Комерц» (вул.. Нижній Вал, буд. 51, м. Київ, 04071; ідентифікаційний код 40861482) на користь Приватного підприємства «ВК «Нафтогазпромбуд» (вул.Київська, буд. 1-А, оф. 59, м. Вишневе, Київська область, 08132; ідентифікаційний код 33661328) суму основного боргу у розмірі 125 000 (сто двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 8 856 (вісім тисяч вісімсот п`ятдесят шість) грн 16 коп, інфляційні втрати у розмірі 17 236 (сімнадцять тисяч двісті тридцять шість) грн 93 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 17.06.2022.

Суддя М.Є.Літвінова