Рішення

від 12.06.2022 по справі 926/48/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

13 червня 2022 року Справа № 926/48/22

За позовом Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів»

до Приватного підприємства «Ізумруд-К»

про стягнення штрафу в розмірі 8113,04 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Меленко О.С.

Представники:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства «Ізумруд-К» про стягнення штрафу відповідно до умов пункту 7.5 договору № 6/ЕЗ від 04 лютого 2019 року в розмірі 8113,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач на виконання укладеного договору про закупівлю товару № 6/ЕЗ від 04 лютого 2019 року поставив позивачу товар у кількості 1000т товар (кам`яну сіль) вартістю 1392000,00 грн, у тому числі ПДВ 232000,00 грн, за яку позивач сплатив повну вартість поставленого товар бюджетними коштами.

Однак, позивач вказує про те, що пунктом 6.3.4. договору визначено, що постачальник (відповідач) зобов`язаний на дату виникнення податкових зобов`язань, визначених у відповідності з нормами статті 187 ПКУ (при надходженні грошових коштів), скласти податкову накладну та/або розрахунок коригування в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, відповідно до норм п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, у встановлений ПК України термін, з урахуванням граничних строків, визначених у відповідності з нормами п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

З огляду на те, що відповідач не виконав свій обов`язок щодо правильної реєстрації ПН та/або розрахунку коригування у відповідності до п. 187.7 ст. 187, п. 201.1 ст. 201 ПК України податкових накладних у сумі 8113,04 грн, то позивачем подано до Господарського суду Чернівецької області позовну заяву з вимогами про стягнення з Приватного підприємства «Ізумруд-К» суму штрафу у розмірі 8113,04 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 січня 2022 року, позовну заяву № 926/48/22 передано судді Тинок О.С.

Ухвалою від 10 січня 2022 року, суд залишив без руху позовну заяву Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» до Приватного підприємства «Ізумруд-К» про стягнення штрафу в розмірі 8113,04 грн. Одночасно, суд встановив строк для виправлення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання цієї ухвали, яка отримана позивачем 14 січня 2022 року.

28 січня 2022 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви. Тобто, позивач у строк, встановлений судом, усунув недоліки зазначені в ухвалі про залишення позову без руху від 10 січня 2022 року.

Ухвалою від 08 лютого 2022 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, призначив підготовче засідання на 21 лютого 2022 року.

Ухвалою від 21 лютого 2022 року суд відклав підготовче засідання на 09 березня 2022 року; повідомив відповідача у справі про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

22 лютого 2022 року надійшло письмове клопотання (вх. №865) позивача про розгляд справи без участі представника, за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 09 березня 2022 року відкладено підготовче засідання на 30 березня 2022 року; повідомлено відповідача у справі про дату, час і місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

Ухвалою суду від 30 березня 2022 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів; відкладено підготовче засідання на 18 квітня 2022 року; повідомлено відповідача у справі про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

Ухвалою суду від 18 квітня 2022 року закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 10 травня 2022 року.

Ухвалою суду від 10 травня 2022 року відкладено розгляд справи по суті на 25 травня 2022 року; зобов`язано позивача до початку судового засідання повідомити про наявність чи відсутність заборгованості Приватного підприємства «Ізумруд-К» перед Комунальним підприємством «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» станом на 25 травня 2022 року; повідомлено відповідача у справі про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

Ухвалою суду від 25 травня 2022 року відкладено розгляд справи по суті в межах розумного строку на 13 червня 2022 року; повторно зобов`язано позивача до початку судового засідання повідомити про наявність чи відсутність заборгованості Приватного підприємства «Ізумруд-К» перед Комунальним підприємством «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» станом на день розгляду спору;

07 червня 2022 року позивач звернувся до суду із письмовим клопотання (вх. 2050) про долучення документів на виконання ухвали суду від 25 травня 2022 року, в якому вказав про те, що станом на 07 червня 2022 року Приватне підприємство «Ізумруд-К» не виконало зобов`язань за договором про закупівлю товару №6/ЕЗ від 04 лютого 2022 року, штраф на рахунок позивача не сплатив.

13 червня 2022 року позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, при цьому в матеріалах справи наявне клопотання позивача, датоване 22 лютого 2022 року, про розгляд справи без участі учасника справи за наявними в матеріалах справи документами. Окрім цього, в клопотання позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання 13 червня 2022 року не забезпечив, причини неявки суду не відомі, відзив на позовну заяву не подано. Поштова кореспонденція направлена судом на юридичну адресу відповідача: 60100, Чернівецька область, Кельменецький район, смт. Кельменці, вул. Бесарабська, 14 (згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб) та на адреси вказані в укладеному договорі між сторонами: 69120, м. Запоріжжя, вул. Ігоря Сікорського, буд. 468 кв. 39 і 69036, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 39-А повернулись до суду з довідками АТ «Укрпошти» з вказаною причиною повернення кореспонденції - «Адресат відсутній за вказаною адресою».

При цьому суд вважає за необхідне зазначає наступне.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.

За загальними вимогами пункту 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 року №270, поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв`язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об`єкті поштового зв`язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставці до дому (п. 92. правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою Судова повістка в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п. 102 правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 правил).

Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою Судова повістка, які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, правилами не передбачено.

Оскільки довідками Укрпошти підтверджено факт відсутності відповідача за адресою, тому день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України.

Сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання зокрема відзиву на позов, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2018 року у справі № 916/3188/16.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участі. При цьому, неотримання відповідачем кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

В той же час, відповідача повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

Крім того, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Чернівецької області та визначеними у них датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався своїми процесуальними правами, суд вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, встановивши всі фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

04 лютого 2019 року між Комунальним підприємством «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» (замовник) та Приватним підприємством «Ізумруд-К» (постачальник) укладено договір № 6/ЕЗ про закупівлю товару.

Згідно з предметом договору постачальник зобов`язується до 11 березня 2019 року поставити замовнику товар, зазначений в специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник - прийняти і оплатити товар (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 договору, ціна за одиницю товару становить: 1392,00 грн, у тому числі ПДВ 232,00 грн. Ціна договору становить: 1392000,00 грн, у тому числі ПДВ 232000,00 грн.

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що постачальник здійснює поставку товару за адресою замовника у м. Запоріжжя: вул. Зачиняєва,4; вул. Іванова, 97 а; вул. Чкалова, 101; вул. Цимлянська, 25; вул. Теплична,33; вул. Поштова (Горького), 139 Б; вул. Південне шосе, 70.

Згідно пункту 6.3.4 договору, на дату виникнення податкових зобов`язань, визначених у відповідності з нормами статті 187 ПКУ (при надходженні грошових коштів), скласти податкову накладну та/або розрахунок коригування в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, відповідно до норм п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, у встановлений ПК України термін, з урахуванням граничних строків, визначених у відповідності з нормами п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 7.5 договору, у разі порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або розрахунків коригування, постачальник зобов`язується у семиденний термін з моменту виставлення вимоги відшкодувати замовнику штраф в розмірі податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 10.1 договору, сторони дійшли згоди, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до виконання сторонами усіх зобов`язань.

Договір підписано з боку обох сторін та скріплено печатками підприємств.

Додатковою угодою №1 від 04 березня 2019 року до договору № 6/ЕЗ про закупівлю товару від 04 лютого 2019 року, сторони дійшли згоди змінити пункти 1.1 та 5.2 договору та викласти в наступній редакції: « 1.1. Постачальник зобов`язується до 25 березня 2019 року поставити замовнику товар, зазначений в специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити товар»; « 5.2 строк поставки товару до 25 березня 2019 року». Також, сторони дійшли згоди, що всі інші положення договору, яких не стосується дана додаткова угода, залишаються без змін.

Дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання і є невід`ємною частиною договору.

Додаткова угода підписана з боку обох сторін та скріплена печатками підприємства та товариства.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, якою врегульовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: - договори та інші право чини.

Згідно із частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс. Так, частинами 1 та 7 статті 193 встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України, унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 статті 712 Цивільного кодексу України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України, передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається із матеріалів справи, оплату за поставлений товар позивач здійснив 05 березня 2019 року у розмірі 13697,28 грн, у т.ч. ПДВ 2282,88 грн за накладною №2602/046 від 26 лютого 2019 року, а за накладною №2103/080 від 21 березня 2019 року позивач оплатив у розмірі 34980,96 грн, у т.ч. ПДВ 5830,16 грн 26 березня 2019 року.

Приватним підприємством «Ізумруд-К» складені податкові накладні: № 32 від 26 лютого 2019 року на загальну суму 13697,28 грн, у т.ч. ПДВ 2282,88 грн та №35 від 21 березня 2019 року.

16 листопада 2021 року позивач звертався до відповідача з вимогою № 912 щодо сплати штрафу за невиконання умов договору у розмірі суми ПДВ - 8113,04 грн, яка виникла у зв`язку з порушенням порядку заповнення та реєстрації вищезгаданих податкових накладних в ЄРПН. Так, позивач наголошує увагу відповідача на те, що останнім складена податкова накладна № 32 від 26 лютого 2019 року, замість 05 березня 2019 року (на дату надходження грошових коштів) та №35 від 21 березня 2019 року, замість 26 березня 2019 року (на дату надходження грошових коштів), а отже відповідачем допущено помилки в оформлені податкових накадних відповідно до норм законодавства.

Оскільки жодної письмової відповіді та жодних дій по перерахування штрафу з боку відповідача не вжито, позивач звернувся з даним позов до суду.

Згідно позовних вимог, відповідач не виконав встановленого обов`язку щодо належної та правильної реєстрації податкових накладних за пунктом 6.3.4 договором, не зареєстрував розрахунок коригування в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, відповідно до норм п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивач не зміг оформити податковий кредит у сумі - 8113,04 грн.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 187.7 статті 187 Податкового кодексу України унормовано, Датою виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов`язаннями перед бюджетом.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до абзаців 1-5 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

За змістом пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Абзацом 1 пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно із абзацами 1, 2, 17, 19, 20 пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу протягом 365 календарних днів, що наступають за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Крім того, у відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Водночас, звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

Таким чином, з огляду на те, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо належного та правильного складання та реєстрації податкових накладних на дати виникнення податкових зобов`язань, а саме 05 березня 2019 року та 26 березня 2019 року в ЄРПН, то це позбавило позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту, та відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 8113,04 грн, а отже, відповідач повинен сплатити штраф у розмірі ПДВ, що передбачається умовами укладеного між сторонами договору.

Так, сторони дійшли взаємної згоди, що вразі порушення пункту 6.3.4 укладеного договору, Приватне підприємство «Ізумруд-К» повинен відшкодувати Комунальному підприємству Експлуатаційного лінійного управлінню автомобільних шляхів відповідно до пункту 7.5 договору в семиденний термін з моменту виставлення вимоги штраф в розмірі податку на додану вартість.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати штрафу Приватним підприємством «Ізумруд-К» на користь Комунального підприємства Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів станом на день розгляду справи.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься бухгалтерська довідка №319 від 07 червня 2022 року, в якій зазначено, що відповідач не зареєстрував розрахунок коригування у ЄРПН податкових накладних №32 та 35 і не сплатив штраф.

Вимогами статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно вимог статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. (стаття 623 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 7.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавчими актами України та цим договором.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень, лежить саме на неї.

Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов`язковими ознаками, як: належність, допустимість, та достовірність.

Так, відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України, визначене поняття допустимість доказів, яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вказано у статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин умовою застосування до боржника штрафу є: по-перше, наявність порушення боржником зобов`язання, а по-друге, така неустойка (штраф) за порушення зобов`язання має бути передбачена Договором.

З огляду на те, що судом встановлений факт складання податкових накладних №35 та 52 з порушення дати, встановленої у пункті 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, а штраф у розмірі ПДВ прямо передбачений пунктом 7.5 договору № 6/ЕЗ від 04 лютого 2019 року, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, документально підтвердженими, законними та такими, які належить задовольнити.

У зв`язку із задоволенням позову, суд відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає на відповідача відшкодування позивачу сплаченого судового збору в сумі 2481,00 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 23, код 03345018) до Приватного підприємства «Ізумруд-К» (60100, Чернівецька область, Кельменецький район, смт. Кельменці, вул. Бесарабська, 14, код 41461203) про стягнення штрафу відповідно до умов пункту 7.5 договору № 6/ЕЗ від 04 лютого 2019 року в розмірі 8113,04 грн задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Ізумруд-К» (60100, Чернівецька область, Кельменецький район, смт. Кельменці, вул. Бесарабська, 14, код 41461203) на користь Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 23, код 03345018) штраф у розмірі 8113,04 грн та судовий збір в сумі 2481,00 грн.

Відповідно до частин 4, 5 статті 240 ГПК України, повне рішення складено та підписано 17 червня 2022 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя О.С. Тинок