РІШЕННЯ
Іменем України
17 червня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/140/22 Господарським судом Чернігівської області в складі судді Федоренко Ю.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянуто справу
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Машинобудівний завод Витязь,
вул. Академіка Павлова, буд. 120Ж, м. Харків, 61054
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Леос-Трейд,
вул. Сурабка Григорія, буд. 9-А, м. Чернігів, 14007
про стягнення 136611,52 грн
Встановив:
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 136611,52 грн, з яких 120000,00 грн сума попередньої оплати за непоставлений товар, 16611,52 грн пені за порушення строків поставки товару.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань щодо поставки товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати за договором постачання № 20/10 від 20.10.2020.
Ухвалою суду від 22.02.2022, після усунення позивачем недоліків, дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі №927/140/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін; сторонам установлено процесуальні строки для подачі до суду письмових заяв по суті спору.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 22.02.2022, яка була направлена судом на адресу відповідача, вказану в позовній заяві та ЄДР (вул. Сурабка Григорія, буд. 9-А, м. Чернігів, 14007) повернута на адресу суду 20.05.2022 відділенням зв`язку з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Частиною 5 ст. 242 ГПК України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Заяв про зміну місцезнаходження від відповідача не надходило.
Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.
Оскільки копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 22.02.2022 направлялась відповідачу на адресу, вказану в позовній заяві, повернулась на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку адресат відсутній за вказаною адресою, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву.
За приписами ч.1 ст.9 ГПК України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень, усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень).
Таким чином, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та відповідач не був позбавлений права та можливості також ознайомитись з ухвалою суду від 22.02.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами в силу приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем не подано відзив на позов у встановлений судом строк без поважних причин.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст.248 ГПК України).
Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні № 133/2022 від 14.03.2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні № 259/2022 від 18.04.2022 року, затвердженого Законом № 2212-IX від 21.04.2022}, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
22.05.2022 Верховна Рада прийняла Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 25.05.2022 строком на 90 діб, до 23.08.2022.
Розпорядженням голови Верховного Суду від 22.03.2022 №12/0/9-22, відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ, зокрема і Господарського суду Чернігівської області.
Розпорядженням голови Верховного Суду від 22.04.2022 №25/0/9-22, відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ураховуючи наявність належних умов для здійснення правосуддя Господарським судом Сумської області, Господарським судом Чернігівської області, відновлено територіальну підсудність цих судів із 25.04.2022.
Враховуючи наведене вище, розгляд справи здійснено у межах розумного строку.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив.
20.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Леос-Трейд (далі-виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Машинобудівний завод Витязь (далі- замовник) укладено договір постачання № 20/10 (далі Договір, а.с. 9-11).
Згідно п.1.1-3.2 Договору виробник зобов`язується виготовити і поставити , а замовник сплатити і прийняти: Обладнання, що детально зазначене у специфікації. Надалі іменоване «Обладнання».
Вартість Обладнання за даним Договором складає суму всіх специфікацій.
Порядок розрахунків визначається у специфікації.
При порушення термінів оплати виробник має право змінити терміни відвантаження Обладнання.
Термін виготовлення Обладнання визначається в специфікації.
Виробник за 2 дні до відвантаження письмово повідомляє замовника про готовність відправки Обладнання з вказівкою на дату отримання Обладнання. Доставка Обладнання проводиться силами і за рахунок виробника, якщо інше не зазначене в специфікації.
Сторони підписали Специфікацію №1 від 20.10.2020 до Договору (далі Специфікація), в якому визначили найменування Обладнання, що постачається: 1. Корпус з панелями в зборі зерносушарки MZV RISER 12 PEL, кількість 1 компл., ціну - 386100 грн без ПДВ; 2. Шафа управління, кількість 1 шт, ціну 52500 грн без ПДВ, всього на загальну суму з ПДВ 526320 грн (а.с. 12-13).
У пунктах 2-6 Специфікації сторони погодили умови оплати, термін виготовлення та умови поставки: замовник сплачує виробнику передплату в розмірі 120000,00 грн протягом двох банківських днів з моменту підписання договору.
Замовник сплачує виробнику вказану продукцію протягом 10 робочих днів рівними частинами з моменту отримання передплати.
Термін виготовлення 15 робочих днів з дня отримання передоплати на розрахунковий рахунок виробника.
В разі порушення термінів оплати, виробник має право перенести терміни виконання поставки.
Умови поставки: EXW, склад виробника, м. Запоріжжя.
20.10.2020 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 2 від 20.10.2020 на всю суму Специфікації 526320 грн (а.с. 14).
Позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку перерахував останньому 120000,00 грн попередньої оплати у відповідності до умов п. 2 Специфікації згідно платіжного доручення №2027 від 20.10.2020 (а.с. 15).
До позовної заяви додана копія претензії ТОВ Машинобудівний завод Витязь №1602/1 від 16.02.2021 на ім`я директора ТОВ «ЛЕОС-ТРЕЙД» в якій просить повернути кошти надіслані, як передоплата по договору № 20/10 від 20.10.20 у зв`язку з розірванням договору (на підставі зриву термінів поставки), оплата була проведена згідно платіжного доручення № 2027 від 20.10.20 на суму 120000,00 грн (а.с.17).
Як зазначає позивач у позовній заяві відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав, відповідне Обладнання у передбачений Договором термін йому не поставив, що стало підставою для подання до суду позовної заяви для примусового стягнення з ТОВ «ЛЕОС-ТРЕЙД» суми попередньої оплати в розмірі 120000,00 грн за непоставлений товар та штрафних санкцій - 16611,52 грн пені за порушення строків поставки товару за Договором згідно наданого розрахунку (а.с. 16).
Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Укладений сторонами договір містить елементи договорів підряду і поставки і є змішаним договором.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст. 525 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено, що за умовами специфікації №1 до Договору відповідач зобов`язаний був виготовити обладнання протягом 15 робочих днів з дня отримання передоплати. Попередню оплату позивачем перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 20.10.2020. Отже, останнім днем строку виготовлення обладнання відповідачем є 10.11.2020.
Відповідно до п.3.2 Договору виробник (відповідач) за 2 дні до відвантаження письмово повідомляє замовника (позивача) про готовність відправки обладнання з вказівкою на дату отримання обладнання. Доставка обладнання проводиться силами і за рахунок виробника, якщо інше не зазначено у специфікації. Специфікацією №1 визначено умови поставки: ЕХW, склад виробника, м. Запоріжжя.
Матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення відповідача про готовність обладнання до відправки, доказів про його поставку позивачу.
На підставі наведеного вище суд приходить до висновку, що відповідачем порушено строк виготовлення обладнання.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (п.22, 23 постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі №910/5444/17 від 07.02.2018).
При вирішення спору суд враховує вказані вище висновки Верховного Суду у відповідності до ч.4 ст236 ГПК України.
В матеріалах справи наявний лист позивача на ім`я директора ТОВ «Леос Трейд» від 16.02.2021 з проханням повернути суму попередньої оплати без доказів про направлення на адресу відповідача, а тому він до уваги судом не приймається при вирішенні спору.
Враховуючи, що законом не визначено форму пред`явлення вимоги про повернення суми попередньої оплати в даному випадку достатньою є пред`явлення через суд такої вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 120000,00 грн за Договором правомірні та обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають стягненню. Доказів зворотнього суду не надано.
Щодо позовних вимог про стягнення 16611,52 грн пені.
Відповідно до ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями у розумінні ст.230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 ст.231 ГК України).
У відповідності до п. 7.2 Договору у разі невиконання термінів виготовлення обладнання, виробник сплачує замовнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла на момент заборгованості, за кожний день прострочення.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 16611,52 грн за період з 11.11.2020 по 11.05.2021 за порушення виконання зобов`язань на підставі п. 7.2 Договору згідно розрахунку. Пеню нараховано на суму загальної вартості обладнання 526320 грн (а.с. 16).
Судом встановлено, що у п.7.2 Договору сторонами не погоджено від якої суми невиконаного зобов`язання відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі облікової ставки НБУ, а тому позовні вимоги про стягнення 16611,52 грн пені задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем у справі не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог. За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.9 ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73-80, 86, 129, 232-233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Леос-Трейд, вул. Сурабка Григорія, буд. 9-А, м. Чернігів, 14007, код 43781756, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Машинобудівний завод Витязь, вул. Академіка Павлова, буд. 120Ж, м. Харків, 61054, код 39763914, 120 000,00 грн суми попередньої оплати, та 2 481,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову про стягнення 16611,52 грн пені відмовити.
Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Ю.В. Федоренко
Суд | Господарський суд Чернігівської області |
Дата ухвалення рішення | 16.06.2022 |
Оприлюднено | 25.06.2022 |
Номер документу | 104813370 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Укладення договорів (правочинів) купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Чернігівської області
Федоренко Ю.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні