Рішення

від 16.06.2022 по справі 904/693/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2022м. ДніпроСправа № 904/693/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком" (м. Київ) в особі Дніпропетровської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" (м. Дніпро)

до Управління праці та соціального захисту населення Синельниковської міської ради (м. Синельникове Дніпропетровської області)

про стягнення 6 988 грн. 22 коп.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх. № 658/22 від 21.02.2022) до Управління праці та соціального захисту населення Синельниковської міської ради про стягнення 6 988 грн. 22 коп., що складає 5 309 грн. 50 коп. - збитків від інфляції та 1 678 грн. 72 коп. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань з відшкодування вартості наданих телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення міста Синельникове Дніпропетровської області в період з грудня 2015 року по грудень 2016 року на загальну суму 49 732 грн. 22 коп., що встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2018 у справі № 904/9708/17, яке набрало законної сили 13.02.2018. Позивач посилається на те, що, фактично, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2018 у справі № 904/9708/17 відповідачем не виконано, у зв`язку з чим позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з грудня 2020 року по листопад 2021 року в сумі 5 309 грн. 50 коп., а також 3% річних за період прострочення з 21.11.2020 по 23.12.2021 у сумі 1 678 грн. 72 коп.

Також просить стягнути з відповідача 2 481 грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 28.02.2022 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду №11107/22 від 15.04.2022), в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, посилаючись на те, що заборгованість з відшкодування вартості наданих телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення міста Синельникове Дніпропетровської області виникла внаслідок недофінансування таких витрат з Державного бюджету у листопаді, грудні 2015 року. Наказ суду по справі № 904/9708/17 знаходиться на виконання у Державній казначейській службі України за бюджетною програмою КПКВ - 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою"; черговість надходження виконавчих документів 33772 на суму 51 332 грн. 22 коп. Також відповідач наголошує, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних слід здійснювати на основний борг в сумі 49 733 грн. 22 коп.; нарахування таких втрат на суму стягнутого судового збору є безпідставним.

Як вбачається з матеріалів справи, відзив на позовну заяву був направлений позивачу засобами поштового зв`язку 12.04.2022.

Частиною 6 статті 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Згідно з частиною 7 статті 116 Господарського процесуального кодексу України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно до строків, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Приймаючи до уваги направлення відзиву на позовну заяву позивачу ще 12.04.2022, враховуючи Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, станом на 17.06.2022 строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву та в подальшому відповіді на відзив на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час до 17.06.2022 для надання можливості сторонам, зокрема позивачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо наданих відповідачем заперечень проти позовних вимог. У даному випадку додатково надані півтора місяці господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження позивача, відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.

Так, станом на 17.06.2022 строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від позивача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що позивач не скористався своїм правом на надання відповіді на відзив на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У даному випадку справа розглянута в межах розумного строку, з урахуванням, обставин того, що станом на 29.04.2022 (закінчення шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі) в матеріалах справи була відсутня відповідь на відзив на позовну заяву, а також з 24.02.2022 було запроваджено воєнний стан, у зв`язку з чим, судом було надано додаткових час для висловлення сторонами своїх правових позицій, зокрема, надання відповіді позивача щодо висловлених відповідачем заперечень, який суд вважає достатнім та розумним за існуючих обставин.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянув наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наявністю прострочення виконання зобов`язання, наявність підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних до моменту повного виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини 2, частиною 5 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Норми статті 1291 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа № 904/9708/17 за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" до Управління праці та соціального захисту населення Синельниковської міської ради про стягнення 49 732 грн. 22 коп.

За результатами розгляду даної справи, Господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення від 15.01.2018, яким позовні вимоги було задоволено у повному обсязі та стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Синельниківської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" заборгованості на фінансування пільг, пов`язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення, у сумі 49 732 грн. 22 коп. та 1 600 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Під час прийняття рішення від 15.01.2018 по справі № 904/9708/17 були встановлені, зокрема, такі обставини:

- за період з листопада 2015 року по грудень 2016 року позивачем надано телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення міста Синельникове Дніпропетровської області на загальну суму 49 732 грн. 22 коп., у тому числі:

- листопаді 2015 року на суму 7 557 грн. 99 коп.;

- у грудні 2015 року на суму 6 491 грн. 47 коп.;

- у січні 2016 року на суму 5 819 грн. 53 коп.;

- у лютому 2016 року на суму 5 878 грн. 48 коп.;

- у березні 2016 року на суму 6 079 грн. 38 коп.;

- у квітні 2016 року на суму 5 258 грн. 40 коп.;

- у травні 2016 року на суму 3 846 грн. 09 коп.;

- у червні 2016 року на суму 2 760 грн. 15 коп.;

- у липні 2016 року на суму 1 456 грн. 20 коп.;

- у серпні 2016 року на суму 1 329 грн. 07 коп.;

- у вересні 2016 року на суму 959 грн. 81 коп.;

- у жовтні 2016 року на суму 927 грн. 41 коп.;

- у листопаді 2016 року на суму 667 грн. 09 коп.;

- у грудні 2016 року на суму 659 грн. 16 коп.;

- факт надання позивачем телекомунікаційних послуг та фактичне споживання їх пільговими категоріями населення, що користуються пільгами, підтверджуються доданими позивачем до матеріалів справи розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за листопад 2015 року - грудень 2016 року, і звітами про пільговиків та членів їх сімей, які перебувають на обліку та отримали пільги за послуги зв`язку;

- щомісячно позивач надавав відповідачу розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, зведені розрахунки видатків за відповідні періоди та звіти форми "2-пільга", проте жодної дії з виконання відповідачем покладених на нього законом обов`язків по відшкодуванню пільги не чинено. Тож, з урахуванням сальдо на початок листопада 2015 року та часткових розрахунків, здійснених відповідачем, заборгованість Управління праці та соціального захисту населення Синельниківської міської ради по витратах, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг абонентам-пільговикам м. Синельникове в період з грудня 2015 року по грудень 2016 року становить 49 732 грн. 22 коп.

На примусове виконання вказаного рішення 13.02.2018 судом було видано наказ.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2018 по справі №904/9708/17 залишено без змін.

Як зазначає позивач, станом на 20.01.2022 рішення суду від 15.01.2018 по справі №904/9708/17 відповідачем не виконано.

При цьому, як з`ясовано судом, у зв`язку з невиконанням вказаного судового рішення позивач звертався до суду із позовом про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення з 14.02.2018 по 20.11.2020.

Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2018 по справі №904/6694/20 позовні вимоги було задоволено у повному обсязі та стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Синельниківської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" інфляційні втрати 8 008 грн.17 коп. та 3% річних 4 261 грн. 75 коп. Вказане рішення суду залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2021 та набрало законної сили 25.05.2021.

Під час розгляду даної справи судом відповідач доказів виконання рішення суду по справі № 904/9708/17 не надав, наявність заборгованості в сумі 49 732 грн. 22 коп. не заперечував

Отже, у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань з відшкодування вартості наданих телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення міста Синельникове Дніпропетровської області в період з грудня 2015 року по грудень 2016 року на загальну суму 49 732 грн. 22 коп., що встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2018 у справі № 904/9708/17, яке набрало законної сили 13.02.2018 та у зв`язку з тим, що вказане рішення відповідачем не виконано, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з грудня 2020 року по листопад 2021 року в сумі 5 309 грн. 50 коп., а також 3% річних за період прострочення з 21.11.2020 по 23.12.2021 у сумі 1 678 грн. 72 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Норми статті 1291 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

З урахуванням того, що:

- у справі № 904/9708/17 було встановлено факт наявності у Управління праці та соціального захисту населення Синельниківської міської ради перед Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" заборгованості на фінансування пільг, пов`язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення, у сумі 49 732 грн. 22 коп., вказані обставини не доказуються під час розгляду даної справи судом, з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом..

Преюдиційність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанови Верховного Суду від 03.08.2021 у справі № 904/2425/20, від 27.07.2021 по справі № 910/6161/20, від 27.07.2021 по справі № 910/4436/19, від 29.06.2021 по справі № 910/11287/16, від 18.06.2021 по справі № 910/16898/19 та ін.).

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Таким чином, загальна заборгованість Управління праці та соціального захисту населення Синельниківської міської ради перед Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" щодо відшкодування вартості пільг з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення, що встановлена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2018 по справі № 904/9708/17, становить 49 732 грн. 22 коп.

Слід відзначити, що на час розгляду справи, що розглядається, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження погашення вказаної вище заборгованості відповідачем. При цьому, з рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2021 по справі №904/6694/20 вбачається, що вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних були задоволені судом за період з 14.02.2018 по 20.11.2020.

Приписами статей 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Згідно із частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

У вказаному висновку суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18.

Таким чином, у разі коли судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Поряд із цим, слід відзначити, що судовими рішеннями фактично тільки фіксується належна до стягнення сума боргу, однак, як вже зазначалося, наявність таких рішень не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум.

При цьому, оскільки нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання, то і подальше застосування до таких сум наслідків передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України є правомірним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до формулювання частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України стягнення інфляційних втрат та 3% річних нерозривно пов`язано зі сплатою основного боргу (боржник зобов`язаний сплатити не відсотки річних та інфляційні втрати, а саме суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції а також 3 % річних від простроченої суми).

В той же час, суд приймає до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо неправомірності нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму стягнутого у справі № 904/9708/17 судового збору (1 600 грн. 00 коп.).

Враховуючи, що грошове зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Синельниковської міської ради виникло до ухвалення судового рішення по суті спору у справі № 905/9708/17 та не припинилося внаслідок набрання ним законної сили, нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, належить здійснювати на суму основного боргу, стягнуту цим судовим рішенням до її повної сплати боржником, без урахування стягнутого цим рішенням судового збору. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 905/1753/18).

З приводу здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат суд зазначає таке.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.4), та встановлено, що вказаний розрахунок містить помилки, оскільки, як було вказано судом вище, безпідставно здійснено нарахування інфляційних втрат на суму, що включає судовий збір; правомірним є нарахування інфляційних втрат на суму 49 732 грн. 22 коп.

Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем (а.с.4), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

При цьому, здійснюючи власний розрахунок інфляційних втрат, суд враховані правові позиції, викладені у постановах Верховного суду щодо вказаного питання, а саме:

- Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 зазначив, що у кредитора згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення;

- згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 905/600/18, викладеною у постанові від 05.07.2019, нарахування інфляційних втрат за наступний період має здійснюватися з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання;

- зазначена позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 905/306/18 від 30.07.2019, а також у постановах Верховного Суду у справах № 905/306/18, № 908/1928/18, № 904/4565/18, №904/4083/18, № 904/10242/17, № 913/63/18.

Отже, враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат у відповідності до правових позицій вказаних вище постанов Верховного Суду, господарський суд встановив, що інфляційні втрати в періоді з грудня 2020 року по листопад 2021 року щодо заборгованості у розмірі 49 732 грн. 22 коп. складають 5 144 грн. 01 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 5 144 грн. 01 коп.

Крім того, за прострочення виконання зобов`язань на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 21.11.2020 по 23.12.2021 у сумі 1 678 грн. 72 коп.

З приводу вказаних вимог суд зазначає наступне.

Так, позивачем у розрахунку було безпідставно здійснено нарахування 3% річних на суму, що включає судовий збір; правомірним є нарахування 3% річних на суму 49 732 грн. 22 коп.

Отже, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем (а.с.5), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних, господарський суд встановив, що в періоді з 21.11.2020 по 23.12.2021 щодо заборгованості у розмірі 49 732 грн. 22 коп. 3% річних складають 1 626 грн. 40 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 1 626 грн. 40 коп..

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 2 403 грн. 67 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" до Управління праці та соціального захисту населення Синельниковської міської ради про стягнення 6 988 грн. 22 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Синельниковської міської ради (52500, м. Синельникове Дніпропетровської області, вул. Довженко, 36; ідентифікаційний код 25000366) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 18; ідентифікаційний код 21560766) в особі Дніпропетровської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" (49101, м. Дніпро, вул.Херсонська, буд. 26; ідентифікаційний код 25543196) 5 144 (п`ять тисяч сто сорок чотири) грн. 01 коп. - інфляційних втрат, 1 626 (одна тисяча шістсот двадцять шість) грн. 40 коп. - 3річних та 2 403 (дві тисячі чотириста три) грн. 67 коп. - частина витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

17 червня 2022